АртЮвілеї Євромайдану, Шевченка й Параджанова. 14 виставок лютого
І відповідь на запитання «Коли ти відчув себе українцем?»
Спалах як «оголення» процесу фотографування в Малій галереї Мистецького Арсеналу; «кардіограма руху громадянського суспільства» в Національному музеї Тараса Шевченка й загладжування тріщин і прірв між українцями в галереї Imagine Point: зібрали добірку виставок, які варто відвідати в лютому.
Мала галерея Мистецького Арсеналу
Виставка Михайла Палінчака «Висвітлення»
Висвітлювати – це пояснювати в деталях, фокусувати увагу, робити видимим, а також свідчити – фіксувати нестачу світла й зникомість подій, каже українська поетеса й журналістка Олена Гусейнова, описуючи виставку Михайла Палінчака. Його фото завжди зі спалахом, який сповіщає про присутність фотографа й «оголює» процес фотографування. Тож руки, які тримають зброю чи готують їжу, стають видимими, а фото на Чорнобильській АЕС, у Херсоні, Ізюмі, Бучі і Ягідному не поглинають реальність, не «знеболюють» її, а трансформують під «звичайне життя» в переселенських квартирах, на волонтерських складах і в літніх пейзажах. Це світлини з високою сенситивністю, попереджають куратори виставки.
Національний музей Тараса Шевченка
«Територія свободи: Майдан»
У 2014 році, коли відбулася Революція гідності, відзначали й 200-річний ювілей Тараса Шевченка. Зараз, за десять років, відзначають уже 210-річний ювілей і десяту річницю революції. Роботи українських митців різних поколінь, деякі з яких і самі були учасниками Революції гідності, називають «кардіограмою руху громадянського суспільства». На виставці поряд із роботами Тараса Шевченка представлять роботи Sociopath, Матвія Вайсберга, Антона Логова, Олексія Белюсенка, Петра Бевзи, Віктора Бистрякова, Максима Мазура, Дмитра Доценка й Андрія Підлісного.
КОЛИ: з 21 лютого до 24 березня
ДЕ: бульвар Шевченка, 12
СКІЛЬКИ: 130 гривень – повний, 60 гривень – пільговий
Київська картинна галерея
«Гранат. З рубінів і перлів»
«Я помщусь світу любовʼю», – вислів Сергія Параджанова, якому сучасний художник Борис Єґіазарян присвячує свою ретроспективу з поєднанням вірменської й української культур. Натхнення для концепції виставки шукали у фільмах Параджанова до 100-річчя від дня його народження. Протягом виставки проводитимуть благодійний аукціон, кошти з продажу картин передадуть на ЗСУ.
КОЛИ: до 25 лютого
ДЕ: вулиця Терещенківська, 9
СКІЛЬКИ: 200 гривень – повний, 100 гривень – пільговий
ЦСМ «Білий світ»
Анатолій Тартаковський. «Вектор егоцентризм»
До ідеї егоцентричного живопису художник «пробивався» протягом більш ніж 30 років, від «Потрійного автопортрета в червоних трусах» (1989) до сучасного захоплення бронзовими скульптурами. За словами Тартаковського, стежка в’їдливого аналізу зазвичай виводить на байдужість до правильної відповіді, тож в епоху індивідуалізму критерії якості «застрягли» в егоїстичних інтересах. Водночас митець визначає егоцентризм не лише як ставлення до твору, але і як напрям у мистецтві: егоцентрист наскільки занурюється у світ власних інтересів, що власна самозакоханість його звільняє.
Галерея Avangarden
«Коли ти відчув себе українцем?»
Рефлексії на тему власної ідентичності зібрала молода українська художниця Ганна Богачук, яка працює в техніках живопису й відеоарту. Спогадами, історіями й архівними фото поділилися мешканці України, які відповідали художниці на запитання: «Коли ти вперше відчув або відчула себе українкою?» Художниця провела 29 інтерв’ю з жінками зі східних, південних і центральних регіонів України і продовжує інтерактивний проєкт. Долучитися до створення відеоарту можуть усі охочі в Google-формі. У межах виставки також проводять лекторій.
Музей історії Києва
«Бачити сни»
Комусь сниться мирне майбутнє в рідній країні, комусь – спогади довоєнних років, а комусь – останні слова побратима чи дико пронизливий свист ракет: сни повертають у місця й події, які хотілося б забути, і водночас дають змогу хоч на деякий час сховатися від реальності. Засинаючи, можна поринути у світ без повітряних тривог, але щоразу страшно прокинутися від сирен і вибухів, кажуть куратори виставки, де покажуть 36 рефлексій художників на тему сновидінь і марень.
КОЛИ: до 18 лютого
ДЕ: вулиця Хмельницького, 7
СКІЛЬКИ: 100 гривень – повний, 50 гривень – пільговий
Також у просторі музею відкрили кількаденну виставку «Лінія танцю: Серж Лифар», де представлять малюнки, фото, нотатки й інші свідчення про танцівника, який захопився живописом у 1970-х. За життя Лифар виставлявся в невеликих галереях Ніцци, Венеції й Монте-Карло. Виставку в Музеї Києва можна буде відвідати до 11 лютого.
Крім того, у музеї до 11 лютого триває виставка «Документи долі» від меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». На експозиції історичний контекст відтворюють за допомогою історій загиблих і вцілілих людей, листів і фото під час німецької окупації Києва й наступних років.
Виставковий центр «Жива пам’ять» Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр»
«По живому»
«Сучасну сповідь» у проєкті до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту покажуть Матвій Вайсберг й Олександр Животков. Крім того, представлять документальні відеоархіви наслідків Голокосту, а також спільну роботу режисера Олега Соснова, фотографа Олександра Глядєлова й композитора Антона Байбакова.
КОЛИ: до 25 лютого
ДЕ: вулиця Юрія Іллєнка, 46-А
СКІЛЬКИ: вхід вільний
Галерея Imagine Point
«Просто ми»
Непорозуміння між людьми під час війни може миттєво перерости в образи й конфлікти – від тріщини до прірви – через втому й непевність у майбутньому, кажуть куратори виставки-діалогу Богдани Чілікіної й Антона Тарасюка. Тож вихід – шукати спільну мову між тими, хто на війні, і тими, хто в тилу; хто залишився й хто поїхав. Відчути одне одного намагаються й художники: Чілікіна створює роботи в Києві, Тарасюк – у перервах між бойовими завданнями.
Vakulenko Art Consulting
«За світлом»
Темрява стала фізично осяжною під час повномасштабної війни, коли світло ледь жевріє у вікнах, має нову ціну, але продовжує приваблювати й підтримувати. Яскраве світло пробуджує теплі почуття й майже аромат господарської вечері. Утім, на зимових холодних вулицях можна зустріти лише поодиноких перехожих, які йдуть у свої домівки, щоб запалити свічки, забуритися в холодну постіль і заснути з недобрими передчуттями вранішніх обстрілів і мріями про весну. Саме про це спільний проєкт подружжя Володимира й Людмили Падунів, які вже багато років об’єднують свої емоції на картинах.
M17 Contemporary Art Center
«Червоноград»
Художник Юрій Болса висловлюється про стосунки з рідним містом і собою в циклі виставок про мозаїчну ідентичність середовища. З артефактів, монументів й уламків складається історія одного міста й однієї людини, яким є що сказати одне одному. Зараз митець живе в Києві, але дає волю емоціям, які колись були щільно захищені стінами його квартири в Червонограді Львівської області.
Музей української діаспори
«Горизонти. Спектр»
Як змінюється простір під впливом кольору й трансформується сприйняття пейзажу з висоти пташиного польоту, демонструє Ганна Криволап, яка надає міським краєвидам різні ритми, енергії й напруги. Художниця створила мистецький щоденник під враженням від подорожей до Стамбула, Нью-Йорка, Рима, Сараєво‚ Франкфурта, Дубровника, а також рідного Києва.
Галерея «Ню арт»
«На теренах чужини»
Давид Бурлюк – засновник футуризму; Олександр Архипенко – майстер кубістичної скульптури; Соня Делоне – співзасновниця течії «орфізм»: це митці-емігранти, які так і не повернулися до України, але зробили вклад у світову культуру. В історії еміграції виділяють три хвилі: 1910–1920 років, після закінчення Другої світової війни й у період «застою». На виставці представлять більше двадцяти творів першої половини 20 століття.
Мистецький простір «КультМотив»
«Імпульс самопізнання»
Серії «Крим і Дім» і «Червоно-синє» створили київські художниці Тамара Сафарова й Рената Асанова. Перша серія досліджує культурний і релігійний дуалізм і заглиблюється в спільні цінності українського й кримськотатарського народів, а друга дає поштовх до самоаналізу під впливом емоцій, викликаних війною, описують художниці.
Скарбниця Національного музею історії України
«Європейська Україна. Доба Мазепи»
Особисті речі Івана Мазепи і його матері, репліки Конституції Пилипа Орлика з російського державного архіву давніх актів і Національного архіву Швеції, сеймові конституції Речі Посполитої 1616 року й багато інших артефактів покажуть на виставці, що розповість про культуру, освіту й політичні погляди української еліти доби Гетьманщини. Це саме той час, коли українці козацької держави приєднувалися до дискусій західних мислителів і замислювалися про право на повстання.
КОЛИ: до 29 лютого
ДЕ: вулиця Лаврська, 9
СКІЛЬКИ: 100 гривень – повний; 50 гривень – пільговий
Обкладинка: Музей Києва. Museum of Kyiv