«Якщо у тебе є ідея і вона потребує виробництва, приміщення, команди, то реалізувати її на Подолі – єдиний територіально правильний вихід. Особливо, коли це стосується музики». На Подолі ми й розпочинаємо прогулянку важливими музичними локаціями Києва разом з музичним куратором The Village Україна Женею Філатовим. Говоримо про місця, де створюється та звучить музика в місті.

Фото: Анна Бобирєва

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – лонгріди без новин.

Поділ

Дух Подолу просякнутий творчістю і свободою самовиражатися. Я не обмежувався б лише музичним мистецтвом – це може стосуватися одразу кількох напрямків. Коли я тут жив, непогано ознайомився з цим районом. Тут розташовано багато студій звукозапису, репетиційних баз, локацій для вечірок, нічних клубів, майстерень, галерей.

Поділ – кластер вільної творчості. Як андеграундної, так і масової

Cвого часу у клубі Xlib я почув багато колективів наживо і надихнувся цим. У кафе Living Room, де музиканти та художники збираються і п’ють недорогий алкоголь, я зустрів хорошого клавішника, з яким ми зіграли після цього кілька концертів.

А ще тут, як правило, відбувається Схема – уперше я побував на ній  нещодавно, коли вечірку проводили в приміщенні заводу Tetra Pak. Схема досить стихійна у виборі місця, але якщо її локація не буде змінюватися – ось ще одна цікава точка на карті району.

На Подолі також розташована «Ізоляція» – ініціатива, яка початково була в моєму рідному Донецьку, а зараз через війну переїхала в Київ. Тут проводять «Свободный пульт», на який незалежні музиканти можуть зареєструватися і таким чином сформувати лайнап. Я був на таких подіях – дуже цікаво спостерігати, як звучить незалежна українська сцена. До речі, її ініціатором є Андрій Грохов – автор книги «Музпросвет», де подана хронологія розвитку сучасної електронної музики.

Не секрет, що район зараз не в найкращому стані. Тому ціна на оренду не така висока, як у центрі. Це робить Поділ вигідним для освоєння.

Відсутність фінансового бар’єру може бути поштовхом для молодої ініціативи

Це кластер об’єднання: в одному приміщенні можуть розташовуватися і майстерня бренду одягу, і студія звукозапису, і танцювальний зал. Якщо у тебе є ідея і вона потребує виробництва, приміщення, команди, то реалізувати її на Подолі – єдиний територіально правильний вихід. Особливо, коли це стосується музики.

 20ft

Унікальна радіостанція, яка розмістилася у контейнері на території стрічкоткацької фабрики. 20ft – це інтернет-радіо, альтернативна хвиля. Інколи там ставлять сети запрошені гості Closer, інколи – українські музиканти, які просто грають свою музику. Не можу сказати, що ця радіостанція популярна сьогодні, але сам підхід і концепція мені подобаються. Як часто трапляється в Україні, про проект почали більше говорити, коли сайт увійшов до п’ятірки найкращих музичних онлайн-сторінок за версією Webby Awards.

Як на мене, цінність проекту полягає, по-перше, у тому, що це майданчик для комунікації українських музикантів із слухачем з-за кордону. По-друге, сьогодні саме вони роблять виклик ФМ-радіостанціям України з погляду контенту та програмної політики.

 Rhythm Buro

Я був на вечірці Rhythm Buro лише раз. Як мені здалося, в основі концепту лежить саме аудіовізуальна подія, де світло, відео і медіа відіграють таку ж ключову роль, як і сам музичний супровід.

Як і з вищезгаданою Схемою, у цій серії вечірок подобається спостерігати за їхньою трансформацією. І хоча для мене Rhythm Buro асоціюється з Подолом, усе ж цей проект мобільний – протягом усього часу презентує нові та класні локації. Серія вечірок – це такий собі регулярний зріз досягнень електронних музикантів України та можливість послухати колег з інших країн.

Віра Логданіді

Співзасновниця Rhythm Buro, діджейка, продюсерка електронної музики

Я вважаю, що все крутиться навколо Подолу до певного часу. Історично так склалося, що на Подолі відкрили перший клуб європейського рівня, який функціонує постійно. Цілком логічно, що навколо чогось великого і модного, молодіжного з’являються інші проекти. Але ви напевно помітили, що разом з цим бумом невблаганно зростає і оренда. Це все є підґрунтям для вивчення потенціалу нових, більш віддалених районів і промислових зон. Подивіться, де останнім часом гримлять великі вечірки, концерти. Яка прекрасна локація у фестивалю Brave! Factory. Ще кілька років тому я здивувалася б, що закриття року в Rhythm Büro може пройти не на Подолі, а за адресою бульвар Вацлава Гавела (це Відрадний). Тож мій висновок такий: поки хтось чіплявся за центр, знайшлися люди, які розкрили Поділ. Поки хтось чіпляється за Поділ, життя міста мчить далі.

 Closer

Я не дуже часто буваю в клубі, але з упевненістю можу сказати, що це одне з найбільш відомих місць у світі немейнстримової музики: тут проходять івенти музичного лейблу Worn Pop, Low Party та джазові вечори.

Це місце несе в собі певний авангард
музичної культури

Круто, що на його платформі почало розвиватися багато інших проектів. Саме місце – класний приклад, як вдихнути нове життя в колишню промзону. З погляду розвитку клубної індустрії та електронної музики загалом вони зробили переворот. Водночас невпинно продовжують розвиватися, не ставлячи собі якихось жанрових рамок.

Ксенія Малих

Кураторка вiзуальных програм арт-центру Closer

Рух ревіталізації індустріальних об’єктів активно розвивається в прогресивних спільнотах. Будинки, що слугували раніше простором для промислового виробництва, наповнюються передовими ідеями. По-перше, це екологічно – культурний ресайклінг віджилих форм архітектури, по-друге, ці будівлі розташовані у відносному віддаленні від житлових будинків і можуть забезпечити належну ізоляцію. Ось так приблизно у нас і на Подолі відбувається. Шкода звичайно, що орендувати ці приміщення доводиться у жадібних власників, які не налаштовані вкладати отриману ренту в розвиток прилеглої території.

 Selector (British Council)

«Британська Рада», яка також розміщена на Подолі, організовує майстер-класи та зустрічі Selector, де беруть участь представники британської музичної індустрії. Удень Selector – це панелі доповідачів на музичні теми, ввечері – виступи артистів з Великої Британії. Мабуть, це не можна назвати культурним обміном, бо ми, на жаль, поки нічого не експортуємо. Це імпорт британської культури та інформації про музичний бізнес. Такий профільний захід, який розширює горизонти розуміння. Сюди приходять люди, які по різні боки процесу: музиканти, продюсери, менеджери та агенти артистів, представники музичних компаній.

Британія вже давно має вплив на розвиток музичної культури

Звісно, можна придертися, але всі найбільші зірки музики родом звідти чи із США. Тому те, що спеціалісти з Британії діляться з нами досвідом – круто. Їм є що розповісти, а нам – чого повчитися.

Торік я брав участь в одній із панелей: у складі українсько-британської команди ми розмірковували на теми музики і творчого життя артиста. Поряд зі мною сидів скромний чоловік Кен Нельсон – саме той, хто спродюсував два перші записи Coldplay. Запевняю, у мене було що в нього запитати.

Зараз ще рано проводити аналітику важливості цієї серії заходів для української індустрії. Та сподіваюсь, що з часом це дасть свої плоди й у веденні музичного бізнесу, і в творчому осмисленні – у вигляді нових пісень, колективів, проектів. Це важливо для розвитку України як сильного креативного місця на карті.

Добре, що є заходи, де музиканти можуть спілкуватися, створювати колаборації

Коли артисти будуть об’єднані, ми зможемо бути музичним полем з різноманітною музикою, де немає суперництва, а є спільне прагнення рухатися вперед. Це буде момент, коли українська музика вийде на світовий рівень. У нас є окремі артисти, які вже на такому рівні, ми ними пишаємося. Але я вірю, що в певний момент розвитку це перетвориться у великий бум. І настане ера, коли казатимуть: «О, нова українська музика – це круто. Вони роблять узагалі не так, як усі. Послухайте».

Даша Стокоз

менеджерка мистецьких проектів Британської Ради

Воркшопи Selector PRO – це обмін практикою не лише у напрямку Британія-Україна, Україна-Британія, а й Україна-Україна. Учасники – фахівці із різних міст, які чули про проекти одне одного, однак ніколи не співпрацювали. Під час воркшопів вони можуть розкритися та разом подивитися на розвиток своїх проектів під делікатним менторством – у нашому випадку тренера BIMM (British and Irish Modern Music Institute). Такий досвід гуртує, допомагає сформувати спільне бачення, що потрібно зробити, аби музична індустрія могла рухатися вперед. Ще одна ціль проекту — показати, якою може бути формальна музична освіта, вкрай важлива складова музичної екосистеми.

Якщо говорити про враження британських експертів, то вони захоплюються  Україною, рівнем професіоналів, які беруть участь у воркшопах, і тими можливостями, якими ми можемо скористатися тут. Британії знадобилися десятки, а можливо, й сотня років для того, щоб вибудувати той музичний ринок, який ми знаємо сьогодні, коли ж у нас є всі шанси акумулювати свої зусилля і налагодити життєздатну та конкурентоспроможну робочу систему за значно коротший час.

 НСК «Олімпійський»

Те, що музиканти виступають на такому майданчику, як «Олімпійський», говорить і про розвиток індустрії, і про бажання слухача приходити на великі концерти.

Мені здається, що кожен артист хоче зібрати такий майданчик

Просто у когось масштаб у пріоритеті, а в когось ні. Але кожен артист хоче масштабувати свою творчість і прагне до більшої кількості людей на концертах.

Поки що ми маємо одиничні прецеденти, коли українські артисти організовують концерти на стадіоні. Сподіваюся, вони стануть хорошою традицією для українських виконавців.

 «Просто Раді.О»

У Подільському районі сконцентрована група радіостанцій, що є музичним рупором країни. Тут і холдинги «ТАВР Медіа» («Хіт FM», Radio Rocks, Kiss FM та інші – ред.), УМХ (NRJ, «Наше», «Джем» та інші – ред.) та андеграундна станція 20ft. А ще неподалік Подолу розташоване «Просто Раді.О». Ця станція особлива тим, що вона була і є трампліном для музикантів-початківців. Тут ставили в ефіри молодих українських виконавців, тим самим підкреслюючи свою незалежність і свободу.

На «Просто Раді.О» в 2008 році – попри весь «неформат» – вперше на всю Україну заграла моя композиція

Тому особисто для мене ця станція дуже значуща. Незважаючи на те, що тут така маленька ефірна кімната, ми сюди приносили багато апаратури, підключались і грали наживо. Найтепліші спогади пов’язані з цією радіостанцією.

Перший альбом видавав у Франції і не думав, що це може бути цікаво в Україні. Ротації відкрили мені позиціонування себе як артиста тут. У цьому альбомі я не рівнявся на жодні кон’юнктурні категорії. Ця музика стала нішевою і породила теж певну кількість англомовних проектів. Але тоді це було дивиною.

Є відкрита дискусія про те, чи потрібні артисту традиційні канали популяризації: телебачення, радіо. Не можна сказати, що молодому артистові достатньо YouTube. Через безплатні канали в інтернеті, де не треба нічого погоджувати і можна все робити самостійно, ми бачимо перенасичення контентом.

Усе тільки погіршується: купа людей, які думають, що вони зараз підірвуть цей світ, випускає тонни неякісного матеріалу, іноді й не авторського

Звісно, якщо ти талановитий самородок, то можеш обійти ефірні мережі радіостанцій і телебачення. Але так чи інакше, коли станеш популярним – то з’явишся на радіо. Я радив би не нехтувати жодними каналами, адже на початковому етапі для музиканта це корисні інструменти для реалізації своєї творчості в нашій країні.

Андрій Шабанов

Генеральний директор «Просто Раді.О»

Сьогодні в еру YouTube та стримінгів радіостанції допомагають музикантам промотувати свою музику так само, як і раніше. Радіо на сьогодні єдиний засіб масової інформації, який не потребує візуального контакту. А тому, що людина 80% слухає радіо, коли вона за кермом, можна зробити висновок, що радіо не втратить своєї актуальності ще довго. До того часу, поки ми усі ми не пересядемо на безпілотники.

На «Просто» ми, як і раніше, стежимо за новими музикантами – єдине, що змінилось, відтепер не потрібно надсилати нам диски, достатньо просто посилання. Тільки особисто я отримую від десяти до двадцяти повідомлень щотижня з новими піснями. Ще один канал донести свою музику в ефір – «Фост Дракону Records». Це чи не єдина велика компанія в Україні, яка займається розсилками нової музики.

 Masterskaya

Це те місце, де безпосередньо народжується музика. Masterskaya запрацювала тільки цього літа, однак про ініціативу я знав досить давно. Сьогодні я ознайомився зі списком обладнання, яке вони закупили. Це дороговартісні музичні інструменти, а я великий поціновувач усіх цих штук. Таке місце для мене дружнє у всіх сенсах – аж до запаху.

Тут усе пахне новим, перспективним, українським

Подібного простору раніше не було. Є якісь класи, де вчать, як стати диск-жокеєм, крутити платівки. Але це приміщення, де є сцени, кімнати для лекцій, повноцінна студія і величезний технічний потенціал на такому рівні – мабуть, така єдина творча лабораторія. Зараз тут кипить робота: гурт YUKO готується до виступів і репетирує. Люблю творчу атмосферу, зустрічати однодумців, колег у професійному середовищі.

Це якісно впливає на весь процес. Коли в тебе є тусовка і квадратні метри простору для спілкування, йде брейншторм, – це дуже корисно для молодих музикантів. У такому середовищі вони можуть зустріти собі подібних, зокрема і майстрів своєї справи. Назва Masterskaya дуже виправдовує себе.

Тут різні напрямки – можна отримати теоретичні та практичні знання, суто музичні й не тільки. Кожен з цієї сфери може отримати потрібну інформацію. Хочеться, щоб у цьому місці було багато людей і вони надихались тут. Для творчих людей натхнення – головний інструмент. Коли тебе щось надихає, ти встаєш і починаєш працювати. А тут інструменти під рукою і водночас є барна стійка, за якою можна посидіти, випити кави, поговорити з колегами.

Колись The Maneken репетирували у студії, яка була досить малою – доводилося робити перестановку, щоб усі поміщалися. Загалом, якщо говорити про місця, де музиканти зазвичай репетирують, то це невеликі кімнати. Не вистачало середньої якісної студії – артисту завжди приємно перебувати у вільному просторі. Якраз ця ніша була не зайнята. Зараз ми в унікальному місці з арт-ремонтом.

Я хотів би, щоб в Україні з’явилося більше незалежних молодих лейблів

І не так важливо, чи буде у них велика студійна можливість. Важливо, щоб формувалась тусовка, артисти комунікували між собою, створювали колаборації. У нас, наприклад, стосунки між Vidlik Records та Masterskaya дуже теплі. Коли я зустрічаюся з представниками інших лейблів, приємно бачити, що діалог відкритий, усі хочуть спілкуватися, ділитися досвідом. Це запорука здорового середовища. Конкурувати нам ще рано. Концертних майданчиків і дат вистачить для всіх. А чи вистачить усім сміливості бути відкритими?

Іван Дорн

Засновник лейблу Masterskaya

Якби я починав кар’єру зараз, таке місце мені допомогло б тим, що тут я зустрів би однодумців, які вірять у мене як у творчу одиницю. Це, безумовно, важливо для артиста-початківця. Плюс я б знайшов тут усе, що мені потрібно для реалізації музичних ідей – від синтезаторів до комп’ютера. Таке місце, як Masterskaya, є для молодого артиста щаблем в інформаційному просторі – ти потрапляєш у комуну музикантів, де одразу можеш бути прийнятий цим колом і стаєш необхідною ланкою. Можеш реалізувати себе, написати щось, знайти віру в себе як в музиканта. Це головне, що можна тут знайти. Все інше – похідні та нюанси, а нічого важливішого, ніж ці речі, я вважаю, для артиста-початківця немає.