Мозаїчне панно «Українська пісня» на вулиці Хмельницького, 26, біля Національної опери осипається роками. У травні в будівлі змінився власник – за 311 мільйонів гривень будинок, де розміщувався готель «Ермітаж», придбало ПАТ «Житомирський меблевий комбінат». Це один із пʼяти найдорожчих обʼєктів малої приватизації за останні пʼять років.

Фонд «Має значення» заявив про намір відреставрувати мозаїку у вересні. Попри сподівання активістів, новий власник не дає дозволу на реставрацію, хоч обовʼязковою умовою торгів, на яких продали «Ермітаж», було збереження мозаїки 1967 року, яку створив художник-монументаліст Степан Кириченко.

12 березня мозаїку внесли до Переліку обʼєктів культурної спадщини, однак ще не уклали охоронний договір, який зобовʼязав би власника відновити мозаїку. У компанії «Житомирський меблевий комбінат» на запит The Village Україна про те, чи планують сприяти фонду «Має значення» або іншим реставраторам у відновленні мозаїки, не відповіли.

Автор мозаїки: Степан Кириченко (1911—1988) - власне фото

Востаннє панно оглядали у 2019 році. За цей час пошкоджень зазнала верхня частина мозаїки «Українська пісня», де зображене обличчя дівчини. Ми розпитали співзасновника фонду «Має значення» Ярослава Федоровського про те, що заважає відновити мозаїку, а директорку департаменту культурної спадщини КМДА Марину Соловйову – про те, як цьому можна зарадити.

Чому мозаїку досі не відреставрували та чи можливо це взагалі?

У фонді «Має значення» розповідають, що намагалися звʼязатися з директором підприємства та вели комунікацію з юристами «Житомирського меблевого комбінату». Спочатку ті казали, що згодні на співпрацю, якщо це буде за гроші, зібрані фондом, але переписка так і залишилася перепискою, згадує Федоровський.

фото:  avtostantsia.pizza

З власником будівлі намагалися звʼязатися також через депутатку Київради, яка знає власника будівлі, каже Федоровський. Утім, той через приватні комунікації нібито відмовився співпрацювати з фондом. Федоровський порівнює ситуацію з реставрацією мозаїки біля Оперного з можливим знесенням автостанції «Поділ», через яке фонду не вдалося відновити історичну вивіску автостанції.

Я думаю, відбувається те ж, що й з автостанцією «Поділ», де ми планували робити реставрацію вивіски, а у власника, ймовірно, інші плани на саму будівлю [...] Питання побудови бізнес-центру вони відклали, але залишили їх у голові. Це дзеркальна ситуація [з панно «Українська пісня»]

   

– каже Федоровський

Для збору коштів на реставрацію фонд «Має значення» планував залучити підприємців і запустити спільнокошт, презентувавши перед цим дослідження, яке пояснювало, куди саме підуть гроші.

→ Ми вирішили оновлювати історичні вивіски в Києві. Навіщо маріуполець організував рух «Має значення»

У 2019 році спонсорувати реставрацію мозаїки мав футбольний клуб «Шахтар». Роботи обіцяли виконати за два тижні, але так і не почали. Над відновленням мала працювати бригада монументалістів під керівництвом Федора Григорова, яка раніше брала участь у реставрації фонтану «Зорі та сузір’я» авторства Володимира Мельниченка й Ади Рибачук біля Київського палацу дітей і юнацтва.

Утім, футбольний клуб «Шахтар», імовірно, покинув цей проєкт, каже Федоровський. За його словами, «Шахтар» нібито мав власні бізнес-інтереси. Колаборацію футбольного клубу й фонду він називає «класною іміджевою історією», від якої виграли би обидві організації.

Як зберегти мозаїки в Києві, якщо до них немає доступу?

У фонді «Має значення» кажуть, що є й позитивні зрушення – департамент культурної спадщини КМДА планував розробити документацію для надання охоронного статусу мозаїці «Українська пісня». Дійсно, 12 березня мозаїку внесли до Переліку обʼєктів культурної спадщини Києва. Однак охоронний договір із власником, де він би зобовʼязувався утримувати мозаїку у відповідному санітарному й технічному стані, ще не підписали.

Ідея зробити інвентаризацію всіх мозаїк у Києві зʼявилася після того, як на Печерську мозаїку 1970-х років частково перекрили кондиціонерами, коментує The Village Україна директорка департаменту культурної спадщини КМДА Марина Соловйова. У грудні в Реєстр культурної спадщини внесли панно «Вітер» на фасаді колишнього ресторану «Вітряк» на проспекті Академіка Глушкова. Це одна з двох монументальних робіт «шістдесятниці» Алли Горської, які вціліли в Києві. 

За словами Соловйової, документи щодо внесення до реєстру обʼєктів культспадщини вже підготували також для мозаїк на Берестейському проспекті, їх мають внести в перелік «незабаром».

Київрада почала працювати над механізмом збереження мозаїк, заявляли там наприкінці лютого. Кілька сотень творів монументального мистецтва перебувають у «вкрай загрозливому» стані через невідповідне використання, брак ремонту й занедбаність будівель, де розміщені мозаїки, каже депутат Київради Ярослав Федоренко. 

Крім того, за знищення чи руйнування мозаїк планують збільшувати відповідальність, нагадала Соловйова. На її думку, за це мають бути більш серйозні санкції, наприклад, штраф у розмірі щонайменше мільйона гривень або кримінальна відповідальність. Наразі штраф за пошкодження чи знищення мозаїки складає 1700 гривень для фізичної особи та від 17 до 170 тисяч гривень для юридичної особи.

Наше завдання як людей ззовні – контролювати, бо вони [ДОКС] можуть розробляти цю документацію роками. Ми хотіли піти до Віталія Кличка, але, хоч він і міський голова, я не впевнений, чи є в нього контакти, щоб організувати комунікаційний міст між нами та власником будівлі [біля Оперного]. Ми можемо багато писати й говорити, але в нас немає інструментів

   

– коментує співзасновник фонду «Має значення»

Який стан мозаїки та що з нею робити? Покрокова інструкція від фонду «Має значення»

Мозаїка біля Оперного найбільше пошкоджена у верхній частині, де осипається обличчя дівчини-танцівниці, кажуть у фонді «Має значення». Через розгерметизацію всередину залітають бруд і вода, через що мозаїка відʼєднується від стіни, а плитка відпадає.

 

У мозаїки зʼявився такий собі «пивний животик», вона руйнується зсередини. Там була стара дореволюційна цегла, яку, наскільки я розумію, не привели до порядку, а поверх просто поклали цемент і саму мозаїку

   

– коментує Федоровський

Чому так відбувається? У фонді «Має значення» впевнені, що причина в тому, що були допущені помилки під час будівництва. Щоб виправити це, потрібно повністю знімати панно і перекладати його наново. Федоровський, втім, не впевнений, що в Україні є спеціалісти, які здатні зняти мозаїчне панно за раз, тому команда фонду, якщо отримає доступ до мозаїки, планує перекладати її шматками та законсервувати.

Уявімо, що фонд отримує доступ до мозаїки, хоч цього й не дозволяє власник. Що далі? Насамперед потрібно буде отримати ще кілька дозволів, зокрема від департаменту культурної спадщини КМДА на проведення робіт, а також від Патрульної поліції на заїзд техніки на тротуар і можливість працювати в конкретну дату. Після цього фонд «Має значення» планує підняти на крані до мозаїки та перевірити, як вона змінилася з 2020 року, законсервувати її та почати збирати кошти на подальше відновлення.

Команда вже відтворила обличчя дівчини за кресленнями та ескізами. Ця частина мозаїки вже готова, потрібно просто залізти та вставити її [...] Треба законсервувати цю мозаїку до кращих часів, якщо вони наступлять, бо ми можемо її взагалі втратити

   

– каже Федоровський

Навіщо взагалі зберігати радянські мозаїки?

На думку Федоровського, повністю «викреслювати» радянський період із української історії неправильно, адже це радянський український період, під час якого творили українці, зокрема робили мозаїки та вивіски.

Ми не пропагандуємо Радянський Союз, але хочемо, щоб у людей не залишилося «пустих плям». Щоб коли нащадки питали: «А що було в Україні в 20 столітті?» – ми відповідали, що крім жахів були також мозаїки, вивіски, будівлі й архітектура

   

– пояснює співзасновник фонду «Має значення»

фото:  maieznachennia

За словами Федоровського, кількість лайків під першим постом фонду про реставрацію мозаїки біля Оперного показала, що для містян це панно дуже важливе. «Прибираючи радянські мозаїки ми також забираємо частину життя в людей, які жили в ті часи», – додає Федоровський.

Співзасновник руху Save Kyiv Modernism та архітектор Synectic A Віктор Герасименко каже, все монументальне мистецтво в Україні робили саме українці. За його словами, здебільшого це був протест проти влади, зокрема у сфері української культури, прояви якої в Радянському Союзі забороняли.

Митці йшли на хитрі рішення: зашивали у свої роботи підтексти, які дійсно мали значення, а ЦК розповідали якусь нейтральну легенду, щоб їхня робота таки була реалізована. Щодо стану [мозаїки] невідомо, але можливо власник будинку – комуніст?

   

– коментує Герасименко

Обкладинка: antomoro