Фіксація воєнних злочинівЯ став свідком воєнного злочину. Як його зафіксувати? І хто систематично робить це в Україні?
Не тільки в «Дії»: як працюють із фіксацією воєнних злочинів РФ в Україні
Офіс генпрокурора зареєстрував майже 27 тисяч воєнних злочинів станом на 12 серпня цього року. Збором доказів і їхнім розслідуванням займаються чи не всі правоохоронні органи. Дані, що можуть стати доказами воєнних злочинів, збирають і правозахисники, повідомляють правоохоронців свідки чи постраждалі.
Як відбувається збір доказів і які проблеми разом із цим виникають – публікуємо матеріал у межах проєкту про фіксацію воєнних злочинів спільно з «ІСАР Єднання».
Обкладинка: Андрій Баштовий для The Village Україна
«Більшість постраждалих зупиняються на «Дії»
Світлана Флікян мешкала в Ірпені разом із чоловіком і сином. П’ять років тому вони купили таунхаус неподалік одного з корпусів Державного податкового університету на вулиці Тургенівській.
«Я довго ходила повз, не могла навіть наблизитися до того місця, де був наш дім», – розповідає Флікян. 30 березня внаслідок обстрілу її будинок разом із сусідніми загорівся та впродовж двох днів пожежі згорів дотла. «Згорів повністю холодильник, навіть плитка у ванній кімнаті, розплавилися наші з чоловіком обручки», – додає вона.
25 лютого після ночі сильних обстрілів аеродрому в Гостомелі вона із сім’єю вирішила їхати з міста на захід Україну до батьків. Збиралися дуже швидко, тому речі забрати не встигли. Узяли лише теплий одяг сина та документи. 1 квітня Світлана випадково побачила відео з Ірпеня після деокупації в одному з пабліків, на якому впізнала свій будинок. Попросила знайомого піти на їхню адресу, щоб упевнитися в тому, що побачила.
«Нам казали, що якось був сильний обстріл, то повибивало вікна. Не знаю, як було насправді, але сусіди кажуть, що в останні дні – у дні відступу, росіяни сильно обстрілювали все, що бачили. І дивним чином – зруйновано багато таунхаусів», – зазначає Флікян.
Нам казали, що якось був сильний обстріл, то повибивало вікна
Спершу вона подала інформацію про зруйнований будинок унаслідок обстрілу російських військових у «Дію». Після повернення до Ірпеня чоловік Світлани написав заяву до поліції, там зареєстрували кримінальне провадження за цим фактом. Згодом акт про те, що житло не підлягає відновленню, склала спеціальна комісія, створена за місцевої ради, Державна служба з надзвичайних ситуацій підтвердила, що від обстрілу виникла пожежа. Сім’я також замовила експертизу для встановлення збитків у приватного експерта. На її результати ще чекає.
«Усі ці документи ми також подали разом із заявою до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – щоби стягнути з Росії завдану шкоду», – зазначає Світлана та погоджується, що така скарга хіба на перспективу, бо Рада Європи виключила Росію зі свого складу, а отже, та не буде зобов’язана виконувати рішення, в тому числі ЄСПЛ. Щоправда, Росія почала ігнорувати рішення ЄСПЛ задовго до цього.
Адвокат практики судових спорів юридичної компанії «Міллер» Юрій Мельник вважає, що попри це, звертатися до ЄСПЛ постраждалим від російської агресії потрібно. Хоча б для того, щоб інформувати міжнародну спільноту про руйнування та вбивства, які вчиняють російські військові. Наразі всі зусилля направлені лише на фіксацію воєнних злочинів і завданих збитків. Як відбуватиметься відшкодування, поки не відомо, зауважує адвокат.
«Якщо йдеться про пошкоджене чи зруйноване майно, то варто зібрати всі документи, які би підтвердили право власності, вартість, характеристики тощо. Це і договори про купівлю, технічні паспорти, чеки, гарантійні талони й так далі. Далі – алгоритм, за яким діяла Світлана з чоловіком. Не зайвою буде й самостійна фіксація – тобто такий самий акт, який складає комісія з детальним описом ушкоджень, може скласти власник. Запросити водночас свідків, записати на аркуші свідчення з їхніми підписами, зробити фото та відео із загальним планом і конкретним ушкодженням. Варто також фіксувати певні маркери, що вказують на місцевість – дорожні знаки, пам’ятники, відомі будівлі тощо. Додатково зняти відео, на якому самому представитися, розповісти про себе та будівлю чи майно. І все це зберегти в «хмарному» сервісі», – перераховує адвокат.
Більшість постраждалих зупиняються на «Дії», констатує він. Хоча можна звертатися в національні суди, щоб зобов’язати Росію компенсувати збитки, у міжнародні – ЄСПЛ або Міжнародний комерційний арбітраж, якщо йдеться про шкоду, завдану бізнесу.
Складніше, погоджується Мельник, у випадку, якщо власник квартири чи бізнесу, що були пошкоджені внаслідок обстрілу, виїхав із регіону, де є його власність. У такому випадку буде важко зібрати докази, хіба що попросити знайомих чи родичів, якщо вони там залишилися.
Одностороннє розслідування
Мама Марини із Сєвєродонецька наприкінці березня стояла разом із батьком в черзі за продуктами. Раптово почався обстріл.
«Одну жінку повністю розірвало, комусь відірвало кінцівки, когось поранило уламками. Батьки дивом вижили. Мама не може розповідати про це… За кілька тижнів вона виїхала з міста», – каже Марина. Дівчина боїться називати прізвище, бо її батько досі залишається вже в окупованому Сєвєродонецьку.
За офіційними даними, тоді загинула одна людина, десять отримали поранення.
Список доказів для доведення цього злочину – класичний: фото та відео, допити свідків, кулі чи залишки ракети для проведення експертизи тощо. Ці дані можна подати в Офіс генпрокурора – до прикладу, заповнити формуляр на сайті WarCrimes. Згодом прокуратура проведе допит свідків, оформить протоколи та зробить заявку на проведення експертиз.
«Навіть свідчень може бути достатньо, якщо немає ні фото, ні відео, але краще, щоби були хоча би два свідки, які на власні очі бачили, що трапилося. Ми не повинні забувати, що кримінальні провадження, які можуть бути передані на розгляд суду, мають бути повноцінними, завершеними. Якщо будуть сумніви в обвинувачення в доведеності того, хто стріляв, з якої сторони, не буде доступу до тіла, щоб провести експертизу, то не факт, що ця справа піде в суд. Недостатньо описати, що стріляли, наприклад, із північного заходу й опитати одного свідка.
Що більше доказів зібрати, опитати свідків, провести ексгумацію тіл загиблих, отримати відео з камер спостереження тощо, – то більша перспектива для судового розгляду справи», – зауважує керівник кримінальної практики юридичної компанії «Міллер» Олексій Носов.
Що більше доказів зібрати, опитати свідків, провести ексгумацію тіл загиблих, отримати відео з камер спостереження тощо, – то більша перспектива для судового розгляду справи
До повномасштабного вторгнення українське законодавство вимагало, щоб свідків і потерпілих, які давали свідчення щодо певного злочину, допитав не лише слідчий і прокурор під час досудового розслідування, але й безпосередньо суд. Зважаючи на те, що чимало очевидців воєнних злочинів, які давали викривальні покази проти російських військових, виїжджали за межі України, Верховна Рада ухвалила зміни до кримінально-процесуального кодексу, якими дала можливість під час воєнного стану не допитувати їх у суді. Водночас суду достатньо надати протоколи допитів і відеозапис зі свідченнями.
Носов наголошує на тому, що наразі розслідування воєнних злочинів – одностороннє, оскільки у 2016 році Росія відкликала свій підпис під Римським статутом, яким керується Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. А цей суд не розглядає справи заочно – без участі сторони захисту та самих обвинувачених.
«Зараз якість доказів відіграє не таку роль, хоча вони також перевіряються, робляться експертизи, як і в інших кримінальних провадженнях, що розслідуються в Україні. Важлива саме фіксація якомога більшої кількості злочинів, оскільки ситуація постійно змінюється – на певних територіях не вщухають бої, свідки виїжджають, можуть видалити зроблені фото чи відео. Та й у пам’яті затираються спогади з часом», – додав Носов.
Важлива саме фіксація якомога більшої кількості злочинів, оскільки ситуація постійно змінюється
База доказів
Понад 20 правозахисних організацій в Україні (ініціатива «Розірвати коло безкарності за воєнні злочини Росії» – стисла назва «Трибунал для Путіна») займаються формуванням єдиної бази злочинів, з попередньою кваліфікацією – воєнні. Наразі в їхній базі — понад 15 тисяч справ щодо воєнних злочинів по всій Україні. І понад чотири — щодо Харківської області.
«Наші працівники формують базу двома способами. Перший — беруть інформацію з відкритих джерел: офіційних і неофіційних. Перевіряють її та вносять у базу. Але цього — замало. У такій інформації немає ні адрес, ні імен. Тому наступний наш крок — прямі контакти з тими, хто постраждав. Здебільшого це робота на місці подій (у Харкові в нас семеро людей фіксують злочини), інтерв’ю з жертвами, свідками тощо», — розповідає керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Цю базу правозахисники почали формувати у травні. Харківські, окрім свого регіону, моніторять Маріуполь. Щоправда, щодо Маріуполя мають можливість лише брати інтерв’ю в тих, хто звідти виїхав. Правозахисники сподіваються, що правоохоронці користуватимуться їхньою базою. Утім, справ дуже багато, і ресурсів правоохоронних органів для їхнього оброблення не вистачає.
«Жодна правоохоронна система не впоралася би з такою кількістю справ. Це неможливо розслідувати. Як правило, справу відкривають, а розслідувати не мають часу. Беруть лише резонансні, як, наприклад, обстріл «Нової пошти» в Харкові, Палацу праці, ОДА або випадки загибелі людей унаслідок обстрілів. А щодо руйнувань житла — не можуть, не вистачає ресурсів», – вважає Захаров.
З ним погоджується Зера Козлієва, заступниця начальника Департаменту з нагляду за кримінальними провадженнями щодо злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора України.
«Звісно, слідчі та прокурори повинні розслідувати всі провадження. Утім, за такої кількості проваджень виникає пріоритизація – певні справи розслідують активніше, зважаючи на судову перспективу справи, доказову базу, тяжкість наслідків злочину, суспільний резонанс тощо. Усе визначається в конкретному випадку», – пояснює Козлієва.
Очевидець звірств
Приблизно о четвертій ранку 10 серпня російські військові обстріляли селище Кушугум Запорізької області. Чотири ракети повністю знищили чотири будинки, 69 – пошкоджені. Під завалами загинула 52-річна місцева мешканка.
Щоби зафіксувати обстріл цивільної інфраструктури та загибель мирної мешканки, що є воєнними злочинами, адвокат Дмитро Гладкий виїхав на місце обстрілу. З 2015 року він фіксує воєнні злочини за допомогою застосунку eyeWitness to Atrocities, розробленого Міжнародною асоціацією юристів. За його словами, він зацікавився ним, коли зрозумів, що злочинів стає все більше, а не всі відео та фото, зроблені пересічними людьми, можна буде згодом використати в судах.
Програма eyeWitness to Atrocities в автоматичному режимі збирає метадані, які підтверджують автентичність фото, відео, аудіо записів; інформація, завантажена в застосунок, захищена від подальшого редагування; дані автоматично передаються та зберігаються на хмарні сервіси з посиленим режимом захисту. І, що також важливо, eyeWitness – безпечна для користувача, оскільки фото та відео не зберігаються в галереї та під час перевірки телефона не зображають цієї інформації.
Воєнні злочини не мають терміну давності. Тому важливо формувати цю базу доказів, правильно їх збирати, не розгубити
«Фактично це – цифрова криміналістика, що допомагає зібрати докази, які будуть визнані допустимими та належними як для національних, так і міжнародних судів. Щоби встановити автентичність такої кількості фото та відео, що зараз поширюються з різних місць, де ведуться бойові дії чи обстріли території, – потрібно витратити чимало часу та людських ресурсів», – зазначає Гладкий.
За даними Міжнародної асоціації юристів, із 650 тисяч відео, зібраних як докази злочинів у Сирії, тільки 1% був верифікований і використаний як докази.
Натомість докази, завантажені в програму eyeWitness, були використані в кількох міжнародних воєнних судах. У вересні 2018 року військовий трибунал Демократичної республіки Конго засудив двох воєначальників за вбивство 48 людей і катування майже сотні. Хоча фіксацію воєнних злочинів робила неурядова організація Action pour la Restauration de la Paix et la Justice (ARPJ), проте це було несистематично, а фото та відеоматеріали не мали вихідних даних. Згодом за допомогою eyeWitness зробили 92 зображення, серед яких фотографії індивідуальних і масових поховань, а також поранення жертв, що вижили. Вбудовані метадані підтвердили розташування могил і сіл. Відео та метадані разом зі свідченнями свідків та іншими документальними доказами були ключовими у справі проти двох командирів.
Станом на червень-липень цього року, за словами Дмитра Гладкого, програма вже містить понад 13 тисяч матеріалів щодо російської агресії в Україні з 2015 року.
«Воєнні злочини не мають терміну давності. Тому важливо формувати цю базу доказів, правильно їх збирати, не розгубити. Не йдеться про те, що це – єдиний інструмент. Такі докази надаються суду в комплексі з іншими – допитами свідків, експертизами тощо», – додає він.
Український уряд пропонує використовувати кілька чат-ботів і сайтів, щоби повідомляти про воєнні злочини. Такі заяви повинні перевіряти слідчі та прокурори, але вони є важливим джерелом інформації, зазначає Зера Козлієва.
Досить часто для них вирішальними є свідчення жертв чи свідків воєнних злочинів
«Ми досліджували практику роботи міжнародних трибуналів. Досить часто для них вирішальними є свідчення жертв чи свідків воєнних злочинів. Звісно, та інформація, яку ми отримуємо від громадян – не є доказом, але слідчі, прокурори її перевіряють, відбирають свідчення, збирають решту доказів і формують кримінальне провадження», – додає Козлієва.
Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю видання The Village Україна і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
