Де ти живешКолівінг як perfect match: для чого IT-спеціалісти обирають квартири 18 м²

Фото: Марго Дідіченко

У колівінг входять 20 смарт-квартир по 18 квадратних метрів, п’ять квартир по 25 квадратних метрів та одна двокімнатна площею 44 квадратних метри. Окрім цього, простір має загальні зони: кухня-вітальня, комора, місце для сушіння білизни.

За більше ніж рік після відкриття мешканці колівінгу встигли обжитися у смарт-квартирах, відчути переваги та недоліки такого помешкання. Вони розповідають, чому спільний простір для спеціалістів відкрили в колишній будівлі заводу та як жити у смарт-квартирі з краєвидом на промисловий майданчик.

Юлія Обозна

засновниця проекту

 Передусім важливо, щоб люди були приємні одне одному, могли допомогти, не виникло бар’єру в спілкуванні

Я довго працювала в IT, але після другого декрету вирішила на повний день не повертатися.

Ми давно мріяли з чоловіком зробити проект типу sharing economy. Спочатку хотіли відкрити хостел. Подорожували й спеціально обирали хостели різного класу – і дуже дешеві, і дорогі, дивилися, як вони працюють. Проте знайти приміщення для подібного в Києві виявилося непросто.

Ідея про колівінг народилася на цьому поверсі. Коли шукали приміщення, я випадково опинилась у ЖК Smart House, зайшла, подивилась і подумала, що саме тут можна зробити колівінг – квартири маленькі, але є спільний простір. Чому саме для IT? Я 10 років працювала в районі Берестейки, але в той час тут не було жодного житла. А класно ж, коли твоє помешкання розташоване біля роботи. Тепер поряд із колівінгом розміщені офіси найбільших IT-компаній Києва.

Щодо історії з перебудуванням заводу, то ми ставили багато питань забудовнику на різних рівнях – всі запевняли нас, що це не колишній цех, а адмінбудівля. Офіційного документа в мене так і немає, але хочеться вірити, що забудовник усе перевірив – це ж велика будівля.

З реальних проблем як наслідок перебудови – недостатня вентиляція. Все інше – навіть краще, ніж у новобудовах. Сподіваюся, з часом цей район буде гарним прикладом джентрифікації.

Також виявилося, що взимку в коридорі прохолодно, тому як спільний простір ми використовуємо його більше влітку. Минулої зими я принесла красиві рослини й поставила їх у холі, але вони замерзли.

У нас живуть і розробники, і маркетологи, HR-менеджери, які працюють в IT-компаніях. Буває й так, що людина з цією сферою не пов’язана. Не лише я ухвалюю рішення про заселення, а й два хлопці, які живуть тут уже давно. Часто їх прошу показати квартири претендентам на оренду. Нещодавно вони вирішили взяти актора. Передусім важливо, щоб люди були приємні одне одному, могли допомогти, не виникло бар’єру в спілкуванні. Історія колівінгу – це більше про добросусідство, ніж про підтримку IT. Якби я знала, як зібрати ком’юніті митців, то зробила б це.

Олена Прокоф’єва

веб-дизайнерка

 Мені сподобалось, що тут усе нове – до тебе ще ніхто нічого не зламав

Я з маленького шахтарського містечка Дзержинськ. Тепер його перейменували на Торецьк.

У Донецьк я переїхала в 17 років, планувала купити там квартиру і залишитися на все життя. Я навчалася на дизайнера, влаштувалась на роботу, але почалося АТО.

Хоча компанія, в якій я працювала, виїхала до Одеси, я до останнього не хотіла переїжджати. Проте в Донецьку було дуже страшно, особливо вночі, тож ми з подругою зібрали речі й вирушили до Одеси. Там я прожила рік і переїхала до Києва.

Офіційний привід для переїзду в Київ – навчання в Kyiv Academy of Media Arts. Якось була в столиці проїздом, гуляла, відчула, що мені тут комфортно.

У Донецьку я мешкала в комуналках у якихось бабусь. В Одесі на зйомних квартирах були свої приколи – наприклад, душ міг бути на балконі або на кухні. У Києві винаймала житло на Дорогожичах, там не робили ремонту, місцями була цвіль на стінах, усе розвалювалось. Я натрапила на оголошення про колівінг, подивилася ці квартири, мені сподобалось, що тут усе нове – до тебе ще ніхто нічого не зламав.

Хлопець відмовляв мене заселятися в колівінг, казав, що не варто тут жити, оскільки це колишній корпус заводу. Я наполягла на своєму, адже завжди можна з’їхати в інше місце.

Для мене найважливішим був краєвид з вікна. Я працюю віддалено, постійно сиджу за комп’ютером, коли відволікаюся, зазираю у вікно. На минулій квартирі доводилося дивитися на чоловіків, які палять на вулиці, а вони почергово дивилися на мене.

Моя квартира маленька, але містка – тут усього 18 квадратних метрів. Я навіть трохи перейнялася філософією японців, як правильно упаковувати предмети та жити в смарт-квартирах. Речі зберігаю в шафі, кoмоді та дивані.

Приїжджала моя сестра з двома дітьми і чоловіком, вони помістилися. Я люблю великі вікна та високі стелі, але тут мені затишно. Можу багато часу проводити в квартирі, іноді навіть змушую себе вийти на вулицю.

Мені вистачає цієї маленької кухні, користуюся мультиваркою, часом йду на велику кухню, бо там є посудомийна машина і великий стіл.

Ми маємо спільний чатик мешканців колівінгу – якщо хтось втомився, а в іншого гучна тусовка, можна написати, одразу стає тихо. На минулій квартирі було чутно, як сусіди дивилися «Караоке на Майдані», тут чути лише, як Гоша з Кариною співають під гітару Radiohead. Це набагато краще.

Буває так, що в чаті питаємо, чи потрібен комусь фріланс або робота. Тут можна з кимось поспілкуватися, кудись влаштуватися.

Берестейка – цікавий район. Мені подобається те, що парки ховаються поміж заводами. Таксисти раніше дивувалися і запитували: «Це житловий будинок?». Один мене переконував: «Треба брати квартиру на Борщагівці, ось там усе так, як треба».

У Києві я, найімовірніше, залишуся, навіть планую купити власну квартиру.

Катя Квінт

спеціалістка з криптовалют

 Я звикла, що сусіди – це близькі люди та хороші знайомі, що разом можна святкувати, можна залишити комусь свою тваринку на час, попросити полити квіти

Я з Донецької області, у 2004 році поїхала в Харків, у Києві живу лише два роки.

У дитинстві мешкала в багатоповерховому будинку та знала майже всіх сусідів. Ми спілкувалися, ходили снідати разом. Я звикла, що сусіди – це близькі люди та хороші знайомі, що разом можна святкувати, можна залишити комусь свою тваринку на час, попросити полити квіти. Потім, коли я мешкала в гуртожитку, в іншому орендованому житлі, такого не було.

Моя сусідка Юля, з якою ми винаймаємо в колівінгу двокімнатну квартиру, знайшла оголошення про Domivka. Нам сподобалася ідея спільноти айтівців.

Я працюю в криптовалютній сфері. Раніше в колівінгу, наприклад, жили трейдери, з ними можна було поговорити. Тепер мешкають хлопці, які займаються власним бізнесом. Часто перетинаємося з ними на кухні, можемо пити каву та обмінюватись ідеями. Це дуже продуктивне спілкування.

Новий рік святкували в моїй квартирі – усього в гості прийшло п’ять людей. Як не дивно, було зручно. Раніше я працювала 12 годин на день і вдома сиділа мало. Найчастіше ми з сусідкою проводили час на кухні, разом готували.

Карина Постолакій

спеціалістка у сфері передпродажів

 Нам дуже сподобався формат колівінгу – те, що цей поверх відкритий лише для нас і тут живуть тільки ті, кого ти знаєш

Мій батько – військовий, тому все дитинство минуло в роз’їздах. Батьки за той час змінили купу квартир. Ми переїхали до Києва, на Троєщину. З чоловіком якийсь час жили з батьками, потім винаймали помешкання.

Ми були першими, хто переїхав у колівінг. У чоловіка поруч з’явилася робота, буквально три хвилини пішки звідси. Моя компанія теж переїхала з Контрактової площі на Дорогожичі. Колівінг для нас як perfect match – усе склалося так, як було потрібно.

Понад рік тому тут майже нічого не було, ми приїхали зі своїм диваном. Нам дуже сподобався формат колівінгу – те, що цей поверх відкритий лише для нас і тут живуть тільки ті, кого ти знаєш. На спільну кухню можна вийти по каву в піжамі.

Із чоловіком намагаємося багато вдома не сидіти, тому що кожній людині треба особистий простір. Коли двоє перебувають удома дуже довго, виникає дискомфорт. Тому зустрічаємося з друзями, тусуємося на кухні.

Міша Банов

підприємець

 Я шукав квартиру, дивився радянські забудови, вони страшні, тож не хотів у них заселятися

Я зі звичайного спального району в Дніпрі. Жив там, страждав від депресії, у результаті мені вдалося вирватися, переїхати до Києва. Ментально було непросто, друг змусив мене це зробити. Я шукав квартиру, дивився радянські забудови, вони страшні, тож не хотів у них заселятися. Знайшов це житло на OLX. Коли прийшов дивитися його, мешканці колівінгу грали у «Мафію». Я одразу приєднався до них.