ФоторепортажAtlas Weekend 2019, шостий день: Київ почув Wonderwall наживо

Фото: Анна Мурзіна

Чергу в останній день Atlas Weekend 2019 затримує хлопець із повітряною кулькою. У нього вже перевірили рюкзак і кишені, але охоронець просить позбутися ноші в руках. Хлопець у відчаї пробиває кульку, саундтреком до цього стає відголос сумної пісні гурту «Друга ріка».

Команда Валерія Харчишина повертає на Atlas Weekend свої головні хіти після відсутності на торішньому фестивалі. Особливо радісно під Main Stage зустрічають пісню «П’ю з твоїх долонь» – усі досі відходять від біблійних масштабів зливи, яка щойно вщухла. Харчишин прощається словами: «Зустрічаємося на цьому ж місці рівно за рік».

Тим часом на паралельній сцені російський гурт «Порнофильмы» анонсує трек під назвою «Молодая семья»: «Обычно на этой композиции молодые люди набираются смелости и признаются в любви». Протилежні настрої на West Stage, там британський гурт Haelos співає: «You gotta let me go».

«Я дуже рада, що дощ пройшов, і на вас не капає вода. Головне, щоб ніхто не заболів», – вітається Alyona Alyona. Артистка, яка за менш ніж рік випустила альбом, проїхалася туром Україною і засвітилася в The New York Times i Vogue, кожну наступну пісню анонсує короткою підводкою, яку жартома називає «стендапом». Хіт «Відчиняй» присвячує новому поколінню: «Коли я спілкувалася з журналістами, мене постійно запитували, хто вони – нове покоління, про яке я співаю. Можна було просто показати журналістам вас, усіх під сценою». Після виконання «Дихає вулиця» додає, що дихають вулиці тільки завдяки таким, як її слухачі.

Alyona Alyona виконує кілька нових треків, які вже чули на сольнику – на пісні «Дикі танці» під сценою починається слем. Зберегла для Atlas Weekend реперка й повноцінну прем’єру – трек із рефреном «Я не знаю, де буду завтра». «Ох і жарко з вами!» – переводить подих Альона, яка раніше виступала під псевдонімом «Алена Алькаида».

Спільний трек з Alina Pash «Падло» Alyona Alyona виконує сама – як і авторка Bitanga днем раніше. «На жаль, Алінка Паш не змогла бути тут, але ми з нею подумки в літачку десь далеко», – каже Альона, римуючи слово «падло» з «Пікассо Пабло». «Усім щастя, здоров’я, успіхів, слави», – закінчує виступ реперка треком «Якби я була не я».

На протилежній сцені тим часом схожі мотиви – The Hardkiss витягує «Ми такі, як є» із пісні «Коханці» з останнього альбому «Залізна ластівка». «Хто, як не ти?» – продовжує нову програму солістка Юлія Саніна. Група людей кілька разів переходить від сцени The Hardkiss на виступ Alyona Alyona – і назад. Виступи двох українських хедлайнерів дня поставили на той самий часовий слот.

«Ви готові послухати соул?» – починає виступ на West Stage гурт Майкла Ківанука. Більшість людей під сценою прийшли послухати головний хіт британського музиканта Cold Little Heart, відомий завдяки серіалу «Велика маленька брехня». Але сумувати до фінального треку програми не доводиться: номінант Mercury Prize грає приємний блюз, кілька разів змінює гітару – електричну на акустичну і навпаки.

Чи не найбільш відверту пісню Black Man in a White World Ківанука затягує на майже десять хвилин, якраз стільки часу треба для того, щоб зайшло сонце над ВДНГ. «Я вперше в Україні, – каже британець у напівтемряві. – And it feels good». Додає, анонсуючи наступний трек, що це одна з його перших музичних робіт і що він ніколи не міг би подумати, що колись виконуватиме її на фестивалі в Києві.

Ківанука презентує нову пісню Money, яку випустив у червні. Cold Little Heart залишає на десерт – під сценою її впізнають за першими ж нотами, які дають дві бек-вокалістки. Лідер гурту віддає пошану, називаючи імена кожного з членів колективу. Команду запрошують на біс, вона виконує сингл з однойменного альбому Love & Hate. Кохають і ненавидять й на East Stage, де рвуть баси і голоси The Subways – звучить головний хіт про королеву рок-н-ролу.

Головний хедлайнер дня Ліам Ґаллагер починає виступ на головній сцені чітко за розкладом. Один з головних фанатів футбольної команди «Манчестер Сіті» програму відкриває піснею, якою футболісти відсвяткували у роздягальні перемогу в чемпіонаті Англії. Ґаллагер вривається на сцену з Rock’n’Roll Star – першого треку дебютного альбому Oasis. «О, я бачу хлопця в футболці «Сіті», дуже за це вдячний», – каже співак, який цього року відзначає десять років без Oasis.

Ґаллагер-молодший чергує хіти з класики бритпопу Definitely Maybe і (What’s The Story) Morning Glory? з треками з нового сольного проєкту. Roll With It і Morning Glory манкуніанець розділяє сольними Wall of Glass і For What’s It Worth. На останньому ліричному треку, у якому Ґаллагер просить вибачення у рідних, навіть починає здаватися, що це не той рокер, який у 90-х воював із Blur, а тепер веде війну з рідним братом. «Sometimes we lose our way», – у звичній манері, максимально близько до закріпленого мікрофона, витягує шию Ліам. Камера на мікрофоні виводить широкий план Ґаллагера на великі екрани, там його яскраву куртку перетворюють на чорно-білу.

Це все раптом зникає, коли звучить новий трек – Shockwave. «They tried to keep me locked away but hallelujah I feel free», – повертається до тями Ґаллагер з громом гітар на тлі. Це перший сингл із нового альбому англійця, який вийде у вересні. Назва другого сольника – Why Me? Why Not?

Та головна подія вечора – це виконання Wonderwall. Уперше наживо хіт Oasis Київ слухає під дрібним дощем, але нікого це не переймає. «There are many things that I would like to say to you», – тягне Ґаллагер. Обігрує класику з огляду на локацію: «But I don’t speak Ukrainian». Остаточно в 1995 рік ВДНГ переноситься, коли на біс Ліам виконує Champagne Supernova.