Інсталяцію I’m Fine вже встановили на фестивалі сучасного мистецтва Burning Man 2024, який щорічно проводять у пустелі Блек-Рок у Неваді, США. Цьогоріч фестиваль триває з 25 серпня до 2 вересня.

Скульптуру, натхненну мемом, створили Олексій Сай і команда з 25 осіб, багато з яких служать на фронті. Він також створював скульптуру для тогорічного Burning Man – «Фенікс», яка стала першою українською інсталяцією, що взяла участь у традиційному спаленні фігур на фестивалі (для цього обирають п’ять робіт із понад сотні).

В основі цьогорічної інсталяції – артефакти війни, зібрані на деокупованих територіях: прострелені вуличні знаки, сонячні панелі, супутникові антени, знищені назви міст і розбиті паркани. Інсталяція має продемонструвати світу наслідки збройної агресії РФ, яка призвела до руйнування більш ніж двох тисяч культурних установ, 334 із яких повністю знищені й не підлягають відновленню.

Курував створення скульптури засновник Ukrainian Witness та ексзаступник міністра оборони України Віталій Дейнега. Редакція The Village Україна запитала у Віталія Дейнеги, як мем із собакою в домі, що палає, надихнув на десятитонну інсталяцію, як знаходили артефакти для скульптури й чому для проєкту важливо зібрати 33 історії українців.

 

 

Як встановлювали інсталяцію

Частини інсталяції, яка має 32 метри завдовжки, 7 метрів заввишки й понад 10 тонн ваги, везли в контейнерах з українського порту до США, розповідає Віталій Дейнега. Щоб зібрати її на місці, довелося витратити чотири дні:

– Ми переймалися, що можемо не встигнути, оскільки всі літери потрібно підняти будівельним краном, який надають для кожної інсталяції, але у форматі живої черги. Проте організатори пішли нам назустріч. Відтак ми навіть трошки обігнали графік, – каже Дейнега.

Представляти українську інсталяцію поїхав сам Дейнега, головна продюсерка проєкту Марія Мороз, художник інсталяції Олексій Сай і 25 людей із будівельної команди, багато з яких мають бойовий досвід чи досі служать у ЗСУ. Це, зокрема, діджей і військовий ЗСУ Анатолій Тапольський, який 28 серпня зіграє свій сет на Burning Man. 

– За посередництвом своєї музики я хочу нагадати світу про незламність духу та стійкість українського народу, який відповідає «Я в порядку», коли запитують про реальність українців, які продовжують жити своїм повсякденним життям, попри крихкість їхнього середовища, спричиненого війною, – коментує Тапольський.

 

Як виникла ідея інсталяції 

Брейншторм щодо ідеї інсталяції почали ще після тогорічного фестивалю: Віталій Дейнега розповідає, що думав над цим разом зі скульптором Олексієм Саєм, художницею Жанною Кадировою і фронтвумен гурту «Крихітка» Сашею Кольцовою.

– Одного разу в приватній розмові моя подруга згадала мем із собачкою в домі, що палає. Вона запропонувала цю ідею, і ми почали з неї, хоча на початку було безліч різних концепцій, – каже Дейнега.

Це водночас розповідь про те, що означає I’m Fine для України сьогодні, і загалом історія про людський дух – те, як ми вміємо знаходити в собі сили та йти далі попри те, що приховуємо емоції під маскою байдужості й оптимізму. Тож інсталяція – заклик не замовкати, показувати справжні емоції й говорити про те, що нас турбує; заклик до співпереживання й підтримки в складні часи.

 

 

Хто працював над інсталяцією

До роботи над скульптурою залучали багатьох, бо команда мала менш як місяць, щоб утілити ідею в життя. З виготовленням каркаса допомагала «Майстерня Чудес», а вже компонування з деталей робили під керівництвом Олексія Сая.

Шрифти ексклюзивно розробив дизайнер Дмитро Растворцев. Крім того, доєдналася команда професійних 3D-артистів і волонтерів. 

– Ми залучаємо сюди й молодих 3D-артистів, яким даємо змогу реалізувати свою роботу на найбільших екранах країни, підтримуючи так молоді художні таланти, – розповідає Дейнега. – Також у нас є велика команда в Києві, яка займається всіма комунікаціями та PR. Це ще понад 25 людей, які на волонтерських засадах і потужній мотивації працюють, щоб про Україну заговорили за кордоном, і роблять неймовірні речі. Частина з них – це релоковані українці, тож маємо покриття проєкту в Ізраїлі, Німеччині, США, Бразилії, Португалії, Франції, Польщі, Австрії, Великій Британії й інших країнах. Так кожен із них тримає ці «ниточки» з Україною й українськими проєктами, це для нас має особливу цінність. 

 

Створення скульптури профінансував український грантодавець:

– Ці кошти виділили спеціально для того, щоб Україна була представлена на Burning Man, і їх не можуть використати на воєнні потреби, – зауважує Дейнега, – Торік ми мали дві ідеї, які подавали на грант від Burning Man, але, на жаль, не отримали його.

 

 

Як збирали артефакти для скульптури

– Я не був впевнений, чи зможемо зібрати достатню кількість потрібних матеріалів. Це був справжній виклик. Я писав у Facebook, звертався до різних інституцій, родичів, друзів, знайомих і навіть незнайомих людей із проханням допомогти, – ділиться Віталій Дейнега.

Друзі Дейнеги, які працюють у військах ППО на півдні, зібрали артефакти із зон, де вже ніхто не живе. Двоє патрульних надіслали багато дорожніх знаків:

– Я не знаю, де вони це взяли, але їхній внесок був надзвичайно важливим і допоміг нам просунутися вперед, – додає Віталій Дейнега.

Привезла до Києва багато артефактів і продюсерка проєкту Марія Мороз, яка родом із Херсонщини й самостійно поїхала в дослідницьку подорож регіоном.

 

 

Як відвідувачі фестивалю зможуть взаємодіяти зі скульптурою

– Скульптура реальна, так само як і війна, – каже скульптор Олексій Сай. – Я хочу, щоб аудиторія відчула себе ближчою до народу України, який постраждав, і зрозуміла, що ми боремося за власну культуру, за нашу ідентичність. Коли відвідувачі фестивалю будуть стояти поруч зі скульптурою, будуть фізично торкатися потрощених матеріалів, кульових отворів, уламків, то вони зможуть відчути масштаб і вплив війни – і це наша реальність.

Віталій Дейнега каже, що українська команда буде спонукати відвідувачів робили селфі й відправляти своїм батькам: «Мама, я на «бьорні», I’m Fine». А українці, які захочуть поділитися своїми історіями, зможуть написати їх на окремих шматках матеріалу на самій інсталяції. 

– Ми зараз збираємо історії українців для лендінгу проєкту – їх буде 33, як і років незалежності. Це будуть короткі історії наших людей і їхнього I’m fine. Вони будуть спрямовані на пропрацювання через особисті історії відомих іноземних інфлюенсерів, – розповідає Дейнега.

Він також додає, що до української команди вже приїздили документалісти, які створюють фільм для свого кемпу:

– Вони були настільки вражені, що не могли відійти від інсталяції, усвідомлюючи, скільки болю й трагедій стоїть за кожним її елементом. 

 

 

Що буде з інсталяцією після фестивалю

Інсталяція представлятиме Україну ще протягом тижня, до 2 вересня. Що з нею буде далі, команда поки що не знає: 

– Подивимось, як розвиватимуться події під час фестивалю – можливо, з'являться нові можливості для її експонування, а можливо, ні, – каже Дейнега.

Торішня інсталяція «Фенікс»зараз зберігається на складі в представниці української діаспори в США Алли Лопаткіної, яка профінансувала її створення. 

– Якщо з'явиться можливість десь її виставити, то ми, звісно, скористаємося цим шансом, – додає Віталій Дейнега. – Для нас важливо, щоб інсталяція не просто красувалась у когось у дворі чи невідомому місці. Усі сенси інсталяцій, які ми вкладаємо, українські наративи та цінності мають безперебійно працювати на користь держави під час війни, і після її завершення. Це донесення та нагадування про українське питання до звичайного перехожого американця, європейця чи англійця, вибудова емоційного зв'язку й емпатії з українським сучасним мистецтвом у цілому через скульптури.