Президент Володимир Зеленський вніс у Верховну Раду 28 червня законопроєкт «Про застосування англійської мови в Україні» (№9432). За його положеннями, статус англійської мови мають офіційно закріпити як одну з мов міжнародного спілкування в Україні. Передбачається, що українські чиновники будуть складати тести на знання англійської для перебування на державних посадах, а вивчення англійської починатимуть не зі школи, а з дитсадків. (Нині законопроєкт не ухвалений, він перебуває на розгляді профільного комітету парламенту з питань гуманітарної й інформаційної політики).

Ще один важливий пункт законопроєкту стосується кінотеатрального прокату: за пропозицією Зеленського, із 2025 року половину англомовних фільмів в українських кінотеатрах повинні показувати в оригіналі з українськими субтитрами; з 2026 року – 75%, а з 2027 року – 100%.

Що це означає для української кіноіндустрії й індустрії дубляжу? Редакція The Village Україна вирішила запитати Богдана Батруха – засновника української кінодистрибуційної компанії B&H Film Distribution, студії дубляжу Le Doyen Studio та мережі кінотеатрів «Кінопалац». У 2006 році Батрух був одним із головних прихильників запровадження обов’язкового дублювання фільмів українською мовою, ставши одним із підписантів Меморандуму про співпрацю дистриб’юторів і власників кінотеатрів із Міністерством культури й туризму. Окрім того, улітку 2006 року компанія Батруха B&H стала першим дистриб’ютором, який випустив в український прокат ігрову стрічку в українському дубляжі. У стрічці «Пірати Карибського моря: Скриня мерця» головну роль Джека Горобця у виконанні Джонні Деппа озвучив Олег «Фагот» Михайлюта.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

– Пане Богдане, ми хотіли запитати про ситуацію із законопроєктом саме вас – враховуючи вашу роль у популяризації українського дубляжу в українських кінотеатрах. Як ви оцінюєте пропозицію з поступовим відходом від дубляжу на користь показів в оригіналі із субтитрами?

– Думаю, що закон дуже потрібний і вчасний, він має мати своє місце. Але в ньому є деталі, які мене насторожують. Це деталі, про які або хтось не подумав, або хтось свідомо зробив так. Це припис, який звучить ультимативно. І так у нас виходить, що це дискусія, яка зазвичай є делікатною й емоційною…

З одного боку, за цим законом, дубльовані українською мовою фільми й надалі звільнятимуться від ПДВ. Тобто український уряд звільняє від податків українськомовні фільми, продовжуючи цю норму до 2027 року. З іншого боку, вони кажуть, що такі фільми не потрібні, що фільми мають бути винятково англійською із субтитрами. Це ніби два потяги, що рухаються в різні боки.

Тоді постає запитання: це роблять свідомо чи [несвідомо]? Тому що в Україні вже була практика, коли мовне питання використовували для того, щоб посварити суспільство. Не об’єднати, а посварити.

– За аргументацією прихильників законопроєкту, у такий спосіб хочуть мотивувати українців вивчати англійську мову.

– Зменшення кількості української мови в кінотеатрах чи інших сферах, які передбачають залучення мільйонів глядачів, не призводить до зростання англомовної аудиторії. Воно призводить до збільшення російськомовної аудиторії. По-перше, люди, які з певної причини не навчилися англійської мови, – чи через вік, чи через іншу причину, – почнуть дивитися піратські фільми на російських сайтах і російською мовою. По-друге, що будуть робити діти до 12 років, які не зможуть ані зрозуміти англійську в кінотеатрі, ані прочитати субтитри?

У мене немає жодної інформації про те, що англійська в кінотеатрах сприяє вивченню мови. Фільми в оригіналі ми надаємо кінотеатрам на запит. Можна подивитися, яка потреба в кінотеатрів.

– І попит на сеанси з оригінальними доріжками, наскільки я розумію, знизився після 24 лютого, коли з країни виїхала частина іноземців, яка раніше була цільовою аудиторією.

– Цей запит завжди був на мінімальному рівні. Або взагалі кінотеатри не питали в нас про це. Іноді запитують. Ми питаємо, які вони очікують збори. І нам відповідають: «Дуже маленькі». Ми даємо фільми на один-два сеанси, але кошти дуже часто не повертаються.

Після 24 лютого загальні касові збори в Україні впали. У перші місяці після відновлення роботи кінотеатрів [після початку повномасштабного вторгнення РФ] збори виходили на показник у 30% [від зборів до 24 лютого]. Зараз, певно, вони вийшли на 50% від того, що було перед [повномасштабною] війною. Але кінотеатри досі перебувають у хиткому фінансовому стані.

– Попри те, що є окремі успішні історії, як-от «Мавка».

– Ви говорите про фільм, а я кажу про кінотеатри як окрему інституцію. «Мавка» дійсно заробила багато грошей. Це ще одне підтвердження того, що якісно зроблений український фільм може мати великі збори. Кінотеатри хочуть показувати українське кіно, якщо воно правильно зроблене. На ура йде, з українськими фільмами проблем немає.

– Ще одна позиція прихильників цього законопроєкту приблизно така: український дубляж із 2006 року відіграв дуже важливу роль у популяризації української мови, але до 2023-го він виконав цю функцію, наскільки це було можливо.

– Ну ми що, переходимо з російськомовної колонії до англомовної? Чи ми Україна? Як Франція є Францією, а Італія – Італією. Німеччина так само. У всіх цих країнах говорять англійською, але вони мають дубляж своїми мовами. Тому це не є питання виконання функції, когось вчити чи не вчити. Це більше питання, що нам потрібно в країні, що записано в Конституції.

Або ще кажуть, що [дубляж] спотворює англійський контекст фільму. Але вони можуть піти на сеанс в оригіналі. Якщо буде запит на це, будуть і сеанси. По-друге, великі студії завжди дуже прискіпливо ставляться до дубляжу. І український дубляж є одним із найкращих у світі, на це є відповідні документальні підтвердження. Наприклад, Disney вважає, що український дубляж «Русалоньки» був другим найкращим у світі.

До того ж як може бути так, що наш президент, який робить ініціативу цим законом, сам був актором дубляжу? Наприклад, він дублював персонажа Реда в мультфільмі [«Angry Birds в кіно»]. 

– Був також мем на цю тему, що цим законом Зеленський ніби хоче уникнути озвучування Паддінгтона в третьому фільмі. [сміється] 

– Я не вірю в це, я знаю його персонально, тому не вірю. [сміється]

Якщо серйозно, то я думаю, що тут може бути російський хвіст. Він полягає в тому, що зменшення об’єму української мови призведе до збільшення об’єму російської мови в Україні, а не до збільшення англійської. Підкладка, що нібито це роблять для вивчення англійської мови – неправдива. Жодна країна світу так не робить, це нонсенс. Для того, щоб вчити англійську, треба англомовні школи, а не кінотеатри.

– Але фільми в оригіналі також сприяють популяризації англійської, ви не погодитеся?

– Очевидно, що ні. Усюди у світі англійську мову починають вивчати в школах від третього класу найпізніше, а часто від садочка. Не в кінотеатрах, а в школах чи садочках. Так, у [європейських країнах] є сеанси в оригіналі, але також там є вільний доступ [до фільмів у дубляжі]. Кіно має виконувати функцію кіно: це розвага, це мистецтво, але це не едукаційні функції. Так не буває.

– Ще один аргумент від прихильників закону: Україні слід рухатися на Захід, відповідно – треба вводити англійську мову в офіційному спілкуванні, треба робити так, щоби чиновники вільно володіли англійською. Це сприяє загальному руху України на Захід.

– Прекрасно. Покажіть мені статистику, скільки чиновників за минулі 30 років вивчили українську мову. Якщо чиновник одразу з російської буде переходити на англійську, то де буде українська мова? І покажіть [підтвердження], що відхід від українського дубляжу буде когось мотивувати вчити англійську мову. Це підміна понять.

Тому англійська мова – так. Це про прогрес. Але в жодній європейській країні не вимагають англійської мови [в кінотеатрах]: ані Німеччина, ані Франція, ані Італія… У Польщі є сеанси із субтитрами, але є й сеанси польською мовою. Фільми для дітей ніде у світі не показують із субтитрами.

– Пане Богдане, я з великою повагою ставлюся до вас і роботи, яку ви зробили з 2006 року. Але я спробую пояснити на власному прикладі: мені 27 років, тобто у 2006-му, коли в українських кінотеатрах з’явився український дубляж, мені було десять. Це означає, що у свідомому житті я дивився фільми в кінотеатрах тільки українською. Водночас зараз усі фільми та серіали я дивлюся в оригіналі [англійською]. Це не проблема дубляжу, Україна дійсно одна з найкращих у цьому. Але для того, щоб переглянути щось у первісному задумі авторів, це треба дивитися в оригіналі.

– Я з вами на 100% згоден. Але ви – не середньостатистичний українець, ви належите до непересічної верстви населення. Скільки в Україні [таких людей]?

– Але нам же треба підвищувати стандарти.

– А хто вам закриває доступ до англомовних версій? Чому ви маєте вимагати, щоб уся Україна була такою, як вам зручно?

Усі фільми та серіали в оригіналі англійською є на Netflix, є на Paramount+ [Сервіс поки не доступний в Україні, – ред.]. Netflix в Україні є майже в кожній хаті. Не знаю, чи на Megogo є [оригінальні доріжки], але Netflix 100% має.

– Коли корейський режисер Пон Джун Хо отримував «Золотий глобус» за фільм «Паразити», він спеціально зачитав промову корейською мовою, також він сказав таку фразу: «Якщо ви подолаєте для себе бар’єр із субтитрів завширшки в один дюйм, ви відкриєте для себе безліч прекрасних фільмів з усього світу»…

– Я йому бажаю успіхів, це прекрасна думка. Але хай він переконає американців у цьому. Або більшість Європи хай переконає.

У нас триває війна. За що зараз люди гинуть на фронті? Я вважаю, що мова – це принципове питання. Особливо зараз.

– У вас є улюблений дубляж фільму українською?

– Можу сказати, що мені подобається все, що робить режисерка дубляжу Анна Пащенко. У неї дуже прогресивний підхід.

– А окремий фільм не виділите?

– Ви знаєте, я частіше дивлюся фільми в оригіналі…

– Тому ви мене розумієте.

– Так. Але я так скажу: якщо я заввишки 3 метри, то я ж не буду змушувати всі ресторани робити так, щоби [там був високий рівень стелі]. Є ж якісь світові стандарти.

– Якщо закон усе-таки набуде чинності у 2027 році, які будуть дії компанії B&H Film Distribution?

– Жодних. Це ваш вибір. Якщо хтось хоче бути спортсменом чи горбатим, це його персональний вибір. Ми можемо тільки сказати, що такого немає ніде у світі. «Аналогов нет». [сміється]

– Тобто відстоювати позицію в судах ви не плануєте?

– Ні. Це не наша позиція. Якщо українці хочуть відстоювати, прошу дуже. Це не наше завдання. А якщо не хочуть, це також їхній вибір.

– Ви бачите якийсь компромісний спосіб виходу з цієї ситуації?

– Не треба нічого придумувати, є загальноприйнятий у світі підхід: якщо хтось хоче дивитися фільми англійською чи іншою мовою оригіналу, у них є така можливість. Але навіщо це обмежувати законом? Навіщо регулювати вибір людей? Ми ж за демократію боремося ніби.

Редакція The Village Україна раніше готувала текст про українських акторів дублювання.

– Запитання до вас як до засновника однієї з найбільших українських студій дубляжу [Le Doyen Studio] – наскільки великим ударом можливе ухвалення цього законопроєкту стане для української індустрії дубляжу?

– Ми самодостатня компанія, ми виживемо за будь-яких ситуацій. Краще ставити це запитання акторам, тому що по них це може вдарити [безпосередньо]. Дивлячись як рахувати, але ми працюємо з близько 500 акторами дубляжу: це можуть бути й люди, які з нами працюють постійно, й актори, які працювали лічені рази. Але це досить велика кількість людей.

– Як ви загалом оцінюєте масштаби української індустрії дубляжу? Чи є про це дані?

– Немає такої статистики. Але для акторів це буде погана ситуація. Компанія буде продовжувати працювати. Але час покаже, чи буде в нас стільки працівників, [як зараз].

Обкладинка та фото: Діана Андруник для The Village Україна