4 липня – другий день фестивалю Atlas Weekend, після безкоштовного дня. У програмі виступи Martin Garrix, Lost Frequencies, Don Diablo, 5’nizza, Panivalkova, Skillet та інших. The Village Україна слухає діджей-сети, танцює під метафаном і підслуховує гостей фестивалю.

Фото: Женя Люлько

У переході метро на станції «Виставковий центр» чоловік запитує: «Чому так багато людей?» «Бо Atlas, – відповідає товариш. – Учора було ще більше».

Близько 18:00 на вході лише невеликі черги з 5-7 людей для обміну квитків на браслети. Контроль швидкий, до того ж на вході цього року встановили турнікети. Аби пройти – треба просто прикласти картку на браслеті. За входом на фестиваль стоїть охолоджувальна рамка, однак сьогодні вона не стане в пригоді: цього дня похмуро і трохи прохолодно.

Аби розрахуватися, не треба класти гроші на браслет, як це було минулого фестивалю.  Достатньо просто розраховуватися карткою. На фудкорті кажуть, що приймають усі картки. Щоб закинути готівку на рахунок, є термінали для поповнення. Ми помітили їх у зоні маркету «Всі. Свої» та праворуч від фудкорту.

Порада: сортуйте сміття. Для цього на території фесту є п’ять точок: найбільша – біля входу на алею, три – на самій алеї і одна біля Main Stage. Якщо ви не знаєте, як відсортувати сміття – біля контейнерів стоять волонтери, які допоможуть.

Тим часом на East Stage – російський гурт «Елізіум» грає музику, яку вони самі називають «космос-рок». Біля сцени хитається прапор «Чуваки, всьо чотко».

На головній сцені сьогодні діджеї та продюсери. Перший хедлайнер – бельгієць Lost Frequencies (Фелікс де Лае) виходить на сцену на 15 хвилин пізніше, але все одно перепрошує і пояснює, що була затримка літака. Фелікс грає перший трек і стає на стійку з апаратурою.

Люди підтягуються до головної сцени, підстрибують у ритм музиці. Baby, I’m wasted – підспівує та кайфує діджей під свої треки. Грають ремікси і старих хітів на зразок What is love? Baby don’t hurt me. Під один з найвідоміших треків Lost Frequencies – Reality зі сцени випускають срібний метафан. «You have really good vibes», – робить комплімент публіці Фелікс.

Тим часом на схованій у садку сцені Garden Stage грає Влад Буйвол. Тут затишна атмосфера: ліхтарики, крісла-подушки під деревами та chill-музика. Між West Stage та East Stage з правого боку алеї – X-park Stage. Люди катаються на атракціонах та спускаються канатною дорогою.

Біля Main Stage є окрема зона для людей із інвалідністю – на неї можна потрапити по спеціальному містку від головної алеї.

На алеї громадських ініціатив біля входу на фестиваль – порожньо. Волонтери пояснюють: стенди громадських організацій працюють до 18:00-18:30. Робочим залишається шатро «100% життя» – тут до 22:00 проводять анонімне безкоштовне тестування на ВІЛ.

Окрема зона для людей із інвалідністю

О 20:10 на сцену виходить нідерландський діджей та продюсер Don Diablo. «Let’s make some noise!» – Дон відразу запалює публіку зі сцени. В топі найкращих діджеїв у 2018 році він – на 11 сходинці. Грає ремікс Bastille – Good Grief. Люди біжать до сцени, хтось із них у процесі ще й танцює.

Поле перетворюється на велику вечірку в клубі. Грають ремікси Coldplay, Kanye West, The Killers і навіть Курта Кобейна. «Put your hands up in the air!» – неодноразово просить діджей – і публіка виконує його побажання.

«I will remember this night, cause I love you guys», – зізнається зі сцени Дон і просить запалити ліхтарики, аби зробити фото.

Звучить трек I am Not Alone, який він грає на виступі вперше. Фестивальники танцюють, а зі сцени запускають невеликі салюти. Don Diablo, загорнутий в український прапор, прощається.

Виступ українського тріо Panivalkova затримується на 40 хвилин – пізніше організатори попереджують про це в соцмережах. Фестивальники терпляче чекають і закликають гурт на сцену. Тріо виходить у тюрбанах і яскравих костюмах. Звучать східні мотиви, які переходять у трек Don’t worry.

Перед виступом Martin Garrix під головною сценою стає тісніше. Двічі визнаний найкращим діджеєм, він виходить на сцену і звертається до натовпу: «Прів’єт», а тоді розпочинає сет. Виступ діджея супроводжує світлове та лазерне шоу.

«Everybody fucking jump!» – і натовп скаче в ритм треків. Хтось знімає на відео Гаррікса, хтось – танці друзів, з якими прийшов. Якщо стояти близько до Main Stage і оглянутися, людей, які не вриваються, майже не знайти.

Тим часом американці Skillet грають соло на гітарі. На East Stage теж зібралося немало людей: дехто пуcкає у повітря «козу», дехто хитає головою в ритм музиці. Два альбоми  гурту цього року було номіновано на «Греммі». «Ми раді повернутися, це вже четвертий раз в Україні, – кажуть музиканти і запитують: – Is it okay if we play some rock’n’roll? Do you feel like a monster?» Звучить трек Monster.

Аби пройти на територію West Stage, де виступає 5’nizza, треба трошки постояти в черзі. На виступі українського дуету людно. «Ностальгія», – ділиться враженнями юнак з другом.

«Уа-уа-уа-уа, у нас сегодня первомай», – співає натовп із Бабкіним та Запорожцем. «Солнце» переходить у пісню Боба Марлі Sun Is Shining. Звучать давно відомі всім треки. На North Stage Валерій Харчишин затягує: «День – це ти, але ніч – то я».

На виході з ВДНГ чоловік продає футболки з символікою Мартіна Гаррікса, у нього грає музика. «Блін, я так чекав на пісню!» – розпачливо каже хлопець, який прямує до метро. Там на платформі його чекатиме натовп людей, які хочуть встигнути сісти у вагон до 12 ночі. Сьогодні, на відміну від попереднього дня з Олегом Винником, метро працює у звичайному режимі.