Арт9 виставок лютого: «Заперечення банальності» та «Тіні незабутих предків»

 Шоколадний будинок

«Анатоль Петрицький. Заперечення Банальності»

Художник і сценограф Анатоль Петрицький проводив авангардні експерименти з театральними костюмами. Його стиль – це порушення пропорцій, конструктивістські ідеї, яскраві кольори та поєднання традиційної української культури з «гострими ритмами тогочасного міста», кажуть організатори.

На виставці можна побачити оригінальні ескізи театральних костюмів Анатоля Петрицького з колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Також за мотивами творчості митця сучасна українська дизайнерка Єлизавета Зволинська створила колекцію «Bad Boy. Петрицький» у межах Ukrainian Fashion Week 2022.

 Хаб «Культурний гараж»

Тіло і місто

Виставка Ocheredko Art Twins, які працювали над анімаційним фільмом «З любов’ю, Вінсент». Експозиція складається з мальовничих робіт і графіки, що має різні техніки друку: офорт, ліногравюра, шовкографія, монотипія.

Серію робіт «Тіло» створила Катерина Очередько. «Життя – це справжня насолода, це відчуття дотику, відчуття ейфорії та лише справжні емоції. А сучасна людина настільки звикає до масок, якими жонглює задля прагматичних результатів, що часто... віддаляється від особистих цілей, справжніх мрій і щасливого життя», – коментує художниця ідею серії.

Над серією «Місто» працювала Тетяна Очередько. За її словами, туди ввійшли картини на основі вражень від подорожей Європою, де художниця спостерігала за життям міста, його змінами та перебудовами.

 Музей Ханенків

Код Дюрера

У музеї Ханенків продовжується виставка гравюр Альбрехта Дюрера з нагоди 550-річчя від дня народження графіка. На виставці можна побачити 11 творів Дюрера, які виконані у трьох техніках – гравюра на дереві, гравюра на міді й офорт. Ці твори з колекції музею виставляють уперше, зазначають організатори виставки.

Гравюри Дюрера ще за життя графіка часто копіювали та підробляли, тому на виставці також покажуть роботи його учнів і художників, які розвивали його теми та запозичували технічні знахідки. Серед них – Лукас Кранах-молодший, Зебальд Бегам, Ганс Бальдунг Грін, Альбрехт Альтдорфер, Вольф Губер.

 Portal 11

Тіні незабутих предків

На виставці Вікторії Адкозалової «Тіні незабутих предків» представлені зооморфні образи тварин, які перебувають на межі зникнення. Таких наразі приблизно 40%, кажуть організатори.

«Основним художнім прийомом я обрала гротеск. Завдяки поєднанню реальних образiв і вигаданих мотивiв створюється цілісна картина світу, щоб передати взаємозв’язок усього живого на Землі. Людству необхідно замислитися над цим, бо ми маємо всі шанси залишитися наодинці в техногенній пустелі», – пояснює художниця.

 НАОМА

Ада Рибачук і Володимир Мельниченко

Володимир Мельниченко й Ада Рибачук – українські художники, які разом працювали над серією панно в київських Палаці дітей та юнацтва та Центральному автовокзалі, а також створили Парк пам’яті на Байковому цвинтарі. The Village Україна писало, чому творчій парі довелося захищати свою мозаїку.

З нагоди 90-річчя Володимира Мельниченка в НАОМА відкрили виставку, куди ввійшли твори, створені під час навчання тандему АРВМ (Ади Рибачук і Володимира Мельниченка) з 1951 до 1957 року. Більшість робіт дослідники відносять до радянського модернізму.

На експозиції можна побачити замальовки й етюди, створені митцями під час практики на Крайній Півночі. Загалом там вони провели 7 років, вивчаючи культуру корінного населення, ненців.

 Національний музей Тараса Шевченка

Справдешні чудовиська Марії Примаченко

Роботи майстрині наїву Марії Примаченко – поза правилами раціонального світу дорослих. «Художниця не боялася монстрів власної уяви, а приручала і гралася з ними, як це роблять діти»,– кажуть куратори виставки та запрошують «зустрітися віч-на-віч зі страховиськами з власного дитинства, щоб усвідомити, що вони зовсім не страшні, а дуже навіть привітні та дружні».

 Мала галерея Мистецького Арсеналу

Близько

Це фотопроєкт львівського фотографа Тараса Бичка, який працює в жанрі вуличної та документальної фотографії, але зараз відходить від документалістики. На світлинах виставки показані переживання вразливості, самотності, страху, з якими стикається людина після того, як дізнається про онкологічний діагноз і під час перебігу лікування.

У своїх роботах фотограф «оприявнює болючу для нас плинність життя, яку найбільш непідробно відчуваєш саме під час хвороби» та «блукає світом хвороб, у якому досі лишилось багато табуйованого». З одного боку, хвороба наближає до себе, дає можливість глибше себе пізнати та прийняти, перезібрати життя наново, а з іншого – через світову пандемію ми ізолюємося, а наша свідомість генерує міфи, щоб захистися від невловної загрози, описують ідею куратори виставки.

 Музей Києва

Червоний шум

Виставка радянського пропагандистського мистецтва демонструє «візуальний тиск на обивателя», який супроводжував людей навіть удома: від дешевих дерев’яних тарілок із петриківським розписом до пафосних порцелянових ваз із портретами Леніна, від вишуканих предметів до відвертого кічу.

«Повсюдне мерехтіння радянської символіки та гасел перетворилося на щось подібне до білого шуму, якого неможливо уникнути», – пояснюють організатори назву виставки. Щоб полегшити сприйняття радянського наративу, до роз’яснювальних текстів під експонатами додали анекдоти радянських часів.

 Київська картинна галерея

Ніч. Відбиток часу

З нагоди 100-річчя музею в Київській картинній галереї покажуть нічні пейзажі у творчості українських митців 19–21 століть. Серед них – Архип Куїнджі, Тарас Шевченко, Микола Глущенко, Григорій Світлицький і сучасний український художник Анатолій Криволап.