The Village Україна обирає книги місяця та пояснює, чому їх варто читати.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate

Художня література

Меґґі О’Фаррелл «Гамнет»

Vivat

Переклад з англ. Є. Канчури

Меґґі О’Фаррелл – зірка літератури Північної Ірландії. Її романи здобувають престижні премії, перекладаються десятками мов, добре, що серед них нарешті є й українська. Роман «Гамнет» в оригіналі вийшов 2020 року й став дуже успішним для авторки. Книжка здобула перемогу у премії Women's Prize for Fiction і була адаптована «Королівської шекспірівською трупою» для театру. Вже цьогоріч режисерка та продюсерка Хлої Чжао («Земля кочівників», «Вічні») оголосила про роботу над екранізацією роману.

То чим так вабить «Гамнет»? Роман розповідає про родину Вільяма Шекспіра. Меґґі О’Фаррелл дотримується офіційної біографії класика, зосереджуючись на його молодих літах – шлюбі із жінкою, старшою на вісім років, народженні дітей і, врешті, переїзді до Лондона. Але Шекспір не є центральним персонажем твору. Письменниця постійно зміщує фокус уваги з Вільяма на його дружину Агнес, сина Гамнета, сестру, матір, старшу доньку… Дуже швидко стає зрозуміло, які пристрасті киплять в цій великій родині. Взагалі оповідь «Гамнета» має постійно збуджену інтонацію. Емоційна напруга твору втомлює, але й настільки захоплює, що не дає відірватись від сторінок. Бо на них Агнес творить магію любові, Гамнет укладає угоду зі Смертю, а Вільям увічнює ім'я сина, навіть не здогадуючись про це… У Меґґі О’Фаррелл вийшла красива історія з максимально ефектним фіналом.

Шін Ґьонсук «Прошу, оберігай маму»

«Видавництво Анетти Антоненко»

Переклад з кор. Х. Кузьменко

«Як можна, знецінюючи все, що дали нам наші матері, забувати про наших матерів?» – запитує корейська письменниця Шін Ґьонсук у післямові до роману, додаючи, що її твір є «спробою нагадати про їхні жертви, їхню любов, палку, але часом таку болючу». Свою мету авторка реалізовує у дуже емоційний спосіб, відразу кидаючи читача в складну ситуацію родини Соньо. 69-річна жінка, дружина й мати трьох вже дорослих людей зникає, губиться у натовпі великого міста. Шукаючи Пак Соньо у буквальному сенсі слова її донька, сини, чоловік і навіть зовиця віднаходитимуть її як особистість, людину.

Чи була вона щасливою у шлюбі? Чи мала у житті щось більше, ніж постійне куховарство та інші домашні турботи? Про що мріяла? З ким дружила? Дітям Пак Соньо випаде нагода знайти відповіді на ці та інші запитання, щоб зрозуміти, ким була їхня мати, щоб відчути, якою важливою людиною вона була у їхніх життях. Коли ж у книжці з'являється голос самої Пак Соньо – пташки, що нарешті стала вільною, випурхнула з клітки обов'язків, полетіла на пошуки минулого – стає невимовно сумно від розуміння того, що її нереалізоване прагнення любові далі житиме у доньці чи сині, можливо, помножуючи їхню самотність. Роман «Прошу, оберігай маму» з тих творів, що, бувши лаконічними за формою, дають максимум емоцій. Тому, як читатимете, запасайтесь носовичками.

Стівен Кінг «Казка»

«Клуб Сімейного Дозвілля»

Переклад з англ. О. Захарченко, О. Любенко

Можна любити Кінга, критикувати, відмовлятись читати, бо він вже не той, щоб врешті взяти том, що ще пахне друкарською фарбою, і з першої сторінки пірнути в чудово сконструйовану й розказану історію. Роман «Казка» не дарма отримав багато уваги американської преси. Він нагадав, що майстра може захопити ремесло, але справжній талант все одно здобуде перемогу над конвеєром.

У книжці, що писалась під час пандемії коронавірусу, не знайдете страшних клоунів чи паранормальних явищ. «Казка» – це міське темне фентезі, у якому головний герой потрапляє у паралельний світ, що нагадує відразу кілька народних і літературних казок: від «Джека і бобового зерна» до «Чарівника країни Оз». 17-річний Чарлі Рід, хлопець, на долю якого випала рання смерть матері та алкоголізм батька, чекав від Бога чогось такого, що б дало йому можливість віддати борг за повернення татка до нормального життя. Сталось так, що парубок знайшов свого сусіда Говарда Боудітча зі складним переламом стегна. Допомагаючи літньому чоловіку, Чарлі й не підозрюватиме, що у того в сейфі лежить мішок із золотом, а в старому сараї є «криниця світів»… Звісно, хлопець у неї зазирне, щоб поринути у небезпечні пригоди й навіть стати принцом. Тут зупинимось, бо подробиці «Казки» краще дізнаватись безпосередньо з твору, але будьте певні – добро переможе зло.

Клер Гейвуд «Доньки Спарти»

Yakaboo Publishing

Переклад з англ. Ю. Нагорнюк

Царівни Спарти, доньки могутнього царя Тіндарея – Єлена та Клітемнестра – живуть у світі, що належить чоловікам. Вони мріють про заміжжя, щоб продемонструвати свої чесноти: «вірність, розсудливість, доброчесність, покору». Але якщо весь час бути лише знаряддям досягнення політичних чи будь-яких інших цілей у руках батька чи чоловіка, врешті можна зважитись на «зухвальство» у вигляді права на власну думку, свободу дій, а може й навіть помсту.

«Доньки Спарти» – дебютний роман британської письменниці Клер Гейвуд, для якої давньогрецька міфологія є не просто захопленням, а предметом наукових досліджень. У своїй книжці авторка звертається до Троянської війни – «постійної теми в західному мистецтві й літературі впродовж трьох останніх тисячоліть». Як зазначає Гейвуд, «Доньки Спарти» «сплітають археологічну реальність із міфологічною традицією, а також придумують нову історію». Яка вона в інтерпретації письменниці? Емоційна, з багатьма внутрішніми конфліктами, врешті така, що дає можливість почути голоси Єлени та Клітемнестри, які припинили бути трофеями чоловіків. Можна вважати такий підхід Клер Гейвуд феміністичним та радше просто таким, що прагне справедливості.

Хав’єр Кастільйо «Дівчинка снігів»

«НК-Богдан»

Переклад з ісп. П. Таращука

Хав’єр Кастільйо розпочав літературну творчість 2014 року, коли закинув рукопис свого першого роману на Kindle Direct Publishing – платформу Amazon, на якій автори можуть розміщувати електронні версії книжок. Видавці звернули увагу на хороші продажі твору дебютанта й запропонували Кастільйо друкуватись. Усього за кілька років, він став одним з комерційно найуспішніших іспанських письменників. Екранізація «Дівчинка снігів», знята Netflix, – тому підтвердження. Сам роман став четвертою книжкою автора й твором, через який Кастільйо отримав прізвисько «іспанський Кінг».

Отже, події «Дівчинки снігів» розпочинаються 1998 року у Нью-Йорку, коли під час параду з нагоди Дня подяки буквально з-під носа батьків зникає трирічна Кера Темплтон. Її шукає поліція, ФБР, журналісти, але марно. Врешті батьки Кери, не витримавши втрати дитини та її ще ненародженого братика, розлучаються. Минають роки. Справою дівчинки наполегливо продовжує займатись молода журналістка Мірен Тріґс. Вона сама зазнала насилля, а тому відчуває певний зв'язок із Керою, понад усе прагне її відшукати. Коли від дня зникнення мине п'ять років, мати дівчинки отримає відеокасету із записом, на якому побачить Керу… Відмовившись від послідовної хронології оповіді, Кастільйо стрибає роками й сюжетними лініями, яких у книжці декілька. При цьому автор торкається непростих тем безкарності злочинів та помсти за них, природи любові й навіть журналістської етики, що додало «Дівчинці снігів» балів як не просто жанровому твору для отримання гострих відчуттів, а книжці зі змістом.

Нон-фікшн

Олексій Зарецький «Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму»

«Прометей»

Алла Горська – українська художниця-монументалістка, громадська діячка, дисидентка, одна з найяскравіших постатей шістдесятництва. 28 листопада 1970 року вона стане жертвою КДБ, за наказом якого буде організовано вбивство мисткині. Про те, що смерть Алли Горської – справа радянської каральної служби, почали говорити відразу, сфабрикована кримінальна справа з безглуздими звинуваченнями лише підтверджувала здогади соратників і рідних Горської. Але її життя вже було не повернути.

Минуть десятиліття і син мисткині, Олексій Зарецький, який стане біографом Алли Горської, опублікує дослідження, де йтиметься про «мистецький нонконформізм кінця 1950–1960-х років; репресії в СРСР, зокрема політичні вбивства».

Крізь призму історії однієї особистості, яка, «приїхавши до Києва 1944 року школяркою та типовою ленінградкою, стала непримиренною антирадянщицею, запеклою націоналісткою», автор подасть докладну картину епохи, коли національний український спротив досяг свого інтелектуального піка, подарувавши нам приклади незламності, принциповості й відданості опору ворогу, ззовні сильнішому, але такому, що неодмінно буде переможений.

Вікторія Михайлова «Запитайте у фармацевта»

«Віхола»

«У цій книжці я пропоную поговорити про те, як діють медикаменти на організм і як організм реагує на них, про історію та майбутнє фармації, популярні ліки, їх розробку та виробництво, лікарські форми, активні діючі речовини, загальні правила вживання (користуючись не лише інструкціями, а й здоровим глуздом), БАДи та фармацевтичні міфи», – зазначає фармацевтка Вікторія Михайлова. Зважаючи на кількість реклами ліків на телебаченні чи в YouTube, нещодавні бурхливі обговорення у мережі розширеного переліку ліків, що відпускаються за рецептами, недовіру українців до офіційної медицини й любов до самолікування, тема видання є дуже й дуже актуальною.

Авторка переконана, що «не потонути в безмежному океані дезінформації та рецептів доморослих усезнайків допоможе базове розуміння біохімічних процесів в організмі та впливу ліків на них». Та перед тим, як докладно пояснити, що роблять пігулки, і не тільки, з нашим тілом, Вікторія Михайлова подає цікаві факти з історії використання деяких хімічних речовин, наводить переліки найпопулярніших в Україні ліків, розказує, чому «шлях кожного медичного препарату “від нової молекули до аптеки” зазвичай триває 10–20 років», дає можливість зазирнути в цех з виробництва препаратів і навіть береться розібратись із термінологією українського законодавства, щоб допомогти читачу зрозуміти, чому «усі медикаменти – лікарські засоби, але не всі лікарські засоби – медикаменти». Дуже корисний і пізнавальний наукпоп.

Ґері Шов, Патрік Поттер «Banksy: Ви становите загрозу прийнятного рівня»

ArtHuss

Переклад з англ. Л. Коцюк, О. Пелипенка

Поява графіті Бенксі в деокупованих містах Київщини привернула особливу увагу українців до творчості всесвітньо відомого вуличного митця. Але мало просто знати, що графіті британця – це круто. Краще заглибитись у світ протестного мистецтва, щоб якісно аргументувати свій захват ним під час чергової дискусії у соціальних мережах.

Автором тексту книжки про Бенксі став Патрік Поттер. У Великій Британії його вважають дослідником вуличного мистецтва з особливо іронічним, зухвалим стилем оповіді. Перші ж рядки «Banksy: Ви становите загрозу прийнятного рівня» доводять правдивість цього твердження: «Коли компанія Carpet Bombing Culture запропонувала мені написати цю книжку, я спробував заховатися. Вони знайшли мене зі зграєю мисливських фреток у бедуїнському селі в серці марокканських гір, де я переховувався, заробляючи собі на черствий окраєць тим, що розважав місцевих чоловіків танцями при світлі вогнища. Мене чимось накачали, і через кілька днів я прокинувся в Лондоні». О, так, з таким автором не засумуєш. Та врешті Поттер під уважним редакторським супроводом Ґері Шова серйознішає і дає драйвовий, змістовний текст, який пояснює з чого в сенсі суспільно-політичному виросло мистецтво Бенксі, як трактувати його роботи, репродукцій яких буде задосить.

Вільям Байнум «Коротка історія науки»

«Наш Формат»

Переклад з англ. Н. Яцюк

Британський історик медицини Вільям Байнум переконаний, що наука – «це найкращий з відомих способів пізнати світ і все, що в ньому є, зокрема й самих себе». Протягом більшої частини історії систему реальних знань використовували разом із магією, релігією та технологіями. Як це відбувалось і до чого призводило, й досліджує автор книжки. Байнум зосереджує увагу передовсім на здобутках найдавніших людських цивілізації, які розвинулись в Індії, Китаї, на Близькому Сході та у Європі.

З «Короткої історії науки» можна дізнатись, що ще в 1400-му до н. е. китайці знали, що рік складається із 365 днів, а давньогрецький філософ Демокріт, який жив близько 420 року до н. е., «стверджував, що у Всесвіті величезна кількість атомів, що вони існували завжди, а також що їх не можна ні розщепити, ні зруйнувати». В XI столітті ісламський вчений Саад ібн Муаз з'ясував, яку висоту має атмосфера, мине іще два століття – і французький священнослужитель Ніколя Орезм замислиться над тим, що все ж не Сонце обходить навколо Землі за 24 години, а Земля обертається навколо своєї осі протягом доби…

«Коротка історія науки» Вільяма Байнума – пізнавальний екскурс у минуле, яке аж ніяк не було темним, а навпаки – активно закладало підвалини науки, здобутками якої ми користуємося нині.

Джон Медіна «Правила мозку для роботи»

«Фабула»

Переклад з англ. О. Якименко

Джон Дж. Медіна – фахівець із молекулярної біології, сферою наукових інтересів якого є гени, залучені до розвитку мозку, та генетика психічних розладів. З перших рядків його книжки відчуваєш не лише запал, притаманний багатьом спікерам різноманітних популярних конференцій, а й велику любов, яку автор відчуває до об'єкта свого дослідження. Використовуючи еволюційні ідеї Чарльза Дарвіна, Медіна обіцяє з'ясувати, «як працювати з мозком, який діє у XXI столітті, але досі вважає, що живе в стародавньому Серенгеті». «Ми дослідимо, як цей тряський кілограм з гаком неймовірної геніальності, чудово налаштований полювати зі списами на мастодонтів і збирати ягоди, натомість навчився проводити наради й працювати з електронними таблицями». Тож уперед!

Експеримент із нарцисами, відеочати та надмірне споживання енергії, прокрастинація як намагання уникнути неприємних відчуттів, ментальна втома, фокусна зброя – про все це і ще багато іншого науковець розповідає в контексті роботи в офісі чи вдома, організації діяльності команди та налаштування власної продуктивності. Книжку Джона Медіни не проковтнеш як легке розважальне читво. Попри сленгові слівця і жарти автора, «Правила мозку для роботи» вимагають серйозного підходу, бо «тряський кілограм» не любить марних витівок.