ПодорожіТурин: класична Італія, але без натовпу туристів
Навіщо їхати, що дивитися та що спробувати – гід Турином
Турин (Torino) – правильний туристичний напрямок, якщо хочеться спокою та смачної їжі, але близькість моря непринципова. З одного боку – це стара добра Італія, якою ви її уявляли; але з іншого – місто зовсім не схоже на заповнені потоками туристів Венецію, Мілан, Рим чи Неаполь. Тут сховатися від них значно простіше.
Головне місто П’ємонту розмістилось на західному березі найбільшої італійської річки По. Мешканці Турина жартують, що живуть майже у Франції: гори, які позначають кордон між країнами, видно з центральної площі. До Франції їхати всього годину, до Ліона – менше чотирьох годин, до сусідніх Венеції та Генуї – близько двох годин. Навколо Турина – безкраї кукурудзяні поля, ферми та різнобарвні клаптики землі, на яких вирощують ароматичні трави.
Турин подарував світові нескінченну дискусію про Туринську плащаницю; такі бренди, як Nutella, Martini, Fiat (до речі, наголос треба робити на першому складі) й Lavazza; цілий список італійських закусок, які виникли на межі локальних та імпортованих із Франції кулінарних традицій.
Що подивитися
Що б не писали у путівниках, головна туристична принада Турина – його (традиційно для римських міст) прямі вулиці, якими можна довго блукати, ховаючись у тіні галерей. У місті нараховують від 15 до 18 галерей – це гарна новина для туристів, оскільки прогулюватись можна і в дощ. А дощить тут часто – клімат П’ємонту вологий через близькість гір.
Галереї в італійських містах почали активно зводити власники будівель, аби розширити простір для здавання в оренду на другому поверсі. Щоб врегулювати забудову, влада зафіксувала мінімальну ширину галерей – так, щоб ними безперешкодно можна було проїхати верхи. Крім того, прохід під портиком досі заборонено перегороджувати будь-яким чином – це громадський простір.
У місті вам постійно нагадуватимуть, що тутешній Єгипетський музей має найкращу колекцію єгипетських старожитностей (після музею в Каїрі), що Турин – перша столиця об’єднаної Італії, і те, що вермут, шоколадну горіхову пасту, грісіні придумали тут. Про Туринську плащаницю краще не сперечатись – дискусія триває вже не одне століття, але старовинне лляне полотно так і не дало спокою ні історикам, ні церкві, ні міським гідам, кожен з яких запропонує вам власну версію історії.
Подивитися на плащаницю йдуть у собор Святого Іоанна Хрестителя (Cattedrale di San Giovanni Battista). Проте побачити реальну плащаницю вам навряд чи вдасться – у соборі виставлена лише репліка полотна. Церква розташована неподалік площі Кастелло.
Поруч із п’яцца Кастелло сконцентровані всі пам’ятки, які мусить побачити кожен «відповідальний» турист. Саме тут радять починати огляд міста. Попереджаємо: це найбільш туристична міська зона. Якщо ви уникаєте натовпів і не зобов’язувались побачити палаци з перших сторінок довідника, краще вам оминути цю площу. Але традиційно огляд починають з Королівського палацу з його залами, бібліотекою та кухнею. Не дивуйтеся, місто тривалий час було столицею Савойської династії, тому палаців тут вистачає.
Найбільш незвична будівля на площі – це палац Мадама (Palazzo Madama). Його легко впізнати за описом – середньовічну фортецю з добудованим пізніше королівським фасадом ви побачите одразу. Коли будівлю реставрували королі Савойської династії, грошей на повну реконструкцію фасаду не вистачило. Потрапити до музею античного мистецтва, який розмістили у палаці, можна за 10 євро.
Поруч із площею – Палатинські ворота (Porta Palatina), які датують ще I століттям до нашої ери. Це головна будівля міста, яка залишилася з римських часів.
Орієнтуватися в центральній частині міста найпростіше, зважаючи на три головні вулиці – віа Рома, віа Гарібальді та віа По. Вирушивши у напрямку віа По, дійдете до Моле Антонелліана (Mole Antonelliana) – головної вежі міста заввишки 167 метрів. Можна піднятися на оглядовий майданчик або зайти у музей кіно. Далі вулицею – заповнена столиками велика парадна площа Вітторіо і Туринський університет.
Якщо віддалитися від центральної частини міста – дійдете Borgo Medievale. Це «середньовічне» селище, яке збудували для виставки у XIX столітті, а потім вирішили не демонтувати.
Важлива для міста площа – п’яцца Сан-Карло. Щоб потрапити на неї, варто пройти кілька хвилин від п’яцца Кастелло по віа Рома. Площа названа на честь однієї з двох базилік – церкви Сан-Карло та Санта-Крістіна, їх легко сплутати, вони майже ідентичні. Під портиками довкола приховані старовині бари та кондитерські. На просторій площі відпочивають здебільшого літні туринці.
Найпопулярніший музей у місті – Єгипетський музей – розташований неподалік. На трьох поверхах музею розмістили одну з найбільш багатих колекцій єгипетських артефактів, які переповідають повну історію Давнього Єгипту.
Поблизу на значно більш затишній та компактній, ніж попередні, площі Каріньяно розмістилися однойменні палац і театр. Колись палац слугував будівлею уряду Італійського королівства. На ньому можна розгледіти зображення американських індіанців: солдати родини Каріньяно (одне з колін Савойської династії) воювали проти ірокезів у Північній Америці.
Якщо ви футбольний фанат, то оминути стадіон футбольного клубу «Ювентус» буде нерозумно. Домашній стадіон «Юве» вміщає 41 000 глядачів. Його збудували у 2011 році.
Проте не варто забувати про інший футбольний символ міста – клуб «Торіно». Він вважався одним з найсильніших у країні до авіакастрофи 1949 року, у якій загинули гравці клубу. 4 травня досі є траурною датою у місті.
Транспорт
Пересуватися у місті найзручніше пішки – Турин з його нескінченними галереями ідеально пасує для прогулянок.
Через незручне розміщення місцевий метрополітен не дуже згодиться для туристів. Його відкрили лише 2006 року. Він все ще складається з єдиної гілки – найімовірніше, вам так і не доведеться ним скористатися.
Проте трамваї – один з невід’ємних елементів туринського ландшафту. Якщо любите їх, варто проїхатись уздовж віа По: цей маршрут оптимальний, щоб спокійно прокататись, споглядаючи міські пам’ятки.
Шопінг
Віа Рома та віа Гарібальді – головні шопінг-вулиці міста. Саме на них розмістилися магазини найпопулярніших світових брендів мас-маркету.
Великий ринок, популярний як серед місцевих, так і серед туристів, – Porta Palazzo. Прогулянка до нього від площі Кастелло триватиме до 5 хвилин. Тут можна перекусити, купити овочі та фрукти чи традиційні італійські продукти – хліб, сир і прошуто. Поруч – найвідоміший із міських блошиних ринків – Balon. Приходити сюди треба в суботу.
Що спробувати
Туринці стверджують, що саме тут придумали грісіні. Куштувати хлібні палички в місті необов’язково, навряд ви відчуєте різницю. Але саме їх часто купують як сувенір.
Завжди пам’ятайте: П’ємонт славиться закусками, тому з аперитивом проблем не буде. Щоб спробувати якнайбільше, можна замовити Antipasti piemontesi – вам подадуть набір традиційних локальних закусок. У деяких закладах він може бути таким великим, що ви передумаєте замовляти ще щось.
Vitello tonnato – мабуть, найвідоміша у світі місцева закуска. Це тонко нарізана варена телятина, яку подають під соусом із тунця. Із закусок тут також традиційно готують начинені м’ясом і травами артишоки та перець.
Обов’язково замовте Agnolotti – пельмені квадратної форми з різноманітними начинками та не меншою кількістю соусів.
Старовинна Bollito misto – печеня з різноманітного м’яса, овочів та соусів. Цю страву зазвичай готують узимку.
Місцевий соус Bagna cauda (суміш анчоусів, часнику, трав та оливкової олії) варто пробувати дуже обережно. Місцеві жартують, що їсти його варто у п’ятницю ввечері – коли всі вихідні ви не плануєте розмовляти з людьми (смак часнику справді дуже насичений). Цей соус вважають зимовою стравою.
Рибу тут можна замовити без проблем, але пам’ятайте, що П’ємонт – не морський регіон. Із традиційних рибних страв тут готують лише анчоуси та тріску. З рибних закусок варто спробувати хіба Acciughe al verde – солені анчоуси із соусом.
Де перекусити
Важливо: пообідати тут можна лише до 14:30. Якщо ви не встигнете – доведеться чекати вечора, коли заклади відкриються на вечерю о 19:00. До цього доступним для вас буде лише місцевий фастфуд.
Хоча з вуличною їжею проблем не буде: обійтися без звичних міжнародних мереж дуже просто – у центральній частині міста просто знайти якусь focacceria чи pizza al taglio. Обов’язково спробуйте місцеву версію стритфуд-піци – тут її розрізають на великі прямокутні шматки. Зі стритфуду варто також скуштувати рисові кульки аранчині, картопляні крокети, фокачу та паніні. Заклади з кебабом у місті вже давно стали не менш традиційними, ніж піцерії.
Популярний у Турині формат – вечеря-аперитив (стежте за позначками apericena). Це зручно для туристів, оскільки можна спробувати все. Найкраще обирати заклад для вечері – орієнтуватись на кількість місцевих біля входу та на терасі.
Якщо хочете побачити «старий добрий Турин» – завітайте у Cafe Torino на площі Сан-Карло. Це бар з історією, який зі своїм старосвітським інтер’єром та класичними місцевими коктейлями (негроні та американо) дотепер є популярним.
Якщо шукаєте більш вишукане місце з місцевою кухнею – йдіть до Solferino. Тут радять спробувати правильно приготовлену закуску вітело тонато та ньокі з місцевим сиром. А ще заклад славиться своїм тирамісу. Це популярний серед місцевих ресторан, тому столик доведеться забронювати за кілька днів. Врахуйте: якщо залишитесь на терасі, вам щохвилини пропонуватимуть купити квіти або що вам точно не потрібно, тому краще обирати столик усередині.
Тим, хто полює на заклади з мішленівськими зірками, радять Del Cambio – це популярний заклад з офіціантами у фраках і традиційними стравами у меню. Колись у цьому ресторані щодня обідали урядовці з будівлі навпроти – палацу Каріньяно. Молодий шеф Del Cambio Маттео Баронетто славиться власними варіаціями на тему п’ємонтської кухні.
Солодощі
Турин – це місто шоколаду, рецепт якого привезли сюди з королівського двору Іспанії. Їхати додому без пакетика місцевих цукерок було б злочином. Випийте каву з місцевим шоколадом у закладі Guido Gobino поблизу Єгипетського музею. Спробуйте цукерки з вермутом.
А ще тут батьківщина печива savoiardi, шоколадної пасти Nutella і цукерок Ferrero Rocher.
Варто скуштувати традиційні місцеві солодощі – вкриті цукром троянду, лаванду чи листя м’яти. Традиційно такі купують як гостинці для весільних гостей у спеціалізованих кондитерських. Спробуйте все в Stratta на площі Сан-Карло.
З місцевих десертів не забудьте про шоколадний Bonet та печиво Canestrelli (краще обирати з класичними смаками).
Місцеве gelato треба купувати на віа Гарібальді.
Ще один гастрономічний символ – бічерін (Bicerin). Це напій із шоколаду, кави та збитих вершків. Пробувати його варто у відкритому ще 1763 року Caffe Al Bicerin або ж у будь-якій кав’ярні, інтер’єр якої викликає у вас довіру.
МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ
