Олександр Наса – стрит-фотограф, народився та виріс у Житомирі. «За відсутності роботи колись поїхав до Києва, де відтоді й живу. Мене називають Насою вже стільки років, що це стало ніби моїм прізвищем. Але моє справжнє прізвище – Сінєльніков».

Фото: Олександр Наса

  Моє захоплення фотографією почалося ще з дитинства – від батька. У підлітковому віці фотографія відійшла на другий план і з новою силою повернулася років у 27. Саме тоді я і зрозумів, що техніка лише інструмент, а решта – це уява людини, яка ним користується. Для мене фото – це хобі, своєрідна медитація.

Нещодавно з друзями знімали цікавий проект про київський пересувний цирк-шапіто. Це був дуже цікавий і корисний досвід. Проект був представлений у багатьох містах України та за її межами. Інші мої фото можна побачити в Італії, Ізраїлі, Росії та, звичайно, в нашій країні.

Я люблю міста. Люблю знімати в містах. Київ мене приваблює, передусім, своєю недосконалістю. Поєднанням краси сучасного європейського міста і спадковою занедбаністю радянських часів. Київ ніби перетворюється на метелика: ось перед нами потворна гусінь, потім лялечка, а згодом – прекрасний метелик.

Олександр «Наса»

фотограф

«Цей кадр (як і всі інші) я зробив випадково. Проходячи повз вуличне кафе, побачив, як у дівчини з ноги впав черевичок. Це була частка секунди, вона його негайно підібрала. Але в моїх руках була камера, і ця мить тепер живе постійно. От такі випадкові снепшоти я люблю найбільше. Мить, яка ніколи не повториться. Яка трапляється і, швидше за все, залишиться без уваги, ніби її і не було. Одна з тисячі маленьких дрібниць, з яких складається реальність».

The Village Україна та спільнота «Українська вулична фотографія» у рубриці «Камера спостереження» розповідає про людей, які знімають місто.