СпецпроєктиЧого нас навчив карантин раз і назавжди: 8 висновків, які ми забираємо із собою

Мій карантин був для мене трагікомічним. Це взагалі мій улюблений жанр, коли все наче й погано, але смішно. Було відчуття, що я живу в матриці.

Під час карантину я зрозуміла, що є абсолютно даремні заняття, нудні діалоги й поверхневе спілкування. Особливо, на вечірках й тусовках. Точніше, я це завжди розуміла, але була залежною. Думаю, мені просто не вистачало уваги й це комплекси з дитинства. Я намагалася завжди бути на всіх вечірках, не дай Боже пропустити якусь тусовку. Мені навіть не потрібна була компанія, я часто ходила на заходи одна. Звична для мене п’ятниця завжди була дуже насиченою: виставки, перформанси, бари, нічні вечірки.

Зараз я дуже спокійно ставлюся до заходів. Мене влаштовувало, що на карантині нічого не відбувалося й мені не потрібно було кудись іти. Мені сподобалося проводити час з обмеженою кількістю людей, які мені приємні. У планах – бігати босоніж полями з дикими зайцями й умиватися джерельною водою. Я втомилася від міста та шуму.

Мій карантин був шаленим. В один день усе одночасно й різко змінилося: я не просто залишилася вдома, щоб безпечно працювати, а залишилася з малим сином без няні. У кого є 5-річні діти – ті мене зрозуміють.

Проте, є і хороші висновки. Під час карантину я усвідомила, що дуже люблю свій дім. А ще, що в мене класний чоловік, який, виявляється, непогано готує. Це навіть буває смачніше, ніж у кращих київських закладах. З’явилося кілька коронних страв: сирники за рецептом моєї сестри, смажена картопля із солінням від Діми та вівсянка з підсмаженими грибами.

Хочу це забрати в «посткарантинне» життя, бо це економія й упевненість у тому, що на твоїй тарілці якісні й свіжі продукти. А ще – це зближує та допомагає якісно проводити час разом. Ми з чоловіком, наприклад, разом готуємо: поки я варю пасту, Діма нарізає салат. А якби ми пішли в заклад, думаю, ми б обоє сиділи у смартфонах.

Мій карантин нагадував сон, який просто не може бути реальністю. А кожен наступний день був схожим на попередній. І так по колу.

Але я швидко збагнула, що потрібно придумати собі ритуали, які допоможуть не зійти з розуму від одноманітності. І почала я з найпростішого – зовнішності. Масаж обличчя вранці, розтяжка ввечері, патчі під очі три рази на тиждень, маска для волосся один раз на тиждень, прищі – не давити. Як результат – я все ще трішки сумна, але вже краще виглядаю.

Тоді я додала ще кілька приємних речей. Кожної п’ятниці почала ходити в пекарню, аби починати суботу з улюбленого шоколадного круасана. Через день телефонувала мамі в кінці робочого дня. Готувала собі салати на обід, замість холодної гречки під робочі листи. Усе, аби не зійти з розуму, зберегти життєрадісність, продуктивність і фігуру. І мені це справді дуже допомогло, особливо круасан.

Я збережу ці важливі звички, адже вони допомагають зупинитися серед метушні днів, подбати про себе, нагадати собі про себе. Часу більше, ніж я думала. На турботу про себе його завжди вистачить.

Я заходила в карантин із внутрішнім прогнозом: переживемо, видихнемо, переоцінимо і, нарешті, побачимо цей «цілий світ в краплині роси на листочку у своєму саду». Так і сталося.

Пригода з карантином показала, що не так важливо від чого й де ми ізолюємося, як те, з ким: із собою, сім’єю, коханими, найріднішими друзями. Хто ті близькі люди, з ким хочеться продовжувати робити звичні речі в незвичних обставинах, готувати презентації на роботу й сирники на сніданок або просто зупинитися й подивитися з балкона, як красиво сідає сонце.

Ми з Nutella® вирішили зібрати колекцію цих душевних і щирих сімейних моментів і нових традицій, які сталися з усіма на карантині. А щоб солодше було ділитися спогадами – доповнили це перевіреними рецептами десертів і хештегом #1рецепт1ідея?.

Найправильнішим рішенням нашої родини на початку карантину було облаштування хоум-офісу на дачі. Це була найбільш осмислена весна в моєму житті – я заберу із собою з карантину спів кожної пташки на березі Десни, усі відтінки ароматів бузку, повну галерею дощових макрофотографій маминих півоній і багато внутрішньої тиші.

Що лишилося для мене незмінною офісною звичкою – ранкова кава, щоб увімкнутися в роботу. А оскільки я люблю прості рецепти й банани, то мій #1рецепт класичний – тост із Nutella® і бананом. Запиваю кавою з дачної глиняної чашки, яку батьки колись купили на фестивалі «Трипільське коло».