Харків – одне з багатьох міст в Україні, що щодня потерпає від обстрілів. До кордону з Росією близько 30 кілометрів, через що ракети й снаряди «прилітають» майже миттєво. Крім того, у місті діють відключення світла, що можуть сягати до девʼяти годин на день, електротранспорт не працює з цих же причин. Бізнеси, утім, продовжують працювати: хтось відновлюється після влучання російських ракет, а хтось відкриває нову справу. Ми розпитали, як живе й виживає виробник іграшок Dodo Toys, кафе традиційної кухні «Сніданішна» й архітектурна студія IK-Architects, а також незалежний театр «Нафта», що працює не тільки попри обстріли й відключення світла, а й заборону театрів у Харкові.

Незалежний театр «Нафта»

   

Артем Вусик – актор, режисер і засновник незалежного харківського театру «Нафта», який у 2024 році став лауреатом премії імені Леся Курбаса – українського театрального «Оскара». Це вперше, коли премію вручили незалежному митцю незалежного театру, ще й у Харкові – місті, де заборонені театри, що розміщені не в укритті. «Це такий абсурд, але він у стилі Харкова», – коментує Вусик. Він став режисером і єдиним актором у виставі «Веселка на Салтівці», що переосмислює стереотипи про нібито хуліганський район Харкова, а також показує його поетичність.

«Нас досі вважають андеграундним театром, хоч премія імені Леся Курбаса виконала свою функцію визнання. Це надихає, надає сил і розуміння того, що те, що робимо – видиме. Це спонукає до подальших дій і заряджає, хоч радикальних змін після цього й не відбулося: ми й далі працюємо, а проблеми залишаються такими самими, якими вони й були», – розповідає Вусик.

Виставу «Веселка на Салтівці» вперше показали в просторі «Центр нової культури» на вулиці Іванівській від формації Some People ще в листопаді 2023 року, коли російська армія масовано обстрілювала енергетичну інфраструктуру України. Вусик згадує, що «Нафта» тоді була єдиним театром, що працював, бо всі інші досі шукали місце для проведення своїх вистав. «Ми продавали квитки за два дні», – каже режисер і додає, що це показує, що харківʼяни шукали будь-якої можливості сходити в театр, навіть у незнайомий театр у невідомих доти місцях і форматах.

Співпраця з формацією Some People – це органічна історія, бо в «Нафті» давно знайомі з командою простору, розповідає Вусик. Він зустрівся зі співзасновником Some People Антоном Назарком у квітні 2023-го, коли для «Центру нової культури» ще шукали місце. «Це не було рішення робити музичну виставу, відштовхуючись від їхнього майданчика, ми робили це через мій бекграунд і загальний задум – показати Салтівку», – коментує Вусик.

На Іванівській є сцена, але «Нафта» продовжує облаштовувати простір, щоби наблизити умови до власного майданчика, де вистави проводити не можна, бо приміщення не є сховищем. Так, команда театру довозить власні стільці, «чорний кабінет» й інші речі. Вусик каже, що монтаж займає багато часу, але воно того варте: «Вайб місця й нова аудиторія допомагає вийти в «плюс». Театр «Нафта» зараз грає «Веселку на Салтівці» й готується до премʼєри вистави «Хтось такі як я», яку зрежисує і в якій зіграє Ніна Хижна.

 «Місія – повернути людей»: читайте, як формація Some People відновлює культурне життя в прифронтовому Харкові

Вусик вважає, що міська влада не пропонує театрам альтернатив і не підтримує їх ініціативами на кшталт надання просторів або додаткового фінансування. Тож наразі майже всі театри самостійно пристосувалися до заборон і відключення світла: знайшли генератори й додаткові майданчики або побудували власні у сховищах. Так, хтось грає в «Артсховище Культура», який побудував незалежний театр «Тимур», хтось – у просторі Art Area, а хтось – у різних пабах під землею, каже засновник «Нафти».

«Ми продовжуємо робити свою справу, не сподіваючись на підтримку від міської влади, хоча це було би органічно – дати статус муніципального одному з двох незалежних театрів у Харкові, яких до 24 лютого 2022 року було 50. Щоб ми думали про те, як випустити виставу, а не як покрити орендну плату. Хоч так було завжди й, напевне, в цьому і є Харків. «Харків, Харків, де твоє обличчя?» – це питання, яке ставив і Майк Йогансен, і Павло Тичина, і на це запитання досі формується відповідь», – розмірковує Вусик. Зараз він репетирує виставу «Мина Мазайло» в Театрі ляльок і, за його словами, не знає, де буде її грати. «Що далі – загадка», – каже він і додає, що в Харкові вже всі звикли до постійних сирен і «прильотів»: «На жаль, це стало нормою, тож усі просто продовжують працювати далі», – каже засновник незалежного театру «Нафта».

Кафе «Сніданішна» й архітектурне бюро IK–Architects

   

«Сніданішна» – це кафе з власною пекарнею й фермерською крамницею в Харкові, що відкрили на проспекті Науки, попри щоденні обстріли й відключення світла, які, ймовірно, уже влітку загрожують не тільки Харкову, а й усім іншим містам України. 

Проєкт запустили харківʼяни Михайло й Дарʼя Лазарєви – співзасновники кавʼярні «ЛяТюШо», а також підприємець у сфері громадського харчування Борис Ломако. Це заклад із «мінімалістичною та нешароварною» українською кухнею, де акцентують увагу на сніданках, але, крім того, можна скуштувати банош, зупу, качану кашу з качиною ногою, вареники, ґомбовці й десерти. 

«На нашу думку, у Харкові не розвинутий цей напрям, тому для нас це був виклик – включитись і дати новий погляд на українську кухню. Показати, що українська їжа може бути на кожен день, що вона необов'язково жирна й важка на шлунок. Ми – про дослідження українських рецептів і традицій, про те, що українське може бути стильним, смачним, естетичним та улюбленим», – описують концепцію в закладі.

У «Сніданішній» щоранку випікають свіжий хліб, який у закладі подають із маслом. Щоби спекти його, кухарі попри відсутність електротранспорту в місті приїжджають у заклад о шостій ранку, щоб уже о восьмій хліб подали першим гостям. «Ми відкрили заклад у березні з думкою про те, що зима вже пройшла й нам не потрібен генератор. Але реалії інші, зараз без генератора ніяк. Тому рутина кожного дня така: купувати бензин, заправляти генератор, вигадувати, як заряджати телефони гостей і як робити розрахунок гостей карткою, коли немає мережі та Wi-Fi», – розповідають у команді.

Відключення світла в Харкові діють уже третій тиждень, інколи це три години на день, а інколи й шість-девʼять годин, кажуть у закладі. На цей виклик – відкрити заклад у таких умовах, власники пішли свідомо, щоб показати, що місто живе й у ньому є люди й проєкти, які важливо підтримувати. «Харків – це дійсно незламне місто, у якому живуть незламні люди. Люди, які продовжують життя тут попри все», – кажуть власники.

Кафе «Сніданішна» спроєктувало архітектурне бюро IK-Architects. Метою було створити унікальний простір без «шароварщини», де українські традиції матимуть сучасне трактування, розповіли The Village Україна в бюро. Так, дах з очерету перетворили на декоративне панно, а 90% меблів для кафе були виготовлені в Україні.

До повномасштабного вторгнення РФ у бюро IK-Architects 95% проєктів були в Україні, а лише 5% – за кордоном. Тепер порядок цифр змінився й за кордон «переїхали» додаткові 35% проєктів. У Харкові бюро зараз, наприклад, займається проєктними роботами Vilna School, а крім «свіжих» проєктів, зокрема «Сніданішної», – оновлений шоурум Vika Adamska, що був сильно пошкоджений ще на початку березня 2022 року. 

«Харківʼяни – це дійсно залізобетонні люди, які сильно люблять своє місто. Зі сторони одночасні руйнування та будівництво можуть бути схожі на сюр, але це прояв любові до міста й віри в найкраще», – коментують в IK-Architects.

Бренд іграшок Dodo Toys

   

Компанію Dodo Toys заснувало подружжя Олена й Дмитро Терпай. Дмитро раніше був керівником польського офісу компанії-виробника іграшок, а Олена працювала в Харкові графічною дизайнеркою. На початку 2016 року, після Революції гідності, анексії Криму та початку російсько-української війни Дмитро повернувся до України з бажанням відкрити бізнес. 

На той момент старшій дитині було п’ять років, тож ідея для бізнесу прийшла під час гри – Олена й Дмитро помітили, що більшість таких пазлів і розвивальних іграшок – іноземні. Тож і почати бізнес вирішили з пазлів, а далі почали робити й іншу дитячу поліграфічну продукцію.  

«Іноземна продукція була класна, але дорога, тож нам хотілося створити продукт, який мами з дітьми могли би собі дозволити за нормальну ціну. Тому ми вирішили виготовити якісну іграшку в Україні, яка була би доступна більшій кількості дітей. Так, матеріали дорогі, і це не супербюджетий продукт, але я вірю в те, що він доступний», – коментує Олена Терпай.

Розробка й виготовлення однієї серії іграшок займає приблизно пів року. У процесі виготовлення іграшки беруть участь розробники, менеджери, дизайнери, ілюстратори, маркетологи та виробники. До повномасштабної війни в Dodo Toys працювали пів сотні людей.

Зараз бренд виготовляє до 350 найменувань продукції – пазли, настільні ігри, магніти, головоломки, розмальовки. Близько 20% – це ліцензія: щоби випускати іграшки, співпрацюють, зокрема, із Paramount, Hasbro, Warner Brothers («Гаррі Поттер», «Свинка Пепа», «Щенячий патруль»). Продукцію від Dodo Toys можна побачити в магазинах «Епіцентр», «Будинок іграшок», «Антошка», «ЧудоОстрів» і навіть на Amazon.

Наприкінці березня 2024 року російська ракета влучила у виробництво підрядника Dodo Toys – харків’ян, які займаються виробництвом форм для пасок і мафінів. З підрядником співпрацювали з 2016 року, від початку заснування компанії: він виготовляє арт-н-крафт [товари для творчості], пазли, частково – дитячі книжки.

   

Під вечір наступного дня після влучання вже говорили про відновлення роботи

   

«Виробники, так само як і менеджери чи інші працівники Dodo Toys, – це частина нашої великої родини. У нас одна стратегія, їм не треба нічого пояснювати, вони будуть до тих пір усе замінювати, поки не отримають те, що хотіли б ми й вони. Знайти таких людей дуже важко, ми їм довіряємо», – розповідає Олена Терпай.

Влучання сталося в розпал робочого дня в центральній частині Харкова. Поряд із типографією були розташовані інші виробництва, але жодних стратегічних об’єктів. Працівники не постраждали, але є жертви на сусідніх виробництвах, розповідає Олена: «Проблема Харкова в тому, що не встигаєш дістатися укриття, коли починає лунати тривога. Хіба що можна піти, щоби не прилетіло ще раз. Останнім часом ми помічаємо, що «прилітає» в одну й ту саму точку через деякий час».

Ракета влучила в типографічний відділ: постраждала продукція, що там була, а також станки для виробництва, що під гасіння пожежі залили водою. За словами Терпай, зараз підряднику не до підрахунку збитків – думають про якнайскоріше відновлення. Приміщення можна відновити, але для цього потрібні час і гроші. Поки там немає вікон, а частина площі вигоріла, тож виробник тимчасово переносить вцілілі станки до «сусідів».

«Люди в коментарях почали питати про банку. Багато хто відгукнувся із сусідніх виробництв: у Харкова таке ком’юніті, що бізнеси одне з одним спілкуються. Працівники сказали, що готові працювати безоплатно, поки не відновлять виробництво, це було «до мурах». Коли ракета прилітає у твій бізнес – це дуже важко, але підтримка шалена. Ми були шоковані, але вже під вечір наступного дня після влучання виробник говорив про відновлення роботи», – розповідає співвласниця Dodo Toys. 

Поки що виробництво поставили на паузу й займаються підготовчою роботою – плануванням, розробкою нових продуктів і замовленням матеріалів, які доводиться замовляти з Європи, але роботу планують відновити найближчим часом.

 

   

Де залишаються люди – там залишається й бізнес

   

 

За вісім років роботи бренд трансформувався, почав виготовляти продукцію для старших дітей. «У рік чи три іграшку для дитини обирає мама – таку іграшку зробити легше. Діти шкільного віку вже починають самі обирати іграшки, мають власну думку, і їхні потреби закрити трохи складніше», – пояснює Олена. Росла й конкуренція серед українських виробників іграшок – раніше орієнтувалися лише на іноземних виробників, додає Терпай.

Тож у 2021 році почали перемовини щодо виробництва й продажу товарів із ліцензійними персонажами через українську агенцію з ліцензування Mood Space. Перший ліцензійні продукти випустили восени 2022 року – приблизно на пів року пізніше, ніж планували.

«Перші пів року ми провели в стагнації. Повномасштабна війна ще й збіглася й без того непростим сезоном (іграшки – сезонний продукт, тому більшість продажів припадає на осінь і зиму). За дев’ять місяців ми закрили офіс, тепер частина команди працює дистанційно. До того ж багато коштів вкладали в ліцензію, проплачували авторські права, а це потребує великих витрат. Але якась віра була дуже сильна, що це спрацює», – розповідає співвласниця компанії.

У Dodo Toys кажуть, що вже за перші тижні вторгнення зрозуміли, що релокувати виробництво не будуть. «Багато людей поїхали, але здебільшого команда залишилася в Харкові. Якби поїхали люди, то, можливо, довелося б й релокувати виробництво. Але люди залишалися, а значить, залишався й бізнес. Це як родина, але в цієї родини є ще родина», – каже Олена Терпай.

Команда скоротилася на 30%, але поступово почали набирати нових людей з інших куточків України, зокрема з Києва та Львова. Водночас виробництво та склад Dodo Toys залишилися в Харкові. 

«Зараз немає повноцінного робочого дня, як раніше. Наприклад, якщо треба відпустити машину на експорт, працівники можуть вийти й у вихідний. Так, колектив зменшився, але водночас він робить дуже багато, усі працівники незамінні. І не треба нікого контролювати – усі розуміють, для чого ми це робимо. У людини може не бути світла, й вона може не зробити щось просто зараз, але потім вона це обов’язково зробить», – розповідає співвласниця. Вона каже, що зараз продукт відстежують і тестують ще більш критично – бо ресурсу на те, щоби помилятися, немає.

Ще один виклик під час повномасштабної війни – це доволі дорога логістика. На початку повномасштабної війни з перевезеннями допомагали волонтери та «Нова пошта». Зараз ще додалися затримки на кордоні: «Більш лояльні клієнти чекають, усі розуміють, що ми з України, з Харкова. Ми закладаємо час, кажемо, що продукт буде не із сьогодні на завтра, а доведеться місяць почекати, але робимо все, щоби доставити швидше. Розуміємо, що один раз [гуртові покупці] послухають, пожаліють, але їм теж треба продавати», – каже Олена.

Експорт зріс під час повномасштабної війни й зараз становить приблизно 20%, але головним ринком для Dodo Toys залишається Україна. «Багато дітей поїхали за кордон, тож українськими ринок дуже просів на початку. Але, за нашими спостереженнями, багато дітей і повернулися приблизно через рік», – каже Терпай.

Запитуємо, чи не змінили рішення щодо релокації після постійних відключень світла. «Зі світлом зараз більш-менш налагоджується, ми цього не очікували – були готові працювати на генераторах», – відповідає Олена. І каже, що навіть попри війну бізнес залишається прибутковим.

Як це – виробляти іграшки під час війни

«Якщо постійно думати, що «завтра прилетить», або «кому це зараз треба», то нічого не хочеться. Насправді ти не замислюєшся, ти просто робиш. Дивишся на конкурентів – вони теж щось роблять. Це колесо, яке крутиться, і ти не маєш змоги подумати про те, що в тебе є вибір щось не робити. Навколо тебе все відновлюється, живе, усе відбувається саме собою. Ти просто йдеш за течією, можливо, трошки божевільною харківською течією», – розповідає співвласниця Dodo Toys.

Водночас вона вважає, що бізнеси могли би підтримувати одне одного ще більше. «Нас дуже сильно підтримували блогери, безоплатно розміщували рекламу, або, наприклад, мережа «Аврора». Але далеко не всі бізнеси й мережі підтримують українського виробника. Хочеться, щоби їх було більше. Зі свого боку ми теж готові робити більше», – коментує Терпай.

Олена додає, що зараз відчувають багато підтримки від роздрібного покупця. «Якась мама може згадати в коментарях, що вже п’ять років купує пазли для своєї доньки. Хтось пише, що в нього немає дітей, але завжди купує наші пазли, коли йде в гості. Інші кажуть, що фанати певної серії, і ти розумієш, що до колекції вони додадуть наш наступний продукт, поставлять на поличку поряд. Коли пишуть конкретні люди, це дуже надихає», – коментує Терпай.

Більшість продуктів Dodo Toys призначені для використання вдома, як-от пазли чи розмальовки, але співвласниця компанії сподівається, що скоро на вулицях Харкова можна буде побачити дітей і батьків із мильними бульбашками (продукт випускають уже третій рік, але цьогоріч почали робити на власному обладнанні). Зараз їх можна побачити в медичних центрах, дитсадках чи навіть під час перельотів на SkyUp.

«Ми також точково донейтимо – у наших колег багато родичів, які служать, а також допомагаємо фонду «Таблеточки». Наш бізнес і бізнес узагалі підтримує реальність життя й показує його продовження», – каже Олена Терпай.