ПодорожіЛюди, які проводять зиму в теплих країнах

Фото: Лєра Цимбал, Ігор Новіков, Лоліта Лайзан

У нас із чоловіком у Києві власні бізнеси. Я займаюся продажем одягу, в чоловіка своя моушн-студія. Зима – складний період, ми люди сонця. Тим паче тепер, коли стали батьками й наша Ося геть відмовляється сидіти у візочку. Тож для нас узимку тут настає життя в чотирьох стінах.

На Балі ми полетіли на два з половиною місяці. Це вже не вперше. Два роки тому теж були тут, щоправда трохи менше, два місяці. А до цього п’ять років поспіль намагалися щозими хоча б на трохи змінювати обстановку. Це були і волонтерські поїздки, і просто відпочинок.

Спочатку здається, що спланувати роботу і проекти віддалено досить просто, але коли потрапляєш з холоду в тепло, бачиш океан, мозок розм’якає

На Балі цього року ми прилетіли з донькою Олівією, вона любить більш спокійний спосіб життя. Замість тусовочного Canggu, в якому жили раніше, обрали мальовниче місце під назвою Uluwatu. Ми в захваті. Хочемо злітати в Сінгапур, а тоді повернутися та змінити на тиждень район, але врешті знову оселитися тут.

Тепер ми покликали з собою друзів. Знімаємо дві вілли поряд, на 12 осіб. У кожного свій номер, як у готелі, кухня та басейн спільні. У нас також є дах, на якому ми проводжаємо сонце, граємо в ігри. Словом, добре проводимо час.

Загалом Балі – це ідеальний острів, крім одного: тут люди не ходять пішки. Всі на мопедах, машинах. А хочеться і прогулятися, однак тротуарів для пішоходів немає, тільки в деяких місцях, куди потрібно, знов-таки, доїхати. Все інше на острові надихає, ти – це ти, просто легший і з засмагою. Плюс океан. Житло нереальне, за ціною оренди квартири в Києві, іноді й дешевше. Якщо спробуєте провести зиму в іншій країні, повірте, ви більше ніколи не зупинитеся.

Я весільний фотограф, а також організовую у кількох проектах подорожі для фотографів та звичайних туристів. Працюю переважно за кордоном, хоча, звісно, в Україні теж знімаю. У моїй професії немає поняття сезону, але відпочиваю я здебільшого взимку. Це й стало мотивом подумати, куди поїхати зимувати.

Я людина творча, мені складно перебувати в сирості й похмурості, якими супроводжується зима в Україні. Тож ми вирішили вдруге поїхати на Шрі-Ланку. Був варіант із Балі, але через сезон дощів відмовилися від цієї думки. Термін – три місяці, якраз щоб пережити зиму.

Щодо цін – тут усе просто. Віза коштує 180 доларів на двох за весь період. Житло можна знайти за 200-400 доларів на двох. Усе залежить від вимог і бажання торгуватися. Пересуватися по острову можна мопедом, 100 доларів на місяць + бензин – 0,7 долара. Живемо ми в Unawatuna та Delawella. Щоб дістатися сюди з аеропорту на таксі, треба 45 доларів, автобусом – 10 доларів за двох. Щодо їжі – нам вистачає 500 доларів, водночас ми ні в чому собі не відмовляємо. Загалом виходить тисяча-півтори доларів. Іншими словами, життя тут навіть дешевше, ніж у Києві, але біля океану та під сонцем.

Я можу працювати і заробляти навіть тут. Але намагаюся більше відпочивати, тому що в Україні цілий рік багато працюю. За будинком та автівкою, коли мене нема, наглядає сестра, вона живе поруч. Наступного року хочемо змінити формат і відвідати 5-10 різних островів замість одного. Це буде новий досвід.

З недоліків: іноді сумую за близькими, дорогий інтернет і дуже бракує європейської кухні. Я не люблю гострих страв, тут із цим буває складно. Крім того, треба бути уважним щодо грошей. Кожен намагається тебе обдурити, нажитися кількома зайвими доларами.

Але хорошого значно більше. Океан, сонце, пляжі, можна кататися на скутері під дощем, дивитися на захід сонця, серфінг також недорогий. А ще масажі, фрукти, контактний зоопарк, тільки в реальному світі. Коли мавпа приходить до тебе, аби взяти собі банан. Подорожі змінюють. Одного разу я спробував, тепер не можу без цього жити.

Поїхала вперше. Це не зовсім зимування. Вирушила на невизначений термін із думкою, що повернуся, але не знаю коли. Якщо це буде після зими – добре. Якщо після літа – шкода, що пропущу Atlas Weekend. Не хочу зараз планувати. Втомилася від цього в Україні. До того ж у подорожі це марно.

Чому поїхала? Я дуже не люблю зиму та надто люблю літо. Щороку, в серпні, є тиждень-два, коли сонце плавить ефективніше за зварювальний апарат – це моя улюблена пора. Ночі дуже теплі, я насолоджуюся ними і катаюся на велосипеді майже до ранку.

Узимку мені завжди погано фізично та морально. Десь із початку лютого я нервово зазираю в календар із надією, що скоро стане тепло. Коли минулого березня випав той сніг заввишки з людину – це було фаталіті в моїх сподіваннях. Я нічого не планувала. Просто поїхала. Взяла із собою грошей так, щоб вистачило на екстрений зворотний квиток і 250 євро зверху про всяк випадок.

Коли збагнула, що хочу спробувати прожити зиму в літі – окреслила коло країн, де мені було б цікаво: Індонезія (о. Балі), Таїланд та ОАЕ. Остання виявилася серйозною країною і не поєднувалася з моїм потягом до імпульсивних мандрівок. Там треба підписувати контракт щонайменше на рік, вакансій для копірайтерів не так багато, але гроші справді непогані.

Наступного дня після початку пошуків знайома в Instagram виклала сторіз, що шукає російськомовного контент-менеджера з релокейтом на Балі. Я не відсилала ні СV, ні портфоліо, одразу написала велике повідомлення у WhatsApp. Розповіла, що я можу, де навчалася та де працювала. Мене взяли. У мене був дуже хороший адаптаційний період. Шеф компанії зустрів в аеропорту. Він же орендував для колективу віллу. Ми там жили і працювали з колегами. Мене навчили їздити на байку та допомогли його взяти напрокат. Тобто я не обирала ні місто, ні будинок. Мені потрібно було тільки прилетіти. Із цим я добре впоралася.

Тепер моє життя трохи змінилося: я перейшла на віддалений формат роботи й повністю відв’язалася від місця