Арт Замість коштовностей – уламки ракет і снарядів. Як українські ювеліри працюють під час війни
Найдорожчий ювелірний лот Sotheby’s – прикраса зі снаряда від харківського митця
В Україні майже немає якісної та актуальної ювелірної освіти, але попри це кількість нових імен у ювелірній галузі щороку зростає. Президент Спілки ювелірів України під час повномасштабної війни виклав допис, що починається зі слів «Українська ювелірна галузь відкинута в розвитку на 25 років назад», але цього ж року прикраса харківського майстра Станіслава Дрокіна, виконана з уламків снарядів, стала найдорожчим лотом благодійної секції на ювелірному аукціоні Sotheby’s. Українських незалежних ювелірів кличуть на виставки по всьому світу, про них пишуть у галузевих виданнях, але разом із тим роботу російської ювелірки – бомбу зі змодельованим на ній об'ємним написом Peace – нагороджують на одній із таких виставок.
Ми поговорили з українськими митцями-ювелірами, які працюють у галузі contemporary jewellery, про їхню роботу, політичні прикраси як реакцію на події та способи розказати світу про Україну через свої твори.
Що війна змінила в ювелірній індустрії
Об’єднання митців. За словами засновниці телеграм-каналу про ювелірне мистецтво і ювелірний бізнес «Надфіль» і співзасновниці проєкта Spots Ольги Виноградової, до повномасштабного вторгнення у спільноти українських ювелірів майже не було внутрішньогалузевого спілкування.
На початку великого вторгнення в чаті київської ювелірної школи Verstak було близько 30 людей, а зараз він виріс до галузевого чату ювелірів, де об’єдналися майже 500 людей. Адміністраторками чату є Ольга Виноградова та Катерина Музика, комунікаційниця ювеліра Дениса Музики, який уже понад сім років працює в напрямі contemporary jewellery. Денис – український ювелір, який уже в квітні 2022 року відрефлексував війну, перетворивши свої почуття на прикрасу, яку показав міжнародній аудиторії. Це була брошка з коробки від льодяників.
Денис Музика
Катерина Музика
«На початку повномасштабної війни багато хто з митців ніби втратив сенс. Як це – робити та продавати прикраси, коли в країні війна? Я бачила, як люди з індустрії втрачають мотивацію, і розуміла, що це і є мета росіян – убити нас, якщо не фізично, то хоча б ізсередини. Тому я почала додавати в чат усіх людей з індустрії, яких знаю. У цьому чаті ми шукали можливості та резиденції для українських ювелірів за кордоном, намагалися об’єднати зусилля, щоб допомогти одне одному. Писали запити організаторам виставок, щоби вони надали українцям можливість безплатно презентувати свої роботи. І багато хто відгукнувся, на виставки запрошували не одного-двох, а всіх українських митців», – розповідає Катерина Музика.
Ювелірка Тетяна Чорна також додає, що війна об’єднала галузь: «Ми почали не просто бути в якійсь радянського типу ювелірній спілці, а дійсно спілкуватися, підтримувати одне одного, підказувати технічні моменти. Для нашої індустрії під час війни насправді відбулася революція». Саме об’єднання ювелірів, на думку Тетяни, допомогло організувати дві міжнародні виставки та два відеопокази ювелірних прикрас в Україні 2022 року, попри обстріли та блекаути. Один із яких транслювали під час блекауту в Києві й Гамбурзі одночасно.
Тетяна Чорна
Бажання висловитися. 2022 рік для всього світу був першим роком після ковіду, коли почали проводити міжнародні виставки, для українців же це був рік повномасштабного вторгнення Росії. Можливість брати участь у подіях повернула багатьом ювелірам бажання створювати. Після презентації росіянкою (яка виступала під прапором Бельгії) прикраси у формі бомби з написом Peace та присвятою цієї прикраси твору Джорджа Орвелла «1984» без жодної згадки про війну в Україні в митців посилилося бажання використовувати фестивальні майданчики як спосіб комунікувати важливі меседжі. Це стало каталізатором до активнішої презентації українськими ювелірами політичних прикрас.
Творча криза. Катерина Музика розповідає, що велика кількість ювелірів із початком повномасштабного вторгнення припинили створювати, бо впали у творчий ступор. Її слова підтверджує мисткиня-харків’янка Оксана Жевська. «До повномасштабної війни я акцентувалася на тому, що бачу багато краси навіть у повсякденних речах, і мені здавалося важливим показувати людям красу світу з різних боків. З початком війни для мене це все цілком згорнулося. Та кількість болю, яку я відчуваю, перекреслила все. Майже півтора року в мене була творча криза та депресія. Я буксувала, у мене був страшний внутрішній дисонанс», – розповідає Жевська.
Оксана Жевська
Також багато хто з митців вимушено покинув свої майстерні та шукав для себе прихисток в інших країнах. Оксана Жевська виїхала з дитиною до Берліна, де, за її словами, відкотилася в можливостях на три роки назад, тому що має лише верстак і домашню майстерню. Технічно складніші процеси Жевська робить у знайомої місцевої ювелірки в майстерні.
Національна ідентичність. Під час повномасштабної війни велика кількість ювелірів у той чи інший спосіб звернулися до української ідентичності: від тризубів у будь-яких варіаціях, етномотивів, колосків, жовто-блакитних прикрас до міських символів. За словами Катерини Музики, тренд на патріотичні прикраси з’являвся у світі й під час Першої та Другої світових війн: «Це бажання показати, хто ти, а також – дослідити своє коріння».
Ювелірка Тетяна Чорна розповідає, що на початку війни створювала прикраси, які раніше ніколи б не робила – обереги, тризуби, руни, хрести – щось, що просили її зробити військові. Так само ювелірка Оксана Жевська, яка мала тривалу творчу кризу, однак виготовляла невеличкі талісмани-тризуби, які повісила на всіх знайомих українців. «Але це не дизайн, не мистецтво, не маніфестація. Це просто ідентифікація», – додає Жевська.
Зростання й розвиток. Попри все, за останній рік з’явилося дуже багато ювелірних брендів, проєктів, молодих ювелірів. На думку Ольги Виноградової, цьому сприяє кілька чинників: люди шукають для себе інший шлях, змінюють професію або знімають напругу через роботу руками. Також у створенні ювелірної продукції є комерційний підхід, бо зростає попит на український продукт, і різні люди намагаються запропонувати свої пропозиції.
Політичні прикраси українських ювелірів
Політичні прикраси є розповсюдженим явищем у світовому мистецькому контексті. Це прикраси на тему фемінізму, екології, політики. Однак в Україні до початку повномасштабного вторгнення з цим напрямом майже не працювали. Поширеними в Україні були патріотичні прикраси – ті, що зображають символіку. Але політичні відрізняються від них тим, що передовсім акцентуються на меседжі, який хочуть донести, і подіях, на які хочуть повпливати.
«Квіти війни»
Денис Музика звернувся до творчості в перші тижні повномасштабного вторгнення, коли з дружиною й сином опинився в Карпатах. Він зробив дві брошки з жерстяних коробочок з-під льодяників. Надихнувшись вишитими картинами на стінах тимчасового прихистку, Денис вирішив спробувати вишити на брошках літак у полум'ї, у якому люди побачили квіти. Тому серію пізніше Музика назвав Flowers of War («Квіти війни»).
Щоби мати внутрішній дозвіл показати світу свої роботи, Денис написав закордонним ювелірам, думці яких довіряє, і ті сказали, що це дуже потужні меседжі, які варто поширювати. Це, на думку Катерини Музики, стало для Дениса першим кроком для відновлення віри в себе.
Після публікації брошок у соцмережах до Музики звернулися редактори одного з найвідоміших німецьких ювелірних журналів SMCK Magazine й запропонували розмістити роботу на обкладинці випуску про війну та мир. Також, готуючи журнал, німецькі редактори розповіли історії й інших українських ювелірів.
«Вони присвятили кілька розворотів українському ювелірному мистецтву, історіям наших ювелірів, нашому впливу на події. І це була дуже потужна підтримка, вона надала нових сенсів. З цього моменту, я вважаю, українські ювеліри почали працювати з політичною темою», – коментує Катерина Музика.
Після виходу журналу з роботою Дениса Музики на обкладинці та ж організація запросила українських ювелірів узяти участь у відеофестивалі. Ювеліри мали презентувати відео про свою роботу в умовах війни, щоб показувати ці кадри світу. До фестивалю долучилися близько 30 українських митців. Фестиваль відбувався в сімох містах Європи, де люди бачили реалії українців через історії ювелірів.
Восени 2022 року, коли в Україні почалися блекаути, європейські ювеліри запропонували провести паралельний ювелірний відеофестиваль у Лейпцигу та Києві як містах-побратимах.
Катерина Музика звернулася до Національного музею історії України та кураторки Музею коштовностей Ірини Удовиченко, і вони втілили під час обстрілів паралельний фестиваль із виставкою всіх українських творів ювелірного мистецтва, створених під час повномасштабного вторгнення.
«Спротив»
Наприкінці вересня 2023 року Денис Музика презентував свою нову колекцію політичних прикрас «Спротив» на одній із найбільших виставок сучасного ювелірного мистецтва Contemporania, що проходить у Барселоні. Він був єдиним ювеліром з України серед 130 інших авторів з усього світу. Своєю колекцією Денис розповідав про силу українського опору, тому базовим матеріалом колекції обрав титан.
«Це не виставка-продаж, це більше майданчик для спілкування з усією світовою спільнотою сучасних ювелірів та експертів галузі. На виставці присутні представники світових асоціацій крафторів, куратори арт-галерей, директори світових виставок ювелірного мистецтва із США, Італії, Німеччини тощо, представники музеїв. Денис мав розмови з кожним із них, розповідав про події в Україні через свою колекцію, закликаючи підтримувати Україну й надалі», – розповідає Катерина Музика.
«Незабудьки»
Харківський ювелір Станіслав Дрокін у перший тиждень повномасштабної війни переїхав із сім’єю із Салтівки жити в майстерню. Спочатку займався волонтерством, перетворивши майстерню на волонтерський склад військового шпиталю, а з початку травня повернувся до творчості.
«Перший витвір із початку війни був створений для моєї доньки Аліни. Це була срібна ложка, виготовлена з фактурних і цікавих за формою відходів литва. Потім за допомогою литва в солому та змішаних технік виготовив кілька витворів зі срібла з використанням сталевих уламків російських снарядів», – розповідає Станіслав.
На думку Дрокіна, первинне в сучасному мистецтві – мета авторів передати нові ідеї, функції, посилання, думки, протест (зокрема політичний), використовуючи нетрадиційні матеріали та техніки. Практичне й ергономічне використання прикрас, за словами ювеліра, має тепер вторинну функцію.
23 травня 2022 року в Харкові під час артобстрілу та без світла відбулася виставка митців, які залишилися в місті. На цій виставці Станіслав представив перший екземпляр проєкту «Незабудька», створений під час війни. Це витвори ручної роботи, виготовлені зі сталевих уламків російських снарядів, стилізованих під квіти незабудки з оксидованого у блакитний колір титану та бронзи.
«Незабудьки» зберігають пам’ять про події кожного дня війни Росії проти України – на кожному виробі є індивідуальний номер, що вказує на трагедію кожного дня. Це пам’ять про мужність захисників, знищену росіянами культурну, історичну, наукову спадщину та забрані життя. Також ці прикраси є символом подяки за міжнародну правову, гуманітарну, медичну та військову допомогу, що сприяє перемозі України. Вони є символом відродження життя на уламках трагедії», – розповідає про концепцію автор.
Проєкт «Незабудьки» опублікували 4 липня 2022 року в The New York Times. Пізніше Дрокіна запросили представити брошку зі сталевого уламка російського снаряда з титановими квітами на аукціоні Sotheby's – Important Jewels у Женеві. Прикрасу продали за 12 тисяч швейцарських франків (понад 506 тисяч гривень), що в шість разів перевищило нижній естімейт. Усі кошти з продажу ювелір перерахував до реабілітаційного центру Superhumans, що займається протезуванням людей, які постраждали внаслідок бойових дій.
«Усе про дружбу народів»
Ювелірка Тетяна Чорна на початку війни створювала на замовлення прикраси-обереги для військових. З часом почала рефлексувати та створювати прикраси з тими артефактами та матеріалами, що з’явилися під час війни. Наприклад, коли ракета прилетіла неподалік її майстерні в Києві, біля парку Шевченка, Чорна пішла туди, щоб узяти кілька уламків для майбутніх прикрас.
«Люди приносять міни, які знаходять у своїх домівках і квартирах або навіть осколки, які виймають із тіла», – розповідає Тетяна. За її словами, із творчого заціпеніння її вивели створення цих прикрас і філософія самураїв: якщо не боїшся померти, то не боїшся й жити далі. Прикраси з артефактами війни продавали на мистецьких аукціонах у Європі та Україні. «Не повірите, але навіть на «Всі. Свої» купували», – усміхається Чорна. Гроші з продажу всіх прикрас з артефактами війни ювелірка віддає на благодійність.
Родичі Тетяни потрапили в окупацію, і коли ювелірка змогла до них дістатися, її вразили розстріляні металеві паркани. «Це шматування, воно щоразу різне. Як художниця я була водночас і шокована, і зачарована цими формами. Тож почала робити з них прикраси: броші та сережки, які й можна носити, і вони разом із тим дуже промовисто показують, що з нами роблять сусіди з-за паркану».
«Медуза Горгона»
Ще одна рефлексія Тетяни Чорної на війну – п’ять портретів Медузи Горгони. «Я подумала, що історія Медузи Горгони дуже передає те, що відбувається зараз з Україною», – каже Чорна. Згідно з міфом, Горгона була дівчиною, яку зґвалтував Посейдон у храмі богині Афіни. Афіна не могла покарати Посейдона, тому покарала Горгону, перетворивши її на чудовисько зі зміями в голові. Медуза Горгона також є символом усіх зґвалтованих жінок.
Тетяна презентувала роботи в Бухаресті, де переплела прикраси з Горгонами з традиційними українськими, але не отримала бажаного фідбеку. Цього жовтня ювелірка презентує на Румунському ювелірному тижні моди прикраси з простріляними парканами.
«Спростовані мрії»
Ювелірка Оксана Жевська присвятила свою колекцію політичних прикрас українським дітям, які втратили життя, отримали ураження, були примусово депортовані в Hосію, стали сиротами, втратили свій дім. «Окреслюю прірву різниці між мріями нормального мирного дитинства та мріями тих, на чиє дитинство припала війна», – розповідає Жевська.
Ювелірка каже, що на колекцію її наштовхнули як біль від усвідомлення цифр статистики, за якими стоять знівечені дитячі долі, так і розуміння неможливості забезпечити нормальне життя власній дитині у вигляді тих спокою та безпеки, які мала в дитинстві сама.
«Це зовсім молодий проєкт, за допомогою якого я маю говорити з європейською спільнотою про те, що наслідки війни можуть стати набагато більшими, ніж те, що хліб і бензин подорожчали. Я хочу дати можливість побачити справжню катастрофу, що є, зі зрозумілого багатьом ракурсу батьківства».
Мисткиня підсумовує: «У нас у країні сім мільйонів дітей, на яких вплинула війна – ціле покоління. Те, як ми з цим упораємося, визначає наше майбутнє», – підсумовує.
