Після російських обстрілів 7 лютого волонтери та місцеві ще протягом трьох днів розбирали завали в багатоповерхівці на Теремках. Серед них – «Київські кажани», «Добробат», «Сміливі відновлювати» й «Гуртум». Це не перша толока для волонтерів: багато з них допомагали розбирати завали ще після деокупації Київської області, навесні 2022 року, розповідає волонтерка та комунікаційниця волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати» фонду «Сміливі» Таїсія Оріховська. За 2023 рік провели 50 тижнів толок (це приблизно 150 толок) і волонтерили на більш ніж 80 об’єктах, додає Оріховська.

Розбір завалів на Теремках – це друга толока «Сміливих відновлювати» в Києві. До цього волонтери також допомагали розбирати завали в багатоповерхівці Солом’янського району, яка постраждала від російського обстрілу 2 січня. Там завали розбирали протягом тижня. 

Редакція The Village Україна запитала, як «Сміливі відновлювати» координують допомогу з комунальниками й іншими волонтерськими організаціями, коли і як безпечно розбирати завали й чи підтримують волонтери зв’язок із мешканцями зруйнованого житла.

«Волонтери – не конкуренти, усі роблять спільну роботу»

Допомагати розбирати завали в Київській області «Сміливі відновлювати» почали в травні 2022 року, розповідає волонтерка Таїсія Оріховська. «Люди не можуть почати відбудову чи встановити модульний будинок, поки не розберуть завали, тому це дуже важливо. Ті, хто втратив житло, перебувають у дуже важкому емоційному стані: починають розбирати, піднімають якусь цеглину, а там чашка – й усе, тебе накривають емоції. Тому передусім ми допомагаємо людям емоційно рухатися далі», – пояснює волонтерка.

Утім, після російських обстрілів у Києві на допомогу не виїздили, допоки не почали отримувати запити від комунальників. Уперше це сталося на другий день 2024 року, коли обстріли РФ спричинили руйнування багатоповерхівки в Солом’янському районі. 

«Раніше було дуже складно, у багатьох не було розуміння, як розбирати завали. До повномасштабної війни й лопату в руках не тримала, а зараз тримаю дуже професійно, й не лише лопату, але й молот, – усміхається волонтерка. – За два роки ми налагодили всі процеси, а місцеві органи та комунальники зрозуміли, що волонтери можуть бути корисними. У 2024 році ми нарешті дійшли до того, що комунальники самі до нас звертаються. Це нам полегшує роботу», – коментує Оріховська.

Щоби скоординувати роботу, волонтери також підтримують контакт з іншими благодійними організаціями. Наприклад, коли розбирали завали багатоповерхівки в Солом’янському районі, то «Солом’янські котики» створили спільний чат.  

«Ми не конкуренти, ми всі робимо спільну роботу, – додає Таїсія Оріховська. – На Солом’янці, а потім на Теремках ми справді показали, що наша сила в єдності. Бо окремі толоки на Київщині – це одне, а коли всі волонтери в один момент «підтягуються» – зовсім інше. Ось «Обленерго» запаює труби, поряд волонтер розбирає завали, щоб ці труби було куди покласти, комунальник подає мішки – це справді робота в синергії», – каже волонтерка.

Як розбирають завали

У Голосіївському районі волонтерили близько 50 людей зі «Сміливі відновлювати», у Солом’янському – близько 70, розповідає Таїсія Оріховська. «На Солом’янці взагалі було дуже багато людей, було іноді важко ідентифікувати, де свій, а де – ні. З кимось уранці приїхав разом, а хтось пізніше під’їхав, і, виявляється, теж до нас», – коментує волонтерка.

Спочатку дізнаються в комунальників, який саме вид робіт потрібен, наприклад, забивати вікна або прибирати попіл. Залежно від цього формують список інструментів і матеріалів: лопати, шуруповерт, ОСБ-плити. Після цього публікують оголошення про пошук волонтерів. Далі координатор формує команду, яка разом виїздить на розбір завалів. 

До зруйнованих будівель вирушають лише за дозволом ДСНС. На розбір завалів варто вдягати зручні одяг і взуття, також бажано брати запасну пару рукавичок. За потреби «Сміливі відновлювати» допомагають з екіпіруванням. Усе необхідне (наприклад, мішки та відра) закуповують за донейти, зокрема іноземні, а також за допомогою партнерів. Наприклад, український фонд, що займається допомогою дітям, закупив для волонтерів три тисячі мішків.

Також волонтерів просять підписати невеликий договір у «Вчасно», де зазначені безпекові моменти, каже Оріховська. Волонтери мають дбати про свою безпеку: надягати каску, сигнальні жилети й брати із собою аптечку, щоби за потреби надати першу допомогу. За словами волонтерки, серйозних випадків травмування не було, лише травми на кшталт незначних подряпин, які могли статися й у побуті.

Часом волонтери самі визначають, яка допомога потрібна (наприклад, якщо немає вікон, то їх треба забити; двері, які вилетіли, треба поставити на місце), часом діють за запитом комунальників. Також часто доводиться сортувати – відділяти те, що згоріло, від уцілілого. 

Зазвичай волонтери працюють із перервами на обід до 17:00, але на розборі завалів у Києві працювали й довше, з ліхтариками – до 19:00 чи 20:00. «Ти настільки заряджений, що втому відчуваєш уже вдома», – каже Оріховська.

Будівельне сміття за допомогою партнерів поки що вивозять на спеціальні полігони, відділяючи його від металу (метал вивозять окремо). Кажуть, що в Україні немає заводів, які могли б допомогти з переробкою будівельного сміття: «У нас є один волонтер з Австралії, який працює у сфері будівництва 40 років. Він провів із нами весь минулий рік, навесні знову має приїхати. У нього в Австралії є машина, де будівельне сміття можна переробити на цеглу. Він хотів би привезти це в Україну, але поки що не знаємо, коли це може статися», – розповідає волонтерка.

«Ми оплачуємо партнеру вивезення металу, але він завжди віддає кошти власникам квартир чи будинків. Потім власники дзвонять нам і кажуть: «Куди нам задонейтити?» Це показує, наскільки всі готові одне одному допомогти», – коментує Таїсія Оріховська.

 

   

Ми всі рівні. Сьогодні – Солом’янка, завтра – Теремки

 

   

«Біля багатоповерхівки в Солом’янському районі було дуже багато людей, усі одне одному допомагали. Неподалік була школа, куди волонтери зносили вцілілі речі. Також там жили деякі люди, які залишилися без житла. Їм почали зносити потрібні речі, цих речей було настільки багато, що на наступний день волонтери вже почали писати: «Зупиніться, не несіть», – згадує Таїсія Оріховська.

За її словами, третій під’їзд тоді був повністю зруйнований, багато квартир вигоріли повністю. Зараз це аварійний під’їзд, куди мали доступ лише рятувальники, які піднімалися на кранах. Щодо інших під’їздів, то волонтери могли скористатися сходами, щоби розібрати завали. «В інші під’їзди досить швидко підвели світло, опалення, інші комунікації», – каже Оріховська.

У деяких квартирах вони розбирали завали разом із господарями, у інших – без них (але господарі знали, що волонтери допомагають у їхній квартирі). «Багато людей кажуть: «Добре, що живі», розбирають завали разом із нами. Але, звісно, є ті, у кого ступор або паніка. Іноді люди починають ділитися болем, і для волонтерів це не завжди легко – приходиш додому й збираєш себе по частинкам. На Київщині ми були в чоловіка, який був у полоні. У когось загинули рідні. Але навіть без таких трагічних історій дуже шкода людей, які втратили житло», – розповідає волонтерка.

Коли люди шоковані після руйнувань, то часто не знають, із чого починати. «Одна жінка з квартири на Солом’янці була здивована, як швидко ми все робимо. Каже: «Ви як мурашки. Дивлюся, дівчата сидять, цеглу у відра набирають. Потім кліпнула – і вже немає пів хати», – описує волонтерка.

«Коли розбираєш завали, завжди знаходиш десь уцілілу чашку й дивуєшся: як чашка може бути міцнішою за будинок? – каже Оріховська. – Якось ми розбирали завали в Гостомелі. Це був п’ятиповерховий будинок, дах і п’ятий поверх повністю згоріли, тому весь попіл був на четвертому поверсі. Я розбирала завали в маленькій вузькій кімнаті, де вже не було дверей, і побачила чашку Starbucks із серії «Залізних міст». Здається, це була чашка «Австрія». Я теж збираю такі чашки, тому одразу уявила, що все це могло бути зі мною, хтось міг би знайти серед попелу 16 чашок Starbucks. У такі моменти усвідомлюєш, що завтра «прилетіти» може в твій будинок. Що ми всі рівні: сьогодні – Солом’янка, завтра – Теремки. Тому маємо максимально допомагати одне одному».

 

   

Я будував цей будинок 50 років, а він згорів за чотири хвилини

 

   

Власники зруйнованих квартир у Києві мають більше бюрократичних труднощів з оформленням пошкодженого майна. Утім, до приватних будинків також приїздить комісія, яка оцінює збитки та допомагає оформити документи.

Загалом у Києві волонтери роблять невелику частину роботи, якщо порівнювати з повноцінними розборами завалів на Київщині, каже Оріховська. В області волонтери також допомагали з відбудовою будинків, якщо мали на це ресурси. «У нас на сайті є форма, яку можуть заповнити люди, які потребують допомоги або які хочуть допомогти. Але найчастіше однаково працює «сарафанне радіо»: розібрали завали в Горенці в одному будинку, то потім розбирали всій вулиці. Або, наприклад, допомогли розібрати завали одній бабусі. Вона потім зателефонувала й каже: «Приїжджайте, будемо відбудовувати, я вже фундамент залила», – розповідає волонтерка.

За її словами, на Київщині багато будинків, де люди жили поколіннями. Згадує історію одного дідуся: «Коли було влучання в його будинок, то родичі, які жили навпроти, забрали цього дідуся до себе. Його будинок був повністю зруйнований, ми кілька місяців розбирали завали. Під час останньої толоки я підійшла до нього й запитала, чи потрібно йому щось іще. А він мені відповів: «Отак-от, я будував цей будинок 50 років, а його не стало за чотири хвилини». Увесь цей час, коли будинок палав, він дивився на нього з вікна, а також дивився на час. У дітей навіть хрестиків не залишилося, бо згоріло все».

   

Коли Девід із США лишає свою мирну країну, щоб розбирати завали, це надає сил

   

Зараз у Telegram-чаті волонтерів «Сміливі відновлювати» понад дві тисячі людей, розповідає Таїсія Оріховська, а до Telegram-каналу доєдналося близько чотирьох тисяч. «У нас досить немаленьке ком’юніті, хтось більш, а хтось менш активний. Кожен допомагає тоді, коли може», – каже Оріховська. Приєднатися до волонтерів можна, написавши на будь-яку сторінку організації в соціальних мережах, зокрема в Instagram.

Серед волонтерів благодійної організації, які допомагають розбирати завали, – близько сотні іноземців. «Коли Девід із США лишає свою мирну країну, щоби розбирати завали чи пакувати гуманітарну допомогу, це надає сил, – каже волонтерка. – Ми завжди кажемо іноземним волонтерам, що вони нас мотивують. А вони нам відповідають: «Ви що, це ви нас мотивуєте! Україна зараз мотивує весь світ».

Серед волонтерів зі «Сміливі відновлювати» більше жінок, бо багато чоловіків пішли служити. І в жінок часто запитують, як вони працюють на рівні з хлопцями. «Я працюю у здоровезному «Вольво», 20 тонн: мені носять відра, а я насипаю, – відповідає Оріховська. – Я розумію, що з мене буде мало користі у війську, тому допомагаю тим, чим можу». І додає: «Це мило й приємно, коли хлопці забирають у нас відра. Але іноді дівчата ображаються».

Волонтерами можуть стати українці, яким більш як 16 років, але часто буває й таке, що приходять, наприклад, 14-річні волонтери в супроводі батьків, розповідає Оріховська. «У нас є дуже потужна координаторка, Соня, їй 17 років, – додає волонтерка. – Іноді люди волонтерять цілими родинами. Наприклад, серед наших волонтерів – родина з Криму: тато, мама, син і дочка, які постійно приходять на наші толоки. Іноді допомагають робочими колективами. У нас є кілька компаній, які самі питають, коли будуть толоки. «Тімбілдинг, на який ми заслужили». Але насправді фізична праця об’єднує людей».

З більшістю людей, яким допомагали волонтери, продовжують підтримувати контакт – від листівок у Viber до подарунків на День святого Миколая. Волонтери кажуть, що контакт не губиться навіть у багатоповерхівках: «Господарі напряму з нами зв’язуються, вони вдячні. Багато людей виїхали з квартир і поки що нічого в них не роблять, але ті, хто залишився, тримаються одне одного та волонтерів», – розповідає Таїсія Оріховська. 

Як приклад наводить ЖК «Ірпінські Липки», де волонтери зі «Сміливих відновлювати» також були залучені до розбору завалів. «Я вважаю, ми вчасно все розібрали й законсервували комплекс, тому взимку він не відсирів. Зараз його відновлюють United24 разом із партнерами. З головою ОСББ у нас і досі теплий контакт», – каже волонтерка.