Камера спостереженняСобаки за кермом, «Інтурист», сакура: альтернативний Ужгород у проєкті «Альтернативна археологія»

Ініціатива Periscope, яку заснували українські художники Анатолій Татаренко та Лео Троценко, публікує книгу фотографій і текстів про Ужгород «Альтернативна археологія». Кадри, які потрапили на сторінки видання, знімали Михайло Палінчак, Кирило Коваленко, Фелікс Саутер, В’ячеслав Поляков, Ярослав Футимський, Маркус Хіп, Таня Богуславська, Олена Субач, Олександра Ливень, Мітя Чуріков, Євген Нікіфоров.

«Альтернативна археологія» – це фотоальманах про українські міста. Перша книга була про окупований Луганськ, її видали 2018 року. Укладачі розповідають, чому друга книга буде саме про Ужгород і які знімки до неї увійдуть.

«Книга про Луганськ стала для видання точкою відліку та започаткувала серію. Отже, ми вирішили керуватися логікою супротивного, і ніби на противагу Луганську нам спав на думку Ужгород. Тому він став другим містом у серії. Вибір довільний, але нам така логіка підходить, бо можемо вирішувати, у якому напрямі рухатися далі.

«Альтернативна археологія» на початках задумувалася як додатковий спосіб подивитися на українську фотографічну сцену. Це ніби ще один спосіб скомбінувати її по-новому, фреймувати цю сцену, підсвітити іншим світлом, щоб побачити інакші, менш помітні грані. Нам цікаво освіжити свій погляд на життя фотографії в Україні. Тож встановити фокус на місто, вдивлятися в нього крізь тексти й світлини професійних фотографів чи любителів, письменників і художників продуктивно для знайомства з містами, у яких ми живемо. З іншого боку, це архівація наявного стану міста в конкретний час.

Саме тут буде доречною метафора «археології», як допоміжної дисципліни історії. Історія, зазвичай, ґрунтується на «твердих» матеріалах, документах чи свідченнях. Ми збираємо різні погляди на місто та його досвіди, які відбиваються в знімках. Це цікаво, а можливо, навіть стане у пригоді в найближчому майбутньому дослідникам міста, урбаністам чи краєзнавцям, наприклад. Тому справа не тільки в правдивості документального образу чи художньому конструюванні, а радше у віддзеркаленні конкретного міста, його репрезентації й наших уявленнях про нього.

Складно сказати, що саме визначає вайб Ужгорода. Але увиразнює місто, наприклад, річка та набережна, чехословацька комплексна забудова, близькість Словаччини й Угорщини, імпліцитна присутність гір і сакур, домашнє вино, компактність, художні осередки та люди, які нікуди не поспішають. І, звісно, радянський готель «Інтурист».

Наступні альманахи Periscope будуть присвячені Миколаєву й Херсону. Автори проєкту пропонують долучатися до них, надсилати матеріали можна з 18 травня до 1 липня.