Київський міст Патона побудували 67 років тому. Він є першим у світі суцільнозварним мостом і пам’яткою архітектури місцевого значення. На початку 2000-х років Американське інженерне співтовариство визнало міст Патона як одну з найкращих зварних металевих конструкцій 20-го століття.

Аварійною пам’ятку архітектури визнали в 2014 році, а в 2018-му – як критично аварійну. У лютому 2020 року на мосту перекрили дві крайні смуги, а фахівці Українського інституту сталевих конструкцій імені Шимановського почали обстеження мосту, після якого міська влада має вирішувати, що з ним робити.

Двоє спеціалістів розповідають, чому міст почав руйнуватись і що на нього може очікувати в майбутньому.

Дмитро Беспалов

експерт із транспортного моделювання

Міст має функціонувати не менше 100 років. Київські мости починають «утомлюватися» раніше закладеного терміну експлуатації через посилений трафік. Коли будували київські мости, ніхто не розраховував на таку кількість автомобілів. Автомобілі створюють навантаження вібрацією, по всьому місту їздять перевантажені автівки. Ось цей увесь трафік створює не ті навантаження, на які конструкції були розраховані.

Мостовики вважають, що більшість українських мостів «з’їли» свої конструктивні запаси: у Радянському Союзі були дуже щедрі запаси міцності, і тепер мости, по суті, працюють на цих запасах. Там зараз усе працює не так, як інженер передбачив у конструктивних схемах, вони фактично існують на міцності бетону й металу. Цього надовго не вистачить.

У Радянському Союзі були дуже щедрі
запаси міцності, і тепер мости, по суті,
працюють на цих запасах

Проблема моста Патона в тому, що він отримав не те навантаження, на яке був розрахований. Ми, наприклад, дах розраховуємо на певне снігове навантаження, а тут випадає в 5 разів більше опадів. Якийсь час дах буде справлятися, але потім конструкції починають втрачати міцність. Приблизно таке ж відбувається з мостом.

Як тільки говориш про капітальний ремонт моста, відразу ж спливають історії про трамваї на мосту, мовляв, треба їх туди повернути. Ідуть історії про те, що «а давайте його полегшимо». На закритих нарадах обговорювалося також те, що можна міст «полегшити». Наприклад, зняти залізобетонні конструкції з опор, якимось способом зміцнити, а зверху зробити металевий, легший міст – і тоді ця споруда стоятиме.

Місто дограється з цим мостом. Це загрожує його повним виведенням з експлуатації. Наприклад, таке вже робили в Дніпрі: там по тому мосту лише людям дозволили ходити. За певного збігу чинників нам це теж загрожує – повністю закрити його для авто та дозволити рух пішоходам і велосипедистам.

Коли ми обговорювали кейс з Дніпром, то говорили також про те, що, якщо один з мостів Києва відмовить, то який-небудь інший міст теж доведеться закрити для авто та пустити по ньому посилений громадський транспорт. Будь-який міст у Києві – це більше 100 тисяч автомобілів і майже 200 тисяч людей, які перетинають його щодня. Їм потрібні будуть альтернативні шляхи. Інші мости будуть не готовими прийняти таку кількість людей. Тоді в нас є інші варіанти: або сильно зміщувати за часом проїзд по мосту, або спробувати компенсувати завдяки громадському транспорту.

Валерій Позняков

заступник гендиректора Інституту електрозварювання імені Патона

Процеси руйнування почали активно розвиватися після 2013 року. Тоді на мосту Патона змінювали комунікації, які розташовувалися під тротуарами. Відповідно розбивали асфальт і бетонну плиту, а сміття падало на металеві конструкції. Сміття – це та губка, яка всмоктує вологу, а волога є тим фактором, який сприяє утворенню іржі. Через неї метал окислюється та втрачає свою товщину. У 2018 році відбулося руйнування однієї поперечної балки, а згодом ще однієї. Їх замінили, але ми побачили, що треба бити в набат.

Начебто на початку ми знайшли розуміння з міською владою, але потім зайшли в глухий кут. Міська влада хотіла зробити одразу й обстеження, і проєкт на реконструкцію. Ми з цим не погоджувалися, бо розуміли, що затягнеться на невизначений термін. Міст – це пам’ятка архітектури, і потрібно мати певні дозволи. Найголовніше ж було обстежити металеві балки, на яких усе тримається. Ці суперечки йшли майже рік. Урешті вирішили спочатку робити обстеження, а тоді вже робити реконструкцію.

Начебто на початку ми знайшли розуміння з міською владою, але потім зайшли в глухий кут

Кінець кінцем до нас прислухались і вирішили спочатку зробити повне обстеження мосту. Тендер виграв Інститут металевих конструкцій імені Шимановського, а нас залучили як фахівців, які можуть зробити повне обстеження головних балок.

Надалі на ці балки можна буде покласти нову металеву плиту, яка буде легшою за бетонну, а по-друге, вона вже сама буде виконувати роль поперечних балок. Це зменшить вагу самого мосту й дозволить збільшити транспортне навантаження.

Обстеження ведемо з березня. Наразі обстежили біля третини балок мосту. Цей ретельний огляд показав, що є корозія, у деяких місцях вона суттєва, є втрати товщини металу з 14 до 7 міліметрів, але це локальні ділянки, вони можуть бути відновлені та посилені. Поки ми не думаємо, що треба змінювати головні балки. Після ремонту треба буде виконати роботи із захисту металу від корозії. Обстеження триватиме до кінця року, ми свою частину плануємо закінчити до жовтня.

Фото: Андрій Баштовий