The Village Україна обирає найцікавіші новинки, що вийшли друком в українських видавництвах.

Художня література

Пол Остер «Нью-йоркська трилогія»

Видавництво Старого Лева

Переклад з англ. Я. Стріхи

Трилогія, що виросла із самотності. Далекого 1985 року ця книжка засвідчила народження зірки американського постмодернізму, яка сяятиме ще довго, гріючи вибагливих читачів промінням інтелектуальної прози. До «Нью-йоркської трилогії» увійшли оповідання «Скляне місто», «Привиди», «Замкнена кімната». На перший погляд нічого, крім детективної складової, їх не поєднує. Однак Остер вимагає більш прискіпливого та уважного читання, його роздуми – не на поверхні сюжету, вони порушують екзистенційні проблеми самовизначення, ідентичності, літературної творчості та зв’язку автора з його твором.

У «Скляному місті» йдеться про письменника, автора детективних романів, який пише під псевдонімом. Змучений самотністю й творчістю, яка перетворилася на ремесло, він остаточно міряє на себе життя іншої людини, стаючи на шлях саморуйнації. «Привиди» ‒ жорстокіша та більш емоційна історія про стирання кордонів особистості. Оповідання «Замкнена кімната» є посиланням на один з найпопулярніших прийомів детективної літератури, коли злочин стається за обставин, які його не передбачають. Це історія про творчу кризу, дружбу, кохання, але більше ‒ дослідження умов, за яких людина стає здатною на вчинки, які її кардинально змінюють. «Нью-йоркська трилогія» ‒ надзвичайно тонка художня робота.

Калеб Карр «Алієніст»

Видавництво «Жорж»

Переклад з англ. Н. Гоїн

Цікавий приклад того, яким може бути детектив, якщо його писатиме історик. «Алієніст» вийшов 1994 року, отримавши схвальні відгуки американської преси. Книжка стала бестселером The New York Times. Після довгих поневірянь і премії «Тоні» за найкращий адаптований сценарій роман було екранізовано – 2018 року вийшов однойменний серіал з Дакотою Феннінг, Даніелем Брюлем і Люком Евансом у головних ролях. Криваві події детективу відбуваються у Нью-Йорку. Але йдеться не про романтичне місто, всесвітній центр мистецтва та моди, а про злиденну клоаку, де злочини кояться ледь не на кожному кроці. Таким був Нью-Йорк у 1896 році. Над перетворенням міста працювали видатні особистості історії США, наприклад, Теодор Рузвельт, 25-й президент Сполучених Штатів, а в часи, згадані у романі Карра, начальник поліції Нью-Йорка.

Отже, доволі оригінальна компанія – журналіст, жінка, що бореться за право працювати там, де їй у реаліях 1896 року не місце, фахівець із психічних патологій, він же алієніст, двійко прогресивних і чесних копів – розслідуватимуть серійні вбивства хлопців, що займалися проституцією. Автор приділив особливу увагу історичній правдивості, тому описів міста минулого буде забагато, хоч без них не вдалося б створити таку атмосферну картинку Нью-Йорка. Роман, крім кримінальної, має потужну психологічну складову. Карр розвиває тему насильства над дітьми, яке формує дорослих, здатних на жахливі вчинки. А ще буде кохання, смертельні небезпеки, несподівані порятунки й багато цікавих роздумів про особливості людської психіки.

Роберт Ґалбрейт «Убивчий білий»

КМ-Букс

Переклад з англ. Н. Ференс

З історією про приватного детектива Корморана Страйка сталося приблизно те саме, що колись уже спіткало романи про Гаррі Поттера. Нагадуємо, що авторка у цих книжок та сама – Джоан Ролінґ, якщо без псевдоніма. Почавши із захопливих сюжетів, письменниця вирішила ускладнити, додати ще більше персонажів, політичних інтриг та подій, які обтяжують оповідь і заважають динаміці тексту. Так було, скажімо, у книжці «Гаррі Поттер і Орден Фенікса», так є і в «Убивчому білому». Корморан Страйк та його бізнес-партнерка Робін продовжують розплутувати злочини. Після вдалої попередньої справи їхня агенція не знає відпочинку.

Страйк з напарницею стають ще більш відомими. Тому цілком логічно, що їхнім наступним розслідуванням буде замовлення від міністра культури Великобританії. Але перед тим до Страйка в офіс завітає дивний молодий чоловік Біллі, який розкаже про злочин, скоєний багато років тому. Детективу доведеться сушити голову над таємницями аристократів, покопирсатися у брудній білизні політиків, зробити внесок у порушення порядку під час проведення Олімпіади в Лондоні, але дійти правильних висновків і знайти винних. Ролінґ дещо похитнула жанр свого твору. Через надмірне захоплення лінією нереалізованих стосунків Корморана та Робін книжка стала більше скидатися на любовний, а не детективний роман.

Курт Воннеґут «Сніданок чемпіонів»

Вавилонська бібліотека

Переклад з англ. О. Фешовець

Видання, яке претендує на звання артбуку. Воннеґуту пощастило. Його неймовірний, непередбачуваний твір отримав достойне фізичне втілення. Вийшла візуально-текстова цілісність з примітивними малюнками письменника, психоделічна й іронічна, яку спершу хочеться гортати, а вже потім читати. В оригіналі «Сніданок чемпіонів» з’явився 1973 року як подарунок Воннеґута самому собі на п’ятдесятиріччя. «Тож ця книжка – тротуар, засипаний сміттям, мотлохом, який я кидаю через плече, подорожуючи назад у часі», – краще за автора про своє творіння ніхто не розповість. Власне, щоб стати попутником Воннеґута, якому комфортно з його божевільними персонажами чи критиканом-наратором, треба знати й любити твори письменника. «Оповідь про зустріч двох самотніх, худорлявих, доволі старих білих чоловіків на планеті, яка швидко вмирає» не є літературним експериментом. У ній весь Воннеґут – іронічний, відвертий, непримиренний гуманіст, який не вірить у те, що людство можна врятувати від численних гріхів і пороків. «Сніданок чемпіонів» розповідає про світ, що нас оточує, ніби істоті з іншої планети. Здається, що зневірений автор не бачить іншого виходу, ніж тицьнути своїх читачів носом у калюжу з переписаної на догоду комусь історії, жаги збагачення, лицемірного пуританства тощо. Наприкінці назвемо «Сніданок чемпіонів» неоавангардною антиутопією, щоб остаточно поділити аудиторію на тих, хто візьметься за цю книжку, і на тих, хто краще почитає щось простіше.

Нон-фікшн

Ренді Данкан, Метью Сміт «Сила коміксів. Історія, форма й культура»

ArtHuss

Переклад з англ. Д. Скорбатюка

Рецепт з користю проведених вихідних може бути таким: візьміть «Силу коміксів», зручно сядьте, заваріть чай чи зробіть каву ‒ і насолоджуйтеся. Результат творчості колективу авторів сподобається тим, хто захоплюється, наприклад, розмаїттям графічних романів, адже у руках читача опиниться ґрунтовне дослідження, зроблене з усією серйозністю й відповідальністю. Комікс ‒ літературний жанр, який не справедливо вважають несерйозним. Мовляв, це ж не роман типу «Війна і мир». Хоча вплив коміксів на попкультуру триває вже не одне десятиріччя, а герої графічних романів збирають рекордні бокс-офіси, з’являючись на великих кіноекранах. Книжка Ренді Данкана, Метью Сміта та Пола Левіца створена для того, щоб розвіяти всі міфи й вибороти належне місце для жанру в історії й сьогоденні мистецтва, літературного й візуального водночас.

Як комікси з’явилися, що сприяло їхньому масовому поширенню, в чому полягає особливість оповіді графічних романів, чому супергероїка така популярна, скільки грошей можна заробити на виданні коміксів ‒ у книжці безліч корисної, якісно поданої інформації, за допомогою якої можна збагатити ерудицію чи кардинально змінити ставлення до Супермена та інших людей у вузьких трико.

Рой Ліллей «Як взаємодіяти з проблемними людьми»

Фабула

Переклад з англ. В. Пунька

На підтвердження того, що тема книжки письменника, експерта з питань охорони здоров’я Роя Ліллея є надзвичайно актуальною, виступає той факт, що лише в США її перевидавали чотири рази, починаючи з 2008 року. Люди всюди, від них не сховаєшся. Коли ж йдеться про роботу в колективі, то тут без додаткових знань і навичок у спілкуванні не обійтися. Часто на це витрачають надто багато сил та емоцій, щоб цього уникнути, а ще підвищити власну продуктивність та ефективність всієї команди, Рой Ліллей виокремлює групи людей за психотипами, описує їх і пропонує способи взаємодії.

Але спершу пропонує усвідомити одну важливу річ: «Не існує проблемних людей. Просто є люди, мати справу з якими ми маємо навчитися». Автор ще той хитрун і знавець людської природи. Готує читача до того, що зараз розв’яже всі його комунікативні проблеми, але замість цього раптом тестує на «проблемність». Корисний досвід ‒ раптом зрозуміти, що ви теж можете когось бісити. Про кого пише Ліллей? Про задирак і плаксіїв, перфекціоністів і маніпуляторів, шукачів помилок і ледарів. Свої думки автор викладає легко і з гумором, тому книжка стане якщо не довідником та інструкцією, то джерелом гарного настрою точно.

Тара Шустер «Купи собі той довбаний букет»

Yakaboo Publishing

Переклад з англ. І. Вікирчак

Є таке попсове твердження, що книги, як і люди, з’являються в нашому житті не випадково. «Купи собі той довбаний букет» Тари Шустер може стати тим чарівним підсрачником, що змусить нарешті ставитися до себе краще. Віцепрезидентка Comedy Central з гумором не для вух справжніх леді жартує над собою та цілим світом, що дуже імпонує, особливо в контексті останнього місяця зими, коли вже нічого не радує… «Життя ‒ це не серія криз, які треба терпіти. Життя має подобатися», ‒ золоті слова, в які стає набагато легше повірити після історій Шустер. Один з американських критиків написав, що, якби прочитав цю книжку у двадцять років, її мудрість змінила б його на краще. Втім, сенс відвертих оповідок Тари Шустер полягає саме в тому, щоб переконати кожного читача, незалежно від віку і статі, у тому, що ніколи не пізно попрацювати над позиціюванням власного життя. Авторка прискіпливо розглядає стосунки, пише про те, як здобути особистий простір, міркує над тим, що впливає на наше фізичне та психічне здоров’я. Але перелік тем книжки Шустер втрачає від того, що не може бути переданий її ж словами. Між іншим, цікаво, як українське видавництво впорається з усіма матюками, які так смакує письменниця. Сподіваємося, цензура програє нестримній вітальності оригіналу.

Ґей Браун «Жити із зеленим серцем»

Наш Формат

Переклад з англ. Н. Яцюк

Той, кого непокоїть доля Карпатських лісів чи наслідки пожеж в Австралії, точно прочитає цю книжку. Ґей Браун ‒ особиста радниця з питань охорони навколишнього середовища. Вона пропагує не просто свідоме споживання, а такий підхід до речей, який безпосередньо вплине на розв’язання проблем довкілля. Якщо для вас важлива тема екосвідомості, життя із «зеленим серцем», Браун пропонує бути чесними із собою і перед початком читання пройти тест. І вже після того, як з’ясуєте, до якої групи належите ‒ насіння, паростків чи секвой ‒ змінювати побут і звички. Авторка наводить чимало даних, що вражають.

Наприклад, розповідаючи про те, як кожен із нас може боротися із забрудненням повітря, Браун зауважує, що «за деякими підрахунками, у 2015 році через цей фактор передчасно померли 9 мільйонів людей (16% від загального рівня смертності в усьому світі), що втричі перевищує показник смертності від СНІДу, туберкульозу й малярії, узятих разом, та в 15 разів ‒ кількість загиблих під час воєнних дій та від інших форм насильства». Так, ця книжка здатна вивести із зони комфорту. Когось вона наштовхне на думку про те, що час переїжджати у село, а когось, можливо, надихне на активізм. Особиста гігієна, їжа та напої, оселя, одяг, транспорт ‒ усе це вона ретельно аналізує на предмет шкоди для довкілля з варіантами того, як її можна нейтралізувати.