Арт7 виставок січня: Василь Стус, воєнна Одеса та «У мене вибухає голова»

 Національний музей історії України в Другій світовій війні

«Обережно! Руzzкій мір»

Після звільнення Херсона 11 листопада почали збирати свідчення російських воєнних злочинів, зокрема й майбутні музейні експонати. Музею війни вдалося організувати виставку за три дні, це називають своїм рекордом у створенні експозицій.

Тут увесь масив російської пропаганди – від «агіток» до підготовки псевдореферендумів. На виставці зібрали прапори РФ і «херсонської республіки» й фейкові видання, а також відтворили кабінет колаборанта, обладнаний у приміщенні Херсонської обласної ради профспілок і навчальний клас школи № 27, де «діти, на щастя, ніколи не вивчали історію Росії».

  Галерея «Дукат»

«Караван» Матвія Вайсберга

Так, Чорне море заміноване, а одеські пляжі заросли бур’янами, але з Одеси однаково відправляють каравани із зерном: місто продовжує годувати себе й інших попри російські обстріли ракетами й дронами. Художник Матвій Вайсберг показує нервову напруженість моменту, коментують організатори. Усі роботи, представлені на виставці, митець створив у 2022 році.

На експозиції також можна згадати всі переламні точки, з яких складається спільна перемога України ще з 2014 року. Після повномасштабного вторгнення, у березні, росіяни не змогли висадити десант на одеське узбережжя, далі прикордонники відправили російський відомий корабель за відомою адресою, а потім українські військові втопили крейсер «Москва» та звільнили острів Зміїний.

 Київська картинна галерея

«Часи»

В українців змінилося відчуття часу: він то тягнеться, то «засмоктує у свою воронку». Відчуття дому стало «загубленим раєм». Наше минуле зникло 24 лютого, й лише іноді вплітається в реальність «25-м кадром», вважає харківська художниця Поліна Кузнєцова та представляє свої рефлексії на «історичні часи», де «немає наративу, тільки почуття».

Цю серію картин художниця написала на маленькій кухні в Естонії, дивлячись в екран телефону як у єдине джерело зв’язку з батьківщиною. Це картини про те, що більше не можна вмістити в себе стільки горя («Нудота»), й водночас про тепло людського спілкування та підтримки (як-от інсталяція «Теплі речі»).

Принагідно можна буде подивитися виставку «Класичний живопис» Анатолія Криволапа (триватиме до 22 січня).

 ЦСМ «Білий світ»

«У мене вибухає голова»

Фактично повний опис виставки – у її назві. Куратори просто 20 разів підряд пишуть фразу «У мене вибухає голова» й іронічно зазначають, що повний опис від автора – це три сторінки у Word дванадцятим кеглем та одинарним інтервалом. Тож на виставці – вишкірені зуби, бентежні зайці, спаплюжені пейзажі й сконфужені персонажі, кажуть організатори. Психоделічний живопис Олександра Ляпіна називають наївним мистецтвом.

Здається, дитинство художника не залишило йому іншого вибору жанрів і форм: «Перша виставка малюнків Ляпіна експонувалась у будці охоронця полуничного поля, який намагався спочатку застрелити Олександра, але перехотів, бо йому сподобались малюнки. У віці семи років Ляпін навчався в художній школі протягом двох місяців, але припинив малювати (до 2009 року) після раптової смерті викладача на занятті». Тож ця виставка – цілком логічне продовження біографії митця.

  Національний музей літератури

«Василь Стус. Пам’ятаємо!»

Раритетні видання, особисті речі (як-от шарф з ув’язнення чи краватка), родинні фото, прижиттєві портрети Василя Стуса (авторства Віктора Зарецького та Олександра Хорунжого) представлять на виставці до 85-річчя з дня народження поета. Експозицію організували спільно з Києво-Могилянською академією та Національним центром театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Організатори виставки кажуть, що Стуса сприймають як наступника Кобзаря, який вивів українську літературу на європейський рівень естетичного мислення.

 Portal 11

«Глибоко відчувати»

Текстильний живопис із вовни, шовку та волокон конопель покажуть на першій персональній виставці Олесі Ткаченко. Художниця намагається відтворити відчуття природних текстур. Матеріали на панно нагадують часом мазки, а часом – графічні штрихи та контури. Куратори експозиції кажуть, що в роботах Ткаченко втілені взаємини життя й смерті, осмисленого й безглуздого, а також спроби знайти тонку межу, що розділяє життя на «до» та «після».

 Музей історії Києва

«Зимова ностальгія. Папір, картон»

Кияни сумують за своїм Києвом, перебуваючи там – це ностальгія за містом, якого вони ніколи не бачили, яким воно було за сто років до їхнього народження, переконані в музеї. Тому сліди історичного Києва ми шукаємо в обрисах старих будинків і храмів, фактурі давніх стін, і, звісно, у мистецтві.

Утіленням ностальгії називають і такі матеріали, як папір і картон – вони тендітні, легко псуються від світла, тому їх показують лише раз на кілька років. Цього разу представлять пейзажі раннього періоду творчості Тетяни Яблонської та начерки Миколи Глущенка. Також можна буде побачити низку творів графіки, що рідко експонуються.

Крім того, у музеї можна буде переглянути виставку «Читаймо!», присвячену відразу двом «книжковим» датам: у 2023 році відзначають 450-річчя заснування Іваном Федоровим друкарні у Львові та 225-річчя першого видання «Енеїди» Івана Котляревського.

Для виставки підготували книжкові ілюстрації й екслібриси, а також скульптурні, мальовничі та графічні зображення людей, які читають – усього майже 150 експонатів. Центром колекції стало барокове Євангеліє із зібрання танцівника Сержа Лифаря.