The Village Україна зібрав найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто купувати у липні
Художня література
Ерік Вюйяр «Порядок денний»
Vivat
Переклад з франц. Ю. Максимейко
«Так, світ ‒ театр», ‒ писав чотириста років тому Вільям Шекспір. Цитата дійшла до наших днів, не втративши актуальності. Досить почитати новини, скажімо, зі світу великої політики, щоб відчути себе глядачем комедій чи трагедій класика. Французький письменник Ерік Вюйяр у своїй повісті «Порядок денний», яка 2017 року отримала Гонкурівську премію, вторить своєму попереднику, пропонуючи сучасній людині з відстані подивитися на події, що передували початку Другої світової війни. Автор налаштовує софіти на двадцяти чотирьох постатях ‒ німецьких магнатах-промисловцях, яких збирає Герман Герінг, щоб заручитися підтримкою великого капіталу напередодні виборів. Усі ці люди, що володіють компаніями Bayer, Opel, Siemens, звикли грати головні ролі. Але вони чудово розуміють, що настав час піти в тінь одного лідера ‒ Адольфа Гітлера, адже це обіцяє збільшення статків. Поки нацистський режим набирається сил, залякуючи Австрію, британський прем’єр-міністр запрошує на світські раути Ріббентропа… Вюйяр обирає дуже промовистий період історії, паралелі письменника із сьогоденням прозорі й не потребують зайвих пояснень. Тому «Порядок денний» ‒ це настирливе, щиро обурливе нагадування про те, що на помилках історії ніхто не вчиться, на них, переважно, заробляють гроші.
Пола Мак-Лейн «Паризька дружина»
Книги XXI
Переклад з англ. І. Вікирчак
1920-ті роки, Париж, безліч цікавих людей ‒ «французькі художники, російські танцюристи, американські письменники». На це яскраве світло зліталися митці, щоб здобути славу чи обпектися. І раптом на фоні бризків шампанського з’явилися вони ‒ Ернест, Гедлі та Бамбі ‒ молода родина, підтвердження того, що сімейна ідилія існує. Чи встоїть він, молодий журналіст, що мріє стати відомим письменником, перед усіма спокусами Парижа? Як бути їй, скромній та приземленій, зі шквалом таланту свого ж чоловіка? А ще й дитина, бажана тільки Гедлі, з якою значно важче вести богемний стиль життя… На зіткненні характерів і навіть ментальностей, концептуальному протистоянні буденності та екзальтованості будує свій роман американська письменниця Пола Мак-Лейн. Якщо ви ще не здогадалися, що йдеться про Ернеста Гемінґвея та його першу дружину Гедлі Річардсон, навряд чи ця книжка для вас. Хоча можна й спробувати, адже у Мак-Лейн вийшла універсальна історія кохання, яка своєю проникливістю й щирістю здатна підкорити будь-якого читача.
Салман Рушді «Золотий дім»
Видавництво Старого Лева
Переклад з англ. А. Савенець
Одинадцятий роман всесвітньо відомого письменника, що в оригіналі вийшов 2017 року, отримав доволі неоднозначні відгуки британської авторитетної преси. І річ не у суворості критиків. Рушді вкотре повертається до теми ідентифікації людини у суспільстві, особливо емігранта в країні, що стає новою домівкою. Але тональність оповіді явно перенасичена сарказмом на межі відчаю. Через мовну еквілібристику автора важко продертися, щоб не втратити хід сюжету. Через це у багатьох оглядачів «Золотого дому», і у нас теж, виникло запитання: ким є оповідач ‒ молодим нью-йоркським режисером, який підглядає за життям загадкового Нерона Ґолдена та його трьох синів, чи самим автором, змученим періодом президентства Дональда Трампа і всім, що з ним пов’язано? Так, політики у творі вистачатиме, як і критики тероризму чи усталеного ладу сучасного соціуму. Рушді констатує, що люди «схиблені на марнославстві та власній вигоді», намагаючись довести чи спростувати власні ж слова діями персонажів «Золотого дому». Заплутаний до утоми, афористичний до істинності ‒ роман, прочитання якого дорівнює невеличкому подвигу.
Джорджет Геєр «Чорний метелик»
Астролябія
Переклад з англ. О. Смольницька
Любовний роман, події якого розгортаються у Великій Британії георгіанської епохи. Тоді, у XVIII столітті, було модно зваблювати неприступних панянок, програвати у карти маєтки й коней чи доводити чоловіків до банкрутства рахунками за сукні. Доба благородних вигнанців і прекрасних панн надихнула британську письменницю Джорджет Геєр на створення власних інтерпретацій теми шлюбу й кохання, ставлення до яких у вищих щаблях суспільства було просякнуто лицемірством і обманом. Чим вони відрізняються, скажімо, від творів Джейн Остін? Тим, що авторка «Гордості та упередження» писала про час, в якому жила сама, а Геєр (1901-1974) вигадувала, послуговуючись архівними матеріалами. «Чорний метелик» ‒ роман для шанувальників жанру. Це рафіновано романтичний текст з великою кількістю діалогів, персонажів та їхніх складних стосунків. У центрі твору ‒ історія синів графа Вінчема. Джон і Річард стали жертвами інтриг «Диявола» Г’ю Трейсі Бельмануара, герцога Ендоверського, брата чарівної Лавінії, через яку чоловіки ледь не посварилися. Але найстрашніше те, що Джон став вигнанцем, адже взяв провину за картярське махлювання Річарда. Потягом оповіді лордам доведеться встановлювати справедливість, битися на дуелях, ризикуючи життям заради великого й чистого кохання.
Джоді Гаузер, Кіт Шампань «Дивні дива. З іншого боку»
Рідна Мова
Переклад з англ. М. Дубина
Про те, що за популярним серіалом Stranger Things буде створено комікс, стало відомо рік тому. Netflix, на замовлення якого брати Даффери зняли фільм, довірив його книжкову адаптацію видавництву Dark Horse, одному з найбільших серед спеціалізованих на жанрі графічного роману. Ті, хто звик, що зазвичай відбувається навпаки ‒ комікс перетворюється на кіно ‒ можуть здивовано запитати про сенс задуму. По-перше, це класний маркетинговий хід, по-друге, цілком логічне продовження продукції у заданому серіалом стилі попкультури 1990-х, по-третє, сюжет книжки зосереджується на подіях, які не увійшли до екранної версії «Дивних див». Зокрема, на перебуванні Вілла Байєрса «в пастці дивного лісу», у паралельному вимірі, який населяють страшні монстри. Автори роману створюють атмосферу напруги, передають усю ту паніку, яку відчуває персонаж, знаходячись з іншого боку реальності. При цьому в коміксі трапляються дотепні зауваги про те, що книжка ‒ не фільм, тут проблеми доведеться розв’язувати в інший спосіб. Який? Скоро дізнаєтеся.
Нон-фікшн
Дейвид Патрикаракос «Війна у 140 знаках»
Yakaboo Publishing
Переклад з англ. І. Рудько
Книжка британського журналіста, що досліджує, як соціальні медіа змінюють військовий конфлікт у XXI сторіччі та викривляють реальність. Схід України, Мосул, друге за величиною місто Іраку, Сектор Газа ‒ плацдарми, бої на яких довели, що «важливіше було, хто переможе у війні слів і наративів, аніж хто мав найпотужнішу зброю». Патрикаракос пише про гібридну війну, але більше про те, що виходить за рамки її визначення, а саме «надзвичайну здатність соціальних медіа наділяти простих людей ‒ часто тих, хто не воює, ‒ силою змінювати хід бойових дій та дискурс навколо них». Автор застерігає та нагадує, що «соціальні медіаплатформи не є неупередженими, це капіталістичні підприємства, створені, щоб заробляти гроші на своїх користувачах». Ми ж розуміємо, що будь-яку інформацію можна перекрутити, а ситуацію інтерпретувати так, як це вигідно замовникам. То чому ж потрапляємо у пастки маніпуляцій? Патрикаракос дає відповіді, розповідаючи історії, які вражають і лякають одночасно. Для когось вони можуть стати корисними кейсами, а для когось ‒ приводом видалити акаунти й перейти на старий кнопковий телефон.
Пітер Браун, Генрі Редіґер, Марк Макденіел «Засіло в голові»
Наш Формат
Переклад з англ. Ю. Кузьменко
Навчання ‒ один із фетишів сучасної людини. Пропаганда безперервного пошуку себе та вдосконалення віднайденого розплодила численні курси, школи, воркшопи тощо. Але «емпіричні дослідження, присвячені тому, як люди вчаться й запам’ятовують, засвідчили, що загальноприйняті методи навчання ‒ то переважно марні зусилля». Генрі Редіґер і Марк Макденіел ‒ когнітивісти, які досліджують пам’ять, і письменник Пітер Браун об’єднали свої зусилля для того, щоб навчити усіх спраглих знань стратегій і методів їхнього ефективного засвоєння. На думку авторів, «знання є глибшими та довше зберігаються в пам’яті, коли здобуваються із зусиллями. Легко здобуті знання ‒ усе одно що лінії на піску: сьогодні є, завтра немає». Діставання інформації замість перечитування тексту, інтервальне повторення як шлях до глибшого запам’ятовування, розв’язання завдання без інструментів для цього як найкраща стратегія отримання оптимальних результатів навчання… Кожна порада у книжці має наукове обґрунтування ефективності, кожне авторське твердження закріплюють дані експериментів. Тому видання буде корисним як тим, хто прагне здобувати знання, так і тим, хто доносить їх іншим людям.
Шон Керролл «Частинка на краю всесвіту»
Фабула
Переклад з англ. С. Михаць
Науковець із Каліфорнійського інституту, автор популярних нон-фікшн видань ‒ Шон Керрол відходить від своєї улюбленої теми космології для того, щоб створити захопливу хроніку прогресу фізики елементарних частинок. Якщо кварки, суперсиметрія, техніколор, додаткові виміри, темна матерія ‒ рідні вашому серцю поняття, книжка Керрола неодмінно сподобається. 4 липня 2012 року було відкрито Гіґґсів бозон, заради пошуків якого довго і зі скандалами будували великий адронний колайдер. Трохи теорії: у 1970-х роках фізики зійшлися на тому, що все у Всесвіті підпорядковано Стандартній моделі. За цією теорією він, Всесвіт, складається з дванадцяти різних частинок матерії та чотирьох сил ‒ гравітації, електромагнітної, слабкої та сильної взаємодії всіх елементарних частинок. І от серед них усіх є унікальний Гіґґсів бозон, який передає масу кваркам та електронам. «Без нього світ був би геть інший. І ось тепер ми його знайшли», ‒ констатує автор. Книжка Керрола радує доволі легким стилем оповіді, ґрунтовністю підходу автора, який не цурається розжовувати складну інформацію, адже кожен читач має знати, як це круто ‒ змінювати звичний людський світ за допомогою науки.
Хорхе Луїс Борхес «Сім вечорів»
Видавництво Анетти Антоненко
Переклад з ісп. С. Борщевський
Інтелектуальне чтиво для людей, які живуть літературою, створюють її чи просто вважають, що геній Борхеса добрий усюди ‒ і в художніх текстах, і в есеїстиці. «Сім вечорів» ‒ збірка лекцій аргентинського письменника, які він читав у Буенос-Айресі 1977 року. Віддані фанати Борхеса записали промови на плівку, розшифрували та перетворили їх на тексти. Сам автор, який переживав складний період через смерть матері й надто велику увагу до своєї персони, затвердив рукописи майже без правок, зазначивши, що «Сім вечорів» ‒ це його заповіт. Кожна лекція присвячена важливим і наскрізним темам життя і творчості Борхеса. Так, збірка починається з роздумів про «Божественну комедію» Данте, читання як таке, незбагненного Бога. Далі ‒ нічні кошмари та пророчі сни, Шекспір і Вергілій. Плин думки Борхеса стрімкий та всеосяжний. Він щирий з аудиторією у своєму прагненні поділитися думками, страхами й знанням. «Тисяча й одна ніч» в інтерпретації класика дає можливість читачеві «забути про свою нікчемну людську долю», загубитися, відчути магію. Роздуми про буддизм, поезію, кабалу, сліпоту як дарунок роблять образ класика ближчим і водночас недосяжним, бо така велич розуму викликає ледь не священне захоплення.
Метт Рідлі «Еволюція всього»
КМ-Букс
Переклад з англ. М. Солдаткіної
Необтяжливий нон-фікшн про те, що світ не стоїть на місці. Використовуючи оптику теорії еволюції Дарвіна, автор аналізує різноманітні суспільні зміни. Гени, освіта, технології, економіка, релігія, мова і навіть статева привабливість трансформуються, на думку британського письменника, не завдяки силі особистості, а у результаті взаємодії груп людей. Рідлі зауважує, що «зміни людських інститутів, матеріальної культури та звичок поступові, невблаганні та неминучі. Вони переходять з однієї стадії в іншу і частіше відбуваються повільно, ніж стрибками. Вони задаються внутрішніми імпульсами, а не направляються ззовні; у них немає жодної мети. Зазвичай вони здійснюються методом проб і помилок ‒ такий собі варіант природного відбору». Стосовно прикладів, то їх в ерудованого автора вистачить ще й на другий том. Будьте готові до того, що до еволюції Всесвіту причетна поема Лукреція, а фільм «Люди в чорному» може слугувати одним з прикладів еволюції мислення. Рідлі зібрав багацько цікавих фактів та інтерпретував їх на свій інтелектуальний лад. Вийшло цікаво, але без сенсацій.