З 21 по 31 березня на першому поверсі ТЦ «Гулівер» пройде арт-виставка «12 місячних». Мета проекту – зняти табу з розмов про менструацію. Над малюнками працювали 12 художниць. Мисткині проілюстрували евфемізми, якими дівчата звикли маскувати слово «менструація».

Ми поспілкувалися з чотирма художницями: з Ліліт Саркісян (авторка листівок і фешн-ілюстраторка), Надією Кушнір (авторка проекту «Гусь»), Евеліною Яцеленко (кураторка курсу з ілюстрації в школі Projector), Вікторією Лопухіною (займається каліграфією і летерінгом), і дізналися, чому тема місячних є табуйованою.

Обкладинка: Ліліт Саркісян

Евеліна Яцеленко

«Печалька»

Мені здається, що тема менструації табуйована ще зі шкільного періоду. Коли в дівчинки починаються місячні, їй не дають про це повної інформації, тож вона починає додумувати своє ставлення самостійно. У деяких колах це вважалося ганебним. Таким чином у світогляді залишається чужий і непродуманий шматочок інформації, який варто кожному продумати самому.

Особисто в мене ця тема не викликає внутрішнього дискомфорту. Я пропрацювала її через секс під час місячних. Спочатку мені здавалося, що чоловікам неприємно займатися ним у цей період, але потім я дізналася, що є абсолютно різні думки. Декому навіть подобається, адже в цьому є щось звірине, а отже, природне.

Щоб зняти табу на розмови про місячні, треба починати з себе. Шукати будь-яке найменше негативне ставлення до них і розбиратися, хто нав’язав нам цю думку і коли, та руйнувати в собі такі міфи.

Дарина Скульська

Надія Кушнір

«Діла»

Ця тема табуйована через дурні жарти і насмішки в стилі «у тебе шо ПМС?», а ще легенди, що жінка в період менструації перетворюється на чудовисько, готове будь-кого з’їсти, образити, або просто стає неадекватною. Хоч менструація має певні впливи на настрій і в організмі загалом відбувається гормональна зміна, жінка не тупіє на регулярній основі на цілий тиждень раз на місяць. Насправді середньостатистичний втомлений чоловік після довгого робочого дня і проїзду в громадському транспорті може бути значно злішим і неадекватнішим, ніж жінка в період менструації.

Проявляється це все у замінах понять, вдаваннях і «секретності». Наче це соромно. Але чого тут соромитись? Ми ж не в середньовіччі живемо, і є купа способів для жінки, щоб вона почувалася впевнено і спокійно в цей період і не переживала. Тим паче, через примітивні жарти.

Як не дивно, але інколи досі відчуваю табу та шеймінг через місячні. Що вражає, зазвичай якісь коментарі дозволяють собі чужі люди, яким узагалі мало б бути все одно. Минув майже рік після моїх пологів. Вони були важкими, і вся жіноча система досі в мене не налагоджена і потребує багато додаткової уваги, інколи мені необхідно просто лежати і не вставати у цей час циклу. Та мені пощастило з людьми поруч: вони ставляться з розумінням або просто не надають цьому особливого значення.

Щоб змінити ситуацію, треба перестати ніяковіти через абсолютно звичайні та природні речі. І саме жінки мають зрозуміти, що нічого страшного в цьому всьому немає. Зокрема, треба абсолютно спокійно ставити на місце людей, які дозволяють собі зайві коментарі.

Вікторія Лопухіна

«Червоні дні календаря»

Причиною табу на розмови про місячні є відповідне виховання. Це пов’язано з упередженнями, які сидять глибоко в кожному з нас. За Союзу батьки та діти майже не розмовляли про секс і менструацію, ці теми були табуйовані.

У мене були дружні стосунки з мамою, тому в підлітковому віці я не почувала сорому через місячні. Але відчувала його тоді, коли мені потрібно було в супермаркеті на касі пробивати прокладки чи тампони; коли треба назвати реальну причину, чому не вийду на роботу. Збоку я не відчуваю шеймінгу, відчуваю його зсередини, бо знаю, що є табу на цю тему в суспільстві. Звісно, це залежить від компанії і ситуації, але мені також соромно іноді називати речі своїми іменами.

Щоб змінити ситуацію, варто говорити про це з дітьми. Розказувати їм із трьох років і про менструацію, і про секс. Краще це будуть батьки, ніж хтось інший. Однак, звісно, це треба робити так, щоб не нашкодити, адже в кожному віковому періоді діти здатні сприймати інформацію лише на певному рівні. У мене донька в три з половиною роки знає про яйцеклітини, про те, як зароджується життя. Я розповідаю, і їй цікаво – вона проявляє інтерес до того, як працює організм людини. Щодо теми сексу, то розумію: є тонка межа в тому, як правильно про це дитині розповідати, все це потребує дипломатії.

Ліліт Саркісян

«Гості»

Тема менструації досі табуйована через брак інформації, виховання та освіченості. Щоб змінити ситуацію, варто починати говорити про це ще з дитинства. І важливо спілкуватися не тільки з дівчатками, а й з хлопчиками.

З багатьма дітьми батьки взагалі мало розмовляють. Що вже казати про бесіди на такі соціально чутливі теми, як місячні, статеве дозрівання, секс, люди з інвалідністю, емпатія, інклюзивність і так далі. Мені пощастило з мамою, яка говорила зі мною як з дорослою людиною, та оточенням зі схожими цінностями. Ніколи в житті я не була присоромлена за щось подібне, у мене – вірменської емігрантки – інших проблем вистачало.

Ситуацію можна змінити, якщо почати із себе: читати книги, слухати лекції, відвідувати виставки. А далі своє бачення та позицію передавати дітям. Не боятися розкриватися. Виховувати самодостатніх і люблячих себе людей. Називати член – членом, піхву – піхвою, сосок – соском, а менструацію – менструацією.