The Village Україна обирає книги місяця та пояснює, навіщо їх читати.
Художня література
Юрі Еррера «Знаки, що передуватимуть кінцю світу»
Deinde Publishing
Переклад з ісп. О. Шендрика
Взірець сучасної мексиканської літератури, від якого забиває подих. Текст Еррери – сучасний міф про перехід і перетворення через шлях і випробування, що випадають на долю героїні. Тут Ріо-Гранде нагадує Стікс, а деякі персонажі – мешканців пекла. Що ж до самої Макіни, за пригодами якої читач стежитиме з якимось особливим зачудуванням, то вона має всі риси супергеройки, яка походить із тих «маленьких» людей, чиї подвиги та зусилля суспільством заведено не помічати. Молода жінка працює в мексиканському містечку телефоністкою.
Раніше її брат вирушив до США й перестав виходити на зв’язок. Мати просить Макіну знайти брата та передати йому записку. Попереду – домовленості із кримінальними авторитетами, які займаються нелегальними мігрантами, небезпечний перетин кордону, дні на чужині… Усе це Макіна проходить із гордістю, не втрачаючи своєї внутрішньої сили. Аж поки не зустрічає брата, який у прямому сенсі цього слова обрав життя іншої людини – пішов в армію за американського хлопця. Що далі? Повернутись додому чи залишитись? Чи буде в Макіни вибір? Чи зможе вона влізти в іншу шкіру? Відповіді та щире захоплення – на останніх сторінках.
Майя Лідія Коссаковська «Сіяч вітру»
«Рідна Мова»
Переклад із пол. Г. Крук
Якби фентезійний роман Коссаковської екранізували, саундтреком до фільму могла би стати пісня «Ангела, як я» гурту «Крихітка», бо в книжці, як й у пісні, багато кохання й туги. Проте «Сіяч вітру» – це ще й екшн з інтригами та великою війною, що може знищити все Світло, яким Бог наповнив створений ним Всесвіт. Ангели Коссаковської не дуже відрізняються від людей. У цьому, власне, й полягає авторський задум – утвердити читача в тому, що мешканцям Землі дуже пощастило мати «віру, замість знання», «можливість вибору та вічні сумніви».
Але перед тим, як зробити висновки, авторка запрошує у світ ангелів, менш дивовижний, ніж очікувалось, бо має свою ієрархію під шаром пихи та зневаги одних до інших. Головною зіркою подій, що відбуватимуться в романі, буде Даймон Фрей – ангел чистої крові, офіцер елітної армії знищення, який воскресне волею Всевишнього, щоб стати Абаддоном, «руйнівником старого ладу, що танцює на згарищі» та зберігачем ключа від Безодні. Разом із ним боротимуться із зовнішніми силами темряви та внутрішніми політичними змовами Разиїл, Камаїл, Рафаїл, навіть Михаїл із Гавриїлом. Інколи читачу цілком справедливо здаватиметься, що авторка надто захопилась плетивом інтриг, так і не створивши потужний негативний образ, нечітко прописавши майже головного лиходія. Втім, роман цілком в духу жанру, а в його межах, як відомо, трапляються як геніальні твори, так і просто хороші.
Реймонд Чендлер «Глибокий сон»
«Вавилонська бібліотека»
Переклад з англ. Х. Михайлюк
Крутий детектив як жанр – це коли головний герой обов’язково є дуже мужнім, сміливим і відчайдушним слідчим, на долю якого випадає чимало небезпек, але цілком достатньо гарних, хоч і стервезних жінок. Таким, як Філіп Марлоу, доводиться стикатись із корумпованими поліційними, розбещеними дітьми багатіїв, бутлегерами та власниками гламурних наркогнізд – Америкою 1930-х років, що котиться бозна-куди. У своїх романах Реймонд Чендлер довів жанр крутого детективу до ідеалу. Тому, читаючи «Глибокий сон», нудно не буде. За сюжетом приватного детектива Філіпа Марлоу запрошує генерал Стернвуд, що розбагатів на видобутку нафти, щоб розв’язати пікантне питання із шантажем.
Об’єктом злочинців стає одна з дочок Стернвуда. Крім того, паралізований генерал сумує за колишнім зятем й теж не проти дізнатись, куди він подівся. Марлоу, відбиваючись від гострих кігтів і залицянь то Кармен, то Вів’єн Стернвуд, почне розмотувати клубок із боргів за азартні ігри, подружніх зрад, підпільного бізнесу з розповсюдження порнографії та ще багатьох проблем, що самі себе не вирішать без міцного кулака та здорового цинізму детектива. Додамо для солідності, що «Глибокий сон» входить до списків «100 найкращих детективних романів усіх часів» Асоціації детективних письменників США та «100 найкращих детективних романів усіх часів» Британської асоціації письменників-криміналістів. Якщо цінуєте жанр, маєте прочитати.
Даніель Кельман «Тіль»
«Фабула»
Переклад із нім. О. Ковальової
2020 року цей роман Кельмана, одного з найбільш знаних і титулованих сучасних німецькомовних авторів, був включений до шортліста Міжнародної Букерівської премії. Твір, що не належить до жодної з кон’юнктурних тем сучасної літератури, нагадає, в чому ж полягає сила художньої вигадки, здатної говорити різними образами про універсально важливі речі. Отже, на нас чекатиме Європа XVII сторіччя, виснажена Тридцятилітньою війною між католиками та протестантами.
Кельман прагне максимально правдиво змальовувати життя та побут різних верств людей, не романтизуючи минуле. Бідність і тяжка праця одних тут зустрічаються зі скороминучістю влади інших. Але тим, що залишається незмінним для кожної людини цього темного часу, є прагнення до розваг і веселощів. Тому над політичними інтригами, полюванням на відьом, битвами й побутовою ненавистю стоїть він – Тіль Уленшпігель. Блазень, акробат, актор і крутій, який став центральним персонажем німецького та нідерландського фольклору, постає в романі живою людиною з головним прагненням – уціліти. Тіль сміється над примітивною жорстокістю простих людей, знущається з королів-невдах, на правах блазня говорить правду тим, хто не звик її чути. Він прагне обдурити смерть, аби стати героєм на багато століть, адже Тіль – це свобода, а що може бути важливішим за неї?
Делія Овенс «Там, де співають раки»
Vivat
Переклад з англ. О. Жильникової
Бестселер, бестселер і ще раз бестселер. А також найбільш продавана книжка 2019 року за версією Amazon, дійсно, чотири з половиною мільйони примірників – серйозний показник. Дебютний роман американської біологині Делії Овенс перекладено понад 40 мовами. Сюжет книжки має дві лінії: самотнє дитинство та дорослішання дівчинки Кетрін Кларк, яка в шість років залишилася практично сама в невеликій хатинці в болотах Північної Кароліни, та розслідування вбивства найкращого гравця місцевої футбольної команди й ловеласа Чеза Ендрюса, що сталось на тих самих болотах, але десятиріччям пізніше. Вдале поєднання, адже з перших сторінок читач не лише співчуває дівчинці, яка ховається від світу, де є злий батько, жорстокі школярки й інші, геть не найкращі люди, а ще й отримує детектив.
Але й це не головне. Делія Овенс описує цілком реальний світ природи, базуючись на своїх наукових спостереженнях. Завдяки таланту авторки він постає надзвичайно реалістичним і виявляється привабливим для тих, кому хочеться стежити за героями, дізнаючись, чим болото із солоною водою відрізняється від прісноводного, чи можуть мартини бути друзями, а пуголовки – мовчазними свідками людських переживань. Звісно, буде ще й історія кохання, а також напружений, але справедливий фінал. І хоч роман Овенс не є першою у світі книжкою про людську жорстокість, любов чи виживання, він, безперечно, має свою неповторну атмосферу.
Нон-фікшн література
Раймонд Моуді «Життя після життя»
Terra Incognita
Переклад з англ. І. Андрущенка
Уявіть, на дворі 1975 рік: Білл Гейтс і Пол Аллен заснували Microsoft, завершилась війна у В’єтнамі, вперше було здійснено запуск штучних супутників Венери, а Queen випустив «Bohemian Rhapsody»... Тоді ж американський психолог і філософ Раймонд Моуді видав книжку про довколасмертні враження. Так, автор був у курсі, що «Бог помер», і не намагався довести, що існує життя після смерті. Моуді зазіхнув на дослідження феномену смерті й досвіду її переживання.
Озброївшись розповідями 150 людей, що пережили клінічну смерть, автор виокремив «моделі», сукупність елементів, про які згадує більшість опитаних»: відчуття миру та спокою, різноманітні слухові відчуття, темний тунель, ширяння в повітрі, поява померлих рідних чи друзів, зустріч із яскравим світлом тощо. Моуді передає враження опитуваних, уникаючи висновків, які мають зробити читачі, відповідно до своїх релігійних переконань чи відсутності таких, рівня загальної ерудиції чи скепсису. «Особливість вивчення довколасмертного досвіду полягає в тому, що кожна відповідь породжує нові запитання, й кожне з них приводить до однієї з найбільших загадок людства: що відбувається з людиною після смерті?» Цікаво, що час іде, а тема й досі залишається актуальною.
Леонід Горобець «Слідуй за розбитим черепом»
«Віхола»
Книжка з еволюційної біології від українського автора – чи це не радість! Леонід Горобець, доктор біологічних наук НАН України, зосередився на розвитку та численних перетвореннях скелета хребетних тварин, бо «з-поміж усіх частин тіла конкурувати з кістками за частотою використання в дизайнерських рішеннях може хіба що око. Ані мозок, ані пеніс, ані тим паче підшлункова залоза не трапляються на принтах одягу, в оздобленні аксесуарів і прикрасах частіше за елементи скелета.
Попри такий потяг до кісток, більшість людей дізнаються про них хіба що коли якусь зламають. Ця книжка дає змогу пізнати будову скелета без травм». А далі буде цікаво. Автор пояснить, чому позіхання та зябра – взаємопов’язані речі, розкаже, коли розпочалась Скелетна революція й у чому вона полягала, перерахує проблеми, з якими стикнулись перші амфібії, коли вирішити закріпитись на суходолі, й пояснить, у чому користь розмальовок для середньостатистичної людини, яка прагне безпомилково розрізняти амфібій від рептилій. Звісно, це не повний перелік цікавої інформації, що міститься у виданні. Решту залишимо нерозголошеною, щоб було більше мотивації до прочитання.
Ден Аріелі «Добре бути ірраціональними»
«Видавництво Старого Лева»
Переклад з англ. Д. Завалій
Поведінкова економіка існує для того, «щоб з’ясовувати приховані сили, які впливають на наші рішення в багатьох сферах, і шукати шляхи вирішення найпоширеніших проблем, які позначаються на нашому особистому, діловому та суспільному житті», – пише відомий професор психології. Як це працює? Наприклад, ви працюєте у великій корпорації й отримуєте солідні бонуси, бо, на думку керівництва, це має спонукати до ще більших зусиль у роботі та найкращих результатів. Та чи дійсно така мотивація є ефективною? Аби розповісти про те, як часто люди переоцінюють результати своєї діяльності, автор розповідає про ринок напівфабрикатів і сумішей для випічки.
А сайти для знайомств подає як «ринки для одиноких людей». Багато уваги Аріелі приділяє питанню емпатії, зокрема явищу, коли ми співпереживаємо одній людині, але відмовляємось допомогти, коли жертв значно більше. На думку автора, наші раціональні думки блокують емпатію, хоча інколи людство здатне витрачати десятки тисяч доларів на операцію з порятунку тер’єра Форґі з порожнього танкера. Хоч часом оповідь Аріелі здаватиметься дещо хаотичною та занадто біографічною, читати його книжку по-справжньому цікаво, адже він вдало пов’язує речі, які до того здавались непоєднуваними.
Аніта Мурджані «Сила емпатів»
Yakaboo Publishing
Переклад з англ. Т. Кільчук
Можна довго досліджувати простори інтернету й так і не зрозуміти, хто ж така Аніта Мурджані. Її публічна біографія починається із 2012 року, коли вийшла книжка Dying to be Me. У ній Аніта розповіла історію власного життя, зокрема, дивовижного зцілення від лімфоми та клінічну смерть. Видання стало бестселером у США. Відтоді Аніта виступає, тренує, викладає в Гонконзькому університеті та продовжує писати книжки з ухилом у популярну психологію.
«Сила емпатів» – книжка-жилетка, у яку зможуть поплакатись ніжні душі, які через свою надто сильну чутливість до світу стають вразливими та змушені «приховувати свої таланти, свою істинну сутність». Навіть після першого розділу з детальним описом процесу зцілення в шамана ще залишатиметься надія на те, що авторка перейде від екзальтації до науковості. Але дива не станеться. Мурджані й надалі буде розмірковувати над круговертю енергій, вищим покликом і магією буття… Безумовно, книжка знайде свого читача, але він повинен бути готовим до того, що матиме спрощений гід східними духовними практиками, а не наукову літературу.
Катажина Кобилярчик «Струп. Іспанія роз’ятрює рани»
«Човен»
Переклад із пол. Ю. Семенюк
Достойне продовження традицій літератури факту Ришарда Капусцінського. «Струп. Іспанія роз’ятрює рани» – книжка про людську пам’ять і забуття, яким часто грішить історія для вигоди тим, хто має намір її переписати під себе. Видання Катажини Кобилярчик присвячено загиблим під час іспанської громадянської війни 1936–1939 років або в результаті післявоєнних репресій. Авторка зауважує, що порушує неоднозначну для Іспанії тему, адже тоді гинули прибічники різних політичних партій і течій. Утім, прочитавши вже перші п’ятдесят сторінок, цілком поділяєш глибокий сум від того, яким мізерним і крихким є людське життя.
Розповідаючи історії іспанців, які втратили під час війни близьких, Кобилярчик намагається збагнути, звідки береться ненависть, яких «помилок» мали припускатись мирні крамарі, прості селяни чи колишні військові, аби бути вбитими та похованими «разом із їхніми переконаннями». Її книжка, що неодмінно відгукнеться співзвучністю болю українському читачу, – нагадування про страшні втрати минулого та більше – застереження, бо «мусимо пам’ятати, щоб ніколи більше не повторилося».
