АртУ Музею Ханенків нова айдентика: хто і як її створював

У Національного музею Ханенків нова айдентика. Головним візуальним елементом дизайну стала рамка, яка доповнює картини музею. Дизайнери використали для айдентики простий шрифт.

Новий візуальний стиль музею розробили випускники курсу Visual Communications Professium у школі дизайну Projector: Данило Нестеревич, Євген Чугуєвець, Ольга Бакан, Анастасія Лутова. Кураторами проєкту стали засновник Projector Олександр Трегуб, дизайн-директори Spiilka Design Büro Володимир Смірнов та Анастасія Жеребецька.

The Village Україна дізнається у представників Музею Ханенків та дизайнерів, як створювали айдентику.

Нова айдентика – це не лише про новий логотип і корпоративні кольори, замовлені дизайнеру. Це початок руху від того, «хто ми є і де ми є» сьогодні, до того, «ким і де ми хочемо бути завтра», що ми хочемо сказати світові та який спосіб взаємодії з ним пропонуємо. Тобто айдентика – це також про місію, візію, стратегію і брендинг. А оскільки ми самі постійно вчимося, то нам було надзвичайно цікаво осмислено пройти цей шлях до себе сьогоднішніх і намітити маршрут у майбутнє разом зі Школою дизайну Projector.

Музей давно планував упорядкувати візуальну мову. У нас відбувається чимало заходів, тож є багато афіш, каверів для соціальних мереж. Усе це дивиться на наших відвідувачів і з діджиталу, і зі стін музею. Хотілося б, щоб усі ці прояви транслювали цінності Музею Ханенків.

Раніше ми мали трохи хаотичний образ: усі візуальні матеріали були в різному стилі. Деякі з них дуже круті, але разом вони були гармонійними. Подивившись на один з таких носіїв, не виникало думки «це ж Музей Ханенків» ще до того, як встиг щось прочитати. Маємо надію, що тепер виникатиме.

Ми прагнемо цілісності у сприйнятті. До сьогодні певна частина людей роз’єднує Музей Ханенків на два різних музеї західного та східного мистецтва. Нова айдентика має поєднати багато дуальностей: європейське та азійське, традиції та сучасність.

Також надважливим моментом була доступність. Саме тому ми обирали шрифт без засічок і відмовилися від курсиву, який фахівці з доступності не рекомендують використовувати. Чіткість і зрозумілість для нас переважає над оригінальністю та суб’єктивною красою. Музей має бути зрозумілим, починаючи з етикеток. Ми ще працюємо над цим, але крок за кроком намагаємося покращити ситуацію.

А ще до Нового року плануємо запустити музейну сувенірну продукцію, на що особливо чекають і відвідувачі, і працівники музею.

Спочатку нам потрібно було з’ясувати, яким бачать музей його працівники, що вони хочуть змінити в комунікації з відвідувачами. Іншими словами, ми хотіли почути від них: «Це – ми, а це – точно ні». Для цього провели з музейниками кілька детальних дизайн-сесій та воркшопів.

Після цього ми вийшли на вулиці й почали опитувати людей. І з’ясували, що пересічний містянин, навіть перебуваючи поруч із Музеєм Ханенків, часто не знає про його існування. Ба більше, плануючи, як провести дозвілля, українці думають про музеї ледь не в останню чергу.

Тому ми обрали за мету виділити Музей Ханенків на мапі Києва та України, зробити його must-see місцем та зруйнувати стереотипи: «Музей – це нудно» або «Щоб піти до музею, треба довго готуватися».

У чому ідея айдентики?

Основною відмінністю цього музею є його ідентичність. Якщо іншим закладам музейної справи часто доводиться створювати своє власне «Я», тут воно невіддільне. Музей Ханенків – це історія подружнього життя Богдана та Варвари, їхній будинок, зародження спільного захоплення мистецтвом.

Це два світи, об’єднані під одним дахом. Захід та Схід, Європа та Азія, Богоматір та Будда. І насамкінець минуле та сучасність. «Сучасний музей класичного мистецтва», – кажуть про себе музейники. Це музей дуальностей, що гармонійно співіснують. Це і стало основою нашого проєкту і його big idea: Музей Ханенків – це музей, що об’єднує.

Цю думку ми втілили у головному візуальному елементі айдентики – рамці. З одного боку, вона зображує дві паралельні площини, що з’єднуються маленьким порталом. Так само в музеї із західної частини до східної можна перейти через маленькі двері. З іншого боку, рамка на картині перетворюється на фокус, яким можна виділити цікавий чи важливий елемент експоната.

Ми доповнили це кольорами, взятими з інтер’єру самого музею, і простим читабельним шрифтом, адже в музейній комунікації важлива інклюзивність.