СпецпроєктиНіна і Валентина, які сидять в інтернеті

Чому я користуюся новими технологіями?

З комп’ютером я знайома з дня його створення в колишньому СРСР. Я працювала замісницею начальника відділу праці та заробітних плат. Ми нараховували зарплату всім працівникам тресту. І завдяки комп’ютерам змогли об’єднати все в одному кабінеті.

Коли з’явився мобільний телефон, я також собі одразу його придбала. Коли пішла на пенсію, купила ноутбук. А два роки тому в мене з’явився смартфон.

Раніше я спілкувалася з друзями через «Однокласники» і «Вконтакте». Потім ці соцмережі відійшли, і я перемкнулася на нові – Facebook, Instagram, Telegram, Pinterest. Радує, що там багато чого цікавого.

У Facebook я зареєструвалася 2011 року. Так сталося, що я залишилася сама, мій чоловік помер. Діти вже дорослі, у них своє життя. Мені потрібно було заповнювати чимось свій вільний час. Так почала частіше бувати у Facebook. Спочатку спілкувалася з друзями дитинства, але поступово стали з'являтися нові знайомі.

Я люблю фотографувати. Усі світлини зберігаю на Google Фото, а найкращі публікую в Instagram. До речі, у мене там взагалі три сторінки – особиста та для підробітку. Продаю там натуральну українську косметику.

Пам’ятаю, коли нам запропонували отримувати пенсію на картку, я навіть зраділа. Одразу пішла в банк, все оформила – так зручно. Тепер рідко користуюсь готівкою, мені краще сплатити карткою.

Років п’ять уже сплачую всі комунальні послуги через інтернет. Звісно, не одразу було легко, потрібно було розбиратися, як там усе працює. Але зараз взагалі просто: заходжу в особистий кабінет, заповнюю шаблон і готово.

Раніше годинами стояла в чергах і у віконечко все сплачувала. Дивуюся, що такі черги досі є, адже всі питання можна вирішити вдома і зекономити купу часу.

Косметику купую тільки онлайн. Мені так зручніше: є можливість усе спокійно роздивитися, почитати. Я не люблю витрачати час на те, щоб блукати магазином. Краще погуляти містом, сходити в театр чи щось зв’язати.

Також в інтернеті бронюю квитки, нещодавно до брата в гості їздила. Правда, все ж роздруковую, а не показую електронну версію з телефона, бо раптом потрібен паперовий варіант?!

Як я побувала в Італії завдяки інтернету

Торік мені дуже захотілось поїхати до Італії. Побачила у Facebook пост від турфірми про те, що вони пропонують автобусний тур на 7 днів. Подивилася їхню адресу і приїхала в офіс на Лівобережну. А вони мені кажуть: «Вам не потрібно було їхати – все можна вирішити онлайн».

Дали мені номер телефону, і я у вайбері зідзвонилася з їхньої колегою зі Львова. Попросила такий маршрут, де побільше міст! Не біда, що кілька ночей в автобусі, для мене було головне побачити якомога більше і наробити фото.

Потім мені надіслали всю інформацію про подорож. Я ознайомилася – усе підійшло. Отримала договір і рахунок, все оплатила через банкінг. Тож я побувала в трьох країнах і семи містах: це Будапешт, Відень, Мілан, Флоренція, Бергамо, Рим, Ватикан, Венеція. Вартість путівки становила 240 євро. З собою у мене було 100 доларів, і там я також користувалася карткою. Тепер у мене 1000 фото! І чудові спогади.

Я колишній податківець. 15 років на одному місці, очолювала відділ консультації. Від постійної зміни норм законів, а також потреби виховувати нових молодих працівників, які постійно звільнялися, трохи втомилася. І тут нагода – у мене народився внук.

Діти працюють, а хтось мав посидіти з дитиною. І я вирішила піти в декретну відпустку. За планом вона мала тривати рік. Але розтягнулася на шість і повністю змінила моє життя.

Коли онук підріс, ми почали ходити на заняття з англійської. Одного разу він мене питає: «Бабуся, а що вчителька сказала?». Я знизала плечима, звідки мені знати. Потім був випадок, коли він мені приносить книжку і просить почитати. Я розгортаю, а вона англійською: нічого не розумію. Так він часто просив мене щось допомогти з англійської, а я завжди відмовляла. Якось він мені сказав: «Мене так змушуєш вчитися, а сама не хочеш!».

І мене перемкнуло: вирішила, що потрібно вчити англійську. Спочатку намагалася ходити на курси, але було ніяково, адже молодь швидко вчить, а мені треба час, щоб розібратися з правилами. Тому почала займатися онлайн: дивилась відео, слухала аудіо. Буває, поки чекаю когось, відкриваю Duolingo, два кліки – і пройшла заняття.

З того часу почала активно користуватися гаджетами. Щоб було веселіше, знайшла подруг, які також вчили англійську. Спілкувалися з ними по Skype і WhatsApp: два слова російською, третє – англійською. Потім почали вчити мову в «Життєлюбі».

Так я знайомилася з дорослими активними людьми – і стала однією з них. Змінила гардероб, підхід до харчування і схудла на 15 кілограмів. Мені було так цікаво, що хотілося про це розповідати. Я почала писати пости у Facebook, а згодом і вести свій YouTube канал — «Бабушка 2.0».

Чому технології –
це зручно?

Нам, дорослим, важко перетнути бар’єр, що ми чогось не знаємо. Соромно запитати, та й діти часто не мають часу, щоб пояснювати. Але в усьому можна розібратися самостійно – просто погуглити.

Зараз я на «ти» з новими технологіями. У гаджетах веду всю комунікацію. Потрібно щось сказати дітям, не відволікаю їх дзвінками, а пишу у Viber. Хочу дізнатися, як справи у друзів, – гортаю стрічки Facebook та Instagram. І сама активно там пишу, це чудові майданчики, щоб розповісти про себе, а не просто репостити котиків, вітальні листівки та цитати великих людей.

Подруга нещодавно розповідала, що ходила на курси, де її вчили працювати з гаджетами, і після них завела собі сторінку в Instagram. Одного разу прийшла з онуком на дитячий івент, а там розігрували безкоштовне навчання в школі англійської. Потрібно було запостити фото в Instagram і зібрати багато лайків. Вона так зробила – і виграла.

Я люблю купувати онлайн, адже там потрібно розраховуватися карткою. Восени з подругами знайшли в Telegram-каналі дешеві квитки до Кракова, швидко взяли, забронювали житло і полетіли разом відпочивати.

Іноді купую одяг в інтернеті, як-от цю сукню, що на мені. Але складно вгадати з розміром, одяг усе ж краще приміряти. Також онлайн бронюю квитки в кіно або на виставу, навіщо стояти в черзі?!

Готівку намагаюся не використовувати, тільки на ринку, бо там без неї ніяк. Усюди, де є можливість, розраховуюсь карткою. Віднедавна навіть телефоном – внук навчив.

Рідко користуюсь наземним транспортом, а в метро плачу карткою — так зручніше. Не розумію, навіщо люди стоять у довжелезних чергах за жетоном, це все тільки ускладнює. А картку підніс – і пішов далі.

Більше не потрібно передавати за проїзд, відволікати водія чи згадувати, в якій кишені лежить окремий проїзний для кожного виду транспорту.