Експеримент«Я хотів би стерти собі пам’ять і подивитися цей фільм ще раз»: редакція дивиться нові «Месники»

Фільм Marvel Studios «Месники: Війна нескінченності» вийшов в український прокат 26 квітня. Редакція The Village Україна переглянула фільм заздалегідь і – без спойлерів! – ділиться враженнями від одного з найбільших блокбастерів року.

Емоції від фільму фіксуємо одразу після виходу з кінозалу, тому звучати це може дещо сумбурно.

Ярослав: Про це мало хто знає, але окуляри для IMAX спеціально зробили настільки великими, щоб ми не бачили, який вигляд у цей час мають інші люди.

Андрій: Я вже хочу побачити наступний фільм. Тому що головним завданням тепер є перевершити в епічності цю стрічку. Усі попередні сюжети тепер видаються локальними, дрібними. Це такі дворові «розборки» між кількома супергероями.

Ярослав: Як у серіалах Marvel на Netflix.

Анна Шакун: Ну й такий же контраст зі схожим фільмом від DC – «Лігою справедливості». Обидва фільми розповідають про поганця, який хоче заволодіти владою, щоб перебудувати весь світ. І для боротьби з ним збирають усіх супергероїв, яких ми знаємо. Але фільм DC розвалюється, як картковий будинок, під вагою кількості персонажів і недолугим намаганням хоч трохи розкрити кожного з них. «Месники» ж тримають увагу глядача в такій напрузі, що всі недоліки радо пробачаєш.

Марк: Ось це найкраще насправді – багато героїв, за якими ми останні десять років стежили, тут зустрічаються вперше.

Андрій: І ось ці пари, які утворилися – поєднання героїв із зовсім різних фільмів. Це ніби в барі, коли бармен каже: «Чувак, я налив тобі дороге віскі і... майонез». Це такі супердикі поєднання, які виявляються дуже органічними.

Ярослав: Як Тор і Єнот!

Андрій: Головне – що у фільмі є Єнот! Це мій улюблений персонаж.

Ярослав: І ще десятки героїв.

Андрій: Ага, у режисерів постійно запитували, чи складно працювати з такою кількістю персонажів. Але краще запитали б, наскільки складно при цьому глядачам.

Марк: Було кілька моментів, коли думав, навіщо тут зайвий пафос. Але насправді я жодного разу не зловив себе на думці, що мені нудно.

Ярослав: Він не зупиняється ані на хвилину, так.

Марк: Я навіть у певний момент почав стежити: у 75-80% сцен серйозні розмови розбавляють гумором. Тобто є певний баланс.

Ярослав: Ну це все-таки фільм про баланс: Танос увесь фільм намагається збалансувати всесвіт.

Марк: Убивши при цьому половину всіх живих створінь.

Ярослав: Про Таноса треба окремо поговорити, тому що останні шість років, після того як він уперше з’явився на екрані у сцені після титрів перших «Месників», з нього ліпили нового Дарта Вейдера. Я не пригадаю, коли востаннє «поганий хлопець» у блокбастері був настільки складним і багатогранним персонажем.

Андрій: Танос класно промальований, на ньому великий акцент зробили. Але це не Дарт Вейдер, тому що той злий, злий, злий і тільки моментами ліричний. Танос же постійно ліричний. Його олюднюють увесь фільм. Це персонаж, якому можна співчувати.

Анна: Це, мабуть, перший фільм Marvel, який робить такий акцент на поганцю, ретельна промальовка антагоністів це знову ж таки принада радше DC. Зазвичай мотивацію злого персонажа пояснюють лише тим, що він «злий і може чинити тільки зло». Танос же має власну історію і, врешті-решті, по-своєму хоче зробити всесвіт кращим, хоч і має дещо спотворені уявлення щодо цього «краще».

Ярослав: І це велика рідкість для блокбастерів – коли ти можеш зрозуміти лиходія. Але це й не дивно, тому що режисери перед прем’єрою казали, що для них Танос є головним героєм фільму.

Марк: Насправді це фільм про психопатів – у кожного з героїв є якісь проблеми з психікою. Вони ніби супергерої, але в них є і звичайні людські проблеми – самооцінки, самоствердження у соціумі, проблема з емоціями. Вони стають рушіями сюжету – завдяки цьому історія рухається вперед.

Ярослав: Обережно зі спойлерами!

Марк: Ну і дуже круто все-таки, що у всесвіт Marvel настільки інтегрований наш світ. Ти розумієш, що закони і принципи, із якими ти взаємодієш, актуальні й для супергероїв. Але мені було б цікаво дізнатися, наприклад, чи знайомі ці герої із релігією.

Ярослав: Вони точно знайомі з поп-культурою. У цьому фільмі, як і в третьому «Капітані Америці», наприклад, буквально на рівні постановки сцени вставляють посилання на класичну стрічку.

Андрій: Круто, коли вони інтегрують глобальні соціальні історії, часто якісь геополітичні речі, як із темою african pride в «Чорній пантері». Думаю, що в наступній частині у Пітера Паркера викрадуть персональні дані з Facebook.

Ярослав: І всі дізнаються, що він Людина-павук! До речі, прямо повз нас зараз пройшла людина у костюмі Людини-павука.

Андрій: Проблема підлітків, проблема авторитетів, модна зараз у Marvel тема батьків і дітей, зрештою – ми думали, що вона закінчилася зі смертю Одіна, але вона не закінчилася.

Ярослав: На цьому робили великий акцент і в других «Вартових галактики», і в останньому «Людині-павуку», і раніше в «Людині-мурасі». Це й не дивно, тому що за ці десять років Marvel Studios багато хто з фанатів, мабуть, почали ходити на фільми зі своїми дітьми.