СитуаціяСкільки коштує лікувати COVID-19 у Києві

На лікування одного пацієнта в лікарні держава в середньому витрачає 20 тисяч гривень. При госпіталізації пацієнт може безкоштовно пройти тестування на COVID-19 та лабораторні дослідження, отримати медичну допомогу, консультації лікарів і всі необхідні медикаменти, а також кисневу підтримку, інтенсивну терапію та підключення до апарату штучної вентиляції легень або екстракорпоральної мембранної оксигенації за необхідності.

Якщо ж людина лікується вдома, вона може безкоштовно звернутися до свого сімейного лікаря, отримати направлення на безкоштовний ПЛР-тест на COVID-19 і комп’ютерну томографію (КТ) за необхідності. Лікування вдома потрібно оплачувати самостійно. Про це Національна служба здоров’я України написала на своїй Facebook-сторінці.

Проте під постом користувачі поскаржилися, що під час лікування в лікарні мали власним коштом купувати всі медикаменти та давати «подяки» лікарям і медсестрам. Також описали випадок, коли навіть у критичному стані пацієнт не потрапив до лікарні, бо місць уже не було. Віктор Загреба, консультант із транспорту та дослідник безпеки дорожнього руху, написав у Facebook, що під час лікування вдома змушений був здавати ПЛР-тести та КТ за свої кошти в приватних клініках через черги в державних.

Запитуємо киян, які перехворіли на COVID і лікувалися вдома та в лікарні, скільки їм довелося заплатити за лікування, які додаткові витрати варто врахувати, та з’ясовуємо, чи реально лягти в стаціонар приватної клініки, якщо в державній не знайшлося місця.

Я захворів наприкінці липня й лікувався 3,5 тижні. Відчув, що почуваюся недобре, поміряв температуру – 37,3. Опівночі піднялася вже за 40, я викликав «швидку». Мені сказали, що це схоже на COVID, тому треба здавати тест і лягати в лікарню. Я погодився, працівники «швидкої» викликали для мене інфекційну бригаду. Здивувало, що перша бригада була одягнена, як «космонавти», а інфекційна – у звичайному одязі. На лікарці навіть не було маски, пояснили це так: «Ковід не підтверджений – значить, можна без маски». Пропонували забрати мене в лікарню, але я не хотів, адже там люди вже з підтвердженим діагнозом, а моя ситуація була невизначена. Мені сказали, що лягати відразу необов’язково, і я можу зробити це в будь-який момент, якщо стане гірше.

Мені не пропонували зробити тест, сказали, що потрібно сконтактувати із сімейним лікарем, який має направити мене. Але коли я написав своїй сімейній лікарці, виявилося, що вона у відпустці. Зрозумів, що швидше буде здати тест у приватній клініці, тому пішов у «Медіком», де він обійшовся мені в 1 920 грн. Результату довелося чекати 3 дні, хоча обіцяли, що максимум він буде готовий за 48 годин. Тест був позитивний. Також зробив КТ у «Добробуті» за 1 280 грн. КТ було хороше, але тепер я знаю, що краще робити його пізніше, після початку хвороби та за призначенням лікаря.

Я попросив знайомих, щоб вони зайшли в районну лікарню, де я обслуговуюся в сімейного лікаря, та запитали, хто черговий лікар на заміні. Відверто кажучи, цим лікарем я дуже розчарований, тому що він узагалі нічого мені не підказував і не призначав. Єдина його відповідь на всі мої запитання була: «Це нормально, лягайте в лікарню». «Мені важко дихати» – «Це нормально, лягайте в лікарню». «У мене висока температура» – «Це нормально, лягайте в лікарню». Таке враження, що його завданням було просто зняти із себе відповідальність.

Наступні 4 дні в мене була температура, вища за 38.5, і кашель. Збивав її парацетамолом або уколами (якщо піднімалась за 39). На 5-ий день температура знизилася до 37.6–38.5, зникла можливість вдихати на повні легені. Одного разу вночі мені навіть стало страшно, що я можу задихнутися. Я не купував пульсоксиметр, але мені двічі міряли сатурацію крові. Перший раз, коли приїжджала «швидка», а другий – після того, як було складно дихати вночі. Я пішов у відділення «швидкої», що розташоване за 100 метрів від мого будинку, та попросив їх поміряти – цсе було в нормі.

Консультації чергового лікаря на заміні були безкоштовні, як і повторний ПЛР-тест у державній лікарні. А от лікування ні. Моя сімейна лікарка знайшла час відповісти мені з відпустки й призначила мені вітамін C, вітамін D, цинк, препарат для розрідження крові, щоб запобігти тромбозу. Коли стало важко дихати, призначила ще один препарат. У сумі на ліки я витратив десь 1 000 гривень.

Повторний тест на COVID через 10 днів я здав безкоштовно. Через 3 дні отримав результат, він був знову позитивним. Оскільки на другому тижні хвороби температура не піднімалася вище 37,6, кашель вщухав, а дихати стало легше, я вирішив здати ще один тест. Він знайомих чув, що вони тоді чекали результату до 8–9 днів, зрозумів, що не готовий так довго чекати, тому здав у приватній клініці. Тест для мене був безкоштовним, тому що його вартість покрила профспілка організації, у якій я працюю. Цього разу тест був негативним. Але коли здав повторний, щоб підтвердити результат, він виявився знову позитивним.

Коли з відпустки повернулася моя сімейна лікарка та я потрапив на прийом, вона пояснила мені, що результати можуть розходитися та нормально мене проконсультувала. Після цього я здав тест на антитіла IgG у «Дніпролаб» за 570 грн. Виявилось, що антитіл у мене багато, уже виробився імунітет. Також я здав ще один ПЛР-тест у «Ніколаб» за 770 грн і на наступний день отримав негативний результат.

Окрім лікування й тестів, довелося ще чимало витратитися на таксі, щоб їздити до клінік. За 3,5 тижні хвороби це обійшлося мені в близько 1 000 грн. Також було багато витрат, пов’язаних із харчуванням. Я не ходив у магазин сам, тож доводилося постійно замовляти доставку, на це теж витратив значно більше коштів, ніж зазвичай на їжу.

Я контактувала з людиною, хворою на ковід, яка на той момент про це не знала. Коли в неї підтвердився діагноз, я зробила тест – він був негативним. Це коштувало мені 700 гривень у ДНК лабораторії. Через кілька днів у мене піднялася температура 37–37,5 і трималася кілька днів. Знову зробила тест, він знову був негативним. Коли з’явився кашель, я вирішила звернутися до лікаря за страховою. Мені призначили ліки, стандартні при ГРВІ, але їхню вартість покрила страхова. Ще через кілька днів стало зрозуміло, що мені нічого не допомагає, а температура продовжує підвищуватися до 38–39.

Я знову звернулася в страхову й попросила про госпіталізацію. Але вони не могли надати мені госпіталізацію за страховкою, тому просто викликали «швидку». Вона приїхала, спочатку мені сказали, що місць у лікарнях немає, але потім знайшли місце у 18 лікарні. Кілька днів за мною спостерігали, збивали температуру й ще раз узяли тест на COVID, для мене він був безкоштовним. Буквально за день я отримала позитивний результат, після цього мене перевезли в Олександрівську лікарню.

Олександрівська лікарня була переповнена. Для того, щоб мене туди поклали, треба було вистояти чергу на 1,5 години у «швидкій» на вулиці, за мною було ще 9 «швидких» у черзі. Зрештою місце для мене знайшли, я лікувалася там ще 9 днів. Окрім вірусу, у мене діагностували пневмонію з ураженням правої легені. Мені призначили два антибіотики, укол для судин (кажуть, що він дорогий, але в лікарні він був для мене безкоштовним), таблетки від кашлю. В обох лікарнях мені не доводилося платити за лікування, купувати самостійно ліки чи платити лікарям, навіть натяків таких не було. За повторний тест також не довелося платити.

Єдине, за що я заплатила в лікарні, це видрук знімку КТ і запис на диск. Це обійшлося мені у 250 гривень. А коли мене виписували, дали рекомендації препаратів для подальшого лікування вдома. Вони обійшлися мені в 1 500 гривень.

Окрема тема – це харчування в лікарні, м’яко кажучи, воно не дуже. Звісно, перший час лікування їсти не хочеться взагалі, але ближче до видужання це питання стоїть гостріше. Мені пощастило, адже щодня брат привозив мені їжу, воду та все необхідно, тому тут мені не довелося додатково витрачати гроші на це.

Попереду в мене ще додаткове лікування від наслідків пневмонії в пульмонолога також власним коштом.

Ілюстрації: rawpixel