Книжки місяця10 нових книг липня

Шалена популярність фентезі, як перекладного, так і написаного українськими авторами, посунула інші піджанри фантастики, але це не означає, що автори покинули з ними працювати. Роман в оповіданнях Сергія Пильтяя «Кіберджанк. Неонові історії» – вдумливо й уважно написаний кіберпанк, що слідує традиціям творів Вільяма Ґібсона й радує алюзіями на культову книжку Філіпа К. Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?»

Світ майбутнього вкотре не виправдав сподівань: великі війни спустошили колись людні міста, владу поділили синдикати й корпорації, а реальність тріщить по всіх швах під тиском віртуальних просторів – Глобалнету й Нейронету. Люди співіснують з андроїдами й клонами, а штучний інтелект стає дедалі потужнішим…

Персонажі книжки «Кіберджанк. Неонові історії» перебувають у постійній небезпеці. Хтось із них шукає зниклу кохану, натикаючись на секретний проєкт зі створення клонів з паранормальними здібностями; когось наражає на небезпеку дівчина з рожевим волоссям, яка вкрала суперважливі дані про те, як перенести людську свідомість штучному інтелекту; хтось вирішує піти проти системи заради справедливості… Утім кожен із цих сюжетів може бути пасткою, схемою синхронізації з утилітою, що допомагає синхронізувати мозок із віртуальним тілом, адже, як ми писали вище, реальність у світі кіберпанку не має меж, а тому не поділяється на справжнє й віртуальне. 

Радше повість, ніж роман, про втрачене життя – про те, яким воно було до 24 лютого 2022 року. Протягом усього лише девʼятнадцятьох днів оповідач і його трійко друзів: Даня, Влад і Артур – ухвалюватимуть доленосні рішення, розвʼязуватимуть побутові проблеми, обговорюватимуть політику й міркуватимуть на філософські теми. Щоправда, що ближче до дати початку повномасштабного вторгнення, то тривожнішим ставатиме його передчуття.

Тож Даня, бентежний і харизматичний алкоголік, вирішить пройти реабілітацію від залежності. Артур оголосить про своє весілля. Влад і надалі зберігатиме серйозність за будь-яких обставин, ставлячи під сумнів цінність шлюбу, але люблячи доньку. Що ж до оповідача, то він раптом позбудеться токсично-незрозумілих стосунків, щоб знайти справжнє кохання. Здається, Василь Сторчак навмисно концентрує в лютому, про який пише, важливі для героїв книжки події, щоб донести просту думку: так, як було раніше, за мирного життя, уже не буде; те, що ми здобули тоді, чим дорожили, що ставили на перше місце, залишилося в минулому. Тому, власне, оповідь завершується в аеропорту, де наратор прощається з коханою й другом Данею, вирушаючи в недовгу, як він сподівався, подорож-евакуацію. 

Салман Рушді з тих сучасних авторів інтелектуальної літератури, хто не потребує додаткового представлення. Або ви знаєте цього письменника і його стиль, або ні, обираючи простіше, більш прямолінійне читво, яке не виводить із зони читацького комфорту. Романи Рушді дійсно вимагають уваги й зосередженості. У книжці «Клоун Шалімар» читач не просто стежитиме за історією кохання, зради й помсти, а отримає роздуми прозаїка про руйнівну силу війни, релігійного фанатизму. Але будьмо послідовні. Далі трохи про сюжет.

У селищі Пачхігам, розташованому в Кашмірі, покохали одне одного юні клоун Шалімар і танцівниця Буньї. Важливо те, що місце їхнього народження було таким собі маленьким раєм, де представники різних релігій, індуїзму й ісламу, жили в мирі й добробуті. Але дівчина, розуміючи силу своєї вроди, прагнула більшого – столиці й грошей. Усе це їй дав американський дипломат Макс Офалс, зробивши Буньї коханкою. Зраджений клоун Шалімар поклявся вбити всіх причетних до інтрижки, яка знеславила його. У Буньї й Макса народиться донька – Індія, яка не знатиме про своє походження, аж поки таємниця не відкривається, а вона сама стане останньою ціллю Шалімара… Цей любовний трикутник Салман Рушді загортає в оповідь з багатьма персонажами, складними конфліктами, з кривавим руйнуванням раю Пачхігама, щоб нагадати читачу, що «трагедія людського життя полягає в неспроможності до кінця осягнути власне буття». 

«Коханий. Техас» – збірка оповідань сучасної ісландської письменниці Ґудрун Єви Мінервудоттір. У центрі кожного з пʼяти творів – жінка, її переживання, емоції й почуття. Голосами героїнь Мінервудоттір порушує широке коло питань: від стереотипів і зобовʼязань жінки перед суспільством до пошуку кохання. Водночас проза авторки залишається лаконічною, стриманою в мовних візерунках, які, здається, Ґудрун Єві Мінервудоттір і не потрібні, адже зображені нею ситуації говорять самі за себе. 

Героїня оповідання «Рідня» переживає смерть матері, аналізує стосунки з іншими рідними, роблячи висновок, що сама не хоче мати дітей. Оповідачка «Скляної банки», зустрівши привабливого американського проповідника, замислюється над тим, чи не робила в молодості помилку, коли не зважала на шлюби інших. «Зараза» – найбільш емоційно напружене оповідання збірки. Його героїня захоплюється дядьком своєї подружки. Їхні стосунки схожі на співзалежність, якої, як відомо, важко позбутися. «Мовчання» – історія про жінку, яка терпіла насилля з боку чоловіка, а потім зустріла уважну партнерку. Та чи будуть вони разом, бо всі на світі стосунки приречені? Наостанок завітаємо в старезний будинок, де мешкають самотні душі, розворушити буденність яких можуть хіба що ті самі американські проповідники, які вже зʼявлялися в книжці. «Дім приречених на смерть» – оповідання про кохання, яке можна знайти тоді, коли вже не сподіваєшся. 

Романтична комедія, що спершу іронізує над жанром, але доволі швидко йде за всіма його канонами. Щоб регулярно не закочувати очі від передбачуваності «Книголюбів» Емілі Генрі, треба дуже хотіти легкого читва, яке б нагадувало як попередні твори популярної американської авторки, так і з десяток кінофільмів. Головна героїня роману Нора – літературна агентка. Вона мешкає в Нью-Йорку, зосереджена на карʼєрі, ледь не завжди ходить у туфлях на високих підборах, має низку невдалих стосунків, а в професійних колах відома під прізвиськом Акула. Звісно, Нора ще й білявка. Жити спокійно їй не дає Чарлі, редактор одного з топових видавництв, який відхиляє пропозицію щодо публікації книжки клієнтки Нори. 

Мине два роки, і ця непримиренна парочка випадково зустрінеться в провінційному містечку з того самого забракованого роману – Саншайн-Фоллз, куди Нора завітає у відпустку разом із сестрою. Чарлі ж узагалі там виріс і приїде допомагати татові після інсульту. Тож вони зустрінуться, під дією алкоголю піддадуться пристрасті, а потім поринуть у розвʼязання купи сімейних проблем… У «Книголюбах» буде багато тонкощів різноманітних стосунків, книжок, одкровень і доленосних рішень. І головне: роман завершиться грандіозним хепі-ендом, щоб не розчаровувати прихильників жанру. 

Мультимедійна онлайн-платформа про минуле і сучасне України «Локальна історія» видає книжку, у якій зібрано «25 біографічних портретів колишніх в’язнів таборів ГУЛАГу та радянських тюрем». «Тут життєві долі й зовсім не знаних для широкого загалу людей, і відомих, навіть знакових постатей українського визвольного руху».

Та спершу автори книжки розкажуть про масштаби радянських репресій, через які люди називали СРСР «великою зоною»: від 1929 до 1953 року в ГУЛАГу перебувало майже 18 мільйонів осіб. Що ж до безпосередньо біографічних портретів, то тут будьте готові, що на кожному з них серце стискатиметься, а на очі набігатимуть сльози. Ось Катерина Зарицька, звʼязкова Романа Шухевича, засуджена на 25 років виправно-трудових таборів; ось Антон Олійник, член ОУН, який тричі тікав із таборів і був розстріляний тоді, коли в СРСР офіційно скасували смертну кару; ось Дмитро Дмитраш, позбавлений рідного дому, депортований до Сибіру, адже був братом учасників українського підпілля; ось Мирослав Симчич, Герой України, який перебував у неволі понад три десятиріччя… «Сила опору. Українці в радянських таборах» – книжка з багатьма смислами. Її можна читати як суто історичне видання, як попередження. Та головне: вона створена надихати й бути підтримкою в нашій нинішній боротьбі.   

Книжка британського історика, дослідника минувшини книги й трансформації медіа, професора Ендрю Петтіґрі покликана пояснити, чому в різні часи книжки, письменників і видавців вважали «головними ресурсами військової справи». Автор згадує, що ще за часів давніх римлян книгозбірні були цінним трофеєм, розповідає, як з книжкової культури виникали революційні рухи, а наймогутніші тирани XX століття, наприклад: Гітлер, Сталін і Мао – прагнули самоствердитися ще й за допомогою писання й видання своїх творів. Історик порушує велике коло тем, міркуючи над тим, яку цінність і призначення, щоправда, далекі від ідеалістичних функцій мирного життя, мали книжки під час воєн. 

Військова література як свідчення суспільно-політичних змін, поезія в ролі зброї ідеологічної боротьби, наукова література й перегони озброєнь, війна й розквіт картографії, розвиток книготоргівлі й конкуренція жанрів, місія бібліотек і бум кулінарних видань, матеріали для солдатського читання, письменники у війську – про все це і ще багато іншого Ендрю Петтіґрі розповідає аргументовано й докладно. «Відколи винайшли письмо, люди писали про війни», – констатує автор і робить висновок, що книжка пройшла чимало трансформацій, але й нині залишається тим, що надихає й підтримує.   

Він – британський банкір, вона – співачка, продюсерка й мультиінструменталістка. Разом Річард Пінк і Роксанна Емері навчилися жити з її РДУГ (розладом дефіциту уваги з гіперактивністю) – станом, для якого характерний розвиток неуважності й розсіяності уваги із супутньою гіперактивністю або без неї. Якось уночі вони створили акаунт у TikTok і записали перший ролик про цей розлад нервової системи, навіть не підозрюючи, які зміни на них чекатимуть опісля. Відтоді Річард Пінк і Роксанна Емері стануть ще й авторами контенту, який розповідатиме про РДУГ, з понад 900 тисячами підписників у соціальній мережі. 

«Брудна білизна: чому дорослим із РДУГ так важко живеться і як ми можемо їм допомогти» – наразі їхня перша й поки єдина книжка. Її мета – розповісти про десять найпоширеніших симптомів розладу, наприклад: забудькуватість, прокрастинацію, топографічну дезорієнтацію, імпульсивність – щоб інші люди з ним мали позитивний приклад опанування РДУГ і не почувалися самотніми в аналогічних ситуаціях. «Ми ділимося з вами нашими історіями, сподіваючись полегшити сором, який приходить із РДУГ, дати людям і їхнім партнерам дорожню карту для щасливого й більш наповненого життя», – пише Роксанна Емері. Дійсно, книжка цієї неймовірної пари сповнена турботи, любові й порозуміння, а тому здатна надати підтримку й іншим людям. 

«Це історія дівчини, котра була щирою із собою й виявила, що її можуть зрозуміти мільйони», – пише у вступі до своєї книжки Едріан Беслі, британський автор нон-фікшену на найрізноманітніші теми. Створивши неофіційну біографію популярної виконавиці, письменник прагнув зафіксувати основні й найважливіші етапи становлення Біллі Айліш як зірки, яка має непохитне бачення власного творчого шляху. 

Книжка Едріана Беслі добре структурована, містить дуже багато інформації для справжніх меломанів, але їй бракує головного – живої присутності героїні, адже автор спирається на загальновідомі факти, які можна знайти у вікіпедії, в інтервʼю музикантки різним медіа, на сторінках її соціальних мереж тощо. Відповідно, творіння Едріана Беслі можна назвати виданням для ледачих: якщо у вас немає бажання серфити в інтернеті в пошуку інформації про рекордсменку премії «Ґреммі», авторку ліричних і зухвалих хітів, володарку «Оскара», просто візьміть книжку «Біллі Айліш». Заради справедливості зауважимо, що, старанно змальовуючи історію успіху виконавиці, Едріан Беслі не забуває про тих, кому Біллі Айліш завдячує популярністю, зокрема про її старшого брата Фіннеаса О'Коннелла, батьків і продюсерів. Подробиць про особисте життя зірки тут не буде, як й історій створення найгучніших хітів, бо про це може розповісти лише сама Біллі, а її автор поки не питав.   

«Світ змінюється, але це не означає, що ми маємо відмовитися від пошуку фундаментальних концепцій, здатних витримати випробування часом», – вважають американські бізнес-консультант Джим Коллінз і фахівець у галузі організаційної поведінки й змін, професор Джеррі Поррас. Дослідивши принципи діяльності певних компаній, автори виокремили ті особливості, які дозволяють говорити про бізнес саме як про візіонерський, тобто такий, що є провідним у своїх галузях, вплинув на світ і викликає захоплення. 

Тож у книжці йтиметься про інформаційно-технологічну компанію Hewlett-Packard, фармацевтичного гіганта Merck, виробника високотехнологічної продукції Sony, автомобілебудівну компанію Ford, холдинг Johnson & Johnson, аерокосмічну корпорацію Boeing тощо. Їхню діяльність автори розглядають крізь призму власної методики, «дванадцятьох розвіяних міфів», тому стиль «Зроблено на совість» не є описом історії конкретних бізнесів, а передовсім аналізом, що базується на порівнянні з іншими гравцями ринку. Що цікаво, книжка Коллінза й Порраса сама витримала випробування часом. Її перше видання зʼявилося 1994 року, зробивши авторів популярними. І хоч «Зроблено на совість» критикували за недостатню наукову обґрунтованість, вона вплинула як на розвиток бізнес-літератури, так і на тих, хто в ній фігуруватиме наступними десятиліттями.