У 2022 році українське кіно показало свою найкращу форму. Наші фільми були представлені на всіх головних кінофестивалях світу: Каннському, Венеційському, Берлінському, «Санденс», Торонто, Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі й інших. А картини, як-от: «Памфір», «Бачення метелика», «Клондайк», «Відблиск», «Я і Фелікс» – зняли якщо не всі, то більшість питань щодо якості українських фільмів.

«Я думаю, що, як не дивно це казати під час війни, для кіно цей рік пройшов дуже непогано, і ми можемо порадіти цьому. Він закінчився в грудні церемонією European Film Awards, де Eurimages дали нагороду всім українським продюсерам, які традиційно, попри всі проблеми, зуміли гарно попрацювати й презентувати купу прекрасних фільмів, показати їх і на головних світових фестивалях, і в Україні, і навіть почати розробляти нові проєкти. У цьому сенсі рік закінчується на позитивній ноті й навіть дає певну надію», – коментує The Village Україна продюсерка Дар’я Бассель («Бачення метелика», «Назовні»).

Після Євромайдану державна підтримка кіновиробництва стала наріжним каменем української кіноіндустрії, але під час повномасштабної війни кіновиробництво не є пріоритетом держави. Детальніше про це ми вже говорили в інтерв’ю з Володимиром Яценком, Наталкою Ворожбит, Мариною Ер Горбач, Дмитром Сухолитким-Собчуком, Аліною Горловою й Лізою Сміт та Ільком Гладштейном.

Утім, оскільки виробництво кіно працює з лагом у кілька років, наступні рік-два українське ігрове кіно теж може бути представлено на більшості провідних кіномайданчиків і насичувати прокат. Це станеться завдяки стрічкам, які були зняті (або майже зняті) до початку повномасштабного вторгнення. Після цього може наступити затяжна пауза, причини якої криються у війні, зменшенні державного фінансування, відсутності чіткої державної політики й тривалому циклі кіновиробництва.

На прохання The Village Україна Алекс Малишенко розпитав українських фільммейкерів про виклики 2022 року та склав список фільмів, що готуються до прем'єри в наступні кілька років. 

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Дар’я Бассель

продюсерка «Бачення метелика», «Назовні»

Наступний рік, мені здається, буде основним, і по ньому стане зрозуміло, у який бік уся наша індустрія буде рухатися. По-перше, відбувся великий відтік кадрів, що погано. Українська індустрія працювала дуже довго на те, щоб ці кадри створити. Якщо, наприклад, наступного року не буде сприятливих умов для їх повернення, можливо, вони знайдуть собі місце за кордоном і, можливо, вже не повернуться. Є така небезпека. Багато кіношників зараз у лавах ЗСУ. Коли вони повернуться в професію й чи буде їм куди повертатися? Я думаю, керівники інституцій, які відповідають за розвиток галузі, мають про це думати вже зараз.

По-друге, з’явилося багато нових проєктів фільмів про війну або наслідки чи події навколо війни. Це фільми, які створюють українські режисери й продюсери в копродукції або самостійно. Це також фільми, які створюють іноземні команди без участі українців (або виключно з сервісною участю). На останньому кіноринку, де я була, IDFA Forum, відчула, що ринок перенасичений проєктами про Україну, і через це конкуренція дуже велика, і це, звісно, ускладнює процес фінансування фільмів, а відповідно й процес їх створення. Це також створює підвищену конкуренцію всередині української кіноспільноти, і це не завжди позитивно впливає на внутрішню атмосферу.

Я думаю, що підтримка європейської спільноти буде лишатися. Чи буде вона лишатися на такому самому рівні, подивимося. Це буде залежати від роботи всієї індустрії. Для цього українській спільноті потрібно бути об’єднаними, потрібно підтримувати одне одного й змінювати правила гри внутрішнього ринку, щоб вони були прозорими й сприяли ефективному процесу кіновиробництва. Саме це і є для мене визначальним фактором, чому я й кажу, що наступний рік покаже, куди ми рухаємося: у сторону темряви чи в сторону світла.

Я сподіваюся, що та підтримка Європи, яка існує наразі, сприятиме диверсифікації ресурсів фінансування кіно в Україні; що, крім Держкіно, у нашій системі координат з’являться також інші фонди, які будуть створені з метою зробити підтримку нашої кінематографії сталою. Дуже важливо, щоб інституція, яка визначає державну політику у сфері кінематографії (Держкіно), підтримувала розвиток індустрії, розвиток людей, які працюють у цій індустрії; сприяла тому, щоб наша система в контексті процедур, нормативів, законів існувала не заради системи, не заради бюрократії, а заради людей, які в цій системі працюють, які створюють результат. Якщо наша державна система підтримки повернеться в бік людей, у сторону тих, хто створює талановиті фільми, тоді, я думаю, усе буде добре.

Денис Іванов

продюсер («Носоріг», «Цензорка»), співзасновник «Артхаус Трафік»

Якщо говорити про майбутнє, то кіно складається не тільки з грошей. Кіно – це таланти. Кіно – це навички й професійність людей, які роблять кінематограф. Ресурси не єдине, що робить кіно.

Тому я думаю, що тут можуть бути приємні сюрпризи, навіть якщо держава не виділяє зараз кошти. Я все-таки думаю, що українці з їх самоорганізацією й жагою до свого кіно зможуть зробити досить багато. І, зокрема, зможуть щось зробити і з державними органами, які фактично нищать українське кіно більше, ніж російські ракети й російські війська.

На жаль, у нас може бути таке, що у виробництві саме ігрового кіно виникне пауза, яка пов’язана й з нестачею фінансування, і з поганим станом нашого кінематографічного кластеру. Багато освітлювачів, звукорежисерів й інших людей, які утворюють екосистему кіно, зараз з неї випали.

Через об’єктивні обставини думаю, що в нас може виникнути пауза через дії того ж самого Держкіно як мінімум на два-три роки. Цього року не було запущено нових конкурсів, не були зроблені якісь дії, щоб за два роки з’явилися фільми. І це буде дуже прикро, тому що в Україні я можу назвати точно більше, ніж десять класних авторів, які мають чудові історії й свій особливий почерк.

Утім, думаю, фільми будуть вироблятися завдяки тим декільком програмам, які були запущені колегами з різних громадських об’єднань. Це й програма Filmboost, і спільний проєкт Української кіноакадемії й Netflix з девелопменту, і багато-багато інших проєктів. Ті, хто виграв, ті історії, які виграли й зараз розробляються – більша частина з них дійсно може стати цікавими фільмами.

Хочеться сподіватися на краще, але треба готуватися до найгіршого. Сподіваюся, що ми все-таки виживемо й ця пауза буде паузою для осмислення, а не зупинкою серця, яка перетвориться на смерть.

З документальним кіно ситуація дещо інша. Менша вартість виробництва, запит на документацію історичних подій, що відбуваються тут і зараз, і невеликі команди посприяли запуску низки проєктів. Також цьому допомогли численні ініціативи як українські на кшталт Filmboost від Docudays UA, так і міжнародні.

Під час повномасштабного вторгнення були зроблені й представлені на топових світових фестивалях документальні повнометражні фільми: «День українського добровольця» Володимира Тихого й «Долаючи темряву» об’єднання «Кінодопомога». У розробленні перебувають інші проєкти, присвячені наслідкам російської агресії.

Ольга Бесхмельниціна

продюсерка («Стоп-Земля», «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла»)

Сьогодні українська документалістика в досить специфічній ситуації. В Україні свої фільми знімають найкращі світові режисери, найбільші інформаційні агентства. У нас нарешті з’явилася можливість співпрацювати з найбільшими бродкастерами.

Ті копродукції, які зараз створюються, у багатьох випадках будуть унікальними, оскільки дуже багато нових ринків відкриваються для українських документалістів. Але водночас світовий ринок перенасичений фільмами про Україну й вони конкурують між собою.

Тому для нас це величезний виклик, як знайти баланс між можливістю створення воєнних фільмів і скористатися можливістю й більше розказувати світу про нашу ідентичність, історію, про те, хто такі українці. І саме це основний виклик майбутнього.

Також у нас немає як державного фінансування, так і державної підтримки. Тут я говорю не лише про те, що Держкіно за дев’ять місяців могли би створити й залучити гроші в альтернативний державі фонд, а й про те, що вони могли би законодавчо й різними методами підтримати роботу документалістів в Україні. Зараз жодних ініціатив від держави не запущено.

Це все зробить нас сильнішими, але, можливо, прорідить ринок, бо багато людей не зможуть боротися з цими викликами чи підуть з професії.

Яке кіно ми будемо дивитися в найближчі рік-два? Зібрали довгий (але не вичерпний) список*:

*у списку відсутні фільми, які вже мали фестивальну прем’єру в Україні, але ще не вийшли в український прокат: «Памфір», «Бачення метелика», «Відблиск», «Я і Фелікс», «Цензорка», «Плай», «Між небом та горами», «Привоз», «Щоденник нареченної Христа», «Назовні», «Будинок «Слово». Нескінчений роман», «Королі репу», «Як там Катя?», «День українського добровольця», «Освітяни. Канікули в окупації», «Терикони», «Євродонбас», «Будинок зі скалок», «Між нами», «І про нас будуть говорити».

  • ІГРОВЕ кіно

«Люксембург, Люксембург», реж. Антоніо Лукіч

Трейлер фільму «Люксембург, Люксембург»

Статус: завершений. Світова прем’єра відбулася на Венеційському кінофестивалі у вересні 2022 року.

Драмеді про двох братів, які вирушають з Лубен до Люксембургу, щоб знайти там свого давно зниклого батька.

Читайте профайл на виконавців головних ролей Аміла і Раміла Насірових («Курган & Agregat»)

«ШТТЛ», реж. Еді Уолтер

Статус: завершений. Світова прем’єра відбулася на BFI London Film Festival у жовтні 2022 року.

Чорно-біла драма про кохання юних мешканців штетлу (містечко на ідіш) на Львівщині, що розгортається в червні 1941-го, за добу до наступу нацистів.

«Я, Ніна», реж. Марися Нікітюк

Трейлер фільму «Я, Ніна»

Статус: завершений. Світова прем’єра відбулася на Tallinn Black Nights Film Festival у листопаді 2022 року.

Історія популярної ведучої, яка дізнається, що має смертельну хворобу. Фільм побудований на реальній історії тележурналістки Яніни Соколової, яка також стала продюсеркою стрічки.

La Palisiada, режисер Філіп Сотниченко

Статус: завершений. Світова прем’єра відбудеться взимку 2023 року.

Знята на mini DV стрічка, яка розповідає про вбивство міліціонера в 1996 році. Його колеги намагаються встигнути завершити розслідування до моменту скасування смертної кари, яка наступить за п’ять місяців.

«Довбуш», реж. Олесь Санін

Трейлер фільму «Довбуш»

Статус: завершений. Кіно-театральний прокат у 2023 році.

Епічний фільм режисера «Поводиря» про ватажка опришків Олексу Довбуша. Стрічка отримала найбільшу державну підтримку з моменту існування Держкіно (65 мільйонів гривень).

«Я, Побєда і Берлін» реж. Ольга Ряшина

Трейлер фільму «Я, Побєда і Берлін»

Статус: завершений. Кіно-театральний прокат після перемоги.

Екранізація однойменного роману Кузьми Скрябіна, де описуються його пригоди в 1990-х. Серед продюсерів – Влад Ряшин, який довгий час співпрацював з Росією.

«Кривавий вересень», реж. Георгій Фомін

Статус: завершений. Дата прокату наразі не відома.

Треш-горор з Миколою Вереснем у головній ролі, який грає самого себе в пеклі, насиченому чортами, міліціонерами-вампірами й гуцулами-пияками.

«БожеВільні», реж. Денис Тарасов

Статус: завершений. Кіно-театральний прокат відбудеться наступного року.

Сучасний погляд на радянську каральну психіатрію, яка ламала дисидентів і «неугодних» режиму елементів. За сюжетом, на головного героя, Андрія Довженка, чекає складний вибір між співпрацею з КДБ й можливістю розповісти правду.

«Мирний-21», реж. Ахтем Сеітаблаєв

Трейлер фільму «Мирний-21»

Статус: пост-продакшн. У прокаті з 22 лютого 2023 року.

Воєнна драма, що зображує події червня 2014 року, які відбулися на прикордонні Луганщини. Тоді російські спецслужби й сепаратисти намагалися схилити бійців луганського прикордонного загону здатися й зрадити батьківщину, але ті, за рішенням чинного командира, вступили в бій.

«Дім за склом» реж. Тарас Дронь

Статус: пост-продакшн.

Детективна історія про жінку, яка розслідує зникнення своєї доньки, яку поліція підозрює в розповсюдженні наркотиків.

«Степне», реж. Марина Врода

Статус: пост-продакшн.

Декілька днів з життя Анатолія – людини похилого віку, яка приїздить у село Степне, щоби провести з матір’ю її останні дні.

«Демони», реж. Наталка Ворожбит

Трейлер фільму «Демони»

Статус: пост-продакшн.

Містична драма просякнута гоголівським духом за однойменною п’єсою Наталки Ворожбит («Погані дороги»). У центрі сюжету – російський безхатько Славік, що стикається з потойбічним.

«Мавка. Лісова пісня», реж. Олександра Рубан, Олег Маламуж

Трейлер фільму «Мавка. Лісова пісня»

Статус: пост-продакшн.

Анімаційний довгобуд за мотивами драми-феєрії Лесі України «Лісова пісня». Проєкт розробляється з 2015 року й уже неодноразово переносив дату релізу.

«Кого ти більше любиш?», реж. Тоня Ноябрьова

Статус: пост-продакшн.

Історія дорослішання дівчини, яка переживає розлучення тривалого шлюбу своїх батьків на тлі розпаду СРСР.

«Коли нам було 15», реж. Анна Бурячкова

Статус: пост-продакшн.

Жорстокі реалії школи 1990-х, де зростає 15-річна Тоня. Вона стає частиною зграї, істинну природу якої їй ще доведеться побачити.

«Малевич», реж. Дарія Онищенко

Статус: пост-продакшн.

Розповідь про життя Казимира Малевича і його відому картину «Чорний квадрат», яка була викликом для суперників, кодом для радянської влади, листом кохання для жінок і трагічним передбаченням для українського народу.

«Редакція», реж. Роман Бондарчук

Статус: монтаж.

Реалії херсонської регіональної газети, куди звертається свідок підпалу лісу – молодий науковець Юра. За збігом обставин він залишається працювати в газеті журналістом.

«Свято Хризантем», реж. Семен Мозговий

Статус: монтаж.

Фільм-притча про цінність людського життя, події якого відбуваються в паралельній реальності, де сталася термоядерна війна. Головна героїня, військова лікарка, намагається розгадати загадку жінки, яка вижила в епіцентрі ядерного вибуху.

«Ти — космос», реж. Павло Остріков

Статус: завершено знімальний період.

Наукова фантастика про космічного далекобійника, який десь посеред безкрайнього космосу знаходить своє кохання.

«Уроки толерантності», реж. Аркадій Непиталюк

Статус: початок зйомок.

Кінематографічна адаптація п’єси Ігоря Білиця «Гей-парад», у якій провінційна сім’я підписується на державну програму з євроінтеграції «Уроки толерантності» за умовами якої селить у себе вдома ЛГБТ-представника й активіста.

«Мій юний принц», реж. Хачатур Васілян

Статус: девелопмент.

Квір-драма про 17-річного підлітка Поля і його матері, які живуть у шикарному маєтку, життя яких змінюється після появи молодого хлопця Антуана і його батька Марка.

  • ДОКУМЕНТАЛЬНЕ кіно

«Крихка пам’ять», реж. Ігор Іванько

Статус: завершений. Прем’єра відбулася на Краківському кінофестивалі в травні 2022 року.

Особиста стрічка про дідуся режисера – відомого українського радянського оператора Леоніда Бурлаку («Місце зустрічі змінити не можна»), кіноспадок якого може бути втрачений через неналежне зберігання на тлі того, як його спогади забирають хвороба й старість.

A Rising Fury, реж. Руслан Батицький, Леся Калинська

Статус: завершений. Прем’єра відбулася на кінофестивалі Tribeca у червні 2022 року.

Панорама життя двох українських ідеалістів від Майдану до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

«Долаючи темряву», об’єднання «Кінодопомога»

Статус: завершений. Прем’єра відбулася на Sheffield Doc Fest у червні.

Фільм-альманах, який зібрав досвіди війни з різних міст України. Новели поєднані темою незламності українців/українок і по-різному подають її.

«Залізні метелики», реж. Роман Любий

Статус: світова прем’єра на кінофестивалі Sundance у січні 2023 року.

Стрічка Романа Любого досліджує обставини падіння малазійського боїнга МН-17, збитого російськими військовими, пропагандистські наративи навколо цієї події й реакцію міжнародної спільноти на цей злочин.

«Правило двох стін», реж. Девід Гатнік

Статус: завершений, дата прем’єри наразі не відома.

Інтимний погляд на події повномасштабної війни поданий через портрети українських митців, які залишилися в країні попри можливу небезпеку.

«Лимани. Бій за рай», реж. Сергій Лисенко

Статус: пост-продакшн.

Екоекшн про активістів, які захищають заповідник «Тузлівські лимани» від браконьєрів й інших кримінальних сил, що можуть нашкодити унікальній природній зоні.

«Залізна сотня», реж. Юлія Гонтарук

Статус: пост-продакшн.

Історія про трьох добровольців, які повертаються додому з війни на сході України, намагалися знайти себе в мирному житті, але повномасштабне вторгнення змусило їх переглянути свої пріоритети.

«Ми не згаснемо» (раніше — «Експедиція 49»), реж. Аліса Коваленко

Статус: пост-продакшн.

Ніжний й емоційний мультипортрет молодого покоління з прифронтових містечок Донецької й Луганської областей. Незважаючи на похмуру реальність навколо, Андрій, Руслан, Ілля, Ліза й Лєра мріють, шукають пригод, протестують і борються з сірістю й нудьгою, які відступають, коли відомий в Україні шукач пригод і мандрівник пропонує їм здійснити подорож до вершин Гімалайських гір.

«Фрагменти льоду», реж. Марія Стоянова

Статус: пост-продакшн.

Архівна робота про життя батька режисерки на зламі епох – під час падіння Радянського Союзу й у перші роки незалежності України. Через особисте авторка досліджує погляди тих часів і навколишню реальність.

«Понад усе», реж. Андрій Литвиненко

Статус: пост-продакшн.

Доля батька й доньки Миколи і Юлії Микитенків. Обоє – ветерани війни на сході України, для яких боротьба за незалежність постає важкими викликами, випробуваннями й утратами.

«Де собака заритий», реж. Тетяна Дородніцина, Андрій Литвиненко

Статус: пост-продакшн.

Занурення в тривалу боротьбу, яку ведуть зоозахисники й зоозахисниці Миколаєва в мирний період життя та під час повномасштабної війни.

«Мир для Ніни», реж. Жанна Максименко-Довгич

Статус: монтаж.

Одіссея матері, яка намагається покарати в українських і міжнародних судах російських найманців, які замордували її сина, і водночас перебуває на тривалому шляху прийняття своєї втрати.

«День Незалежності», реж. Володимир Тихий

Статус: монтаж

Події фільму відбуваються протягом одного дня – 24 серпня 2022 року. Стрічка складається з місць і людей, які добре передають дух теперішнього, воєнного часу. Це Київ, Львів, Харків, Миколаїв, Одеса й передова десь під Донецьком.

«Король Лір: як ми шукали любов під час війни», реж. Дмитро Грешко

Статус: монтаж.

Спостереження за вимушеними переселенцями в Ужгороді, яких місцевий режисер залучає до постановки вистави «Короля Лір» за Вільямом Шекспіром. Через постановку вони знаходять своє призначення в новій реальності.

«Ельфова вежа», реж. Поліна Кельм

Статус: монтаж.

Історія Сергія, який, потрапивши до психіатрічної лікарні, створює там театр, де пацієнти, підлітки й навіть діти Сергія разом ставлять виставу «Ельфова вежа», яку написала одна з утриманок психіатричного закладу.

Nice Ladies, реж. Марія Пономарьова

Статус: монтаж.

Команда чирлідерок старшого віку Nice Ladies з Харкова готується до Європейського чемпіонату в єдиній наявній категорії – «25+». Російське вторгнення руйнує їхні плани й розпорошує по світу.

«Переміщені», реж. Ольга Журба

Статус: зйомки.

Фільм фіксує колективний портрет українців, які тікають від жорнів війни, а також тих, хто залишилися й змушені адаптуватися до життя під постійними обстрілами.

«Прислухаючись до світу», реж. Ліза Сміт

Статус: виробництво

Арткураторка й активістка з порушенням слуху Іва до повномасштабного вторгнення відстоювала права людей з інвалідністю та створювала проєкти на актуальні соціальні проблеми. Унаслідок тривалих бомбардувань Харкова росіянами вона змушена була евакуюватися за кордон, де, які й інші українські родини, намагається знайти прихисток і своє місце.

«Трошки чужа», реж. Світлана Ліщинська

Статус: виробництво.

Інтимна історія режисерки, яка народилася в Маріуполі. Через призму родини вона намагається осмислити досвід власної русифікації й показує, як повномасштабне вторгнення змінило життя її й близьких.

«Фото на пам’ять», реж. Ольга Черних

Статус: виробництво.

Події фільму відбуваються на кафедрі патанатомії, де життя й смерть співіснують пліч-о-пліч.

«Квіти України», реж. Аделіна Борець

Статус: виробництво.

Історія активістки, яка все життя боролася із забудовниками за те, щоб зберегти недоторканність міста й свою маленьку «оазу», де живе з дитинства. Але повномасштабне вторгнення змушує її дати бій значно жорстокішому й підступнішому ворогу – Російській Федерації.