ГідМистецький Арсенал запускає виставку до Революції гідності: що там буде

21 листопада в Мистецькому Арсеналі відкриють виставку сучасного мистецтва «Революціонуймо». Це міжнародний проект-дослідження, що об’єднує мистецькі й музейні інституції з України та Нідерландів. Більш як 30 сучасних митців із 15 країн у 9 залах за допомогою інсталяції, живопису, відео- та фотодокументації поговорять про події революцій. Особливу увагу приділять Революції гідності в Україні.

Розповідаємо, що саме варто подивитися: зали, виставки та перформанси.

Олеся Островська-Люта

генеральна директорка Мистецького арсеналу

---

Виставка «Революціонуймо» – це спроба поставити український досвід протесту, революції у світовий контекст. Подивитися, що ми можемо розповісти світові й де в світі можемо побачити спорідненість. П’ять років – це достатній відрізок часу, щоб почати осмислювати наш Майдан не лише з точки зору української історії, а й у широкому світовому вимірі.

«Погляд на новий світ» – зала 1

Що відбувається після завершення революції, коли на площах уже порожньо та прибрано? Як ми знаходимо слова та образи, аби зафіксувати щось нове, щось, що виходить за межі наявного ладу?

Вольфганг Тілманс (Німеччина)

 Лінк

«Кінець трансляції V» Вольфганга Тілманса – це збільшений піксельний візерунок телевізійної заставки, який виникає, коли припиняється трансляція через цензуру чи інші суворіші обмеження. Тілманс узяв це зображення у 2014 році з телевізора готелю в Санкт-Петербурзі. В той час російський уряд здійснював військове втручання на сході України після завершення Революції гідності, анексував Крим, ухвалив закони проти ЛГБТ-спільноти та обмежив поширення зображень антипутінських протестів.

«Пари» – зали 2, 3, 7, 8

Джеймс Бекет (ПАР)

Цей проект про експонати Національного музею Революції гідності, зібрані під час та одразу після протестів 2013-2014 років. Бекет міркує про функції музею, що полягають у збереженні пам’яті, та про його роль у формуванні людини і суспільства.

Під час протестів на Майдані для оборони використовували предмети повсякденного вжитку, але інколи – з певних сентиментальних причин, наприклад, різдвяні прикраси. Бекет відстежує оригінальне походження цих речей, які не були призначені для революції та які були виготовлені як комерційні товари.

«На майдані» – зали 2, 3, 4

Це все про організованість і спільне існування. Як людина вписується в колектив і як колектив стає одним цілим, наприклад, як наметове містечко на Майдані.

У цій роботі Саша Курмаз зняв активістів і протестувальників Майдану, що сплять на підлозі захопленої Київської міської державної адміністрації. Будівлю використовували як кампус, де люди, що цілодобово були на барикадах, могли отримати першу медичну допомогу, поїсти й відпочити. На перший погляд здається, що нічого не відбувається, і тільки через деякий час можна помітити легкий рух барвистих ковдр і ганчір’я, викликаний диханням.

«Доки не осів пил» – зала 6

Як архівується пам’ять про події революцій? Як ми їх фіксуємо і зберігаємо, особливо в той час, коли вони відбуваються?

На противагу повідомленням державних органів, це альтернативне бачення розкриває реальність вуличних подій, а також силу соціальних мереж, виходячи далеко за межі майдану.

Лев Мановіч аналізує Instagram під час Майдану. Використовуючи обчислювальний метод та візуалізацію даних, проект досліджує 13 208 зображень в Instagram, якими поділилися 6 165 користувачів у центрі Києва протягом періоду з 17 по 22 лютого 2014 року. Що візуальні соціальні мережі можуть розповісти про досвід людей під час соціальних потрясінь?

«Рухатися вперед» – зала 9

Часто після революції прихильники змін відчувають невдоволеність її наслідками. Зрештою, колишні «товариші по зброї» сваряться між собою через різні уявлення про те, як діяти після революції. Після масових протестів 2013-2014 років Україна зіткнулася з багатьма труднощами, зокрема з війною, роз’єднаністю та економічною кризою. І все ж, попри те, що рухатися вперед непросто, українці продемонстрували демократичну стійкість і здатність одночасно протистояти низці криз.

У фільмі «Танець Пегаса», створеному в Нідерландах 2007 року спільно з роттердамською поліцією, Фернандо Санчез Кастильйо переглядає функції, які загалом пов’язані з владою, в цьому випадку – водометні машини, які застосовують проти демонстрантів. Машини нібито танцюють під вальс Штрауса. Так художник переосмислює насильницький характер цих засобів та уповільнює їхній темп, пристосовуючи їх до незвичної поетичної атмосфери.