ФоторепортажUPark Festival, день 2: Massive Attack, Bonobo та Young Fathers

Фото: Олексій Максимов,  Юрій Стефаник, Василь Осадчий

Дорогою до стадіону пропонують придбати дощовики – попередній день фестивалю запам’ятався зливою. На вході перевірку та контроль квитків проходимо за кілька хвилин. Ті, у кого дводенний абонемент, отримують нові браслети.

«Холодні будинки в різних частинах міста переховують нас до весни», – на сцені вже виступає ONUKA, один з двох українських гуртів у лайнапі фестивалю. До речі, це єдиний київський фестиваль, на якому музиканти виступають цього літа.

«Починаємо заряджати вже зараз, о 16:30, хоч сьогодні і не вихідний день», – каже Ната Жижченко. На сцені звучать традиційні українські інструменти: трембіта, бандура, сопілка, цимбали.

Коли звучать слова «є – дихати – хотіти», публіка спочатку в захваті скрикує, а потім затихає в очікуванні. Слова треку Vidlik з’являються на екрані, звучить соло Нати на сопілці. Фестивальники вливаються в ритм музики.

«Стріляє людина, стріляє не зброя», – каже Ната перед піснею Guns Don’t Shoot People. Здається, що баси треків відчуваються всім тілом. Люди позирають на технічну зону, де сидить звукорежисер – там від басів деяких треків дрижить металевий каркас.

Останньою звучить пісня з нового альбому – Golos. Ната додає до треку слова української народної пісні «Ой там на горі».

Наступним на сцену виходить шотландський хіп-хоп гурт Young Fathers – тріо вокалістів та барабанщик. На екрані висить велике зображення обкладинки їхнього нового альбому Cocoa Sugar.

Коли звучить пісня Toy – один з вокалістів божевільно танцює, розтягує дріт мікрофона на максимум, збиває в куражі ногою тарілку барабанщика. Публіка підтримує – танцює, у перервах між треками вибухає аплодисментами.

Від танців стає гаряче: соліст знімає сорочку, зав’язує її на мікрофон. «Get up!» – і фестивальники підстрибують під трек з першого альбому, за який гурт отримав нагороду Mercury Prize.

– Do you want us to leave?

– No!

– Wanna dance?

– Yes!

Шалені танці на сцені та під нею продовжуються до кінця виступу.

«Ви на Bonobo чи на Massive Attack?» – озвучує фестивальниця головне питання вечора. У перервах між виступами на рампі біля фудкорту відбувається конкурс скейтбордистів та ролерів. Зі слів ведучого зрозуміло, що за виконані трюки учасники отримують грошову винагороду. Біля рампи зібралося кілька десятків людей подивитися на шоу.

Якщо у попередній день фестивалю були зміщення в розкладі на годину та більше, то сьогодні – всі виступи розпочинаються майже за розкладом. На сцену виходить Bonobo, разом з ним шестеро музикантів. На екрані – неонові зображення у поєднанні з природними структурами.

Bonobo грає треки з останнього альбому Migration та давніші – Cirrus і Kong. Хтось танцює, хтось – вслухається в мелодії із заплющеними очима. Хлопець під сценою запалює ароматичну свічку. Запах поширюється у натовпі, деякі фестивальники здивовано переговорюються: «Щось ладаном пахне».

«Я написав цей трек зі своїм другом Rhye», – звучить пісня Break Apart, партію Rhye виконує вокалістка, яка приєднується до Bonobo на певні треки. «Ітс б’ютіфул», – голосно підспівує чоловічий голос у натовпі пісню No Reason. Під кінець виступу сутеніє і візуальні ефекти шоу стають більш виразними.

Bonobo нагадує, що це його перший лайв у Києві та другий в Україні. «Минуло вже чотири роки, я скучив за вами», – каже Bonobo і відіграє ще кілька треків. Його виступ триває понад годину.

Людей під головною сценою на виступах хедлайнерів більше, ніж попереднього дня.  Massive Attack з’являються на сцені о 10 вечора – люди піднімають камери вверх.

По обидва боки екрана за музикантами відбувається діалог:

– Яка ціль вашого життя?

– Служити найвищому добру.

– Яка ціль вашої смерті

– Мати життя.

– Чому ми тут?

– Я не впевнений.

Стає зрозуміло, чому на встановлення екрана, який привезли на фестиваль, виділили щонайменше п’ять годин – кожен трек гурту супроводжує візуальний ряд, повний відсилок до актуальних соціально-політичних тем.

«Велика знову», – референс до гасла Дональда Трампа – Make America Great Again. Біженці із Сирії, глобалізація, соціальні мережі, Brexit – зображення і тексти змінюються настільки швидко, що ледве встигаєш прочитати та осмислити сенс.

Натовп то вибухає аплодисментами, то затамовує подих в очікуванні нового треку. «Сенк ю, Роберт», – кричить хтось із фестивальників засновникові та фронтменові гурту – Роберту Дель Ная.

На сцену виходять Young Fathers і підривають натовп спільним з Massive Attack треком Voodoo In My Blood.

Візуальний ряд продовжує змушувати мозок вибухати. На екрані на кілька секунд з’являються реальні новинні заголовки: «Іво Бобул йде в президенти», «Засновниця Femen покінчила життя самогубством», «Плацкарти зникнуть за 5-10 років», «Дорогу залатали матрацами», «У Києві мажор збив дитину», «Ілон Маск випустить смартфон», «Фестивальна хвиля: як це пережити місту». Серед новин заголовків на екрані з’являється і «Порошенко йде в президенти».

Коли музиканти йдуть зі сцени, натовп тупає ногами, аплодує і запрошує на біс. «От інтригани», – каже хлопець під сценою. Зрештою, Massive Attack повертаються.

«Це дуже велика честь бути сьогодні тут», – каже Роберт. На екрані – напис «Ми в усьому цьому разом» – ймовірно, референс до пісні з фільму «Шкільний мюзикл». На тлі змінюються зображення дітей різних національностей. На прощання на сцену виходять усі музиканти, які брали участь у шоу – їх більше десяти.