Гравюри української художниці, надруковані на дереві за допомогою чорнозему, полетять на Місяць

Гравюри української художниці Олесі Джураєвої, надруковані на дереві за допомогою чорнозему, полетять на Місяць, пише The New York Times.

Художниця евакуювалася з Києва у квітні 2022 року. У цей час їй написав канадський колекціонер, письменник і фізик Семюель Перальта, який раніше купував деякі роботи художниці. Перальта працював над мультимедійним архівом «Місячний кодекс» (Lunar Codex) разом із NASA й запропонував Джураєвій взяти участь у проєкті.

«Цей проєкт такий життєствердний, із думками про майбутнє. Це саме те, чого я потребувала в перші місяці», – коментує художниця.

У «Місячному кодексі», крім робіт Джураєвої, оцифрують твори 30 000 художників, письменників, музикантів і режисерів із 157 країн. Це сучасне мистецтво, поезія, журнали, музика, фільми, подкасти й книги, деякі з них замовили спеціально для проєкту. «Місячний кодекс» розділили на чотири капсули часу.

За словами ініціатора проєкту Семюеля Перальти, це найбільший проєкт із запуску культурних творів у космос. Cвій проєкт він називає «посланням у пляшці для майбутнього про те, що під час війни, пандемії й економічних потрясінь люди все ще знайшли час для створення краси».

Твори мистецтва уже не вперше відправляють на Місяць. Наприклад, їх залишили під час місії «Аполлон-12» у 1969 році, а також під час наступних місій. Зокрема, у 1971 році на Місяці залишили скульптуру «Загиблий астронавт» на честь 14 загиблих американських і радянських космонавтів. Крім того, сучасні митці, зокрема Джефф Кунс хочуть розмістити сольні роботи на поверхні Місяця за допомогою комерційних космічних подорожей. Також у космос відправили трилогію Айзека Азимова «Фундація».

Київська художниця Олеся Джураєва до початку повномасштабної війни виставлялася в США, Європі й Латинській Америці. Після 24 лютого 2022 року вона переїхала в сільську місцевість за 150 кілометрів від Києва. Там, маючи лише кілька підручних інструментів для роботи, художниця створила перші ксилографії, тобто гравюри на дереві, за допомогою українського чорнозему. Перші гравюри були про «вікна надії, вікна всіх зруйнованих будинків і життів».