Підсумки року 2017Найкращі українські альбоми 2017 року

Я неймовірно поважаю Дорна за його вміння не сидіти на місці, ставити нові цілі, шукати свіжі рішення. На OTD, у принципі, один чіткий хіт – усе інше це експерименти зі звучанням, достатньо цікаві навіть для Штатів – а їх і планувалося цим релізом підкорити. А я не Штати, мені майже усе зайшло, другого «не надо стесняться» я не хотів, та й не слухав би вже таке.

Це гітарний танцювальний рок, якого в нас на такому рівні узагалі не згадаю до цього.  Це цікаві тексти українською. Впевнений, що їхній найкращий альбом ще попереду. «Нові імена» – це заявка, що нові гурти можуть не гірше мастодонтів укрсцени.

У дебютному міні-альбомі [О] поєдналося те, що в українській музиці трапляється із частотою сонячного затемнення. Тут і актуальний електронний саунд у стилі Disclosure чи FKA Twigs, і написані сучасною мовою, але при цьому не позбавлені багатого літературного бекграунду, тексти. Трек «Мушечки» із повторюваним «Забагато машин, забагато магазинів» – чим не футуристичний урбанізм Михайля Семенка? А тепер послухайте «Лелеку» і згадайте «Лебеді материнства» Василя Симоненка. Тому і вважаю цей ЕР одним із найкращих у році, що минає. Masterskaya змогли взяти і кількістю, і якістю.

Кожен, хто цікавиться національною ідеєю в сучасній музиці, лягав та вставав з цим іменем цілий рік. Дует мультиінструменталіста і дослідниці глибинного фольклору погостював цього року на фестивальних та клубних майданчиках, повеселився неоднозначними відео, а наприкінці року видав потужний альбом.

Мабуть, однакова актуалізація етніки в Україні багатьом уже набридла. Проте ж Yuko зайняли свою нішу електронного попу, поєднуючи народні мотиви зі збалансованим танцювальним, мелодійним та деколи агресивним саундом. Хоча простежується певна одноманітність у підході, маємо відмінний результат: альбом Ditch – флагманський продукт Yuko та лейблу Masterskaya у 2017.

Я люблю музику Буля з першого концерту в «Дивані» 2013 року. З того часу в нього уже вийшло три альбоми. Всі три – різні. Важко не повторюватися, коли є лише ти й акустична гітара, тому Саша шукає і знаходить нові форми звучання своїх пісень. У Golden Tooth, наприклад, є треки, записані з групою. Мені подобається, що у Буля є свій характерний стиль, але чути, що він ще в пошуку. Це найцікавіший період у творчості будь-якого артиста.

OY Sound System – це ще один музичний проект Марка Галаневича, якого ви можете знати за гуртом «ДахаБраха». Уявіть собі новий альбом LCD Soundsystem, тільки в українських реаліях. Ось так і можна коротко описати реліз «Attention! Attention!»  гострий, дотепний і про нас. Чудовий саундтрек для рейву в Новорічну ніч.