На місці демонтованих МАФів у Києві вирішили встановлювати парклети, щоб боротися з незаконним паркуванням на тротуарах. Вуличні меблі вже можна побачити біля станції метро «Тараса Шевченка» та «Політехнічний інститут», а також у скверах біля Цирку й Дарницької площі. Але все це справді – не парклети, каже урбаніст та автор каналу NE:Urban Сергій Момотюк. Пояснюємо, що ж таке парклети, як «зелені» лавки впливають на спеку в місті та чи можуть містяни встановити їх самостійно.

Що таке парклети?

Парклети – це різновид вуличних меблів. Але їх встановлюють для боротьби з хаотичним паркуванням автомобілів, а також щоб створити додатковий громадський простір для пішоходів.

Парклети можуть мати будь-яку форму, бути виготовленими з різних матеріалів і необов'язково повинні мати зелені насадження. Але щоб називатися «парклетами», вони мають займати саме проїжджу частину чи місця, де незаконно паркуються автомобілі. 

Батьківщина парклету – США, а саме Сан-Франциско. У 2005 році міські активісти встановили на парковці лавки й вазони з квітами. Ініціативу задумували як експеримент. Проте такі лавки з квітами набули такої популярності, що почали зʼявлятися не лише в інших містах США, а й у європейських. Тепер їх можна побачити, зокрема, у Берліні, Парижі та Барселоні. Зараз парклети часто входять до офіційних міських програм озеленення. 

Перший в Україні парклет облаштували у 2015 році в Івано-Франківську, а другий – у Чернівцях. Такі вуличні меблі також встановлювали в Хмельницькому, Дніпрі та Сумах. Але повернімося до Києва.

Що не так із парклетами в Києві

У травні в КМДА заявили, що парклети встановлять у всіх районах Києва. Така ініціатива виникла на запит киян, казав директор Департаменту захисту довкілля й адаптації до зміни клімату КМДА Олександр Возний. Облаштування парклетів поклали на районні комунальні підприємства з утримання зелених насаджень (КП УЗН). Лави з квітами та деревами зʼявилися на кількох локаціях. Проте, кажуть урбаністи, муніципальні парклети не виконують своєї початкової функції.

«Парклет» біля станції метро «Політехнічний інститут»

Деревʼяну лавку, яку встановили на тротуарі Берестейського проспекту, не можна назвати парклетом, кажуть урбаністи. Ця зона й до цього належала пішоходам, а водії там не паркувалися. «Таку конструкцію логічно називати просто лавкою», – кажуть у NE:Urban.

До того ж вона розташована в незатіненому місці на восьмисмуговому проспекті, де немає контролю швидкості.

«Парклет» у сквері біля Цирку

Конструкцію з лавами та кадками з деревами встановили за зупинкою громадського транспорту в невеликому сквері біля Цирку на Галицькій площі (раніше – площа Перемоги). «Це не проїжджа частина, не парковка. Отже, будь-які конструкції на цьому місці не можна називати парклетами», – зазначають у NE:Urban.

Дерева в кадках «виконують суто декоративну функцію». Хоча в сквері можна було висадити багаторічні дерева або в’юнкі рослини на конструкцію-каркас. А також встановити рамку для розпилювання води під час спеки, коментують активісти.

Крім того, у сквері встановили тримачі для милиць, однак не забезпечили безбар’єрний вхід. Пісок, поламана плитка, каналізаційний люк і стовп заважають вільному проходу.

«Парклет» у сквері на Дарницькій площі

Тут облаштували деревʼяні лави, які декорували травами й квітами, також розмістили вазони з гортензіями та двома саджанцями катальп. У спільноті «Пасажири Києва» кажуть, що конструкцію знову встановили в зоні для пішоходів, а не на паркомісці. Тож і це не парклет.

«Зелені» вуличні меблі біля станції метро «Тараса Шевченка»

Лавки з квітами встановили під деревами біля Поліклініки №3 дитячої клінічної лікарні, що на вулиці Турівській, 26. Цю конструкцію «зеленбудівці» назвали вже не парклетом, а просто «зеленими» вуличними меблями. Сергій Момотюк припускає, що назву змінили через критику містян. 

Хоча на місці цих лавок паркувалися автомобілі, урбаніст вважає, що конструкцію однаково не можна назвати парклетом, адже цей простір належав пішоходам.

Водночас, на його думку, обʼєкт більш вдалий, оскільки його облаштували там, де завжди багато людей.

Яким має бути справжній парклет

Парклет у Чернівцях Сергій Момотюк називає успішним проєктом. Завдяки йому вдалося зробити частиною тротуару місце, де до цього паркувались автомобілі.

Цей парклет у формі лавок із квітами встановили у 2015 році на місці, де стояли смітники, а згодом почали паркуватись автомобілі. Проєкт реалізувала місцева фірма «Імпульс» за власні кошти.

Зараз цього парклету вже немає: у 2023 році ділянку перетворили на повноцінний тротуар. Щоби відділити простір для пішоходів від проїжджої частини, ширину дороги звузили та поклали бордюр. Роботи провели під час капітального ремонту тротуарів у місті. Там також хотіли облаштувати лавки та велопарковку.

«Кожен парклет мав би проходити цей еволюційний етап. Оскільки парклети є елементами тактичного урбанізму, яким містяни або влада позначає місце, де хочуть облаштувати тротуар і передати для використання пішоходам», – каже Момотюк.

Чи впливають вуличні меблі на спеку в місті

Цьогоріч спека в Києві побила всі температурні рекорди. Крім того, прогнозують, що кожне наступне літо буде гарячіше за попереднє. У липні ініціатива «Містознавство» проаналізувала температуру поверхонь у Києві. Урбаністи хотіли показати, як озеленення допомагає адаптувати міста до спеки. За їхніми даними, вуличні меблі біля Цирку нагрілися до +60°С, оскільки на них потрапляє пряме сонячне проміння, а висаджені катальпи й інші саджанці ще замалі, щоб створювати затінок.

Момотюк каже, що зазвичай парклети роблять із деревини, хоча вимог щодо матеріалу немає. Проте він помітив, що деякі парклети в Києві виконані з деревообробного матеріалу. Такий матеріал здатний нагріватися на сонці більше, ніж звичайна деревина. У спекотні дні температура таких конструкцій становила до +50°С. Водночас інші матеріали нагрівалися менше.

«Парклети краще виготовляти з дерева й встановлювати відповідним чином. Оскільки недоцільно розташовувати місця для сидіння людей і відпочинку під сонцем, де немає жодного затінку», – каже урбаніст.

То що робити з «парклетами»?

У Києві «парклетами» займаються комунальні підприємства, кожне з них має свій підхід до вибору місць, де їх потрібно ставити. Погодити розташування парклетів на паркомісцях чи проїжджій частині важко, бо потрібно подолати багато бюрократичних процедур. Саме тому конструкцію простіше встановити на тротуарі. Хоча тоді й парклетом її називати не можна, каже Момотюк.

«Насправді ці лави однаково важливі для жителів, і ними будуть користуватися. Проте їх не потрібно називати парклетами, щоб не підмінювати поняття», – додає Момотюк.

Місцеві жителі можуть встановити парклет самостійно. Але потім постане питання – хто буде опікуватися обʼєктом? «Без належного обслуговування будь-який парклет починає псуватися через два-три роки», – каже урбаніст. 

Ще одна проблема – для встановлення парклету на проїжджій частині або на паркомісцях активістам однаково треба отримати погодження у відповідних органах.  

Вирішенням ситуації було б погодити норми щодо встановлення парклетів у Правилах благоустрою міста, вважає урбаніст. «Тоді не було б суперечок щодо місця встановлення, значення та процедури облаштування парклетів», – каже Момотюк.