Фіксація воєнних злочинівЯк Росія б’є по цивільних об’єктах: історія БЦ «Миколаїв», який встояв після ракетного удару РФ

Фото: Ірина Надточий, Юрій Надточий

Ми придбали частину будівлі готелю «Миколаїв» у кредит у 2004 році. У нас було свої 10 000 доларів, яких вистачило буквально на реєстрацію підприємства та зарплату перших охоронців. Дослідивши ринок, прийшли до висновку, що розвивати готельний бізнес не зовсім доречно, бо місто не має туристичної популярності.

Ми почали потроху ремонт, поверх за поверхом. На перший поверх тоді зайшов бренд «Ельдорадо», а з другого й вище ми, не перероблюючи перестінки, здавали приміщення номерів під офіси. У цьому був умисел: ми розуміли, що такий формат бізнес-центру буде мати попит обмежений проміжок часу, а згодом зможемо повернути будівлю у формат готелю. Тому що локація в будівлі дуже хороша – на перетині двох головних магістралей міста: проспекту Центрального та вулиці Садової.

Ми змінили всі комунікації в будівлі. Через три роки після купівлі в нас не було жодної металевої труби – лише пластик і металопластик із розрахунком, що завтра тут може бути готель. Усі комунікації ми продумували, вони закладалися так, щоби ми могли з мінімальними зусиллями та дуже швидко переформатувати свій бізнес.

Останніми роками орендарями були переважно салони з надання косметичних послуг, а також бухгалтерські й авдиторські компанії, кадрові агентства та агенції, які займаються нерухомістю. Якось нас обрали, мабуть, локація, можливість припаркувати авто. Навіть знайомі кажуть: «Як зручно у вас. Мені на одному поверсі роблять одну послугу, на іншому – другу. Усе в одній будівлі, такий собі спа-центр».

У лютому 2022 року в нас було, мабуть, 100% заселення офісів. Це в середньому 35–37 орендарів на поверх, 7 поверхів, тобто 230–240 офісних кабінетів. У кожному кабінеті працюють від двох до трьох людей. Нескладно порахувати, що тільки десь 700–800 людей щоденно – це люди, які приходили в бізнес-центр, які заробляють собі на життя, годують свої родини, платять податки, самозайняті. Я вважаю, що це дуже якісний соціальний проєкт, тому що на сьогодні сидіти на шиї держави легко, і хтось, мабуть, цим займається, але ці люди, наші орендатори, – такими не були. Коли в будівлю влучила ракета, орендарів було менше. Уже, мабуть, 15% залишилося працівників.

Ми знали, скільки людей було в будівлі, і коли працювали ДСНС, підтвердили, що було три людини – і всі троє живі. Оскільки цей приліт був, здається, восьмою чи дев’ятою з десяти ракет за обстріл, то, відповідно, уже після цих прильотів та оголошення повітряної тривоги, усі працівники спускалися в імпровізований підвал-бомбосховище. На момент обстрілу всі були там.

Вони описують це як «жахливий вибух, хитання будівлі та стовп диму». Будівля була укутана ним, і, виходячи з укриття, працівники не розуміли, що вони побачать, коли пил осяде: розломи, розвали чи взагалі не побачать будівлю. За їхніми словами, сила вибуху була така, що можна було припустити, що будівля склалася. Але, слава богу, хоча будівля постраждала й не слабко, але функціонально вона залишилася, і первинно експерти дали висновок, що її можна відновлювати. Це наша надія.

Якби це був снаряд РСЗВ «Смерч», наприклад, це був би пробитий дах, розбитий один офіс, одне перекриття, плити не були б виламані, як це було після С-300. Наскільки я на цьому розуміюсь.

Ракета, яка влучила в наш бізнес-центр, потрапила в центральну частину будівлі, прямо в зону холів на поверхах. Це там, де поверхові холи, сходові марші, ліфтові шахти. Якщо брати згори, як залетіла ракета, машинне відділення, технічний, восьмий, сьомий, шостий, п’ятий, четвертий – усі ці поверхи просто-таки зруйновані. Склалися плити вниз і впали на перекриття між третім і четвертим поверхами.

Як я розумію та можу судити за відео, де зафіксований момент вибуху нашими камерами відеоспостереження, основний розрив снаряду відбувся на восьмому поверсі, і вибухова хвиля своєю міццю максимально пішла восьмим поверхом.

Починаючи від епіцентру вибуху, тобто центру будівлі, і проходячи далі до краю будівлі, вибухова хвиля, коли йшла коридором, гнула металеві двері. У них стан такий, ніби слоненя полежало на цих дверцятах, потопталося. Вони повністю півмісяцем вигнуті та вирвані зі своїх місць монтажу разом із коробкою. Сила була така, що двері виламувалися разом із коробкою та летіли в напрямку вікна. У перших двох кабінетах, найближче до епіцентру вибуху, ці двері вибили вікна, і вікна з рамами вилетіли просто на вулицю.

Далі від епіцентру вибуху руйнування були вже в меншому ступені. У відсотковому зіставленні 60–65% дверей на поверсі не підлягають експлуатації далі. Ще 10% худо-бідно працюють, але це робота зараз, поки воєнний стан, потім їх однаково треба буде замінити. І та сама ситуація з вікнами.

Слава богу, що двері взяли на себе удар. У тих кабінетах, де двері залишилися на місці, практично не постраждало майно орендарів. Ну, впала ваза, перевернувся стіл, стілець, щось розбилося, але я бачив, що дзеркала та лампи стояли на місці. Це не говорить про те, що нас пожалів хтось, агресор слабенько вдарив. Ні, я не хочу цього сказати. Мабуть, конструкція будівлі зіграла, двері взяли на себе всю масу удару. Як бачите, у коридорі вибухова хвиля ламала гіпсокартон протяжністю 60 метрів – це, власне, довжина коридору.

Найімовірніше, пошкоджені ліфтові шахти. На сьогодні я не можу нічого про це сказати, бо в нас тільки зараз з’являється можливість це вивчати. Ми вже домовилися, що будуть виходити спеціалісти на об’єкт і робити якусь «дефективку». Тобто ми фіксацію провели, я написав заяву в поліцію та компетентні органи, щоб надалі виставляти суму компенсації. Але технічний стан будівлі будемо вивчати предметно ще згодом.

Ми ухвалили рішення спробувати за мінімальний термін розвантажити будівлю, тобто не допустити подальшого некерованого руйнування. Це навіть вторинно, первинно – запобігти заподіянню шкоди нашим орендаторам і відвідувачам бізнес-центру. Зараз продовжується робота через чорний хід, а центральну частину ми перекрили.

Найімовірніше, агресор хотів просто-таки залякати містян, скажімо так. Тому що готелі й узагалі такі місця масового перебування людей – це такі об’єкти інфраструктурні в будь-якому місті. Вони значущі для міста.

Відповідно, знищення такого об’єкта або його пошкодження, це обов’язково якийсь резонанс. Тобто перестає працювати система опалення чи водопостачання, електроенергія не подається, якщо це інженерні комунікації в місті чи, як я сказав, 700–800 людей втрачають робочі місця.

Мабуть, хтось із навідників, зрадників, сєпарів змалювали їхню присутність у будівлі, якось передали цю інформацію. Найімовірніше, так. На жаль, серед містян є така категорія людей, які за 1500 гривень готові співпрацювати та зраджувати своїх.

Ворогом я вважаю будь-кого, хто прийшов зі зброєю на мої землі: когось «денацифікувати», когось рятувати – мені це без різниці. Хто прийшов – ми бачимо. Це не Крим і «добрі чоловічки», ворог не соромлячись позначив себе як Російська Федерація. Для мене ворог був ще у 2014 році зрозумілий, а нині тим паче всі маски зняті.