Пейзажна алея розпочинається від оглядового майданчика біля Національного музею історії України й завершується між будинками №36 і 40 на вулиці Великій Житомирській. Алею збудували на початку 1980-х років за проєктом архітектора Авраама Мілецького.

У 2007 році на Пейзажній алеї майже почали будівництво девʼятиповерхового будинку для співробітників МЗС, хоча територія належить до охоронної зони Софійського собору, котра перебуває під захистом ЮНЕСКО. Тоді кияни відстояли Пейзажну алею. А щоб унеможливити повторну спробу забудови, облаштували там мозаїчний парк. Скульптури на замовлення активістів виготовив митець Костянтин Скритуцький.  

У червні 2024 року одну зі скульптур Скритуцького «Янгол на подушках» демонтували, а на її місці встановили нову, уже іншого майстра.У громадській організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива», яка опікується мозаїчним парком, кажуть: відновлювати скульптуру Скритуцького було недоцільно, оскільки «первинна технологія була невдала». Сам скульптор не задоволений, що обʼєкт демонтували (і фактично зруйнували) без його згоди.

Але «Янгол на подушках» – не єдина скульптура Пейзажки, що потребує відновлення. В «Андріївсько-Пейзажній ініціативі» кажуть, що мозаїчний парк в аварійному стані. Діалогу між автором скульптур й активістами, які утримують парк, немає. Тож майбутнє Пейзажної алеї, до якої ми звикли, під загрозою. Розбиралися, що відбувається і як цьому можна зарадити.

Що трапилось із «Янголом на подушках» 

Композицію «Янгол на подушках» (також її називають «Дівчина на подушках») остаточно демонтували на початку червня 2024 року. Це зробили за рішенням ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива», яка відповідає за утримання мозаїчного парку на Пейзажній алеї. За словами голови організації Ірини Невмержицької, на момент демонтажу скульптура вже шість років була без «янгола», оскільки його передали Скритуцькому для реставрації. 

«Скритуцький отримав кошти на реконструкцію скульптури близько шести років тому. Тоді «янгола» зі скульптури зняли, а на Пейзажній алеї залишилися лише подушки з металевими штирями», – каже Невмержицька в коментарі The Village Україна.

З того часу «янгола» на Пейзажну алею так і не повернули. В організації вважали «нонсенсом» відновлювати самі «подушки», які втратили 40% мозаїки, бо незрозуміло, де інша частина скульптури. Тому на загальних зборах вирішили встановити нову скульптуру, а «подушки» – демонтувати.

«Цільна скульптура там тільки «янгола», а «подушки» – це бетонна основа, яку неможливо зняти, зрізати чи перенести, тому їх розбили й вивезли», – пояснюють в організації.

Автор скульптури Скритуцький каже, що дізнався про демонтаж випадково, коли прогулювався Пейзажною алеєю. У своєму дописі у Facebook він стверджує, що не відмовлявся відновлювати її, але ніхто в нього не запитував. «Скритуцький каже, що скульптуру демонтували без його згоди, хоча частина скульптури була демонтована раніше для реставрації», – відповідають на цев «Андріївсько-Пейзажній ініціативі». Ми звернулися до скульптора по коментар, проте він поки що відмовився говорити, пославшись на те, що справою займаються адвокати. Скульптор також додав, що звернеться до редакції пізніше з офіційною інформацією.

Замість композиції Скритуцького встановили роботу Вʼячеслава Дідківського, це теж скульптура «янгола», але вже не на подушках, а на будиночку.

«Ми визнаємо, що новий обʼєкт суспільство сприйняло неоднозначно, але також є багато людей, яким він подобається. Такі речі завжди певними представниками суспільства сприймаються дуже не однозначно», – додає Невмержицька.

Активіст Дмитро Перов зареєстрував на сайті Київради петицію з вимогою повернути скульптуру Скритуцького на Пейзажну алею. Він назвав її руйнування «порушенням права автора на витвір» і порівняв цю подію з демонтажем «Квітів України». 

«Є авторське немайнове право – це право автора вимагати своє визнання як автора. Усі визнають, що Скритуцький – автор цих скульптур. Також є авторські майнові права – це право щось робити з цією скульптурою: доповнювати, прибирати, змінювати, реконструювати тощо», – каже Невмержицька. За її словами, усі  майнові й авторські права на ці твори належать організації як замовнику. 

Мозаїка обсипається, скульптури пішли тріщинами

ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» юридично зареєстрували у 2012 році, проте фактично організація існує з нульових. Її створили кияни, які боролися проти будівництва на Пейзажній алеї. «Адвокати нашої організації захищали цю територію в судах понад десяти років. Для того, щоб цей процес не був систематичним, ми вирішили створити там щось таке, на що в забудовника рука не підніметься. Так на Пейзажній алеї виник парк зі скульптурами», – розповідають в організації.

Створення мозаїчного парку на Пейзажній алеї фінансував член організації, імʼя якого не називають. Він же обрав Скритуцького автором майбутніх скульптурних композицій. 

«Наразі всі скульптури на Пейзажній алеї потребують реставрації. Там немає жодної скульптури, яка в нормальному стані», – каже Невмержицька. Вона пояснює, що первісна технологія встановлення цих скульптур була невдала, оскільки мозаїчний парк прагнули швидко облаштувати, щоб забудовник не починав там будівництво. «За мірою надходження коштів щось приводили до ладу, а щось ні. Зараз ми бачимо, що скульптури перебувають в аварійному стані, зокрема «Кіт-сороконіжка» пішов тріщинами», – додає голова «Андріївсько-Пейзажної Ініціативи».

У 2021 році до організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» звернувся ще один меценат і запропонував профінансувати відновлення скульптур на Пейзажній алеї. Скритуцький склав кошторис на пʼять мільйонів гривень для відновлення 19 обʼєктів, а саме: лавок «Заєць», «Кіт», «Пташеня», фонтану «Дівчинки із собакою та слоненям», скульптури «Янгол на подушках» (не та, яку демонтували в червні 2024-го, а інша), декоративний дуб, пʼять лавок для сидіння «Лавка на зернах» і вісім декорованих підставок для смітників. За словами Невмержицької, до переліку не ввійшли основні скульптури, які потребували відновлення: «Кіт-сороконіжка» й скульптура «Дерева з птахами», яка розташована поруч.

Скритуцький обґрунтував суму реставрації тим, що через невдалу первісну технологію всі матеріали треба знімати до основи скульптури або формувати новий обʼєкт з іншого матеріалу. Якщо кріпити нову мозаїку на місця, де вона відпала, то фрагменти будуть відпадати постійно, пояснив він. «За чотири місяці перемовин ми не дійшли згоди, бо не могли узгодити договір, у який нескінченно вносилися правки», – каже Невмержицька.

У березні 2024 року Скритуцький демонтував на Пейзажній алеї скульптуру «Маленького принца», яка останні два роки стояла з відірваною рукою. 

«Скритуцький демонтував «Маленького принца» й не попередив нас про це, хоча це також майно, яке перебуває в нас на балансі. Після цього ми взагалі перестали розуміти, яке майбутнє в цих скульптур», – розповідає Невмержицька.

Уже після історії з «янголом» скульптор повідомив, що розпочав фінальний етап робіт із реставрації «Маленького принца». «Відірвана вандалами рука стала причиною потрапляння опадів в основу скульптури, що призвело до її часткової руйнації. Але вчасне звернення місцевих жителів допомогло врятувати скульптуру, і вже в липні відреставрований «Маленький принц» повернеться на своє місце», – зазначає в дописі Скритуцький.

Що тепер буде з Пейзажною алеєю

«Ми з командою давно говоримо про те, що потрібно змінювати формат і шукати інший спосіб діяльності нашої організації. Чи потрібно всі скульптури на Пейзажній алеї замінити на нові – велике питання для нас, бо діалог зі Скритуцьким у нас не виходить і ми не знаємо, як він реагуватиме на те, що хтось інший відновлюватиме ці обʼєкти», – кажуть активісти. 

В організації задумалися над тим, щоби проводити громадські слухання щодо скульптур на Пейзажці. «Законом це все не передбачено, і ми не зобовʼязані цього робити, але, мабуть, варто зробити так, щоб суспільство брало участь в обговоренні майбутнього цих скульптур. Я впевнена в тому, що найближчий час у місцевої влади не виникне бажання пустити цей обʼєкт під забудову. Проте й нам треба показувати, що це місце небайдуже киянам», – каже Невмержицька.

«Труднощі полягають у тому, що незрозуміло, хто має регулювати питання щодо подальшого майбутнього цих скульптур. А основне питання – гроші», – зазначає Невмержицька. Фінансувати мозаїчний парк могло б місто, але скульптури не на балансі міської адміністрації. В «Андріївсько-Пейзажній ініціативі» кажуть, що писали звернення до міської влади, а перед повномасштабним вторгненням виходили на попередні перемовини. 

Проте наразі немає дієвого юридичного механізму, завдяки якому місцева влада може фінансувати ГО. «Є поняття державно-приватного партнерства через певний законний механізм, але він практично не працює. Тому потрібно напрацьовувати складний земельний механізм. Цю землю потрібно комусь виділяти, щоб за нею доглядали, а на баланс нашої ГО ділянку навряд чи хтось передасть. В оренду ми брати її не будемо, бо це колосальні кошти й нам є куди їх витрачати, а не вносити у вартість орендної плати».

«Це питання потрібно було вирішувати ще під час реставрації Пейзажної алеї, коли витратили понад 110 мільйонів гривень на реконструкцію шляху від Львівської площі до Андріївського узвозу. Дивно, що під час реконструкції Пейзажки зробили все, крім реставрації скульптур, які є її візитівкою. Також незрозуміло, чому місто досі не взяло на баланс ці скульптури, щоб їх відновити», – каже в коментарі The Village Україна активіст Дмитро Перов.

«Для Києва не новина, що щось не на балансі міста. У нас близько 15% ліхтарів не на балансі міста, у нас труби не на балансі, буває, що й дороги не на балансі», – зазначає депутатка Київради Ксенія Семенова.

Щоб урятувати мозаїчний парк, варто було б передати права на ці скульптури місту й спільно знайти кошти на їх реставрацію, вважає депутатка. «Потрібно писати звернення до Київради, щоб передати права на ці скульптури місту, яке вже буде проводити конкурси й реставрацію. Також важливо, чи Скритуцький як автор не буде проти, якщо місто реставруватиме ці скульптури». 

Києву потрібна політика щодо скульптур

У Києві взагалі відсутня політика розміщення мистецьких обʼєктів, указує депутатка міської ради Ксенія Семенова. «Зараз принаймні створили робочу групу й напрацьовують правила розміщення муралів у місті. Але щодо всього іншого,  то все залежить від адекватності того, хто встановить ці скульптури», – додає Семенова.

 Раніше ми зверталися до КМДА з проханням пояснити алгоритм встановлення скульптури. У департаменті містобудування та архітектури відповіли, що встановлення садово-паркової скульптури «покладене на балансоутримувача території». Існує два варіанти. Перший: балансоутримувач парку або скверу встановлює садово-паркову скульптуру під час капітального ремонту території (тоді це зазначається в проєкті ремонту). Другий: скульптуру можуть встановити окремим розпорядженням КМДА.

Захисник культурної спадщини Києва Дмитро Перов вірить, що руйнування «Янгола на подушках» має запустити процес обговорення щодо скульптур у міському просторі, як свого часу сталося з муралами. 

Вибирати, які скульптури мають зʼявитися в громадському просторі, мають на мистецьких конкурсах; до обговорення треба залучати представників громадськості, експертів, мистецтвознавців, скульпторів й архітекторів, вважає Семенова. «У нас є рада при департаменті охорони культурної спадщини, яка вирішує питання щодо обʼєктів культурної спадщини. А те, що стосується мистецьких обʼєктів, могло б бути при департаменті культури, наприклад».

«Потрібно заздалегідь продумувати, кому буде належати інтелектуальна власність на ці скульптури після їх встановлення, хто має право їх утримувати й реставрувати, коли прийде час. А також чи можна проводити роботи без авторського нагляду й на яких умовах домовлятися з автором. Складно про це думати заднім числом, але в Києві продовжують встановлювати артобʼєкти й з усіма буде така ж проблема», – підсумовує Семенова.