В умовах війни людям не до читання. А проте саме воно здатне хоч якось відвернути людей від потоку страшних і тривожних новин. Ми запитуємо в українських видавництв «Лабораторія», «Книголав», «Віват» і «Наш Формат», наскільки відчутним було падіння продажів, як це позначилося на роботі команди та як відбувається відновлення.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Антон Мартинов, видавництво «Лабораторія», «Лібраріус»

З кінця грудня 2021 року галузь отримала гарний імпульс для розвитку – програма «єПідтримка», яка дала змогу більшості розплатитися з боргами та планувати майбутнє, у якому вдавалося чимало нових цікавих книжок.

Ранок 24 лютого ці плани відрубав. Ми в «Лабораторії» не запускали нових проєктів наступні кілька місяців. А до кінця березня робота не велася зовсім. Зараз закінчуємо роботу над тими книжками, які були заплановані раніше. Запустили декілька нових, де змогли знайти фінансову підтримку.

Нам довелося переглядати умови роботи з усіма. Завантаженість у людей упала разом з оплатою праці. Нові проєкти ми могли собі дозволити тільки за умов якоїсь грантової підтримки. Скорочення здебільшого стосувалося фрилансерів, адже кількість нових книжок знизилася практично до нуля. Але для продовження роботи над уже запущеними книжками ми намагалися зберегти колектив максимально. Хоча для виживання в нових умовах потрібно різати постійні витрати.

Ми всі працюємо віддалено. Дехто в ТРО. Дехто із дівчат за кордоном, більша частина вже повернулися. Чоловіки дівчат теж переважно на фронті. Працюємо, коли випадає вільна хвилина. Продуктивність невисока, але наша робота вже давно віддалена, налаштована на дистанційну та мало залежить від офісу чи іншого стаціонарного місця, тому продовжуємо працювати. Намагаюсь усіх налаштувати психологічно на два-п’ять років затяжної війни, без завищених очікувань і сподівань. Проти нас дуже сильний ворог, із ресурсною базою, яка дасть змогу вести війну на виснаження ще дуже довго.

У березні ми розіслали всім листи, що наші зобов’язання в силі та нічого не скасовується, тому перекладачі, редактори, коректори й ілюстратори продовжили роботу. Не так інтенсивно, звісно, але продовжували. Тому підготували до друку вже з десяток книжок і збираємо кошти на їхнє видання.

Зупинили поки видання аудіокнижок – теж через брак коштів. Хоча маємо права традиційно на кожне наше видання, як на папір, так і на електронну й аудіоверсії.

Ситуація складна, але вже контрольована. У всіх борги перед всіма, у більшості касові розриви на значний термін. Нових проєктів запускається вкрай мало. Усі спокійно допрацьовують і допомагають фронту, чим можуть. У «Лібраріусі» [застосунок для читання] в нас більшою мірою робота в технологічній сфері. Коштом розроблення інших IT-проєктів вдається вкладати кошти в «Лібраріус», який ще роками буде показувати негативний фінансовий результат, адже ринок тільки на початковій стадії розвитку.

І якщо на початку повномасштабної війни західні партнери принципово допомагали, розміщуючи нові проєкти, то зараз почалися затягування та розмови про ризики роботи з IT-командами з країни, яка 24/7/365 перебуває під обстрілами. Безнадійний вигляд ситуація не має, але вона точно складна.

Книгарні відновили роботу, у квітні-травні продажі показали, що люди хочуть читати, пізнавати та розвиватися. Так було у період Великої депресії, у період першої частини російсько-української війни у 2014 році. Так і зараз. Ми запустили українську редакцію «Лабораторії», де вже працюємо над першою десяткою книжок наших авторів.

Буде більше українських книжок, які базуватимуться на україномовному контенті. Нарешті всій країні стало чітко зрозуміло, навіщо нам свій ринок та інформаційна безпека.

Не виключаю, що частка українських авторів у портфелі «Лабораторії» буде збільшуватися на 10–20% щороку. Також ми плануємо наростити експорт контенту на Захід. У «Лібраріусі» [застосунку для читання] ми запустимо незабаром модель абонемента на електронні книжки. Це нова модель книжкової дистрибуції, вона має надати імпульс для розвитку книговидання, особливо це важливо в період війни, коли логістика паперу має свої нюанси.

Загалом, війна – це складне випробування для нас усіх. Якщо говорити про індустрію, то виживуть ті, хто зможе правильно розпорядитися ресурсами, нехай навіть за грантові кошти, але інвестувавши їх у створення дуже якісного продукту для внутрішнього ринку й обов’язково приділяти увагу експорту на висококонкурентні західні й азійські ринки. Це дуже складне завдання у практичному полі. І якщо ми його вирішимо – майбутнє буде привабливе.

Очевидно, що всім галузям потрібна буде допомога, і таким величезним ресурсом наділена тільки держава та міжнародні організації. Без правильної стратегії та доступності ресурсу, на жаль, мій прогноз невтішний. Однієї руки ринку буде точно недостатньо.

Юлія Орлова, видавництво Vivat [розташоване в Харкові]

Видавництво зараз переживає найбільшу кризу за весь час свого існування. Бо ви лише уявіть: якщо раніше ми стабільно видавали одну новинку на день, то відтепер на днях очікуємо перший за весь час повномасштабного вторгнення наклад нової книжки. Збитки становлять 90% від нашого плану. Усі гроші, які ми отримуємо зараз, переважно йдуть на заробітні плати співробітникам. Інтернет-магазин наразі працює з дуже обмеженим асортиментом, який доступний зі львівського магазину. Склад наших книжок у Харкові, тож ми витратили дуже значні суми на те, щоб перевезти залишки книжок на новий склад. Можна ще додати, що найбільший центр книговидання в Україні, місто Харків, паралізувало російськими бомбами, тож друк книжок переноситься в інші області країни, які не можуть друкувати обсяги наших накладів, а значить, ціна на папір і друк різко збільшується. Війна – це час розставляти пріоритети й усвідомити для себе, що насправді має значення.

Звісно, у нас була можливість скорочення, але з першого дня війни ми вирішили для себе, що найголовніше – це зберегти команду в довоєнному складі. Навіть попри те, що ми витрачаємо останні кошти на заробітні плати, працівники для нас – це невіддільна складова нашого видавництва. Війна й так порушила багато бізнес-процесів, а якщо ми ще й звільнимо людей, то що ж залишиться в компанії? Важливий кожен працівник, незалежно від його посади та компетенцій. Якщо ми зараз дамо їм упевненість у собі та їхньому майбутньому, то після закінчення війни отримаємо команду, яка так само буде готова допомагати відновлювати наш бізнес разом, у якому би стані він не був.

На сьогодні 95% усього штату видавництва були евакуйовані з міста та зараз розкидані по світу. Але попри це, нам вдалося відновити майже 100% усіх робочих процесів. Більшість із працівників не припиняли свою роботу з перших днів війни. Сьогодні ми концентруємося на налагодженні співпраці з іноземними партнерами, особливо в Польщі, де планується відкриття філії для дистрибуції наших книжок у цю країну. Також значно зріс попит на українську книгу на закордонному ринку, тож ми активно продаємо права на книжки наших українських авторів. Окрім цього, ми працюємо на інформаційному фронті, висвітлюючи події в нашій країні в міжнародних медіа.

Підготувати до друку ми змогли вже понад 50 новинок, адже весь наш штат працює в повному обсязі. Але випустити, на жаль, не вийшло поки жодної. Кілька днів тому прийшов новий доповнений наклад книжки Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» – нетлінний приклад жаги до правди та справедливості нашого українського народу. Очікуємо також на днях вихід нашої нової книжки «Баю, бляха, бай», презентацію якої ми змогли провести місяць тому в одному з бомбосховищ Харкова. Бізнес поступово адаптується до нових реалій роботи, тож уже в наступному місяці очікуємо більшу кількість новинок, які зможемо представити нашим читачам.

Справи потроху покращуються. Завдяки вивезенню книжок зі Львова ми змогли розпочати продажі в інтернет-магазині. Також два тижні тому ми заново відкрили книгарню в Харкові. Зі збільшенням кількості продажів збільшується заробітна плата працівників і поступово виходить на довоєнний рівень. Звісно, до показників 23 лютого ще дуже багато роботи, але головне, що попит на українську книжку не зменшився, а навпаки – росте та змінюється разом з інтересами читачів.

За три місяці війни ми не змогли видати жодної книжки, а вже наступного місяця очікуємо відразу 10 новинок. А так, не можна сказати, що наша робота взагалі зупинялася. Так, були певні паузи в працівників під час їхньої евакуації та переміщення, але попри це, робота з книжками продовжувалася навіть у бомбосховищах. Попри те, що під час війни книжка – не предмет першої необхідності, ми розуміємо, які вплив і значення вона буде мати після перемоги. Тож, щоби потім мати можливість випускати якісні книжки про події та людей цієї війни, ми маємо вже зараз узяти себе в руки та не дати Vivat збанкрутувати під час цієї кризи.

На мою думку, на нас чекає справжній ренесанс української книжки. Адже відтепер можна напевно сказати, що доля книжок російською буде зведена нанівець.

Окрім цього, у людей з’являється більше самоусвідомлення, вони починають читати українські книжки, тому що відчувають це правильним для себе. Я бачу сенсом свого життя і своєю місією як видавця зробити максимально велику кількість якісних книжок про цю війну. Щоб увесь світ знав про ці події, а ми ніколи про них не забували. Напевно, для цього колись і був створений Vivat. Напевно, саме цього й була зібрана така команда, за яку ми готові триматися до останнього.

Анастасія Нікітіна, видавництво «Наш Формат»

Звісно, кілька перших тижнів війни ми не працювали, але вже на початку березня ми почали активну роботу в соцмережах, а 14 березня почали відвантажувати перші замовлення. Крім того, ми перевели наших операторів у військовий режим, і вони зараз працюють із 8:00 до 00:00. Але найголовніше, що протягом усього існування видавництва «Наш Формат» ми завжди займали чітку громадянську позицію, і наші читачі це відчувають і залишаються нам вірними, попри цей складний період. Зважаючи на всі ці чинники, падіння виробництва не відбулося, ми продовжуємо активно працювати та готувати нові проєкти.

Наша команда зменшилася. Засновник видавництва Влад Кириченко з перших днів захищає Україну зі зброєю в руках, на фронті менеджерка Людмила та верстальник Назар. Тому ми працюємо й за них також. Але, дякувати Богу, нікого скорочувати не довелося.

Перший воєнний тиждень роботи ми працювали буквально цілодобово, оскільки розуміли, що інформація та книжки – це теж дуже ефективна зброя. Редакція активно працювала над підготовкою нових видань, інтернет-магазин уточнював, що і як із нашими клієнтами, маркетинговий відділ тримав інформаційний фронт у мережі та по-новому налагоджував стосунки з партнерами. Так, через зупинку друкарень нам довелося відкоригувати наш план випуску видань, але зараз ситуація вирівнюється, ми чітко та системно продовжуємо роботу.

Після 24 лютого ми кинули максимально сили на термінові проєкти, які з’явилися у зв’язку з викликами воєнного часу. Це «Невідкладна військова хірургія», «Мініпосібник з оборони міст у сучасних умовах» і «Тактика легкої піхоти для малих підрозділів». Працюємо над посібником для медиків ATLS. Це ті видання, які рятують життя в буквальному сенсі. Також за цей воєнний період у друк пішли вісім нових книжок, а наступного тижня друкарням відправимо ще п’ять новинок. Серед надрукованих книжок: Н. Фергюсона «Приреченість», А. Ренд «Гімн», Е. Гіггінза «Ми – Bellingcat», С. Пінкер «Добрі янголи людської природи», Г. Елрода «Чудо-формула» тощо.

За теперішніх обставин дуже важко щось прогнозувати. Але ми постійно аналізуємо ситуацію, зміну поведінки та зацікавлень наших читачів, ринок у цілому.

Крім того, особливу увагу зараз приділяємо співпраці із закордонними партнерами: беремо участь у закордонних виставках-ярмарках, шукаємо партнерів для продажу наших книжок у книгарнях поза межами України, підписуємо контракти на друк творів наших авторів різними мовами.

Світлана Павелецька, співзасновниця видавництва «Книголав»

Видавничий ринок очікував на кризу у 2022 році, це було пов’язано з дефіцитом паперу у світі. Натомість в Україні почалася війна – і викликів стало ще більше. Папір уже точно не головна наша проблема. Після 24 лютого від книгарень та інших торговельних мереж замовлення книжок зменшилося в середньому на 60%. Окрім того, у перші місяці війни ми безоплатно дали доступ до наших онлайн-книжок.

До квітня більшість книгарень не працювали. А наші багаторічні партнери та розповсюджувачі по-різному повелися в цій ситуації. Наприклад, одна велика книгарня заморозила виплати за лютий, тобто за період до війни, а тоді були значні продажі, бо діяла програма «єПідтримка», коли ми отримаємо свої кошти – невідомо. Одна мережа відмовляється віддавати кошти та товар, який у них залишився, посилається на форс-мажорну ситуацію. А одна мережа автозаправок повідомила про знищення книжок на одній із заправок, але деталей не надає. Але переконують, що наших книжок там було на понад 150 000, якась заправка-бібліотека, імовірно. Попри все, ми продовжуємо видавати книжки, за цей час ми отримали з друку на 37% менше примірників. І це пов’язано з роботою друкарень, які тривалий час не працювали через бойові дії. Ми переважно працюємо з харківськими друкарнями.

Від початку війни ми не припиняли виплачувати нашим працівникам заробітну плату та не скоротили нікого. Але в травні та червні не всі працюють на повну ставку. Через те, що скоротилися обсяги роботи. Офіс і редакція працюють дистанційно, ми продовжуємо працювати над новими книжками, згідно з редпланом, готуємо до осіннього сезону багато цікавих книжок. Склад працює у звичному режимі, відвантажує замовлення книгарням, наша онлайн-книгарня працює ще з березня та кілька днів тому запрацювала наша крамничка у ТРЦ «Глобус».

Нам вдалося додрукувати 16 наших хітів і видати чотири новинки. Дуже приємно, що одна з цих книжок – «Незриме життя Адді Лярю» Вікторії Шваб – стала відразу бестселером. У червні очікуємо на чотири новинки для дітей і перевидання книжки Дмитра Кулеби «Війна за реальність», яка сьогодні ще більш актуальна. Ми також подбали, щоби були в наявності й інші наші книжки, на які є запит, зокрема книжки Едіт Еґер, психотерапевтки, яка вціліла в Аушвіцу – «Вибір» і «Дар», чи книжки Фредріка Бакмана. І за цей період ми створили електронні версії всіх книжок, побільшало й наших аудіокнижок.

Ми продовжуємо видавати книжки, хоча ситуація доволі складна, важко буде без різного роду підтримки від держави – чи це закупівля книжок на поповнення бібліотечних фондів, чи програма підтримки книгарень, авторів, перекладачів, друкарень. Книжка дуже дорога у виготовленні, вона, відповідно, не може бути дешевою, а, зважаючи на стан економіки, купівельну спроможність українців, видавці самостійно не впораються в таких умовах. Але й нові можливості з’являються, ми почали продавати права на наші книжки за кордон і плануємо розвивати цей напрям. До українських книжок більше уваги зараз. А кілька днів тому Верховна Рада проголосувала за заборону ввезення та розповсюдження книжок із Росії, Білорусі й окупованих територій, тому продажі наших перекладених книжок повинні збільшуватися.

Гарні книжки будуть дорогими, але я впевнена, що з категорії «повсякдення» вони перейдуть у категорію «найкращий подарунок»

Ми налаштовані видавати надалі якісні й актуальні книжки українською. Через війну більше наших книжок «мандрують» світом, ми отримали багато пропозицій про продаж прав. Я сподіваюся, успіх українських книжок, авторів і читачів – неминучий. Адже нація, яка читає, завжди перемагає.

Обкладинка: «Наш Формат»