25 книжок, на які ми чекаємо у 2025 році
Художня література
«Нічийна земля»
Саймон Толкін
«Астролябія», січень 2025
Саймон Толкін – британський письменник, автор кримінальних романів, людина, на прикладі якої можна дізнатися, чи передається талант на генному рівні, бо він – онук того самого видатного Дж. Р. Р. Толкіна. Шлях автора «Нічийної землі» до творчості був тернистим. Саймона Толкіна не відразу почали друкувати. Нині його прозовий доробок складають пʼять книжок.
«Нічийна земля» – це історичний роман, який автор присвятив Дж. Р. Р. Толкіну. Головний герой книжки, Адам Рейн, із дитинства знав, що таке бідність, втрата найрідніших людей, тяжка праця. І от, коли його життя почало налагоджуватися, світ здригнувся від війни, яка не знає жалю… Частина книжки висвітлює битву на Соммі – наступальну операцію армій Великої Британії та Франції проти Німеччини під час Першої світової війни, у якій узяли участь понад три мільйони людей. Понад мільйон із них були вбиті чи поранені, тому битва при Соммі вважається однією з найсмертоносніших за всю історію людства. Тож роман «Нічийна земля» – це оповідь про кохання й втрату, соціальну нерівність, війну та пошук себе у швидкозмінному світі.
«Одержимість»
А. С. Баєтт
«Темпора», лютий 2025
Хочеться з перших рядків розсипатися в компліментах цьому неперевершеному роману британської письменниці А. С. Баєтт. «Одержимість» – лауреат Букерівської премії 1990 року. Книжка ввійшла до списку «100 найкращих англомовних романів із 1923 до 2005 року» журналу Time, а також до переліку The Big Read – найулюбленіших романів британців, була екранізована. За допомогою цих здобутків має стати зрозуміло, що дуже скоро український читач отримає можливість познайомитися не просто із захопливою історією кохання, романом у романі, а з витонченим літературним шедевром, читаючи який, затамовуєш подих, щоби не зруйнувати магію слова А. С. Баєтт.
Якщо дуже просто про сюжет, то за ним сучасні вчені Мод Бейлі та Роланд Мічелл вивчають творчість вікторіанського поета Рендольфа Генрі Еша, зробивши несподіване відкриття про його стосунки з письменницею Крістабель ЛаМотт. Крізь століття долі цих чотирьох людей переплетуться, щоб показати, яким красивим, хоч і не завжди щасливим, може бути кохання.
«Мемфіс»
Тара Стрінгфеллоу
«Ще одну сторінку», квітень 2025
Літературні критики можуть скільки завгодно забагтися у трактуваннях тих чи інших творів, але краще за самого автора/авторку про свою книжку не скаже ніхто. Тож коротко характеризуючи роман «Мемфіс» для премії Women’s Prize, Тара Стрінгфеллоу розповіла таке: «Це історія дорослішання кількох поколінь чорношкірих мешканців Півдня про те, як любов однієї маленької дівчинки до мистецтва та свого міста назавжди змінює її родину».
Поштовхом до написання книжки стала перемога Дональда Трампа на президентських виборах 2016 року та, як каже Тара Стрінгфеллоу, хвиля расистського націоналізму, яку підняв політик. Роман «Мемфіс» розповідає історію трьох поколінь жінок родини Нортів. Сімейні таємниці розкриватиме Джоан, якій судилося дізнатися про те, які випробування долі судилося пройти її матері й бабусі, щоб уже по-новому побудувати власне життя.
«Уроки грецької»
Хан Канг
Vivat, весна 2025
2024 року південнокорейська письменниця Хан Канг отримала Нобелівську премію з літератури. Злі язики стверджували, що це рішення – віяння моди. Популярність кей-попу й кінематографу Південної Кореї останніми роками дійсно вражає. Та чи аж настільки, щоб розхитати консервативний Нобелівський комітет?.. Без сумніву, проза Хан Канг – явище нетривіальне.
У цьому український читач міг переконатися на прикладі її роману «Вегетаріанка» («КМ-Букс»), переклад якого вийшов 2017-го. Незабаром зʼявиться ще одна книжка – «Уроки грецької», у якій авторка досліджує мову, пам’ять і сутність людської природи.
У центрі оповіді – художниця Янь. Через хворобу вона втрачає голос і, щоб відновитися, починає вивчати давньогрецьку мову. Разом із викладачем вони розмірковують над тим, як мова впливає на людське мислення, емоції та пам’ять. Їхні розмови сповнюватимуться особистісними та філософськими питаннями про травми й зцілення, життя та смерть. Знаючи стиль Хан Канг, можна припустити, що текст буде елегантно стриманим, але водночас змістовним.
«Жодного слівця про пса»
Конні Вілліс
НК-Богдан, червень 2025
Цього року «НК-Богдан» обіцяє порадувати українських читачів виданням повної серії книг про істориків-мандрівників у часі з Оксфордського університету авторства іменитої американської письменниці-фантастки Конні Вілліс. До циклу також входять романи Fire Watch, «Книга Судного дня» (переклад вийде на початку лютого) і два томи Blackout/All Clear. Книжка «Жодного слівця про пса» зібрала щедрий врожай нагород для фантастичних творів, серед них найпрестижніші – «Г’юго» та «Локус».
У романі йдеться про мандрівника в часі Неда Гендрі, який спеціалізується на 20 столітті. Раптом його вирішують перенести у Вікторіанську Англію, бо інший мандрівник порушив закони континууму, прихопивши в майбутнє якийсь обʼєкт із минулого. Тож Нед опиниться в незвичній для нього епосі, не зовсім розуміючи, що має там робити. На головного героя чекатимуть пригоди, що ніби зійшли зі сторінок оповідань Джерома К. Джерома, таємниці та доленосні рішення, які слід ухвалити, щоб подивитися на подорожі в часі по-новому.
«Трилогія»
Юн Фоссе
#книголав, серпень 2025
Коли Юна Фоссе 2023 року відзначили Нобелівською премією з літератури, зʼясувалося, що в Україні про творчість норвезького письменника знають дуже мало. Тож вихід його «Трилогії» стане дійсно важливою подією. Книжка складається з трьох творів: Andvake («Безсоння»), Olavs draumar («Сни Олава») та Kveldsvævd («Вечірня тиша»). Переклад наразі надаємо дуже приблизний, він може відрізнятися від фінальної української версії, але хоч трохи передає настрій і задум автора.
«Трилогію» Фоссе писав протягом семи років. Ця збірка утвердила його як одного з найвизначніших норвезьких письменників. У творах йдеться про Асле й Аліду, двох молодих закоханих, які стикаються з випробуваннями на життєвому шляху. У всіх трьох текстах Фоссе розмірковує над фундаментальними питаннями любові, віри, провини та прощення, а також досліджує відносини людини з часом. Мінімалістичний стиль письменника ніби відсікає все зайве, зосереджуючись на внутрішньому світі персонажів.
«Джеймс»
Персіваль Еверетт
«Фабула», серпень 2025
Настав час українському читачу нарешті познайомитися з одним із найцікавіших авторів США, який уже понад сорок років плідно працює у великій і малій прозі, поезії. Про роман Персіваля Еверетта «Джеймс» в англомовній пресі не писав хіба що ледачий. Це глибоке переосмислення роману Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», розказане від імені Джима, раба-утікача, який супроводжує Гека під час їхньої подорожі річкою Міссісіпі, зачепило багатьох.
У романі Еверетта Джим, який насправді воліє, щоб його називали Джеймсом, постає освіченим і складним персонажем. Він приховує свою освіту, використовуючи «фільтр раба», щоб вижити у небезпечному світі рабовласницького Півдня. Це дозволило автору змістити фокус оповіді, досліджуючи теми свободи, расової ідентичності. «Джеймс» викликав широкий резонанс у США, породивши дискусії щодо переосмислення класичної літератури. Книжка ввійшла до шортліста Букерівської премії, отримала Національну книжкову премію за художню літературу – якщо дуже коротко описувати здобутки останнього на сьогодні роману Персіваля Еверетта.
«Прогулянка склом»
Іʼєн Бенкс
«Вавилонська бібліотека», літо 2025
«Прогулянка склом» культового шотландського прозаїка Іʼєна Бенкса – складний, багатошаровий роман, що має три, на перший погляд, не пов’язані між собою сюжетні лінії. Власне, сам письменник переймався тим, чи зуміє читач розгадати, що їх об'єднує й чи не запідозрить його, автора, в обмані. Стилістично «Прогулянка склом» – інтелектуальна пригода, для якої характерна зміна тонів, поєднання абсурду, трагедії з філософськими міркуваннями про ізольованість, природу реальності, свободу.
Проза Бенкса, гостра й виразна, занурює в переживання персонажів, про що б не йшлося: нещасливе кохання, параною чи прагнення здобути волю, перебуваючи в увʼязненні. У «Прогулянці склом» Бенкс постає в амплуа письменника-постмодерніста, який експериментує зі структурою роману, змішує жанри та використовує метафікційні елементи. Буде цікаво й ненудно, бо імʼя автора говорить саме за себе.
«Павич і горобець»
І. С. Беррі
«Жорж», літо 2025
Коли дебютна книжка отримує таку кількість нагород як шпигунський трилер І. С. Беррі «Павич і горобець», це підіймає планку передовсім для самої авторки. Чи зможе колишня оперативна співробітниця ЦРУ, яка служила в Багдаді, працювала в Бахрейні під час Арабської весни, триматися такого ж рівня й надалі?
Подивимось, а поки чекатимемо на переклад книжки, що отримала Премію Едгара за найкращий дебютний роман, Премію Міжнародної асоціації трилерів, була названа The Times і The Telegraph трилером року, потрапила в списки найкращих книжок 2024-го за версією The New Yorker, The Guardian тощо.
За сюжетом роману досвідчений агент ЦРУ Шейн Коллінз виконує своє останнє завдання. Він має розкрити підтримку Іраном повстанців, що виступають проти бахрейнської монархії. На Коллінза чекатимуть зрада, вихор революції та складні моральні дилеми. Критики високо оцінили динаміку твору, його ретельно продуманий світ і розвиток персонажів.
«Міністерство часу»
Келіан Бредлі
«КСД», літо 2025
І ще один гучний торішній дебют. Книжка британської авторки Келіан Бредлі про подорожі в часі поєднує елементи наукової фантастики зі шпигунським трилером, тому дає можливість авторці розповісти захопливу, динамічну, трохи навіть зухвалу історію, жартуючи й граючись. Головна героїня роману – безіменна держслужбовиця міністерства, основна робота якого полягає в поверненні історичних постатей, так званих «експатів», із різних епох для вивчення можливостей і наслідків подорожей у часі. Тож жінці дістається завдання: допомогти адаптуватися до 21 століття офіцеру з 1847 року…
За легкою формою й дотепністю «Міністерства часу» криється низка серйозних тем, порушених авторкою. Наприклад, питання культурної асиміляції, ідентичності тощо. І важливі формальності: роман переміг у номінації «наукова фантастика» Goodreads Choice Awards 2024, став бестселером за версією The New York Times, увійшов до списків найкращих книжок року, що минув, People Magazine та Kirkus Reviews.
«Інтермеццо»
Саллі Руні
«Видавництво Старого Лева», осінь 2025
«Інтермеццо» – четвертий роман популярної ірландської письменниці Саллі Руні. За даними медіа про літературу Literary Hub це видання ввійшло до двадцяти різних списків «Найкращих книг 2024 року», зокрема тих, що представили TIME Magazine та The New York Times. В «Інтермеццо» авторка зосереджується на дослідженні горя, сімейних звʼязків, особливо між чоловіками, й особистісних трансформацій.
У романі йдеться про стосунки двох братів, Пітера й Айвена, які намагаються впоратися з наслідками смерті батька. Чоловіки сваряться, прагнуть примирення, шукають розраду в інших людях, не знаходячи її один в одному… Саллі Руні вдається до свого вже впізнаваного авторського стилю, який вирізняється глибоким психологічним аналізом, діалогами, що розкривають внутрішні конфлікти персонажів. Назва роману «Intermezzo», що в шахах означає несподіваний хід, символізує непередбачувану природу горя, яке може підштовхнути до перетворень і навіть особистого зростання.
«Пісня самотніх китів на частоті 52 Гц»
Соноко Мачіда
ArtBooks, осінь 2025
«Пісня самотніх китів на частоті 52 Гц» – зворушливий роман японської письменниці Соноко Мачіди, що фокусується на «голосах без голосу» – людях, які стикаються з проблемами насильства в родині, отримуючи психологічні травми. Головна героїня книжки – Кіко, яка тікає від травматичного минулого в нове місце. Там жінка знайомиться з хлопчиком, чиє серце також зранене, між ними виникає зв’язок, що стає основою для взаємного зцілення. Соноко Мачіда майстерно розкриває приховані аспекти буденного життя, висвітлюючи тему другого шансу чи порятунку.
До чого тут кит у назві твору? Це витончена метафора самотності. У Тихому океані дійсно мешкає великий ссавець, що видає сигнал на унікальній частоті 52 Гц. Він, імовірно, єдиний у світі зі співом на такій частоті, тож його ще називають «найсамотнішим китом у світі»… Соноко Мачіда у своєму романі досліджує теми сімейної любові, жіночої долі, наперед визначеної ролями в суспільстві, втрат і відродження.
«Меланхолія опору»
Ласло Краснагоркаї
«Комора», осінь 2025
«Меланхолія спротиву» Ласло Краснагоркаї – один із найбільш значущих творів угорського письменника. Події роману розгортаються в угорському провінційному містечку, куди приїздить цирк із загадковою виставою, що стає каталізатором хаосу в суспільстві. Головні герої книжки намагаються по-різному протистояти гнітючим силам, які загрожують їхньому світу, завдяки чому автор досліджує людське безсилля та зникнення звичного порядку, порушуючи глибокі філософські й екзистенційні питання, наприклад, скінченності усього сущого.
Стиль оповіді Ласло Краснагоркаї вирізняється довгими, складними реченнями, які перетікають одне в одне, створюючи гіпнотичний ритм і апокаліптичну атмосферу. Автор часто використовує внутрішні монологи, залишаючи зовнішні події на другому плані. Тому читати «Меланхолію опору» буде непросто, але твори Ласло Краснагоркаї ніколи й не належали до масової літератури.
«Дептфордська трилогія»
Робертсон Девіс
Stretovych, осінь 2025
«Дептфордська трилогія» канадського письменника Робертсона Девіса – must read для літературних гурманів, адже романи, які до неї входять, дарують справжню радість інтелектуальної прози. Отже, книжки Fifth Business (1970 р.), The Manticore (1972 р.) та World of Wonders (1975 р.) розповідають історії повʼязаних між собою персонажів, продовжуючи одна одну. Водночас автор грає з жанрами, динамікою оповідей, кутами зору на ту чи іншу ситуацію. Робертсон Девіс переплітає магію з історичним контекстом, додає щедру порцію філософії, ретельно досліджуючи психологію своїх персонажів. Виходить неперевершено. Між іншим, відомий американський літературний критик Гарольд Блум додав «Дептфордську трилогію» до своєї легендарної книжки «Західний канон».
Твори Робертсона Девіса розпочнуть серію «Класика жанру» видавництва Stretovych, яка відкриватиме українським читачам нові імена й тексти популярних жанрів, які стали класикою у світі, але ще не були перекладені українською.
«Жінки»
Крістін Генна
«РМ», осінь 2025
Понад 900 тисяч користувачів Goodreads поставили оцінки новій книжці американської письменниці Крістін Генни, обравши видання найкращим історичним романом року. «Жінки» також стали бестселером The New York Times і ввійшли до трійки тайтлів, які у 2024-му американці брали найчастіше в публічних бібліотеках. Отже, письменниці знову вдалося підкорити серця читачів. Цього разу – історією про жінок під час війни у В'єтнамі,що є не дуже поширеною темою в літературі США.
Крістін Ханна зосереджує оповідь на долі 21-річної Френсіс «Френкі» Макґрат, яка була правильною донькою заможних батьків, мешкаючи в ідилічному світі Південної Каліфорнії. Та раптом Френкі наважується на нечуване, вступивши до Армійського корпусу медсестер. Очима головної героїні читачі побачать жахливі реалії війни, але й те, добре, що стається навіть у пеклі, наприклад, дружбу. Авторка також приділяє увагу труднощам, із якими стикалися ветеранки після повернення додому. «Жінки» – це прониклива історія, яка віддає належне стійкості й сміливості жінок на війні.
Нон-фікшн
«Історії українських митців. Олександра Екстер»
Анна Лодигіна
Projector Publishing, лютий 2025
Перша книжка із серії «Історії українських митців», яку започатковує Projector Publishing, буде присвячена Олександрі Екстер – видатній мисткині-авангардистці. Її життя тісно повʼязане з Києвом, де Екстер росла, навчалася, формувалась як художниця. 1907 року Олександра вирушила до Парижа, там познайомилася із засновниками кубізму – Пабло Пікассо й Жоржем Браком. Їхня творчість вплинула на Екстер, хоча вона мала власну позицію щодо ролі кольору у мистецтві. Що важливо: художниця захоплювалася українським народним живописом, керамікою, вишивкою. Не копіюючи його, Олександра Екстер перейняла характерну для фольклору емоційну розкутість, художню свободу і, звісно, колір – соковитий, яскравий, символічний. Тож, як обіцяє видавництво, книжка про мисткиню має стати «драматичним biopic, який не залишить байдужим, а ще допоможе ясніше побачити український внесок у світове мистецтво».
«Nexus: Коротка історія інформаційних мереж від кам'яного віку до штучного інтелекту»
Юваль Ной Харарі
BookChef, 1-й квартал року
Нова книжка Юваля Ноя Харарі з промовистою назвою ввійшла до списків найкращого нон-фікшну за версією The New York Times, The Guardian, The Economist. Це масштабне дослідження того, як інформаційні мережі формували хід людської історії. Харарі аналізує складні взаємозв’язки між інформацією й правдою, бюрократією та міфологією, мудрістю та владою, демонструючи, як суспільства використовували інформацію для досягнення своїх цілей, як на благо, так і на шкоду. Автор розглядає історичні події, наприклад, полювання на відьом чи становлення тоталітарних режимів, проводячи паралелі із сучасними проблемами, зокрема популізмом і розвитком штучного інтелекту. Харарі застерігає, що, хоча інформаційні мережі сприяють прогресу, вони також становлять значні ризики, особливо в умовах, коли ШІ ризикує вийти з-під контролю. Критики відзначають, що розповідь Харарі є захопливою, а його підхід до теми – оригінальним, власне, як і завжди.
«Криваві землі»
Тімоті Снайдер
«Човен», квітень 2025
Для тих, хто стежить за творчістю відомого американського історика, відразу уточнимо: так, ми в курсі, що «Криваві землі» виходили українською. Це сталося 14 років тому й було зроблено видавництвом, яке припинило свою діяльність. Тож тепер ідеться про новий переклад книжки, у якій автор досліджує масові злочини, скоєні у Східній Європі в період із 1933 до 1945 року режимами Гітлера та Сталіна. Саме території сучасних Польщі, Білорусі, України, Естонії, Латвії, Литви, Румунії та деякі регіони Росії Снайдер і називає «кривавими землями». Книжка зосереджується на взаємопов’язаних політиках нацистської Німеччини та Радянського Союзу, підкреслюючи їхню спільну роль у створенні зони безпрецедентних людських страждань, де було систематично вбито понад 14 мільйонів мирних жителів. Праця Тімоті Снайдера здобула низку престижних нагород, зокрема, Літературну премію Американської академії мистецтв і літератури та Премію Ханни Арендт за політичну думку.
«Піаніст. Надзвичайна історія виживання»
Владислав Шпільман
«Лабораторія», квітень 2025
Якщо ви дивилися фільм «Піаніст» 2002 року Романа Поланскі з Едрієном Броуді в головній ролі, що зібрав щедрий врожай престижних нагород, наприклад, «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю та два «Оскари», то захочете прочитати книжку, яка стала основою стрічки – мемуари «Піаніст. Надзвичайна історія виживання» Владислава Шпільмана.
Відомий польсько-єврейський музикант описує свої переживання в окупованій нацистами Варшаві: від втрати родини під час Голокосту до неймовірної боротьби за життя серед руйнувань і відчаю. Це точно не книжка для легкого читання, адже розповідь автора вражає зображенням людських страждань. Владислав Шпільман розповідає про поступову ізоляцію, жахіття Варшавського гетто й неймовірну доброту незнайомців, які допомогли йому вижити. Його оповідь – це свідчення незламної сили, яку підживлює мистецтво. Книжка стала не лише сховищем особистих переживань автора, а й історичним документом.
«Решта – шум: слухаючи 20 століття»
Алекс Росс
ArtHuss, весна 2025
«Решта – шум: слухаючи 20 століття» музичного критика The New Yorker Алекса Росса – захоплива подорож історією музики, у якій мистецтво переплітається з політикою та суспільно-політичними змінами. Книжка досліджує, як композитори, наприклад, Малер, Стравінський, Шенберг реагували на масштабні події – світові війни, тоталітарні режими та революції. Навіть якщо ви нічого не тямите в академічній музиці, але прагнете це виправити, невимушений, доволі легкий стиль Алекса Росса сприятиме новим відкриттям.
Книжка «Решта – шум: слухаючи 20 століття» увійшла до фіналу Пулітцерівської премії 2007 року та отримала Премію національного кола книжкових критиків. Можна сказати, що праця Алекса Росса стала знаковою, адже поєднала музику із ширшими історичними й культурними процесами. Тож її буде цікаво прочитати тим, хто прагне зрозуміти взаємодію між мистецтвом і світом, у якому воно існує.
«Психологія гумору»
Олександр Авдєєв
«Віхола», червень 2025
Якось в інтерв'ю український психотерапевт, лікар-психіатр, засновник центру 4Help Олександр Авдєєв зауважив, що «почуття гумору – один із найважливіших показників психічного здоровʼя». Спеціалісти розглядають гумор як психічний процес, що є результатом роботи відразу трьох сфер: інтелектуальної, емоційної та соціальної. Отже, за логікою, якщо важко жартувати й вигадувати щось смішне, десь у вище наведеному криється проблема.
Книжка Олександра Авдєєва, написана у співавторстві з журналісткою Анною Сідельніковою, матиме на меті розібратися, чому ж ми, власне, жартуємо й сміємося, чому по-різному сприймаємо гумор, якими є його когнітивні складники. Автори пояснять, що таке агресивний і токсичний гумор, розкажуть, чи варто ображатись на жарти і як слід реагувати на те, що може бути прикро чути. І головне – читачі дізнаються, чи можна навчитися вдало жартувати і як тренування гумору використовують у лікуванні психічних розладів, зокрема ПТСР.
«Oriana. Una donna»
Крістіна Де Стефано
«Видавництво Анетти Антоненко», серпень 2025
«Oriana. Una donna» Крістіни Де Стефано – біографія Оріани Фаллачі, однієї з найвпливовіших журналісток і письменниць Італії 20 століття. Народжена в сім'ї антифашистів, у Флоренції, Фаллачі з юних літ демонструвала надзвичайну рішучість. Її журналістська кар’єра дійсно була неймовірною. У 1950 роках Фаллачі працювала в Голлівуді, де брала інтерв’ю в зірок кіно. Пізніше у США спілкувалася з астронавтами NASA. Була на передовій війни у В’єтнамі. Під час роботи воєнною кореспонденткою Оріана побувала в найгарячіших точках другої половини 20 століття, отримавши поранення під час виконання одного із завдань.
Авторка книжки висвітлює не лише професіоналізм Фалаччі, а й складність її особистості: Оріана була сміливою, незалежною, але водночас вразливою людиною. Завдяки свідченням і новим документам Крістіна Де Стефано пропонує портрет жінки, яка кинула виклик соціальним і професійним нормам свого часу.
«Сила і прогрес. Наша тисячолітня боротьба за технології та процвітання»
Дарон Аджемоґлу, Саймон Джонсон
«Наш Формат», літо 2025
Вихід цієї книжки супроводжувався жвавою дискусією в колах економістів та експертів із технологій. Її співавтори, лауреат Нобелівської премії з економіки Дарон Аджемоґлу та професор економіки Массачусетського технологічного інституту Саймон Джонсон, подали свій погляд на складні відносини між технологічними інноваціями й економічною нерівністю, висвітливши тему в історичному контексті.
На думку авторів, технологічний прогрес часто контролювався елітами для зміцнення їхньої влади й отримання багатства, у той час, коли суспільство мало розвʼязувати проблеми стагнації або обмеженого доступу до благ самотужки.
Деякі опоненти Аджемоґлу та Джонсона вважають їхні погляди занадто песимістичними щодо сучасних технологій, як-от штучний інтелект, стверджуючи, що автори недооцінюють здатність технологій створювати загальне благо. Тож цікаво, якої думки про книжку буде український читач. І насамкінець: Financial Times включила видання до списку найкращого нон-фікшну 2023 року про технології. Крім того, «Сила і прогрес» була номінована на Премію Лайонела Ґелбера, яка щорічно присуджується за найкращу англомовну книжку про зовнішню політикую.
«Квант: Айнштайн, Бор та велика суперечка про природу реальності»
Манжит Кумар
Бородатий Тамарин, жовтень 2025
«Квант: Айнштайн, Бор та велика суперечка про природу реальності» Манжита Кумар – важка артилерія нон-фікшну, адже в книжці йдеться про фундаментальні дебати у квантовій механіці, про інтелектуальне суперництво між видатними науковцями – Альбертом Айнштайном і Нільсом Бором. Видання пояснить, чим відрізнялися їхні погляди на природу реальності, детермінізм і роль спостереження у формуванні фізичного світу.
Автор книжки, британський науковий журналіст Манжит Кумар, доступно, наскільки це взагалі можливо у випадку з фізикою, подає наукові концепції, розглядаючи їх і крізь призму філософії. Крім уже згаданих геніїв, у виданні також розповідатиметься про особисті історії інших фізиків: Шредінгера, Гейзенберга, Планка. Книжка Кумара підкреслює, що за грандіозними науковими відкриттями завжди стоять люди з їхніми почуттями, турботами й емоціями. І головне – автор запрошує разом поміркувати над дуже непростим, але цікавим питанням: чи існує реальність незалежно від нашого спостереження?
«Хто боїться гендеру?»
Джудіт Батлер
«Грушка», дата виходу уточнюється
Джудіт Батлер – впливова американська філософиня-феміністка третьої хвилі, спеціалістка з гендерних досліджень. «Хто боїться гендеру?» – остання на сьогодні її книжка, що в оригіналі вийшла 2024 року й розрахована на широке коло читачів, адже проблематика видання, особливо в контексті чергового президентства Дональда Трампа, відомого своєю агресивною риторикою щодо прав трансгендерів і представників ЛГБТК спільноти, є як ніколи актуальною.
Тож «Хто боїться гендеру?» – критичний аналіз зростання «антигендерних» рухів, які позиціюють гендер як загрозу суспільним нормам. Батлер досліджує, як політичні та релігійні лідери використовують концепцію гендеру для розпалювання страху й виправдання дискримінації жінок, квір-спільноти та трансгендерних людей. У книзі авторка розглядає створення так званого «гендерного фантома» – сконструйованої загрози, що використовується для підриву прав людини та підтримки авторитарних режимів.