Книги, що написали військові й цивільні, про російсько-українську війну почали формувати окрему нішу після 2014 року. Новим поштовхом для створення воєнної літератури став початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Зараз видані вже більше 1500 книг про російсько-українську війну, з них більше 250 – це книги, які написали військові, розповідає дослідниця Ганна Скоріна.

Разом із командою муніципальної книгарні  «Сяйво книги» й Мінветеранів Скоріна готувала секцію книжок про російсько-українську війну, яку представили на «Книжковому Арсеналі». Книгарня отримала понад 50 заявок від ветеранів, які хотіли представити власні видання. За місяць після «Книжкового Арсеналу» для книжок сформували окрему секцію в книгарні, щоб охочі мали постійний доступ до цих видань. Секцію про російсько-українську війну обіцяють оновлювати.

Разом із дослідницею Ганною Скоріною й командою «Сяйва книги» The Village Україна зібрали 20 книжок про війну РФ проти України, які варто прочитати. 

Щоб познайомити читачів із новими виданнями, ми не включали в добірку імена більш відомих авторів на зразок відзначеної «Книгою року BBC» «Доці» Тамари Горіхи Зерні й Олександра Михеда, про книжку якого «Я змішаю твою кров з вугіллям» ми розповідали окремо.

Чому поділ на військових і «цивільних» авторів не штучний

   

Досліджувати книги про російсько-українську війну Ганна Скоріна почала через непорозуміння з чоловіком-військовим. Дослідниця ділиться, що розібратися в сімейних проблемах їй допомогли саме книги від авторів-військових. Як дружина захисника, вона вважає, що книги допомагають почути й зрозуміти людей у пікселі зараз і після повернення додому.

«Книзі військового ти довіряєш більше: навіть якщо він пише й художню книгу, вона однаково базується на власному досвіді, спостереженнях чи оповідках, що йому розповідали побратими, тобто однаково є правдивий реальний фундамент, на якому базується творчість. З цивільними авторами трохи складніше: не завжди є впевненість в тому, що цивільний автор, пишучи про війну, не почне фантазувати й фантазувати настільки, що більше зашкодить», – коментує Скоріна.

Вона додає: «Має бути межа між щирим бажанням написати про війну й кон’юнктурою. Ці тексти про наш спільний біль, вони мають бути щирими, а не можливість заявити про себе чи, вибачте, «зрубити бабла».

«Книги довозили навіть у дні початку «Книжкового Арсеналу» тільки-но з друкарні»

   

Для секції про російсько-українську літературу обирали різножанрову літературу, щоб кожен змін знайти те, що йому «зайде», каже Ганна Скоріна. Це щоденники, художня проза, есеїстика, аналітика, психологія, детективи, мелодрами, рефлексії й навіть комікси.

За словами Скоріної, армія у 2014 році, як і зараз, стала зрізом суспільства: до лав ЗСУ стали вчорашні айтівці, офісні співробітники, освітяни, люди культури, тобто українці з різним бекграундом, які вперше зіткнулися з війною. Це відобразилося й на літературі.

Військові ведуть нотатки в реальному часі. Однією з перших книг у форматі щоденникових записів став «Вогневий вал», який можна придбати в книгарні «Сяйво книги». Також є певна кількість книг про переселенців і документальні свідчення тих, хто пережив окупацію й перші дні повномасштабного вторгнення. 

«Дуже важко назвати точну цифру, адже автори чи видавництва довозили свої книги навіть у дні початку «Книжкового Арсеналу» тільки-но з друкарні», – коментує The Village Україна Скоріна.

Значна кількість книг – це самвидав, який автори видавали власними коштами, за підтримки громади й спонсорів. Проте є й видавництва, які системно працюють із книгами про російсько-українську війну від 2014 року, додає дослідниця.

У топі продажів на «Книжковому Арсеналі» – видання візуального спротиву «Telegraf. Креатив у війні», яке, зокрема, придбав президент Володимир Зеленський. Наклад альбомів із рефлексіями й історіями дизайнерів, художників, артдиректорів й ілюстраторів розпродали протягом трьох годин, розповідають у «Сяйві книги».

Крім того, був запит на книжки про війну іноземними мовами від закордонних журналістів і гостей фестивалю. Утім, таких книжок було вкрай мало, особливо від військових, бо певна кількість видавництв вирішили не брати участь у «Книжковому Арсеналі» через зміну умов проведення й участі, пояснює Ганна Скоріна: «Як на мене, це були великі втрачені можливості. Спільна справа – доносити іноземцям правду про війну через книги».

 Детальніше про новий формат «Книжкового Арсеналу» 2023 ми розповідали за посиланням.

Чи всі книжки із секції «Книжкового Арсеналу» можна знайти в «Сяйві книги»

   

У секції на «Книжковому Арсеналі» представили більше сотні книжок про російсько-українську війну. Більшість з них увійшли в секцію в книгарні, але не всі: «Були книги не для продажу, а як виставкові на «Книжковому Арсеналі». Деякі книги були в невеликій кількості, і автори їх не планують додруковувати. Ще була частина літератури, яка надрукована російською мовою. Ми пропонували для військових альтернативу – безкоштовно робити україномовне перевидання за спеціальною програмою у видавництві «Саміт-Книга», – розповідає директор книгарні Гліб Малич.

«Під час відбору книг на «Книжковий Арсенал» виникали труднощі у веденні переговорів із деякими видавництвами, оскільки позалишалися проблеми після попередників, про які ми вже згадували раніше. Тому дехто хотів бути присутній лише на головній книжковій події року, а з книгарнею не планував продовжувати співпрацю. Декого вдалося переконати, щоб книги залишилися на реалізацію в нас. Тож це теж вплинуло на кількість», – додає прессекретарка книгарні «Сяйво книги» Ася Хазова.

Десять книг від авторів-військових

   

Олег Бородай «Вогневий вал» (перша й друга частина)

Видавництво «Майдан» (Харків, 2022)

«Вогневий вал» – це вид артилерійського вогню, за якого артбатареї ведуть вогонь, створюючи суцільну вогневу завісу на рубежах противника. Цей вогонь водночас переорює щедро скроплений кров’ю ґрунт і перемелює людські долі, пояснює автор. Друга частина, щоденник із фронтовими фото, розповідає про перші 80 днів повномасштабної війни на Луганщині.

 

Олександр Вдовиченко «72. Записки комбата»

Видавництво «Білка» (2021)

Автор із позивним «Словян» написав відверту й місцями доволі жорстоку книгу. Це динамічна й кінематографічна проза з точними описами характерів і мови персонажів. Сергій Жадан каже, що одразу усвідомив книгу як великий літопис, де на очах твориться нова історія.

 

Юрій Гудименко «Історії та війни»

Видавництво «Фоліо» (2023)

Лідер руху «Демократична сокира» й військовослужбовець Юрій Гудименко отримав поранення під час служби сапером у ЗСУ. Свою книгу він описує як збірку історичних нарисів і промов без сюжету й персонажів, які затримуються надовго: «Тут є смішні тексти й тексти несмішні, є слова, які я писав у доброму гуморі, і ті, які я писав у шпиталі, не бувши певен, що колись встану на ноги. Є навіть тексти, за які мені соромно, але вони однаково будуть тут, у книзі, тому що я їх говорив і я їх написав».

  

Віталій Запека «Цуцик»

Видавництво «Білка»(2023)

Віталій Запека з позивним «Спілберг» – боєць батальйону «Полтава», а також фотограф і письменник. Його книгу «Цуцик» уперше опублікували в 2019 році, а у 2021 році вона ввійшла до довгого списку Шевченківської премії. Оповідь у книзі – від імені цуценяти, яке дивиться на людей ніби збоку. Це книга, яка викликає в читача ніжність до головного героя й усіх, хто його любить, кажуть у видавництві.

 

Андрій Кириченко «Мисливці за градами»

Видавництво «Білка»(2021)

Що менший калібр, то влучніше повинна поцілити куля – так описує збірку оповідань Андрія Кириченка ветеран російсько-української війни Мартін Брест. На коротку прозу автор зважився після написання поезії й показав миттєвості, з яких складається життя людей на війні.

 

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

Видавництво «Наш Формат» (2018)

У книзі ветерана російсько-української війни, учасника боїв за Слов’янськ і Дебальцеве, а також блогера й мандрівника Валерія Маркуса (Ананьєва) скомбінували текстові й графічні матеріали, додавши близько сотні QR-кодів із фото й відео. Так створили максимальний «ефект присутності»: читачі можуть побачити артефакти з фронту, відчути напругу, небезпеку й полегшення.

 

Валерій Пузік «З любов’ю – тато!»

Видавництво «Лабораторія» (2023)

«Сину, не знаю, з чого почати. Мабуть, варто з хорошого. Кажуть, до України повернулися лелеки», – пише художник, режисер і журналіст Валерій Пузік. Це розмова із сином і дружиною на передовій російсько-української війни; не щоденник, а радше сюрреалістична подорож. Автор не додає батальних сцен, а наповнює книжку спогадами, роздумами про сьогодення й мріями про майбутнє.

 

В’ячеслав Раєвський «ПозитиVV. Спогади. Від радянського курсанта до захисника України»

Видавництво Vivat (2021)

Автор книги В’ячеслав Раєвський 30 років прослужив у ЗСУ, навчив близько півтори тисячі курсантів й організував підготовку майже двох сотень офіцерів цивільно-військового співробітництва. Свого часу він отримав освіту в Ленінградському військовому училищі, тож зміг простежити військові реалії від часів занепаду Радянського Союзу.

Цю книгу порівнюють із броньованою машиною, яка демонструє всі «потертості». Утім, акцент буде й на людях, які сидять у броні цієї машини, і на химерній іронії війни. Це не найкращий вибір, якщо це ваша перша книга про війну, бо слова «Дебальцівський хрест» чи «Авдіївська дев’ятина» знайомі не всім, попереджає керівник курсу стрес-підготовки Костянтин Ульянов.

  

Євген і Соломія Степаненки «Абетка війни»

«Видавництво Старого Лева» (2023)

«Абетку війни» почали складати ще у 2015 році, коли Євген Степаненко воював на сході України, а його донька Соля чекала тата з фронту в ще мирному Києві. Вийшла зворушлива розмова про війну й життя для дітей і дорослих. Із продажу кожної книжки видавництво перераховує 20 гривень у благодійний фонд «Голоси дітей», що надає психологічну допомогу дітям і родинам, які постраждали від війни.

 

Олександр Терещенко «Життя після 16:30. Сім років потому»

Видавництво «ДІПА» (2021)

«Мужність – це історія, яку ти сам собі вигадав, щоб продовжити подорож, у якій усе пішло не так», – каже учасник боїв за Донецький аеропорт, «кіборг» Олександр Терещенко. На війні він отримав тяжке поранення і втратив руки. Нотатки Терещенка зібрали в книгу, це внутрішній монолог, позбавлений штучного пафосу й моралізаторства.

 

Десять книг від авторів-цивільних

   

«Inker. Спецвипуск 24/02»

Видавництво UA Comix (2023)

«Чотири історії ви знайдете в цьому журналі. П’ята – ваша власна», – кажуть у видавництві. Журнал соціальних мальописів Inker підготував графічні репортажі про те, як змінилося життя українців після 24 лютого. Буде історія про те, як дружина командира «Азову» Дениса Прокопенка боролася за його визволення з полону й про переживання досвіду окупації Чорнобильської АЕС. Розкажуть також про «Тітку Суп», яка годувала дітей у сховищі на «Азовсталі», і про спортсмена-марафонця, який став «очима ЗСУ» у своєму районі.

 

«Telegraf. Креатив у війні»

 ArtHuss, Projector Institute і Telegraf.design (2022)

Нумерація сторінок в артбуці починається з 05:00 24 лютого, а перетини блокпостів – між розділами. Це альманах українського креативу в часи війни, який покаже образ креативної спільноти. Перший наклад розпродали за три місяці, але можна передзамовити на сайті Projector Institute. 10% із вартості кожного примірника передадуть на підтримку ЗСУ в гарячих точках.

 

Мацуда Джюко «Позивний «Кіт»

Видавництво «Ранок» (2023)

Переклад манги японського автора-аматора, який також створив мангу про «Привида Києва», тепер розповідатиме про зухвалі дії ССО, які лякають росіян «бавовною» просто перед їхнім носом. Усередині манги буде постер.

 

Олена Максименко «Пси, які приручають людей»

Видавництво «Портал» (2021)

В основі книги – інтерв’ю з підлітками з прифронтових зон, які розповідають про сидіння в підвалі, опанування домедичної допомоги, дружні й не надто дружні стосунки з однолітками. Роман про дорослішання під обстрілами на сході України створила авторка-волонтерка. Крім звичних для підлітків проблем, книжка порушує теми посттравматичного синдрому й психологічної реабілітації свідків війни.

 

Марія Міняйло «24.02»

Видавництво «Самміт-книга» (2022)

Власниця старої цукерні за сотні кілометрів від України; родина Дорошків в окупації; чотири офіцери, які продовжують вірити в перемогу – цих героїв об’єднує війна. Три повісті описуватимуть різних людей і обставини, поєднані спільним горем. Один із розділів написаний у формі «оповідок», наприклад про пані Мирославу, яка приготувала особливу самогонку, або про діда Дмитра, який налякав до смерті п’ятьох диверсантів.

 

Людмила Охріменко «Оскар»

 Видавництво «Відкриття» (2022)

За сюжетом, український офіцер-спецпризначенець, а також кримський татарин, у 2015 році потрапляє у полон до російських окупантів і починає планувати втечу. Він, зокрема, міркує про помсту й те, що допомагає йому вижити, а також думає про дружину, сина й чи гідно воїнові танцювати на Київському вокзалі. Ця книга заснована на реальних подіях і перемогла на конкурсі «Коронація слова» в номінації «Найкращий воєнний роман» (2021).

 

Тетяна Стус «Таємні історії маленьких і великих перемог»

Видавництво «Книголав» (2023)

Це видання для обговорення дітей і дорослих, спрямоване на дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку. Десять оповідань про досвід проживання дітьми подій російсько-української війни містять реалістичну й казкову частину. З делікатністю розкривають теми втрати дому, переїзду, мінної безпеки, сприйняття інвалідності, загибелі воїнів.

Авторка книги – психологиня й засновниця простору української дитячої книги BaraBooka, яка для створення книги співпрацювала із дитячою сімейною психологинею Світланою Ройз. Ілюстрації до проєкту створила Марта Кошулінська. 

 

Остап Сливинський  «Словник війни»

Видавництво Vivat (2023)

Коли починається війна, слова стають зайвими – потрібні дії, каже укладач книги Остап Сливинський, який збирав документальні свідчення з фрагментів історій волонтерів, медиків, військових, переселенців, громадських активістів і митців. «Чи вдасться нам полікувати слово «мир», щоб із нього не висипалися озброєні до зубів окупанти? Чи вдасться нам відбудувати слово «братерство», щоб від нього не здушувало в горлі?» – коментує автор. «Абетку» проілюструвала Катерина Гордієнко.

 

Ірина Феофанова  «Чужа – Своя  – Рідна»

«Видавництво Старого Лева» (2023)

Героїні книги з Маріуполя, Бучі, Ізюма, Херсона, Ірпеня, з малими дітьми чи з цілими родинами, утікають у пошуках притулку й спокою. Про їхні переживання, часто приховані навіть для найближчих, авторка розповідає співчутливо, з нотками легкого гумору й суму.

 

Вікторія Штепура «Спливе за водою»

Видавництво «Літавиця» (2022)

Якою може бути фантастика про війну? Оповідання припускають, як можна зруйнувати Мордор і що робити з його мешканцями; куди відлітають душі загиблих захисників і чому не варто довіряти росіянам, які «прикидаються цивілізованими». Крім фантастично-мілітарних оповідань, у збірку ввійшла повість, написана в співавторстві з Аллою Марковською.