Інтерв'ю«Чому ми вигадливі? Тому що бідні»: як «Стас Корольов» став найвинахідливішим українським гуртом
Велике інтерв’ю Стаса Корольова та Насті Весни – про концерт як гру, відмову від програми «O_x» та партнерство в творчості
Чи є в сучасній українській музиці гурт, винахідливіший за «Стас Корольов»? У 2021 році Стас Корольов почав сольну кар’єру після припинення діяльності гурту Yuko, випустивши з режисеркою Анастасією Весною дебютний альбом «O_x». Редакція The Village Україна назвала його одним із найкращих альбомів року, не буде перебільшенням назвати його одним із найкращих концептуальних альбомів часів незалежності. Через низку жанрів – від хіп-хопу до важкого року зі скрімом – Корольов розповідав історію про втрату ока в дитинстві, залежність від наркотиків та аб’юзивні стосунки; разом з альбомом «Вогнепальне» гурту «ВГНВЖ» ми називали цю роботу найкращою капсулою часу, що фіксувала Україну 2021 року.
22 лютого 2022 року Корольов випустив годинну версію треку Rage з першого альбому. «[Вона] була створена за численними внутрішніми запитами після історичної промови йобнутої людини на ім’я Вова», – коментував автор. Після початку повномасштабної війни Росії проти України гурт «Стас Корольов» взяв вимушену паузу, але вона тривала не більше двох місяців. Те, що відбулося після цього, можна назвати рідкісною серією креативних ідей, що триває й досі. У треку і кліпі «Який день війни» спектр емоцій і розгубленість перших пів року повномасштабної війни проілюстрували найбільш популярними запитами українців в Google. З «Кав’ярнею» гурт створив пісню, яку можна слухати нескінченно, а щоб довести це (і водночас зібрати мільйон гривень на допомогу військовим медикам «Госпітальєрам») провів «Нескінченний концерт» і запустив «Віртуальну кав’ярню» на YouTube – водночас чат, творчий простір та інструмент донейтів. А щоб розкрити новий сингл Your Princess Is In Another Castle, Весна створила відео, натхненне класичними іграми Tetris і Super Mario. Між цим усім «Стас Корольов» встиг з’їздити в «Контур»-тур 11 містами України із проєктом «Warнякання», виступити в кількох європейських містах та анонсувати сольний концерт у Києві на 13 травня.
Головний редактор The Village Україна Ярослав Друзюк зустрівся зі Стасом Корольовим та Анастасією Весною у 426-й день повномасштабної війни в київському закладі «Більярдна» і розпитав їх про майбутній сольник, процес генерації ідей та рішення відмовитися від програми дебютного альбому. За аналогією з ідеєю «Який день війни», структуру розмови будуємо на основі результатів пошуку Google за запитом «Стас Корольов».
Портрети: Костянтин Гузенко для The Village Україна
«Стас Корольов» / «Стас Корольов 2»
– У чому головна відмінність між «Стас Корольов» і «Стас Корольов 2»? Зрозуміло, що після виходу першого альбому минуло багато часу і почалася повномасштабна війна, яка змінила все. Але чим найбільше другий сезон відрізнятиметься від першого?
Стас Корольов: Мені здається, що головна різниця між першим і другим сезоном у тому, що перший сезон про Стаса, а другий – про всіх нас.
Анастасія Весна: Так, це Стас і його друзі, які допомагають йому пережити цей новий сезон.
Корольов: Усіх нас – [маю на увазі] як країну і навіть як людство. У моїй голові принаймні так.
Весна: [«Стас Корольов 2»] набагато менш стасоцентричний.
Корольов: Так-так.
Весна: «O_x» – це було щось внутрішнє скоріше, накопичене всередині. А другий сезон – це про зовнішнє, із чим Стас Корольов намагається якось упоратися.
Корольов: Коли я робив «O_x», я розумів: треба спочатку покопати про себе, а далі вже можна щось соціальне, про всіх. Був такий запит. А після 24 лютого довелося переходити в цей запит одразу. Якщо змінюється реальність, а ти не змінюєшся, тоді тобі габелі. [сміється] Нова реальність почала вимагати перевинайти себе, бо з’явилася дуже серйозна екзистенційна загроза, і ти розумієш, що не можеш жити, як раніше: «Я працюю над проєктом, розвиваю особистий бренд, вкладаюся в культуру». Ніфіга. Тепер ти розумієш, що треба працювати й на себе, і на перемогу… І думати, що буде з нами за п’ять-десять років. Я розумію, що ми не можемо суттєво на це вплинути, але брати участь у процесах, насамперед у культурній сфері, треба. І ми перевинайшли себе.
– Коли прийшло це розуміння?
Корольов: Десь за місяця півтора.
Весна: Після 24 лютого.
Корольов: Так, у квітні ми вийшли на першу статус-зустріч.
Весна: [До початку повномасштабного вторгнення РФ до України] ми готувалися до виступу в Bel etage, це мав бути великий концерт, із залученням великої кількості артистів, це було дуже масштабно та епічно. Ми зробили прогін у Bel etage…
Корольов: 23 лютого.
Весна: І верталися додому з якимось дивним відчуттям.
Корольов: Ти верталася з дивним відчуттям, а я ще поїхав на рєпу. Ми там пограли, ще була розмова: «А що буде, якщо завтра повномасштабна війна?» [Повноформатне вторгнення] все змінило; відповідно, після цього довелося змінюватися й нам. Просто «O_x» був написаний в офлайні: спокійний період, спокійно собі робиш, тому він вийшов цілісний. А другий сезон – це реаліті-шоу. Ми його робимо тут і зараз, майже перед людьми. Були історії, коли робиш трек – і завтра ж граєш його на концерті.
– Це було в «Контурі»?
Корольов: У «Контурі» теж.
Весна: І не тільки. Та майже кожен концерт насправді. Коли ми поїхали на «Файне місто», у нас було всього п’ять треків, здається.
Корольов: Або шість.
«Стас Корольов концерт» / «Який день війни»
13 травня відбудеться презентація нової програми гурту «Стас Корольов» у Києві. Це буде перший повноформатний концерт колективу за два роки, а його особливістю стане стилізація під відеогру. Музиканти тримають в секреті особливості формату, але розповідають, що через гру хотіли втілити одразу кілька ідей: по-перше, залучити аудиторію до інтерактиву; по-друге, ще більше розкрити проєкт як поєднання музики Корольова та режисури Весни; по-третє, заявити «Стаса Корольова» саме як колектив, а не сольний проєкт. Так, у кожного з п’яти учасників гурту – Стаса Корольова, Анастасії Весни, Андрія Бармалія, Олександра Явдика та Євгена Дубовика – буде своя пісня в програмі. «Виходить такий собі мультиплеєр», – жартують Корольов і Весна. Запитуємо про натхнення грою Detroit, творчий процес гурту і чому він називається «Стас Корольов».
– Я не хочу, щоб ви розкривали всі карти, бо я теж придбав квитки на концерт і хочу побачити це все вже на виступі. Але чого загалом слід очікувати від сольника?
Анастасія Весна: Думаю, насамперед – більшої залученості в процес створення. Ми хочемо багато чого зробити разом із глядачами. Вони зможуть якоюсь мірою повпливати на те, що там буде відбуватися. Ми плануємо інтерактиви і номери, у яких глядачі зможуть не тільки дивитися концерт, а й звучати разом із нами. Ми зараз фіналізуємо [технічне виконання], щоб люди могли голосувати в режимі реального часу. Стасе, це Detroit чи яка гра схожа?
Стас Корольов: Detroit, так. Як у цій грі в кінці [рівня] з’являється сітка, у нас буде схоже. Звичайно, не так складно, але хочемо рухатися в цей бік. Це цікаво, це дає унікальність кожному концерту. Щоразу буде окремий унікальний вибір.
Весна: І це цікаво, бо ми самі не розуміємо, який в результаті буде цей концерт. Те, як глядачі виберуть, так може і піти. Там можуть бути різні рівні: це може бути й більш ліричний концерт, і більш поплавлений.
Корольов: [Або] більш токсичний, або більш конструктивний.
Весна: Залежить від того, які люди там будуть і як вони будуть реагувати.
– І в Detroit, крім нелінійного ігрового процесу та можливості ухвалювати рішення, які впливають на сюжет, є ще цей соціологічний аспект. Тобто в кінці можна подивитися, які рішення ухвалювали інші люди, які проходили гру.
Корольов: Так, це дуже цікаво.
– Ідея зі стилізацією під гру – це звідки взагалі прийшло?
Весна: Це ми вже приїхали з «Контуру» і знали, що в нас буде сольний концерт у травні. Нам треба була афіша, тому що наш букер [Юра Базака із Kontrabass Promo] дуже хотів вийти з анонсом у лютому. Я довго сиділа і мучилася з цією афішею, це була проблема, бо, на жаль, у нас немає спільних фото [гурту]. Я пробувала щось колажити, але виходила якась фігня. Врешті-решт я повернулася до «Нескінченного концерту», бо там уже були заявлені певні персонажі, домалювала ще себе. Зрозуміла, що виходить ніби класний [сюжет]: є Стас Корольов, а ми обкладаємо і підсилюємо його [іншими персонажами], десь закриваємо йому дірки. І виходить, що він ніби в такій броні між нами. А тоді я домалювала таку планочку знизу, мені здавалося тоді, що це будуть глядачі, що ми будемо якось взаємодіяти з ними.
Корольов: Якщо червоні кубики – це [Андрій] Бармалій, рожеві – Весна, то біла рисочка – це аудиторія, яка відбиває наш кубик. Ми їй подаємо подачу, а вона має от-от її відбити.
Весна: І ми розуміли, що це все буде заточено на взаємодію між нами й аудиторією.
Корольов: Але ж вплинув на концепцію і [кліп] Your Princess Is In Another Castle?
Весна: Ні, він народиться трохи пізніше. Ідея з Tetris – це буде пізніше. Але тоді ми зробили цю афішу й подумали, що це прикольно. Вийшло, що ми вийшли з анонсом раніше, ніж придумали, що там узагалі буде. Самі підписали собі вирок. [сміється]
Корольов: Це був перший у житті випадок, коли я сам не знав, що я анонсую. [сміється] Тобто ми знали, що це буде гра. А яка? Такого ніколи не було.
Весна: Це одразу стало цікавим викликом.
Корольов: Бо ми розуміємо, що в нас є дедлайн, коли треба придумати концепцію. Значить, придумаємо. Діватися нікуди. [сміється]
Весна: І тоді ми почали працювати з ігровими механіками, думати, як їх можна застосувати в програмі. У нас є друг-айтівець Юрій Чіхрай, із яким ми радилися.
Корольов: Ми з ним програмували «Віртуальну кав’ярню».
Весна: І ми з ним навчали нейронку, щоб вона генерувала нескінченну кількість Стасів. [...] Але найскладніше – не придумати, а зробити так, що воно все складалося в цілісну картину.
Корольов: Підсилювало одне одного, працювало на загальну драматургію, викликало катарсис у результаті. І ще й змінювало людей на краще.
Весна: Узагалі ми вдома багато говоримо про концепцію гри. Знаєш, іноді хочеться відірватися від усього, ескапнути. Не те щоб втекти, але…
Корольов: Не просто так наш червоний квадрат ми називаємо «Цифровим Утікачем». Бо він дуже непогано ілюструє психологічний стан, коли тобі твоя система безпеки каже: «Чувак, заспокойся, іди пограй в гру». А свідома частина тебе водночас каже: «Давай їбашить, робить мистецтво, допомагати армії!». І ця дихотомія, коли тебе їбашить у різні боки, в нас буде відображена максимально.
Весна: Дуже широко. Ти наче ескапуєш, а насправді й не дуже.
Корольов: Ти насправді рефлексуєш. Ти в цьому копаєшся, тобі від цього ще складніше. А від того, що тобі складно, ти знову кидаєшся в ескапізм. [сміється] Тому цифровий утікач – це всі ми. А ще стало зрозуміло, що увесь матеріал сходиться до думки, що це життя – лише раз. Що одна пісня, що інша, що третя приходять до цього усвідомлення.
– Як у вас: «Можливість не проїбать».
Корольов: Я якось багато з ким говорив про це, є спостереження, що багато хто почав думати про це після початку війни – цінувати життя і цінувати життя в моменті. Якось несвідомо до цього висновку ти й у піснях постійно приходиш. Тому що смерть стала набагато ближчою до нас. І, якщо не говорити про ціну, то це… Бо, якщо ти не думаєш про смерть, ти вейстиш своє життя. Це як нагадування пам’ятати, що в тебе є обмежений час на те, щоб щось зробити.
– Ви про схоже з Настею говорили на подкасті Нарімана Алієва, що тема смерті частково схожа на тему війни, тому що говорити про них не хочеться, але рано чи пізно доводиться.
Корольов: Я вже не пам’ятаю, але прикольно. [...] Наприклад, коли з’явилася інструментальна пісня про Tetris…
Весна: Вона спочатку не була інструментальною піснею про Tetris, вона була дуже дивною демкою. Стас приніс її й усі думали, що він [збожеволів]. Ми не знали, що з нею робити, як її інтегрувати в концертну програму, бо вона [програма] вже була склеєна певним чином, зокрема «Контуром». Я послухала цю демку ледь не сотню разів, а на 101-й побачила Tetris, який грає зовсім не за правилами. Зробила перший драфт концертного віжуалу, далі музика вже дороблювалась, відштовхуючись від нього. І в результаті стало зрозуміло, що це пісня про життя. І про смерть, відповідно, теж.
– Розкажіть загалом про цей творчий процес. Ситуація, коли Стас приносить якийсь матеріал, і ви разом думаєте, що з ним далі робити – це якась типова історія? Чи буває по-різному?
Весна: Ми все-таки вирішили, що називаємося «Стас Корольов» – саме через те, що Стас у нас є основною рушійною силою. Він зазвичай ініціює. Умовно, «Який день війни» нагуглила і знайшла скріни я, але я не казала: «Зроби з цього пісню». Я просто сказала: «Боже, дивися, який сюр». Стас подивився і такий: «Напишу пісню». З іншими треками так само: у Стаса або є якісь заготівлі, або він щось наджемив, або просто щось в голову прийшло. Він або щось робить сам, а тоді приносить хлопцям, або вони приходять і джемлять.
– Але музика в цьому першочергова, так? Я окремо запитую, бо розумію, що Настя відповідає не лише за візуальну частину роботи, у вас це загалом командна робота. Чи як ви розділяєте між собою ролі?
Весна: На жаль, ми не розділяємо повною мірою. І трохи важко через це все. [сміється] Але, мабуть, я зазвичай перша людина, яка чує ідеї Стаса, бо я чую це все вдома.
Корольов: Щобільше – від Весни залежить, чи я це запишу і чи повезу я це на реп-базу показувати пацанам. Я можу робити щось по-своєму, але Настя, наприклад, може змусити мене щось дописати чи докрутити. Або просто сказати: «Це класно, запиши цей джем».
– Настю, тобто ти перший критик, так? І найбільш жорсткий?
Корольов: Так, найжорсткіший. Таких речей, як Весна, ніхто мені не може казати. [сміється]
Весна: Ну яких? Я стараюся нормально говорити… [сміється]
Корольов: Ми не одну пісню так забракували. І це прекрасно, бо відмовлятися від поганого треба вміти.
Весна: Ну як «поганого»…
Корольов: Недостатньо гарного, щоб це реалізовувати.
Весна: І це теж не зовсім так.
– Але Весна – перший фільтр, тоді Стас працює над музикою з хлопцями, а ти в процесі також шукаєш візуальні рішення для треку?
Весна: В основному так. Буває альтернативний варіант, коли Стас їде на репетицію, і вони там раптово щось наджемели, тоді я слухаю вже пізніше. Але загалом так, скоріше вдома ми працюємо із заготівлями й думаємо, що може стати треком. У результаті Стас із хлопцями якось це все розбирає.
Корольов: Іноді Весна каже: «Напиши пісню про це». Або: «Класна музика, але напиши будь-який текст. Ну будь-який».
Весна: Мені просто подобається казати: «Напиши про це пісню». Коли він через щось страждає чи просто на щось емоційно реагує.
Корольов: Ось так «Кав’ярню» писав. Я не хотів її писати, Весна змусила. Тому вона така і вийшла, обозльонна на увесь світ.
Весна: Ну як «змусила»…
Корольов: Ні-ні, це класно. Творчий процес – це складне задоволення. Ти не входиш у нього на ізі, тому треба цей бар’єр переборювати. Треба створювати умови, щоб цей бар’єр був якомога менший. Тому дякую тобі.
Весна: Будь ласка. [сміється] А стосовно віжуалу – здебільшого він придумується майже тоді ж, коли й пісня. Зазвичай це підв’язано під концерти, а зараз якось так стається, що вони ростуть, як гриби після дощу. І ти живеш від одного концерту до іншого. Якщо з’являється нова пісня, треба бігом починати робити віжуал, бо є великі шанси не встигнути. Я дуже страждаю від того, що на віджеїнг зазвичай залишається дуже мало часу. Бо в мене паралельно є багато роботи по цьому проєкту, жаль, коли віджеїнг просідає.
– І паралельно є робота з іншими проєктами?
Весна: Ні, на жаль, зараз у мене немає інших проєктів, я просто не встигаю. «Стас Корольов» повністю з’їдає мій час. З одного боку, це дуже класно, з іншого – це не дуже здорово. І це має певні наслідки: і в нас удома, і в проєкті. Тому ми думаємо, як це все можна розвести на майбутнє. Плюс у сольний концерт ми інтегруємо мою пісню, щоб я вкусила цього, щоб я відчула, що роблю щось повністю своє. Я наче реалізовуюся в цьому проєкті й можу дозволити собі багато класних речей, у мене є багато свободи. Але ця свобода замкнута в «Стасі». Я ж не можу, наприклад, заливати там все рожевим кольором та оспівувати фемінізм.
Корольов: Можеш!
Весна: Але тоді це я маю писати, а це не дуже органічно накладається на Стаса. І мені хотілося б, щоб в ідеальному світі в нас усе було більш збалансовано.
Корольов: Ми до цього прийдемо, я обіцяю. От дивися, на інтерв’ю обіцяю, що ми до цього прийдемо і запустимо твій проєкт. Весна пише музику і в неї зараз свідомість початківця, через це воно виходить дуже незвично. Але дуже класно. Бо у мистецтвівона розбирається, а в музичну сферу тільки зайшла, тому Весна веселиться.
– Прем’єра твоєї пісні буде на концерті? Чи як сингл раніше?
Весна: Це буде на концерті. І в нас у кожного з учасників гурту буде своя пісня, свій номер. Ми хочемо краще розкрити їх особистості.
Корольов: Бо це про «ми».
Весна: «Стас Корольов» – це вони.
Корольов: They/them.
Весна: Тому це для того, щоб можна було по-новому поглянути на гурт. І це класно лягає на ідею з грою, бо виходить такий мультиплеєр.
Корольов: І мультивсесвіт! Починали ми з одного чувака, тепер нас п’ятеро. І можна обрати, кого хочеш.
Весна: І класний цей момент, коли ти по ходу перемикаєшся від Стаса Корольова до Андрія Бармалія та «Весну Восени». І все змінюється, це вже інша гра, інша музика, вони всі різні. Буквально. І це такі демки на наступні проєкти: в Євгена є свій проєкт, в Андрія теж скоро буде альбом. У мене теж є певні амбіції. Тому воно все класно туди інтегрується.
«Стас Корольов око»
– Після 24 лютого ви вирішили повністю відмовитися від програми альбому «O_x». Чому? Коли прийшло усвідомлення, що треба відпустити цей матеріал?
Стас Корольов: А не було навіть осмислення особливо. Ми просто зрозуміли, що це такий закарбований час 2021 року, про мене і про ситуацію в Україні. Для мене це як артефакт епохи.
Анастасія Весна: Капсула часу.
Корольов: Тобто це абсолютно не актуально для мене зараз. Про війну – занадто очевидно. Російська мова – взагалі не хочеться нею говорити. [...] Мабуть, у мене якесь викривлення зараз, тому що я це вже прожив. Ну і через російську мову. І треба було ухвалити рішення. Приймаєш, а тоді ще дотискаєш. Ми вирішили не грати цей матеріал, але треба було ще себе допереконати, що це хороше рішення. Це не було складно, але я це зробив. Я відмежувався від нього. Але на сольнику буде одна пісня з «O_x».
– Зараз є кілька прецедентів, коли українські музиканти перезаписують російськомовні альбоми українською, з останнього – гурт «Джозерс». Ти можеш уявити подібне переосмислення «O_x»?
Корольов: Тільки частково…
– Ти хотів би перезаписати трек Rage українською? [сміється]
Корольов: До речі, Rage – це одна з найменш актуальних для мене зараз пісень. Тому що вона відпрацювала себе на максимум: ми й відео випустили, і відіграли…
– Тому що це було про твої почуття в той момент часу?
Корольов: Ага, зараз мій стан агресії та нервового зриву інший, не такий жорсткий. Я залишив Rage там. Але в нас була ідея при перенесенні альбому на Orchard замінити пісню «Нейропластичность» на версію, де в самому кінці, де починає бути складно чути текст, я перейшов би на українську.
Весна: Тут ми дійсно провтикали. Сидимо зараз і думаємо, що якщо щось і можна було б змінити, так це цей перехід на українську в «Нейропластичності».
– Бо це пісня про створення нових нейронних зв’язків, так?
Весна: Абсолютно логічно.
Корольов: І тоді перехід на повністю українськомовний другий альбом. А все інше я навіть не бачу сенсу чіпати.
Весна: Мені подобається, що воно зафіксоване там, у своєму часі, та відповідає йому. Але один трек із «О_х» ми граємо на концерті, і звучить він зовсім інакше.
Корольов: Просто він концептуально добре вписується, він звучить в дусі другого сезону. У мене була мрія, щоб у кожному наступному альбомі був кавер на трек із попереднього.
Весна: Воно і звучить як кавер, дуже по-свіжому.
– Який це буде трек?
Корольов: Не скажемо!
– Стасе, після релізу «O_x» ти розповідав, що найцінніше для тебе – це фідбек людей, які пережили катарсис після прослуховування. Люди наважувалися розповідати про свої травми, хтось писав у коментарях: «Дякую, я ридав». Після нових треків був якийсь зворотний зв’язок про подібну терапевтичну дію?
Весна: Після [виконання] Your Princess Is In Another Castle на концерті люди плакали. Це було дуже дивно…
Корольов: Це було ще до релізу.
Весна: Ми насправді через те його й випустили.
Корольов: Бо люди зрозуміли.
Весна: Не всі, але багато хто.
Корольов: Достатньо [людей] зрозуміли.
Весна: Але був якийсь відсоток людей, які по-своєму зрозуміли, забрали щось для себе звідти. І ми подумали: навіть це може бути терапевтичним.
Корольов: Це класний кейс для нас зараз. Хочеться менше говорити. Хочеться менш конкретними засобами взаємодіями з людьми. Бо конкретики було занадто багато.
– Ти мені так це раніше описував: «Коли ти розповідаєш, про що пісня, вона трошки вмирає». Тому що зменшується простір для трактування.
Корольов: От ми якраз після релізу Your Princess Is In Another Castle почали думати…
– У релізі, у якому ви взагалі нічого не пояснили. Навіть пресреліз складався з двох речень.
Корольов: Це була моя ідея! Якщо трек інструментальний, то можна і без меседжу його подавати. Але цікаво, чи ми зрізали собі аудиторію таким чином.
Весна: Думаю, що зрізали. У мене навпаки є відчуття, що деякі речі особливо потрібно комунікувати. А, як виявилось, комунікувати – це найважче. Не просто навалити цінності словами зверху, а дійсно передати те, що ти мав на увазі.
«Стас Корольов Patreon»
В описі спільноти «Стас Корольов» у сервісі Patreon вказано таке формулювання: «creating сильний досвід взаємодії з артистичним актом». Стас Корольов та Анастасія Весна порівнюють свій Patreon із яхтою: «Що потужніша наша команда, то краще їде наша яхта. Що краще їде наша яхта, то більше альбомів, кліпів та цікавих проєктів. І, звісно, всі ці плани будемо разом обговорювати в чатах і зумколах для патронів. Разом ми маємо можливість якісно змінити цей інформаційний океан». Різні рівні доступу також придумали за аналогією із яхтою: базову підтримку в три долари на місяць називають «підтримкою з берега», підтримку в сім доларів – «посиленою підтримкою», що надає доступ до закритого чату, а найдорожчий статус «Меценат», наприклад, передбачає щомісячний зум із командою, доступ до демок і невиданих версій та додавання в концертні титри. Нині в сторінки 78 патронів, які щомісяця підтримують гурт на 664 долари. «Зараз нас фактично годує [Patreon] та перший альбом, – розповідає Стас Корольов, – бо я знаю, що саме через «O_x» люди підписалися на наш Patreon. Буквально через альбом. І це закриває нам базу і дозволяє не відволікатися на роботу заради грошей».
– «Стас Корольов» можна назвати одним із небагатьох успішних кейсів на українському ринку, який вибудовує взаємодію з аудиторією через підтримку на Patreon. Як і випадку з будь-яким іншим Patreon, це передусім про побудову спільноти. Що ви встигли зрозуміти про цю спільноту, яку будуєте?
Стас Корольов: Що вони акціонери, що вони відчувають себе не людьми, які підтримують нас, вони відчувають себе людьми, які інвестують.
Анастасія Весна: Вони трохи інакше до цього ставляться. Вони нас челенджать, ми з ними спілкуємося в чаті. Майже щодня в нас є якась активність, вони перші про все дізнаються.
Корольов: І це такий перший легіон, який нас підтримує. Ми випускаємо відео, і саме патрони приходять і роблять нам перші перегляди та коментарі. Дехто допомагає розповсюджувати, розкидає по чатах. Це дуже цінно.
Весна: І вони впливають на наші рішення. Я іноді від них відбиваюся в позитивному сенсі, бо вони є таким зрізом нашої аудиторії. Вони всі креативні, розумні, дуже цікаві персонажі. Саме «персонажі», бо там у нас окремий мультивсесвіт на «яхточці». [сміється]
Корольов: І саме Patreon дає нам свободу у творчості. Таку, якої в мене ніколи не було.
– А ви даєте «сильний досвід взаємодії з артистичним актом».
Весна: Стараємося.
– А що саме це означає?
Корольов: Те й означає. Людина приходить на концерт або в YouTube, щось переживає під час перегляду і виходить із цього перегляду трохи іншою.
Весна: З новим досвідом.
Корольов: Ти приходиш у музей, отримуєш сильний досвід, він тебе змінює.
Весна: Я б із музеєм не порівнювала…
Корольов: А я б порівнював! І те, що ти після цього всередині себе щось перетравлюєш і до чогось приходиш – [це результат]. Я ще додаю, що це сильний і безпечний досвід. Ми й раніше це прописували, а зараз це робити треба. Сильний досвід через щось дуже агресивне я б зараз не хотів отримати. Хоча в нас достатньо агресивні концерти, там багато червоного кольору та стробоскопами, які стрибають.
Весна: Але про [артистичний досвід] – це про те, що ми робимо щось не для того, щоб воно сподобалося. Не для того, щоб було приємно на це подивитися чи якось відчути. А для того, щоб це запустило якісь процеси.
– Тобто це не про те, щоб догодити аудиторії?
Весна: Ні в якому разі.
Корольов: Ця функція виконується, але іншими.
Весна: І набагато краще це роблять інші.
Корольов: Це без зверхнього підходу. Я прийшов на концерт Євгена Дубовика і думаю: «Так, ну вже є гурт, який класно робить інструментальне музло». Усе. Можна це не робити, це вже роблять.
– Мені при цьому ще цікаво ось що. От є Стас Корольов, в нього є досвід із «Голосом країни», є досвід Yuko. Тоді він запускає сольний проєкт і записує класний концептуальний альбом, знаходить з ним десь своє місце і свою аудиторію, не претендуючи на мейнстримний успіх. Я розумію, що це умовні категорії, але в «O_x» точно не було намагання сподобатися багатомільйонній, телевізійній аудиторії. Але водночас після «O_x» ти мені розповідав, що в тебе є амбіція звертатися до цієї аудиторії, але для цього треба «бути трікстером», тобто вигадувати якісь способи, як саме до неї підійти.
Корольов: Я не відмовляюся від ідеї вийти на велику аудиторію, але не за будь-яку ціну. Як і рік тому. Було б класно. Але ще краще було б не зраджувати собі. Ми відштовхуємося від нашої візії.
Весна: Це підходить під візію? Окей. Не підходить? Значить, не робимо.
– Яка ваша візія?
Корольов: Ми сформулювали її на стратсесії у 2021 році…
Весна: Разом із Сергієм Кейном, Настею Пустовою і Катериною Войчук. Ми просто з нуля придумали, що таке «Стас Корольов» і нащо ми цим усім будемо займатися.
Корольов: І кожне рішення ми ухвалюємо з огляду на цю візію. Там є і про сильний досвід, і про зміну індустрії, і про ліберальне суспільство, яке здоровішає.
– Тобто, умовно кажучи, рішення записати фіт із псом Патроном – це буде суперечити візії?
Корольов: У нас є певний список артистів, із якими ми хотіли б записати спільний трек. Але це також треба зважувати, яка мета. Якщо мета [тільки] обмінятися аудиторією, жертвувати мистецьким актом не хочеться. Я краще цю людину запрошу у «Віртуальну кав’ярню», ми там обміняємося аудиторією. А фіт з псом Патроном зовсім не суперечить візії. Але він можливий тільки за наявності якоїсь гідної надзадачі
– Я не хочу, щоб це сприймалося як інтервенція: «Чому ви не робили щось для більшої аудиторії?», бо це теж наївно…
Весна: Та ми просто не вміємо. [сміється]
Корольов: Ми насправді не вміємо, ми зрозуміли це в «Контурі». Ми зрозуміли, що наша музика – не для всіх. Ти думаєш, чому в нас червоний квадрат? Ми після цього якраз його придумали. Бо це не для всіх. Бо потрібен контекст, щоб це спожити. [... ] Усе одно ще є багато людей, які нас не знають, але могли б зрозуміти. Але їх усе одно маленький відсоток. Тому ми такі: «Заспокойся, Стас, роби те, що хочеш». В «O_x» якраз було це трикстерство, я намагався зробити так, щоб обманути слухачів. Показати їм, що спочатку буде іронічний веселий контент, а тоді підсунути те, що насправді хочу підсунути. Там я використовував попсові прийоми, а зараз не хочеться. Бо можна не використовувати.
– Окей, але є ще один чинник, який має значення в цій розмові. Є відчуття, що після 24 лютого нарешті відкрилися ці шлюзи: багато людей відмовилися від російської музики, почали слухати сучасну українську музику, принаймні про це свідчать чарти.
Корольов: В інфополі відчутно збільшився запит на українську музику, але ми по собі особливо цього не відчули. Я скоріше відчув, що побільшало молодої аудиторії, яка цікавиться новою хвилею джазу.
– Але потенційно вашої аудиторії мало б стати більше. Це для вас фактор, яким ви керуєтеся зараз при ухваленні творчих рішень?
Весна: Ні.
Корольов: Навпаки, ми компенсували фактор, що потенційна аудиторія збільшилася, більш авангардною музикою. [сміється] Другий сезон більш авангардний.
Весна: Він складніший, важчий. Але ми не те щоб свідомо піднімаємо цей поріг [входу].
Корольов: Але ми просто інакше приймаємо рішення. Ми думаємо: що нам буде цікаво й актуально?
Весна: Це не спеціально виходить. Я ніколи не намагаюся ускладнювати, навпаки я завжди хочу спростити. Тому що для мене насамперед важливий акт обміну. Спрощення – це прекрасно і необхідно у нашому випадку. Але, бачиш, ми такі загадкові, що надсилаємо пресреліз на два речення. [сміється]
– Так, це не тільки про мистецтво, це й про комунікацію про це мистецтво.
Весна: І це важко, це окреме мистецтво. Мені взагалі важко, тому що бути митцем у 2023 році – це радше про загальний спектр твоїх скілів, а не про те, наскільки ти класний у конкретному різновиді мистецтва. Це ще й про те, наскільки ти хороший маркетолог, SMM-ник, як ти нетворкаєш при цьому всьому. Для мене це все страшно, я це не витягую, цю соцмережну історію. У Стаса трохи краще з цим.
Корольов: Та я теж. Але ми намагаємося. Якщо ми не будемо робити це правильно, ми хоча б будемо робити це концептуально: під цю пісню такий пресреліз, під цю – такий-то. [...] Є такий чувак Тім Урбан, у нього є цикл лонгрідів про концепцію шеф-кухаря і кухаря, він детально там пояснює цю різницю. Шеф-кухар не бере готові рецепти, він їх придумує, бо це чиста творчість. Ми вирішили бути шеф-кухарями.
Весна: Але через це вигоряємо. Як і в кожній грі, для того, щоб щось робити – наприклад, виходити на мейнстримну аудиторію, – треба мати ресурси. Для того, щоб зробити нормальний кліп… Чому ми так вигадливі? Тому що ми бідні. Я постійно в фазі, коли треба кліп, треба віжуал, а бюджет – нуль. І це працює, коли в тебе класна розумна аудиторія, яка це може зрозуміти, яка знає, що головне – це ідея. А для масової аудиторії важлива обгортка, треба повний пак. І треба, щоб не тільки ми зі Стасом зашивалися, а ціла команда. Команді треба теж платити, це дуже багато роботи.
Корольов: Зараз ми вчимося, що робити на п’ять балів – це добре, але робити на чотири – це теж добре. [сміється] Ти маєш дозволяти собі робити на чотири. Але ми дуже себе гриземо.
– Я довго формулював попереднє запитання, але насправді його можна стиснути до твоєї ж цитати: «Зарабатывать или заниматься самореализацией?».
Корольов: [сміється] Іронічно, що прямо після цього я почав заробляти на самореалізації.
Весна: Ну, «заробляти» – це сильно сказано.
Корольов: Підтримувати свою діяльність, не мати необхідності мати халтури. Зараз нас утримує Patreon. Ми навіть за квартиру платимо, як за офіс: гроші з корпоративної картки не переходять на особисті, а одразу оплачують офіс-квартиру. Бо ми там працюємо 90% часу. І, власне, Patreon плюс концерти дозволяють нам не працювати на роботах. Неймовірно. Дуже цінно. Після кожного релізу пишу патронам про те, як ми їм вдячні.
– Це вперше в житті, коли ти повністю заробляєш тільки музикою?
Корольов: У мене були підробітки, але загалом після універу я сказав собі, що навіть підробляти буду тільки в музичній сфері. Щоб усе, що я роблю, працювало потім на мене [в професійному сенсі]. Тому в якомусь сенсі я все доросле життя займаюсь музикою як основною і єдиною професією. Але в проєкті «Стас Корольов» я вперше відчув, що нарешті це заняття стало структурою, що має реальні шанси на стабільне існування без необхідності постійно ззовні докидати інвестицій.
– Але виходить, що після «O_x» ти заявляєш цю амбіцію вийти на більшу аудиторію, а тоді починаєш робити експериментальний джаз.
Корольов: Насправді це було природно. Інші члени команди мене не розуміли: навіщо робити матеріал з упором на музику? Вони такого не казали, але літала така думка. Але це було настільки органічно, мені настільки хотілося робити музику, я настільки хотів зробити щось інше. Коли ми робили «O_x», Весна познайомила мене з режисурою, я хотів зробити щось на цих принципах. А режисура ж ставить себе в найвищий пріоритет, ти все інше починаєш підпорядковувати їй. Якщо з режисурою в мене такі собі стосунки, то з музикою – дуже-дуже інтимно і важливо все. Я дійсно відчував, що я винний музиці.
Якщо я не проти виходити на широку аудиторію, це ж не означає, що в мене є для цього скіли. І стан, у якому я органічно напишу щось, що зайде великій аудиторії. Я дуже хочу бути простішим. Але не хочеться спрощуватися для того, щоб тебе полюбили. Що менше ти використовуєш інструментів для досягнення цілі, то краще. То простіше це зрозуміти, то фірмовіше це звучить. Коли ми записали «Який день війни?» і там було лише чотири інструменти та вокал – це був оргазм. Бо до цього ж як продюсеру хотілося додавати в трек 124 доріжки. Не треба!
– Стасе, у попередній розмові з тобою та Антоном Слєпаковим ви кілька разів іронічно використовували термін «обволакивающий джаз-рок». Ви робили це на позначення музики, відстороненої від актуального контексту. А зараз, виходить, прийшли до джазу, хоч і не в тій конотації.
Корольов: То це ми зараз доводимо, що «обволакивающий джаз-рок» може бути не абстрагованим. [сміється] Насправді відбулося все так: після «O_x» я дуже сильно відчував, що я висловився; він був дуже стасоцентричний, я жартував, що хочу реабілітуватися перед музикою. Я почав робити цікаві та складні інструментальні треки, а після [24 лютого] почав базувати на цьому другий сезон. І зрозумів, що якщо «O_x» був еклектичний у плані продюсування, – кожен трек в іншому стилі, – то новий матеріал наче створений за допомогою одних і тих самих інструментів на комп’ютері. І логічно для його виконання зібрати сталий склад. І такий кажу до Бармалія: «Ти ж знаєш багато музикантів? Хочу піаніста». Барабанника [Олександра] Явдика я вже мав на прикметі, бо він виходив на заміну у 2021 році.
Весна: Він із нами тоді зіграв концерт у Вінниці й так і залишився.
– Але Бармалій – це був твій перший контакт, так?
Корольов: Він ще ж у першому сезоні до нас приєднався, він виходив на останньому треку програми «Нейропластичность», він виступав із нами. Там його саксофон символізував нові психологічні надбання, нову свідомість, нову особистість. Тому він прийшов і залишився на другий сезон.
– Пам’ятаю, що на концертах [Бармалій] чекав увесь час, а тоді виходив на останню пісню із саксофоном.
Корольов: Ага. Якраз у Вінниці я уламав Весну, щоб він вийшов ще на кілька треків. Ми подивилися і зрозуміли, що це погано.
Весна: Бо тоді він не працює в фіналі.
Корольов: Нівелюється цей ефект несподіванки. Але коли ми почали розбирати наш новий матеріал, я зрозумів, що це дуже високого рівня музиканти. Я зрозумів, що з ними можна розтягувати час – ось це насамперед мене вразило. Тобто я можу робити уповільнення, прискорення, фермати, відтяжки… Я це люблю, але ніколи раніше не було такої можливості. Бо для цього потрібні топові музиканти.
Весна: Спочатку це вразило тебе, а тоді це вразило мене. Бо спочатку для мене це був кошмар. Якщо [гурт виступає] без плейбеку, значить, у них немає чіткого таймінгу. Значить, всього, що я придумала з віжуалами, може виявитися недостатньо, мені треба гратися з ними в режимі реального часу. І для цього максимально їх відчувати, знати всю музику напам’ять, до секунди.
Корольов: А музика настільки гнучка, що, залежно від емоційного наповнення, вона постійно змінюється на концертах. Я від цього дуже кайфую, я вже рік Весні розповідаю, який я щасливий, що в мене є склад [гурту]. Ось ця проблема зі складом в мене тягнулася з 17 років, коли я почав займатися музикою.
– І, виходить, що ти оновив склад гурту в порівнянні з першим альбомом. [Крім Андрія та Весни.]
Корольов: Так, але ми так і планували, це не через вторгнення. Я все життя дивлюся на артистів і ставлю запитання: чому більшість з них стають менш цікавими з часом? І розумію, що найбільший чинник тут – це коли ти стаєш заручником умов, іміджу чи очікувань. Для того, щоб залишатися актуальним для себе, треба готувати зміни. Ми увесь цей рік говоримо про третій сезон, постійно. Бо дуже прикольно думати про те, що буде далі.
Весна: Третій сезон буде максимально на кліку, максимально електронний. Щоб я всі сигнали забирала від вас. [сміється]
Корольов: Але це також про синдром відкладеного життя, коли тобі приємніше думати про майбутнє чи наступний альбом, ніж робити поточний. Бо, коли ти думаєш про майбутній альбом, він може стати будь-яким. А коли ти вже його робиш, простір варіантів звужується. І в кінці він фіксується. І ти такий: «Ну, могло б бути й краще». Але він уже зафіксований.
Ми грали з плейбеками, бо в мене вже було кілька треків з готовими фонограмами, а потім ми одну пісню зіграли без плейбека, другу – і вони стали ще кращі. А в мене якраз була давня мрія відмовитися від плейбеків. Ще хороша ідея, коли робиш пісні з гуртом, покатати їх десь рік із концертами. Бо в нас є пісня «Треба починати щось робити». На перших концертах мені казали, що під цей трек хочеться вийти покурити, а зараз він еволюціонував так, що це наша найкраща пісня. Тобто їй потрібен був час, щоб вона народилася.
Весна: Обросла!
«Стас Корольов «Кав’ярня»
– Чому пісня «Кав’ярня» так залипає в голові?
Стас Корольов: Бо гармонія нескінченно йде вниз через постійні сабмодуляції. І воно через це, як тон Шепарда: по колу, по колу йде, ніколи не закінчується. Весна попросила мене зробити цей довгий луп, щоби під нього віжуал робити. А потім каже: «Під нього класно працювати, це можна слухати довго».
Анастасія Весна: І це атмосферно. Можна залипнути, думати про своє.
Корольов: Це знову ж про важливість Весни. Я сидів і джемив цю пісню, а вона сказала: «Запиши!»
Весна: Він багато джемить, але рідко натискає на Rec.
Корольов: Бо якщо поставиш на Rec, не спрацює типу. Це як забобони. «Кав’ярню» ми написали ще до 24 лютого...
Весна: У січні 2022 року. Вона чекала свого часу, ми взагалі хотіли випустити її до «Нескінченного концерту», але потім ми придумали «Нескінченний концерт» як промоактивність до «Кав’ярні», а потім подумали, що на фоні такої активності…
– І на «Нескінченному концерті» ви поєднали «Кав’ярню» з треком «Warнякання» [«Скотч / Хрест нахрест»].
Корольов: Так-так, там був супереференс. [сміється]
Весна: Рекурсія відбулася.
Корольов: Спочатку ми використали Антона в треку «Волны», потім Антон використав рефрен «Думка про те, що я думаю» в пісні [«Скотч / Хрест нахрест»], а потім ми грали [«Нескінченний концерт»], і Антон виконав «Скотч / Хрест нахрест» під «Нескінченну кав’ярню».
Весна: «Нескінченний концерт» – це була така класна і натхненна акція, що ми подумали: «Ну який реліз? Не хочеться це все зводити тільки до релізу». Хай воно просто залишиться в історії як прекрасний день, коли ми зібрали мільйон для «Госпітальєрів». Тому [«Кав’ярня»] чекала свого часу, поки не довелося бігом готуватися до сольного концерту і випускати якомога більше всього.
– А «Кав’ярня» в січні 2022-го була як інструментальна чи вже зі словами?
Корольов: Зі словами, але я в процесі їх трохи переписував.
Весна: Найсмішніше – це те, що відбулося зі словом «життя». [сміється]
Корольов: Бо там спочатку було: «Бо ця хуйня лише раз». [сміється] Потім подумали, що це якось дуже зневажливо стосовно життя. Але тоді настрій був такий.
Весна: А у 2023-му вже хочеться життя. [сміється]
«Стас Корольов Хмельницький»
Весна: Я там виступала з поламаним пальцем.
Корольов: І цей палець був поломаний на пісні про аб’юзивні стосунки. Просто по столу вдарила рукою.
Весна: Я зламала палець на концерті в Берліні. Поїхала в Амстердам, зіграла ще один концерт із поламаним пальцем, бо ще не знала, що це перелам. Тільки після Хмельницького дізналася, що зламала палець.
– Це була пісня «Ла-Ла»? [сміється]
Весна: [сміється] Ні. Це було на пісні з робочою назвою Sacred Love, це продовження циклу «Ла-Ла», по факту це теж про аб’юз.
– Гаразд, останній запит – це «Стас Корольов Хмельницький». Розкажіть, що там такого сталося в Хмельницькому.
Анастасія Весна: Це просто був останній концерт, мабуть, тому в запитах.
Стас Корольов: Ще там був 15-хвилинний виклик на біс. А ми так і не вийшли.
– Це було в «Симпатії»?
Корольов: Так, це прекрасне місце. Його ще називають «Хвильовим» у Хмельницькому».
Корольов: Угу, це другий сезон «Ла-Ла».
Весна: Ми просто ніяк не виліземо з нього. Через це воно вилізає і у творчості.
– «Ла-Ла» – це така відправна точка «O_x», з неї все починається. Як вам як партнерам допомагає те, що ви партнери й у творчості?
Весна: Я думаю, що ми разом через те, що ми партнери у творчості.
Корольов: Це ми вже зрозуміли.
Весна: У цього дуже висока ціна. Наші стосунки далекі від ідеальних. Але наше завдання, над яким ми разом працюємо кожен день, – зробити так, щоб ми могли ефективно творити разом, не травмуючи при цьому один одного. З роботою впоратися вдається легше ніж з особистим.
Корольов: Це і є ціна.
Весна: Наше життя – це і є ціна.
Корольов: Бо ти все життя шукаєш, шукаєш, шукаєш… А тоді бачиш і розумієш: ось воно.
Весна: Я Стасу якось казала, що це мої найефективніші творчі стосунки.
Корольов: Ми дійсно класно працюємо разом.
Весна: Але якою ціною?
Корольов: Ну як? Уже не «Ла-Ла», це вже добре.
Весна: Але тепер є Sacred Love та зламаний палець на концерті.
Інтерв'ю: Ярослав Друзюк
Коректорка: Ніка Пономаренко
Верстка: Юлія Лопата