ВійнаЯк стати аеророзвідником і чому варто почати навчання вже зараз? Розпитали керівника школи дронів

Віктор Таран – офіцер Збройних сил України, який очолює навчальний центр підготовки операторів безпілотних літальних апаратів «Крук». Таран розповідає, що рішення про створення центру ухвалили 5 квітня 2022 року: після успішної оборони Київщини, у якій учні Віктора одними з перших брали безпосередню участь, йому доручили створити та підготувати навчально-методичну базу для того, щоб готувати сили оборони, які використовуватимуть безпілотні літальні апарати [далі БПЛА] в зоні бойових дій. Зараз його центр співпрацює з проєктом «Армія дронів» і Силами оборони.

Ми розпитали Тарана про можливості, які сьогодні відкриває професія оператор дрона в лавах ЗСУ та цивільному житті. Чому для нього це професія майбутнього? Та чи дійсно так легко підірвати ворожий танчик, використовуючи один лиш «мавік»?

– Починали ми цю історію разом з Антоном Фроловим та Андрієм Гнатушем, із якими ми пройшли відповідне навчання на базі 125-ї бригади в місті Львів на Яворівському полігоні, – розповідає керівник центру «Крук» Віктор Таран. – Створити навчальний центр у складі Збройних сил України технічно дуже складно, є дуже багато бюрократичних перешкод. Для підготовки сил оборони ухвалили рішення використати такий елемент, як ДФТГ – добровільне формування територіальної громади, і створили навчальний центр підготовки добровольців ДГВ для навчання за такими напрямами, як тактика, медицина, мінна справа тощо, який очолили Олександр Граб і Геннадій Сінцов.

Центр «Крук» просто став великим окремим елементом із власними навчальними комплексами. Протягом року нам вдалося збудувати цілісний навчальний процес із командою з 20-х тренерів за трьома напрямами: «Мультикоптер», FPV і «Крило». У нас є два комп'ютерні класи та своя унікальна методика навчання із застосуванням інновацій. Методика постійно змінюється, тому що ситуація на фронті динамічна.

Сьогодні ми можемо говорити, що за цей час ми навчили понад 1600 курсантів. Так, у проєкті «Армія дронів» кожен восьмий курсант навчений нашими інструкторами.

Історія дуже проста. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то для того, щоб захищати країну, об'єдналися всі: політологи, айтівці, слюсарі, викладачі університетів. Пішли всі воювати. Бо, як співалося у тій пісні гурту Тартак:

Так, коли війна приходить у твій дім, то треба брати зброю в руки, захищати. Але найбільш результативно брати ту зброю, яку ти знаєш, якою вмієш користуватися та яка тобі доступна. У перші тижні війни, коли не вистачало таких компетенцій, як коригувальник, то виходило, що ми маємо ефективну артилерію та засоби ураження противника, але не знаємо, де перебуває ворог. І дуже багато людей із креативних професій, які пішли в перші дні війни воювати, приходили з дронами, котрі одразу ж почали використовувати в бойових діях. Тоді ми побачили, що дрони дуже ефективні, але водночас вийшла історія, що ті люди, у кого дрон був давно – у них «пташка» жила довго, а от у новачків у середньому дві-три хвилини. Умовно кажучи, ліси довкола Києва всипані «трупами» дронів із безлічі причин, але в основному тому, що люди не вміли ними керувати. Це насправді складно. Я сам вчився два тижні щоденно.

Щойно в кінці березня війська противника відійшли від Києва, ми перейшли від активних бойових дій до пасивних. Тобто Київ став одним із тих міст, де почали формуватися резерви та навчальні центри. У тому числі з операцій БПЛА. Власне, наша школа стала одним із таких центрів. Станом на сьогодні Армією Дронів верифіковано 25 шкіл, із яких активно працюють 16. Чи це багато, чи це мало? Ну, у порівнянні з нулем, що був рік тому, це багато. Чи це достатньо? Ні, недостатньо. Я вважаю, що треба було б ще.

Перше, що ви маєте зробити, – це прокинутися зі своїм бажанням завтра та зрозуміти, що ви готові присвятити цій історії мінімум тиждень, а то й два. І ви повинні пам'ятати, що якщо ви стали на цю стежку, то маєте потім постійно літати, тренуватися та займатися практикою. Ну, навіть просто політати у дворі, чи кудись виїхати в поле, щоб політати. Якщо ви просто підете, повчитеся п'ять днів, потім закинете дрон, то через два-три тижні ви забудете навички управління. У вас випаде моторика. Тому ви повинні розуміти, що це серйозно та надовго.

Далі ви повинні обрати зручну для вас локацію, де ви хочете навчатися. Є школи в Києві, Дніпрі, Львові, Одесі, Полтаві та Запоріжжі. Це перший варіант – відштовхуючись від територіальної прив’язки. А другий варіант, ви йдете в ті школи, які, ви знаєте, є успішними. Google в поміч. Там усе можна знайти.

Коли ви визначилися, зв'язуєтеся зі школою, подаєте заявку. Якщо ви військовий, то, найімовірніше, вас навчають безплатно. Так відбувається майже у всіх школах. Якщо цивільний, то, по-перше, десь потрібно пройти процедуру верифікації, контррозвідка має перевірити ваші документи. А друге, кожна школа там визначає певний благодійний внесок, який ви маєте внести на її розвиток. Чому? По суті, цивільні учні своїми благодійними внесками дають змогу школі існувати та навчати військових безплатно. Бо це працює за принципом Маргарет Тетчер: «Немає нічого безплатного». А якщо щось безплатне, то хтось за нього заплатив.

Залежно від того, яка була ваша мотивація. Якщо ваша мотивація мобілізуватися, то ви підете в армію, і з великою впевненістю матимете шанс потрапити в аеророзвідку. Я нагадаю, що [міністр оборони України] Резніков казав, що для закриття потреб ЗСУ в операторах дронів необхідно понад 10 тисяч спеціалістів. Тому якщо ви хочете йти в сили оборони, ви одразу потрапите в певний підрозділ. Я свідомо уникаю слова «елітарний», тому що, з одного боку, це дійсно преференція, а з іншого – за аеророзвідниками полюють. Це пріоритетна ціль для ворога. Тому це виклик. Людина повинна зважати на всі плюси та мінуси.

У лавах ЗСУ в будь-якому випадку оцінять здобуті вами навички. Особливо, якщо ви пішли на такі унікальні курси, як FPV або «Крило». FPV – це дрони First Person View, ті, для керування якими треба спеціальні окуляри. А «Крило» – дрони тактичного рівня, які літають від 15 кілометрів і далі: 25, 30, 50. Бензинові, як ті ж кацапські «Орлани», «Шахеди». Якщо ми говоримо про українські, то це «Валькірія», «Фурія», «Шміль» – багато цікавих варіантів. Ви точно знайдете себе собі найближчий до душі.

Але, повторюсь, ви будете аеророзвідником. Так, це звучить романтично, але це й виклики. Історія «полетимо, як на відео, кинемо бомбочку, танк розірветься» – для цього треба мати навички, спеціалізовану техніку, мати повний апгрейд коптерів, уміти правильно себе замаскувати, вийти на позицію, найголовніше – повернутися з позиції. Це дуже складно. Тому так, це романтично, але це й дуже велика відповідальність. До прикладу, наші учні здійснювали коригування на Херсонському напрямку, у вересні – на Харківщині, у Бахмуті наші теж працювали.

Якщо ж ви хочете отримати додаткову професію, яку потім можете використовувати в цивільному житті, то я нагадаю, що оператор дронів у цивільному житті може використовувати свої навички в 14 (підкреслюю) професіях. Тобто це й архітектура, і будівництво. Одразу звертаю увагу, що це різні речі. А ще в енергетиці, геології, археології, ну, звісно, відеозніманні: від кліпів до кіно. До речі, ми допомагали знімати кліпи таким групам, як Ukie'z і Kozak System. Для останніх зняли кліп на пісню «Мольфар».

Можна знімати фільми, от у нас є оператор, який допомагав знімати фільм «Щедрик проти «русского міра» і там теж знімали, у тому числі дронами, у Парижі, в інших містах. В агросекторі теж величезний спектр робіт, де можуть бути залучені дрони. А ще мінна справа зараз дуже важлива історія. Тому що ми вже країна з найбільш замінованою територією в Європі. Після перемоги це все треба буде розміновувати й краще це робити за допомогою дронів, а не ручками. А ще вже багато дотичних професій, де ваші навички згодяться. Наприклад, коли ми літаємо, ми використовуємо різне програмне забезпечення, яке можна перепрограмовувати, а це вже кіберсфера.

Насправді ти отримуєш величезний спектр знань, який потім можеш використовувати після перемоги. Якщо ви подивитесь на світ, як він розвивається, наприклад, історія з доставками Amazon, ми побачимо, що оператор дрона – це, без перебільшення, професія майбутнього.

Держава розуміє важливість нашої справи й акцентує на цьому увагу. Міністерство оборони є за що критикувати, але були й гарні речі. Наприклад, нещодавно вони спростили ліцензування для дронів типу «Крило», які роблять наші майстри. Вони спростили сертифікацію, прибрали частину документації. Це дало змогу поставити на озброєння понад 10 нових недорогих та ефективних дронів. Тому тут держава молодець, є за що похвалити.

Я би хотів, щоби ми вийшли на якусь комплексну цікаву історію в межах трикутника – «Армія дронів», Генеральний штаб і наша школа, щоб ми здійснювали навчання та підготовку з точки зору певного спільного бачення. Бо Генштаб є замовником наших послуг. Ми виконавці, а «Армія дронів» має бути реципієнтом.

«Армія дронів» брала зобов'язання навчити 10 000 операторів, на кінець березня навчили 8000 і на кінець червня навчимо потрібну кількість, тоді постане питання, а що робити далі, чи зможемо ми далі навчати безплатно військовослужбовців? На кого розраховувати? Я тут, до речі, не боюся словосполучення «державне замовлення». Воно має бути. Ми не критикуємо, ми підказуємо. [сміється]

У центрі «Крук» дякують за допомогу Міжнародному фонду «Відродження», «Агрохолдингу МХП» (Юрій Косюк), мережі ресторанів «Чорноморка», благодійному фонду Сергія Березенка, корпорації «Мир» (Сергій Пашинський), «Укрпошті» (Ігор Смілянський) і проєкту «Армія дронів». Також окремо дякують Богдану Буткевичу та гурту Ukie'z за загальну підтримку на суму в понад мільйон гривень.