Усі ми хочемо бути здоровими та щасливими й жити якомога довше. І навіть дещо робимо для цього. Проте складно сказати, як працюють ці способи та чи працюють узагалі.

The Village Україна спільно з програмою Horizon 2020 запитують учених про те, як найефективніше досягати щастя і довголіття.

Horizon 2020 – найбільша програма ЄС з наукових досліджень та інновацій, зокрема у сфері охорони здоров’я, демографії та добробуту. Вона фінансує науковців, дослідників, інноваторів, науково-дослідні інституції та бізнес у всьому світі й доступна в Україні. З детальними умовами участі можна ознайомитися на офіційному сайті.

Віктор Досенко, генетик, фізіолог, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України

Нещодавно мені потрапила на очі цитата улюбленого Германа Гессе з «Гри у бісер»: «Щастя не має нічого спільного ні з розумом, ні з етикою, воно у самій сутності своїй – дещо магічне, таке, що належить архаїчним, юнацьким щаблям людства». Ну… фігня, вельмишановний Германе Гессе. Ви застаріли, ви помиляєтеся, ви не ознайомлені із сучасними досягненнями науки.

Де живе щастя?

На думку вчених, у щасті немає ані магічного, ані архаїчного. Нейровізуалізація процесів у мозку в комбінації з молекулярною біологією та генетикою достатньо прояснила поняття щастя з погляду фізіології. Науковці ретельно покопирсалися в нейронній архітектурі емоцій, і наразі ми досить конкретно уявляємо, що має відбутися в мозку, аби людина почувалася щасливою.

Усе ж думки розділяються, і перша група вчених каже, що за щастя відповідає активність певного відділу мозку, а саме – зона медіальної префронтальної кори. Ця ділянка активується під час переживання людиною щасливих моментів, і розмір її більший у тих людей, які визначають себе як більш щасливі. 

Інша група стоїть на тому, що за щастя як нейрофізіологічний феномен відповідає не одна ділянка, а ціла група таких ділянок, взаємодія яких називається «підписом щастя». Внаслідок їх активності й виникає це чудове почуття.

Хто найщасливіший?

Проте вчені не знаходять чітких закономірностей, чому люди одних країн почуваються щасливими, а громадяни інших – нещасними. Це часом зовсім нелогічно.

Є Всесвітня мапа щастя, яку щороку оновлюють, вона візуалізує рейтинг країн за середнім показником щастя. Я стежу за цим рейтингом протягом кількох років, і для українців у мене погані новини. Перше місце традиційно посідає Фінляндія, а ми десь у глибинці й щорічно спускаємося на кілька позицій, наразі на 132 місці. Попри те, що рівень життя та людських свобод у нас, очевидно, не гірший, ніж у Судані, Беніні чи Уганді, там люди суб’єктивно почуваються щасливішими. 

Мені запам’ятався заголовок: «Супрун знайшла рецепт щастя. Секс, смородина, горох».

Ну добре, загалом українці не дуже задоволені життям. Але що робити конкретній людині, щоб стати щасливим?

Нещодавно вийшла науково-популярна стаття Уляни Супрун на цю тему: «Молекули щастя. Як дбати про свої нейромедіатори?». Мені запам’ятався заголовок: «Супрун знайшла рецепт щастя. Секс, смородина, горох». Власне, у цій статті вона каже про важливість підтримання балансу нейромедіаторів для гарного самопочуття, і важливу роль відіграють такі фактори, як правильне харчування, здоровий сон, спорт та обійми.

Які є рецепти щастя?

Умовно ми можемо розділити всі потреби на біологічні та соціальні. До біологічного рівня належать два перших щаблі піраміди Маслоу – їжа, вода, кисень, сон та безпека, до соціального – більш вишукані потреби: кохання, успіх, пізнання, навколишня краса та самореалізація. В ідеалі соціальні та біологічні джерела щастя варто комбінувати, хоча недостатнє задоволення біологічних потреб можна компенсувати задоволенням соціальних потреб і навпаки. Але так буває не завжди.

З віком у нас перекриваються біологічні джерела щастя. Різноманітна смачна їжа набридає.

Рід продовжувати ми вже не можемо і зазвичай не хочемо. І тому, якщо людина отримувала щастя лише з біологічного джерела, вона враз губить здатність насолоджуватися життям. А далі втрата сенсу життя, депресія, самогубство. Це, до речі, трапляється з багатьма.

Не допустити це можна, якщо вчасно навчити свій мозок отримувати щастя із соціальних джерел – від спілкування з людьми, допомоги людям, від розкриття своїх здібностей. Словом, треба знайти спосіб бути корисним іншим.

Люди не перестають грати, тому що старіють; вони старіють, тому що перестають грати.

Найшвидший спосіб відчути щастя – це поділитися чимось. Альтруїзм обумовлений еволюційно і є досить ефективним способом налагодження взаємодії із соціумом і, як наслідок, отримання емоційного задоволення.

Розглянемо його на прикладі мавп. У них є така процедура, як грумінг – одні мавпочки шукають воші та блохи у шерсті інших мавпочок. Подібна взаємодопомога сприяє тому, що у мавпи більше крові та менше інфекційних захворювань, а отже, уся зграя виживає краще, якщо мавпи вичісують одна одну.

Значення соціального розвитку хоч мавпи, хоч людини складно переоцінити.

Цікаво, що такий розвиток допомагає уникнути навіть таких нейродегенеративних хвороб, як Паркінсона чи Альцгеймера. Вони починаються тоді, коли людина не взаємодіє із собі подібними. Не пізнає, не розвивається, не прагне до чогось.

А ще є така слушна думка: люди не перестають грати, тому що старіють; вони старіють, тому що перестають грати. Це підтверджує наука. Ігри, які змушують нас думати, уповільнюють розвиток хвороби Альцгеймера. Не принципово, чи це шахи, чи комп’ютерні ігри. Обирайте гру до душі та розважайтеся. Цим ви забезпечуєте здоров’я своєї нервової системи на довгі роки.

Horizon 2020 виділяє близько 7,5 мільярда євро на проекти, спрямовані на покращення демографії, добробуту та охорони здоров’я

Олександр Скороход, кандидат біологічних наук, голова Ради молодих вчених, науковий співробітник відділу сигнальних систем клітини НАН України

Спершу треба розібратися, що охоплює поняття здорового способу життя. Можемо виділити чотири основні параметри: фізична активність, правильне харчування, здоровий сон і загалом низький рівень стресу. Чому ці фактори настільки важливі для здоров’я людини?

Спорт

У 2017 році дослідження вибірки у 1 300 000 людей показало, що рухливі люди живуть на три роки довше за тих, хто веде малоактивний спосіб життя. У 2016-му Американська асоціація кардіологів, а з нею і ВООЗ визначили мінімально необхідні для здоров’я норми фізичної активності. Це або 150 хвилин помірного навантаження на тиждень, до якого належать навіть швидка хода та прогулянка з собакою, або 75 хвилин інтенсивних вправ, як-от біг чи катання на велосипеді. Це нібито небагато, але, наприклад, у США наразі 40% підлітків навіть ці норми не виконують.

Крім того, що фізичні навантаження добре впливають на серцево-судинну систему і допомагають запобігти 80% серцевих хвороб, під час них організм насичується киснем, відповідно тканини та органи загалом краще працюють. Також фізична активність сприяє нейропластичності, у результаті чого підвищується наша здатність навчатися і покращуються когнітивні функції, зокрема пам’ять, увага, мислення та орієнтування в просторі.

Вам, напевно, у школі казали, що нервові клітини не відновлюються? Але недавні дослідження показали, що нейрогенез існує, і його швидкість хоч і досить індивідуальна, але краща у фізично активних людей.

Харчування

Другий компонент, що впливає на тривалість життя – це дієта. З погляду науки є два цікаві ефекти, що пов’язують харчові звички і тривалість життя.

У 30-х роках ХХ століття Клайв Маккей спостерігав за одним із них на прикладі щурів. При зменшенні кількості їжі на 30-60% щури жили вдвічі довше. Досліди на інших тваринах підтвердили ці результати. Так, майже 20-річний експеримент на макаках показав, що в них утричі зменшувалася смертність від серцево-судинних захворювань, майже не спостерігалися випадки смерті від метаболічних хвороб, аналог діабету в людини, і вдвічі менше тварин мали онкозахворювання. Коли подібний експеримент провели на людях-волонтерах, раціон яких урізали на 20-30%, вчені виявили в їхній крові зниження вмісту ліпідів низької щільності, які призводять до утворення атеросклеротичних бляшок, зменшення коливання рівня інсуліну, що часто є передвісником діабету, зниження маси тіла і, що цікаво, до зменшення температури тіла. Тож не дивно, що людям, які дотримуються низькокалорійної дієти, комфортніше жити в теплому кліматі.

Але тут є кілька зауважень. По-перше, низькокалорійна дієта не підходить дітям і вагітним жінкам. По-друге, хоча ми зменшуємо загальну кількість їжі, кількість вітамінів та мікроелементів, що надходять до організму, мають залишатися на тому ж рівні. Крім того, якщо ви вирішили дотримуватися низькокалорійної дієти, не треба одразу урізати об’єм споживаної їжі на 30%, це буде стресом для організму. Краще протягом трьох місяців зменшувати калорійність раціону на 10%.

Якщо ми говоримо про здорове харчування, то дуже цікавим явищем є аутофагія, за відкриття механізмів якої у 2016 році японський вчений Йосінорі Озумі отримав Нобелівську премію. Це явище полягає у тому, що, коли наші клітини перестають отримувати поживні речовини, вони переходять у режим виживання і починають активно споживати те, що міститься в них усередині. Першими «на переробку», трансформацію у щось корисне йдуть шлаки та пошкоджені білки. Поліпшується також захист від чужорідних бактерій та власних «неправильних» клітин (наприклад, онкотрансформованих). Аутофагія – це природний процес очищення організму, який допомагає впоратися з негативними наслідками старіння.

Процес аутофагії запускається в організмі за допомогою інтервальних голодувань. Мінімальний період голоду, який необхідний для цього – 12 годин, оптимальний – 16. Якщо ви пообідали о другій, відмовились від вечері, а поснідали о восьмій, то аутофагія до ваших послуг. Можна утримуватися від їжі протягом доби раз на тиждень. Якщо повністю голодувати складно, то дозволено вживати 400-500 ккал – це чотири банани або салат «Цезар». У цьому разі процес очищення також запуститься, проте, голодувати треба буде не менш як добу.

Якщо ви пообідали о другій, відмовились від вечері, а поснідали о восьмій, то аутофагія до ваших послуг.

Сон

Нещодавнє дослідження, яке охопило мільйон людей, показало, що в середньому норма сну становить 6,5-7,5 години, хоча це досить індивідуально. Учені виділяють фазу швидкого сну, яка триває 15 хвилин, і повільний сон, що продовжується протягом 75 хвилин. Різним людям потрібно від 4 до 6 таких 90-хвилинних циклів, а це від 6 до 9 годин. Значно більша або значно менша тривалість сну призводить до передчасної смерті.

Щоб визначити свою норму, проведіть науковий експеримент. Для цього вам знадобиться 2-3 тижні та будильник. Коли ви засинаєте, ставте будильник через 7,5 години, і так протягом кількох днів. Якщо згодом ви починаєте прокидатися за цей час без нього і при цьому почуваєтеся бадьоро – тоді це ваша норма, можете навіть спробувати зменшити її. Якщо ви розбиті й вам ледве стає сил вимкнути будильник – збільшуйте часовий проміжок сну і повторюйте експеримент.

Стрес

Насправді робота над усіма вищезгаданими факторами (фізактивність, дієта, сон) спрямована також і на те, щоб утримувати рівень стресу організму в нормі, бо це чи не основна умова довголіття. Теломери, ділянки хромосом, які є маркером віку, стають коротшими через старіння та сильний стрес, а отже, стрес надзвичайно тісно пов’язаний зі швидкістю старіння.

Стрес поділяється на позитивний еустрес і негативний дистрес. Поступове збільшення фізичного навантаження або зменшення калорійності раціону – це еустрес. Він розширює можливості організму, у результаті чого організм з часом пристосовується і почувається краще, ніж раніше. Дистрес викликає або дуже інтенсивний подразник, з яким організм не може впоратися, або сукупність кількох помірних стресових факторів, до яких ми не здатні адаптуватися. Великий рівень дистресу може викликати депресію або навіть думки про самогубство.


Доведений наукою метод зниження стресу – це медитація.

Доведений наукою метод зниження стресу – це медитація. Вам не обов’язково бути адептом буддизму або індуїзму, просто використовуйте західноєвропейський варіант медитації – протягом 5-10 хвилин концентруйтеся на диханні та намагайтеся абстрагуватися від метушливих думок.

Проте, намагаючись дотримуватися здорового способу життя, варто  дотримуватися і міри. Якщо людина різко сідає на корисну низькокалорійну дієту або різко збільшує рівень фізичного навантаження, її організм отримує більше стресу, ніж користі, і тоді всі ці операції марні. По-справжньому здоровий спосіб життя не так просто вибудовувати, оскільки є багато індивідуальних факторів, які треба враховувати. Тому, якщо ви задалися такою метою, черпайте теорію з авторитетних наукових джерел і консультуйтеся з фахівцями.


Дізнайтесь більше про фінансування та заохочення дослідницьких та інноваційних проектів від Програми Європейського Союзу Horizon 2020

Семен Єсилевський, доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту фізики. Учасник програми Horizon 2020, у рамках якої досліджує вплив викривленості клітинної мембрани та розподілу її компонентів на проникнення лікарських препаратів

Наразі людство входить в епоху, коли довге та щасливе життя без хвороб у старості стає пріоритетом номер один. Для цього потрібно працювати одночасно у багатьох напрямках, і один з них – лікування захворювань, які виникають у людей з віком (рак, хвороби Альцгеймера та Паркінсона). Їх подолання – це практична перспектива, на відміну від фантазій про вічне життя.

Про що говорить геном?

Задля подолання більшості небезпечних хвороб, які докучають нам, особливо у літньому віці, медицина сьогодні змінює свої підходи, якщо порівнювати з підходами десятирічної давнини. Вона намагається не тільки опанувати методи лікування хвороб, а й зрозуміти причини їх виникнення, зокрема на молекулярному рівні.

Усе, що відбувається з людиною, опосередковано спричинено тим, що записано в її геномі. Часто цей факт тлумачать так: у певному гені записано, що у 59 років у мене буде рак підшлункової, а отже, він буде. Але так цей механізм не працює.

Насправді у геномі зашифровані певні надзвичайно складні механізми, які впливають на ризик появи певного захворювання. Геном ДНК – це не фатальна доля, він говорить мовою ймовірностей. Сьогодні вчені намагаються розшифрувати цю мову, щоб з високою точністю прогнозувати ймовірність появи певної хвороби у конкретної людини.

Власне, тепер будь-яка людина може менш ніж за 1000 доларів замовити розшифровку свого генома у приватній фірмі. Такі компанії, крім послуг розшифровки, намагаються надавати рекомендації щодо правильного харчування, норм фізичних навантажень для конкретного клієнта. Але подібні рекомендації нерідко мають досить хитке наукове підґрунтя, оскільки комерційні фірми роблять дуже далекоглядні прогнози, які не підтверджуються науково.


Наприклад, лабораторія визначила, що певний варіант гену, присутній у людини, свідчить про те, що шлунковий фермент погано перетравлює окремі речовини, які є в зернових культурах. Базуючись на цих даних, клієнту рекомендують не їсти пшеницю. Але ці рекомендації – на рівні логічних домислів, оскільки для того, щоб отримати наукові дані з цього приводу, треба провести довге та клопітке дослідження.

Тому, на мою думку, наразі розшифровувати геном у приватній фірмі – це радше хайп серед прихильників здорового способу життя, аніж доцільна дія. Якщо у людини є якісь генетичні проблеми, то їй краще звернутися до медичного закладу, там результати й рекомендації будуть більш точними. І якщо, наприклад, спадкова схильність до раку підтверджується, це є приводом частіше та ретельніше робити огляд у відповідного лікаря.

Якщо ризики втілюються у життя і в людини насправді з’явилася хвороба, до якої вона генетично схильна, то сьогодні лікувати її можна ефективніше, ніж будь-коли до цього.


Розшифровувати геном у приватній фірмі – це радше хайп серед прихильників здорового способу життя, аніж доцільна дія

Як створюють ліки?

Раніше ліки проти певної хвороби вчені знаходили методом проб і помилок. Вони брали певну речовину й тестували, чи спрацьовує вона при лікуванні конкретного захворювання. Спочатку на культурах клітин у чашці Петрі, потім на щурах чи мишах. Якщо гіпотеза ефективності підтверджувалася, далі новознайдені ліки випробовували на людях.

У XXI столітті вчені виробили новий підхід до синтезування ліків, побудований на геномі людини. Логіка така: якщо у нас є якесь захворювання, ми можемо знайти у геномі ті гени, які так чи інакше асоційовані з цією хворобою, і подивитися, які білки цими генами кодуються. Далі треба зрозуміти, що саме робити з цими білками, щоб хворобу перемогти.

Їх можна або заблокувати (найпростіший випадок), або налагодити взаємодію між ними, або, якщо це якісь ферменти, що погано працюють, знайти спосіб покращити їх функціонування. Припустимо, нам треба заблокувати білок. Якщо структура таких білків відома, можна підбирати молекули, які підходять до цієї структури, як ключ до замка. Тобто хімічні речовини, що проникають в активні центри конкретного білка, і зупиняють його роботу. Цю складну процедуру сьогодні проводять не у пробірці, а на комп’ютері.

Перевага комп’ютерного дизайну ліків полягає у тому, що ми можемо перебрати мільйони молекул усього за кілька місяців. Процес значно пришвидшується, а отже, здешевлюється. З цього мільйона відбираються кілька десятків хімічних речовин, що мають добре спрацювати, згідно з результатами комп’ютерного моделювання, і далі їх синтезують і працюють з ними вже традиційними методами. Напрямок комп’ютерного моделювання ліків став настільки популярним, що ринок подібних послуг сягає наразі мільярдів доларів.

Це дуже великий крок до довгого та здорового життя. Завдяки вдосконаленню способів пошуку ліків у наш час з’являються засоби від невиліковних раніше хвороб, оскільки створення таких медикаментів стає вигідною справою. Ми також отримали змогу краще розуміти механізм хвороби. Нарешті розвивається індивідуальний підхід у медицині, який дає змогу підбирати ліки під генетичні особливості конкретного пацієнта.

Нарешті розвивається індивідуальний підхід у медицині, який дає змогу підбирати ліки під генетичні особливості конкретного пацієнта.

Фінансування Horizon 2020 —

це можливість реалізувати конкретні наукові проекти та вирішити виробничі завдання

Матеріал підготовлено в рамках проекту
«Комунікація Європи в Україні»,
Представництва ЄС в Україні

Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.