The Village Україна дізнається, що таке компактний побут і які в нього переваги та недоліки
Фото: Анна Бобирєва
Богдан Канило
Живе у Loft House Podol
Будівля відреставрована у 2016 році.
Площа квартири: 17 м²
Про пошук житла
Раніше я знімав з дівчиною двокімнатні квартири, одна була на вулиці Артема біля клубу Atlas, друга на КПІ. Життя в центрі – це постійні вписки, у нас завжди хтось жив. Тепер усе інакше – я намагаюся менше бувати вдома, більше гуляю.
Коли шукав нову квартиру, розглядав варіанти, у яких можна швидше дістатися до центру. Не люблю користуватися транспортом, стараюся більше гуляти пішки. Теперішній варіант ідеальний – неподалік багато барів, я в них постійно проводжу час.
Про квартиру дізнався через Facebook, ще до того, як її здали. Раніше ця будівля була якимось складом чи щось таке, у нас тут досі тарифікація, як у нежитлового приміщення. На той момент третій поверх практично здали. Квартири відразу були зі всім потрібним. Другий поверх ще ремонтували. Я подивився на планування, на те, яким має бути фінальний результат, вибрав собі вид з вікна – можна було дивитися на дорогу або на розруху. Я обрав цей постапокаліпсис. Виходить так, що з вікна ти бачиш одне, а потім виходиш з дому і через 5 хвилин ти вже на Контрактовій, і там усе зовсім інакше.
Також мені набридло прибирати двокімнатні квартири, на це йшло по кілька годин. А тут 5 хвилин уранці – і все блищить.
Тут живе переважно творча молодь, багато художників, музиканти. Другий і третій поверхи житлові, а на першому – офіси. Є декілька квартир трохи менших за мою, здається, по 15 квадратів, також є вдвічі більші. Це гарна можливість за розумні гроші купити власне житло.
Про компактний побут
Життя у такій квартирі – це навіть деяка філософія. Коли сюди переїжджав, мені здавалося, що я займаю забагато місця зі своїми речами, що не завжди розумно використовую простір довкола. А тепер усе лаконічно і розумно, кожен метр використаний доцільно. Коли переїздив, викинув та роздав половину своїх речей. Наприклад, у мене було 4 гітари. Сюди я перевіз тільки дві. Треба прибирати усе зайве зі свого життя.
Компактний побут змушує думати. Мені дуже подобається порядок, у двокімнатній квартирі ти можеш кидати речі де завгодно і вони тобі не заважають, тут так не вийде, потрібно постійно мити посуд, прибирати, завжди ставити речі на свої місця. Це наче моє кредо – щоб усе лежало на своїх місцях. Коли порядок у побуті, порядок і в голові. Загалом я завжди намагаюся тримати все в певному порядку, але тут це дійшло до свого апогею.
Після переїзду влаштував новосілля, покликав чотирьох найближчих друзів. Ми гуляли всю ніч. На дивані можуть спати троє, ще в мене є спальний мішок. Сісти у цій квартирі можна практично всюди – столи, підвіконня, є плед, щоб валятися на підлозі. Для друзів це місце, де можна перепочити після вечірки. Ми повертаємося вранці і проводимо тут деякий час, щоб прийти в себе. Можемо подивитися фільм чи послухати музику, поговорити про вечірку, що сподобалося, що ні, чи підемо ми ще раз туди. Ще до мене багато хто заходить просто прийняти душ.
Люди, які приходять сюди, одразу діляться на два табори: одні кажуть, що я ідіот, мовляв, як можна за це платити? Інші кажуть, що це кльово і хочуть бути моїми сусідами.
Про відчуття простору
Коли залишився сам у квартирі – був трохи шокований. Дуже мало місця, тісно, усе це починає тиснути на свідомість, дах їде через монотонність. Я тоді багато над чим думав і чимало змінив у своєму житті. Це був важливий досвід.
Тепер я мало часу буваю вдома, більше відвідую якісь публічні місця, бари, концерти, виставки, вечірки, ходжу до друзів, просто гуляю на вулиці. Раніше я цього не робив, сидів переважно вдома – грав, читав, дивився серіали, тому що це було комфортно. Тут комфортно десь одну ніч провести і піти кудись. Дуже складно постійно вдома сидіти. Коли хворію і треба відлежатися – це жах.
У цій квартирі також є фішка – люди. Я їх ніколи не бачу, але постійно чую їхню присутність, чую їхні розмови. Інколи я прокидаюся під чужий будильник. Але мене це не дратує, навіть навпаки. Я маю приватний простір і можу робити, що хочу, але при цьому не почуваюся самотнім.
Загалом мені подобається такий стиль життя. Я розумію, що це тимчасове житло. Якби й купував, то щось побільше. Я підписав договір оренди на рік, а далі подумаю, чи хочу далі так жити. У цьому й кайф орендованих приміщень – ти ні до чого не прив’язаний.