На території колишнього пивзаводу Ріхерта на Подолі планують побудувати житловий район «Ріхерт&Парк»площею понад 100 тисяч квадратних метрів. Це проєкт забудовника A Development, який уже оновив простір поблизу станції метро «Арсенальна», включно з гастромаркетом Kyiv Food Market.

Хоча девелопер обіцяє відреставрувати будівлю заводу Ріхерта й облаштувати власним коштом парк на Юрковиці, не всі жителі Подолу підтримують проєкт. Місцеві занепокоєні висотністю майбутнього ЖК в історичному ареалі, що за проєктом може сягати 36 метрів, а також можливим збільшенням навантаження на інфраструктуру району та говорять про вибіркове долучення громадськості до обговорення.

Разом із мешканцями Подолу, урбаністом, транспортним аналітиком, Департаментом охорони культурної спадщини й забудовником A Development редакція The Village Україна розбиралася в деталях проєкту.

Де, хто й що будує

Новий комплекс «Ріхерт&Парк» планують побудувати в ареалі гори Юрковиця, на території між вулицями Кирилівська, Нижньоюрківська та Мильним провулком. Найближча до майбутнього ЖК станція метро – «Тараса Шевченка». 

Ця ділянка розташована в зоні памʼятки місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини Дніпра». Нова забудова безпосередньо прилягатиме до заводу Ріхерта на Кирилівській, 35, що також має статус памʼятки місцевого значення, свідчить аналіз віцепрезидентки Національної спілки архітекторів України Олени Олійник. А це означає, що нове будівництво має бути підпорядковане вимогам пам’яткоохоронного законодавства.

Як пояснював заступник директора A Development Олексій Самойленко в ефірі програми «Питаннячка Києва», проєкт планують реалізувати на двох ділянках: одна – та, де розташований завод Ріхерта, що обіцяють реставрувати, а інші десять гектарів – колишня промзона за заводом, що примикає до гори Юрковиця.

На ділянці в понад гектар A Development планує побудувати житловий квартал на понад 100 тисяч квадратних метрів корисної площі з фудхолом, коворкінгом, закладами, фітнес-центром, басейном, двома дитячими садками на 160 місць і протирадіаційним укриттям на 2500 людей. «Багатоповерхові будинки плануються з вбудованими кафе, офісами й ресторанами на перших поверхах, – розповідає девелопер. – Здебільшого зводити будівлі будуть навколо заводу Ріхерта, щоб у такий спосіб сформувати невелику площу на кшталт невеликих шат чи італійських містечок».

Озеро на цій території обіцяють відновити, навколо нього обладнати громадський простір, прокласти стежку здоров'я та велодоріжки й облаштувати каскадний парк на Юрковиці. Крім того, девелопер планує інвестувати 40 мільйонів гривень у школу №118 на вулиці Тульчинській. 

Детальніше про концепцію розвитку території колишнього заводу Ріхерта ми розповідали за посиланням. Девелопер уточнює, що з 2021 року концепція не змінилася – лише зменшили граничну висотність житлових будинків.

За загальну концепцію й реставрацію заводу Ріхерта відповідає «Творча архітектурна майстерня Андрія Пашенька», що раніше реалізувала з A Development оновлення будівлі Військової комендатури на Арсенальній площі, а також проєктувала ТРЦ Ocean Plaza й Ocean Mall біля «Літаючої тарілки» на «Либідській», що мають відкрити взимку. Реставрацією заводу також займатиметься Юрій Лосицький (засновник «Архітектурної майстерні Юрія Лосицького»), який, зокрема, брав участь у відбудові Гостиного двору в 1980-х роках.

Урбан-аналіз проводило бюро GA Влодка Зотова, воно також розроблятиме концепцію вертикального парку на Юрковиці. У A Development на початку травня також зазначали, що ведуть перемовини щодо розробки концепції освітлення з компанією Expolight Миколи Каблуки. Там кажуть, що найближчим часом почнуть розробку проєкту освітлення ландшафтних громадських просторів і благоустрою. Концепцію благоустрою та озеленення усієї території ЖК розробляла студія ландшафтної архітектури Kotsiuba.

Чому не всі місцеві мешканці «за»

Будівництво ЖК«Ріхерт&Парк» співзасновник спільноти «Подоляночка» й військовослужбовець Павло Калюк називає «найбільшою забудовою в історії Старого Подолу».

Першу презентацію концепції ЖК і благоустрою девелопер зробив у 2021 році, згадує Калюк: «Усе виглядало більш-менш у плані процесу, хоча нас злякала висотність. Але здавалося, розмова є, нас чують і ми можемо впливати, якщо нас залучають до обговорення. Один сусід навіть питав, чи варто вкладати у проєкт гроші. Проте далі стало видно, що людей запрошують вибірково. Була якась зустріч у камерному форматі, не на Подолі й не в робочий час, про яку попередили за три або чотири дні». 

Калюк виступає за повноцінну дискусію із залученням якомога більшої кількості подолян і з нейтральним професійним модератором. Водночас девелопер без такої дискусії відзвітував, що громадськість уже схвалила цей проєкт. Ми запитали, як відбувалося обговорення. В A Development відповіли, що його ініціювала громадська рада при Подільській РДА й «ініціативна група, що репрезентує локальну спільноту». Громадськість, за словами забудовника, представляли активістка Тетяна Максименко, голова громадської ради при Подільській РДА Тарас Білінський і представник місцевих ОСББ Олександр Поліщук. Останній представляється як голова ОСББ «Юрковиця», що включає два будинки по Юрківській і по Кирилівській, а також виконавчий директор і консультант ще двох ОСББ у будинках поряд. 

«Не можу назвати активним залученням подолян збір підписів ОСББ у кількох будинках. Я питав у людей із щонайменше п’яти різних будинків, розташованих поряд, чи в них запитували думки щодо забудови, і ніхто з цих людей не чув про опитування», – коментує співзасновник спільноти «Подоляночка» такі громадські обговорення.

UPD. Після публікації тексту до редакції звернулася Тетяна Максименко. За її словами, вона не позиціонує себе як активістку і вважає себе соціально активною мешканкою Подолу. «Моя участь у робочій групі, створеній для обговорення проєкту забудови, не наділяла мене повноваженнями представляти всю громадськість Подолу. Моя роль у цій ситуації обмежувалася висловленням власної думки та позиції», – каже Тетяна Максименко в коментарі The Village Україна.

Громадська рада при Подільській РДА, на яку посилався забудовник, не підзвітна громаді Подолу, додає Калюк: «У нас була спроба делегувати туди представницю кілька років тому, але її виключили, коли вона пропустила два засідання (вона була вагітна). У громадській раді немає жодної людини, яка живе на Подолі. Наприклад, у мене немає відчуття причетності до Виноградаря [цей житловий масив також належить до Подільського району, – ред.], я там не живу, тому не відчуваю морального права щось вирішувати».

На думку Калюка, це не єдина проблема громадських рад: «Люди часто не знають повноважень громадської ради, думають, що це виконавчий орган. Але це дорадчий орган. Незрозуміло, як він працює – немає ні статуту, ні порядку, як вона формується».

Про те, що громадська рада насправді не представляє громаду Подолу, казала на брифінгу й ексчленкиня цієї ради й голова ГО «Антикорупційний захист, децентралізація та безпека» Ольга Коцько.

«Я, як і більшість вдумливих членів громадської ради, навіть не знали (хоча в нас є група комунікації в соцмережах), що створена робоча група, яку очолив Олександр Поліщук… І тут 13 березня (виявляється, до цього два місяці працювала робоча група) скликають громадську раду. На це засідання дуже просять підтвердити присутність. Я не підтвердила, просто прийшла. За кілька хвилин [перед засіданням] з’явилося нове питання в порядку денному, якраз щодо реалізації проєкту… Питання поставили так: ми як члени громадської ради маємо уповноважити голову ради Тараса Білінського підписати меморандум із забудовником. На що я запитала: «Яку юридичну силу несе меморандум? Це декларативний папір про наміри. Де матеріали, над якими працювала робоча група?» Інші адекватні члени ради почали ставити такі самі питання… Засідання закінчилося скандалом, ніхто ні за що не проголосував. Через тиждень я почала вимагати протокол засідання. І тут мені з інсайдерських джерел прислали протокол, у якому практично всі «за», стоїть підпис голови Білінського й деяких інших членів громадської ради, зокрема тих, кого насправді навіть не було на засіданні. Я буду звертатися до правоохоронних органів, бо це підробка документів. Це консультативно-дорадчий орган, але він офіційний, має печатку».

Ще одне засідання відбулося 12 квітня, на ньому також були присутні представники девелопера, але зустріч закінчилася «взаємними звинуваченнями», додає ексчленкиня громадської ради при Подільській РДА. Наприкінці травня Ольго Коцько також зареєструвала петицію на сайті Київради, де вимагає визнати договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Керамблоки – Інвест» таким, що не відповідає інтересам громади. Станом на 1 липня петиція набрала більш ніж половину підписів, необхідних для того, щоби її розглянула Київрада.

Своєю чергою в A Development вважають, що з часом проєкт отримує все менше критики, бо «дійсно створить нову якість життя на місці занедбаної промки».

Що з висотністю

Висота забудови – одне з проблемних місць проєкту «Ріхерт&Парк». Раніше концепція передбачала висотність до 42 метрів, але після консультацій із Департаментом охорони культурної спадщини й розмов із громадськістю її обмежили до 36 метрів, каже в коментарі The Village Україна власник A Development Олексій Баранов. Планують будувати семиповерхові (до 27 метрів), дев’ятиповерхові й одинадцятиповерхові будинки (до 36 метрів). 

Представник девелопера також зазначає, що фасадні будівлі, які виходитимуть на Кирилівську, не будуть вищими за 27 метрів і не перевищуватимуть висоту труби заводу Ріхерта, яка має залишитися домінантою проєкту. Гора Юрковиця має висоту 166 метрів, а найвищі будинки в абсолютній межі досягають позначки в 136 метри, тобто Юрковиця на 30 метри вища за них, каже девелопер.

Утім, запланована висота будівель до 36 метрів суперечить Генеральному плану Києва. Ділянка, про яку йдеться, розташована в центральному історичному ареалі, де найвища можлива точка забудови – 27 метрів, пояснює в коментарі The Village Україна очільниця Департаменту охорони культурної спадщини Марина Соловйова. Оскільки зараз відсутні належним чином затверджені Мінкультом межі історичного ареалу Києва, до уваги беруть рішення Верховного суду. Згідно з ним, чинним є Генплан Києва до 2020 року, де визначено межі історичного ареалу Києва.

«Я неодноразово про це говорила, наполягала, а забудовник це чув. Комплекс чудовий, справді дуже красивий, планують і парк, і реставрацію об’єктів. Але я не можу підписувати документи, які суперечать нормам чинного законодавства. Ні 36, ні 42 метри не мають бути на цій ділянці. Це позиція Департаменту охорону культурної спадщини», – коментує Соловйова.

Питання висоти забудови має передісторію: колишній очільник департаменту Олександр Никоряк ще в травні 2022 року затвердив документи, які дали б змогу збільшити висотність на території пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини ріки Дніпро». Згідно з цим рішенням, висоту забудови дали б змогу збільшити в деяких зонах – до 42 метрів. Тоді в ДОКС відповіли, що виняток зробили лише для Кирилівської, 35 – саме за цією адресою будуть зводити «Ріхерт&Парк». Активісти звертали увагу, що така висотність може створити прецедент для інших забудов Подолу, як-от «Будинок-монстр».

Після того, як Никоряка звільнили, а департамент очолила Марина Солойова, питання щодо висотності на території пам’ятки розглянули на консультаційній раді при ДОКС. Рада рекомендувала повернулися до режимів 2019 року й визначила, що необхідно розробити нову науково-проєктну документацію. Утім, зараз цього зробити не можуть, бо чекають на порядок, який має опрацювати Мінкульт, пояснює Соловйова. За її словами, цей порядок уже підготували, але ще мають затвердити в Кабміні. Під час розробки науково-проєктної документації науковці мають дослідити, чи має бути висотність на території пам’ятки такою, як за Генпланом, чи, можливо, ще меншою. 

Девелопер же вважає, що має право будувати до 42 метрів: «Ми маємо всі наявні дозвільні документи, що передбачають можливість реалізовувати проєкт із граничною висотою в межах 42 метрів, але в результаті діалогу з локальними мешканцями ми пішли назустріч їх запиту та знизили висотність у проєкті до 36 метрів». Імовірно, девелопер посилається на зміни в документах, що вніс ще ексочільник ДОКС Олександр Никоряк щодо збільшення висоти забудови на території памʼятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини ріки Дніпро».

«Я спілкувалася з представниками забудовника, і вони наполягають на тому, що їм було надане історико-містобудівне обґрунтування ще у 2015 чи у 2016 році на стадії підготовки передпроєктної документації. І нібито за тими документами їм дали згоду будувати 60 метрів, – коментує очільниця Департаменту охорони культурної спадщини Марина Соловйова. – Але це обґрунтування чинне протягом п’яти років. У разі невиконання робіт протягом вказаного терміну історико-містобудівне обґрунтування коригується або розробляється нове. Але сьогодні цей документ узагалі є ліквідований і не є чинним. З 2019 інститут ІМО ліквідований узагалі, і про це є наказ Мінкульту. Тобто єдине, чим треба керуватися, – це Генеральний план міста».

Що буде із будівлею заводу Ріхерта

Головну будівлю заводу Ріхерта легко впізнати за рожевим кольором і сушильною вежею. Її побудували за проєктом архітектора Миколи Казанського в 1908–1909 роках під час модернізації пивзаводу купцем Михайлом Ріхертом, розповідає києвознавець Михайло Кальницький. За радянських часів завод отримав назву Київський пивзавод №2, у 1990-х його приватизували, запустивши на цьому місці Київський завод солодових екстрактів. У 2000-х завод занепав і припинив роботу. Багато років будівля була закинута й руйнувалася.

У межах проєкту «Ріхерт&Парк» будівлю заводу з вежею планують «реставрувати та трансформувати в багатофункціональний комплекс», що об’єднуватиме супермаркет, кафе, фітнес-центр, паркінг та офіси на верхніх поверхах, розповідали The Village Україна у «Творчій архітектурній майстерні Андрія Пашенька». Команда архітекторів наводить кілька прикладів, на які орієнтуються під час реставрації: колишня електростанція Battersea Power Station у Лондоні, багатофункціональний комплекс Theodora House на місці пивзаводу Carlsberg у Копенгагені, а також комплекси Белойтського коледжу в США та Бізнес-школи у Страсбурзі.

Під охорону на сьогодні підпадає не лише головна будівля заводу з вежею, а також димар, житлова та конторська споруди, тобто загалом чотири обʼєкти за адресою Кирилівська, 35, пояснює The Village Україна очільниця Департаменту охорони культурної спадщини Марина Соловйова. Охоронний договір на пам’ятку місцевого значення уклали 1 квітня 2021 року.

Ми поцікавилися в A Development, чи законсервували будівлі, поки не почали реставрацію. Нам відповіли, що законсервували «основні конструктиви пам’яток, зазначених в охоронному договорі». Проєкти реставрації інших трьох обʼєктів перебувають на погодженні в Департаменті охорони культурної спадщини.

«Варто зазначити, що комплексна консервація зазвичай входить у 0-й рівень підготовчих робіт із реставрації. А у звʼязку з тим, що укріплення є складовою будівельних робіт і вони зараз в процесі розробки, станом на сьогодні ми не проводили жодних капітальних робіт», – додають в A Development.

Що з парком на Юрковиці

Девелопер стверджує, що не планує будівництво на Юрковиці. «Юрковицю ми взагалі не чіпаємо, ми тільки приведемо її до ладу», – зазначав у інтерв’ю The Village Україна засновник A Development Олексій Баранов. За його словами, понад 70% ділянки (7 гектарів) займе благоустрій. Озеро планують очистити, навколо нього зробити доріжку, а також облаштувати вихід із житлового кварталу на Юрковицю.

На самій Юрковиці планують облаштувати «вертикальний парк», тобто каскадний, пояснюють в A Development. Зараз бюро GA Влодка Зотова готує його концепцію (орієнтовно вона буде готова в липні). У команді обіцяють, що зберігатимуть червонокнижні елементи й доповнюватимуть їх новими, притаманними місцевості. Кажуть, що простір буде доступний для маломобільних людей.

«Сам проєкт парку не передбачатиме наявності на його території жодних капітальних споруд, а пішохідні екостежки й елементи благоустрою, як-то альтанки та лави, будуть інтегровані в наявну пластику ландшафту самої Юрковиці», – коментують в A Development.

 Референси європейських парків, на які орієнтується девелопер

«Девелопер намагається все спростити до рівня: ми вам парк – і будьте вдячні. Але це так не працює. Я не можу сказати, що я однозначно проти забудови, але я більше вірю в парк, у його необхідність», – каже Павло Калюк.

Громада Києва має й альтернативне бачення розвитку цієї місцевості. Наприкінці квітня набрала 6000 необхідних підписів петиція про створення рекреаційного парку на Юрковиці за кошти міста. Її автор Сергій Литвяк пропонує повернути місту ділянку, яку віддали в оренду A Development (в особі ТОВ «Керамблоки Інвест»), і об’єднати її із ландшафтним заказником «Гора Юрковиця» на сусідній ділянці. 

У відповіді на звернення в КМДА повідомили, що потенційна територія парку за функціональним призначенням належить до громадських будівель і споруд, вулиць і доріг і не входить до Програми розвитку зеленої зони Києва. Крім того, підстав для припинення договору оренди з A Development немає (оренду продовжили до квітня 2039 року). Утім, у КМДА заявили, що ініціативу щодо створення парку може розглянути екологічна комісія Київради. Для цього ініціатор петиції має докласти документи, що підтверджують вивчення громадської думки, схему-план зеленої зони, висновок Департаменту земельних ресурсів щодо можливості створення зеленої зони й, головне, згоду балансоутримувача території.

Павло Калюк вважає, що облаштування парку не коштом девелопера може бути дорогим проєктом, але «якщо в міста є кошти на мільярду розв’язку на Богатирській, то і на парк вистачило б».

Які ще застереження висловлюють місцеві і як відповідає девелопер

Навантаження на інфраструктуру

Ми поцікавилися в девелопера, наскільки будівництво ЖК може збільшити населення Подолу. Там відповіли, що, згідно з попереднім моделюванням і проєктним рішенням з урахуванням рекомендованої площі на одну людину, у комплексі може жити близько 3500 людей, утім, прогнозована кількість мешканців складатиме 1360 осіб.

«Будівництво об’єкта здійснюватимуть у промисловій зоні, поза межами центральної частини Подолу, яка насичена історичними будівлями. На цей час промислова зона Подолу є ізольованою й не інтегрована в життя міста й не надає функцій, на які є запит у мешканців сучасного мегаполіса загалом і локальної спільноти зокрема. Реалізація території обʼєкта промисловості, що втратив свої первинні функції, дасть змогу реінтегрувати територію та запустити процеси її відновлення в мереживо міста», – коментують в A Development.

Однак ця частина Подолу не зовсім ізольована. Неподалік від потенційної забудови розташовані київські арткластери – Стрічкоткацька фабрика та кластер на Кирилівській. У об’єднанні електронної музичної спільноти UNight вважають, що нові ТЦ і супермаркети, які потенційно можуть з’явитися біля ЖК за кілька років, призведуть до такого навантаження на інфраструктуру, що зросте вартість оренди нерухомості. Тож культурні кластери, розташовані неподалік, не зможуть собі дозволити орендувати приміщення, сказала на брифінгу в «Медіацентрі Україна» представниця «Клубу на Кирилівській» Анастасія Сирадоєва.

«Історія не знає прикладів співіснування креативного кластера та великої житлової резидентської забудови. Наприклад, у Берліні закривають майже 30 культурних місць, бо на їхньому місці планують будувати автобан. В Україні більша частина культурних проєктів не має великого приватного фінансування, держава їх не підтримує, тож вони будуть змушені з’їхати з Подолу. Але індустріальна частина стала живою саме завдяки цим культурним кластерам, вони привели туди людей, зокрема й багато іноземців», – вважає Сирадоєва.

   

Затори

Компанія «Про Мобільність» на замовлення A Development у червні 2022 року провела дослідження впливу будівництва на транспортне навантаження району. Редакція The Village Україна ознайомилася зі звітом і попросила «Про Мобільність» прокоментувати його результати.

Транспортний експерт «Про Мобільність» Лев Іванець розповідає, що згідно з оцінкою фахівців, новий ЖК може генерувати близько трьох тисяч автомобільних поїздок на добу. Унаслідок цього середня тривалість поїздки в масштабах міста може зрости на 4%, розповів він. 

На рівні району вплив може бути більш відчутним: після завершення будівництва вузькими місцями можуть стати прилеглі перехрестя, пояснює фахівець. Їхня пропускна здатність обмежена стихійним паркуванням, шириною проїзної частини та світлофорами. Це особливо стосується Кирилівської, Костянтинівської та частини Межигірської, на яких характерне накопичення затримок транспорту як у вечірню, так і в ранкову пікові години. Якщо нічого не робити, то, згідно з розрахунками, швидкість руху на прилеглих до забудови вулицях може знизитися на 21–27%. 

Але в межах дослідження також розробили оптимізацію руху на перехрестях вулиці Кирилівської з вулицями Оленівською й Нижньоюрківською. Ці рішення дають змогу знизити негативний вплив на трафік, створюють безпечні умови для велосипедів і самокатів і забезпечують інклюзивний доступ до трамвая на зупинці «вулиця Оленівська», додає транспортний експерт.

   

Перерозподіл підземних вод

Місцеві мешканці також висловлюють занепокоєння можливим перерозподілом підземних вод через будівництво. «Більшість моїх вікон виходять на будівельний майданчик. На тому місці, де залита частина фундаментів, стоїть вода. Мій будинок вже має тріщини, але коли почали забивати палі, ці тріщини почали поглиблюватися», – сказала місцева мешканка й адвокатка Роксолана Гера в ефірі «Питаннячка Києва».

Девелопер відповідає, що перед початком будівельних робіт провів технічні обстеження всіх сусідніх будинків і поставив маяки на тріщинах, які вже були. «Будівельні роботи ми призупинили у 2022 році, коли розпочалось повномасштабне вторгнення і відтоді жодних робіт на майданчику не проводили», – стверджують в A Development. Там запевняють, що Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій за регламентом моніторить сусідні будівлі та заміряє всі зміни, які можуть відбуватися внаслідок будівельних робіт, і «наразі динаміки в стані тріщин не виявили».

 

Ми попросили ознайомитися з результатами досліджень, які могли би проілюструвати, як будівництво вплине на підземні води. Девелопер надав кілька звітів: інженерно-геологічні вишукування 2018 та 2020 років (проведені ТОВ «Інженерні вишукування»), а також старіші звіти 2016 року і 2013 років і георадарне обстеження ділянки 2022 року.

Рельєф ділянки, оточеної схилами, за складністю інженерно-технічних умов належить до складної, третьої групи, згідно з ДБН. «Попри складний рельєф і високий рівень ґрунтових вод на ділянці, будівництво не несе загрози підтоплення прилеглих ділянок», – коментує девелопер результати досліджень. 

Щодо води на місці залитих фундаментів – то це «результат природних чинників», стверджують в A Development.

   

Археологія

Автор петиції щодо створення парку на Юрковиці також пише, що забудова на місці історичної археологічної пам’ятки часів Київської Русі «Кирилівська стоянка» «немислима». «Кирилівська стоянка» фактично розташована в 300–400 метрах від майбутньої забудови. 

Згідно з висновками Інституту археології НАН 2022 року, наданими девелопером (є в розпорядженні видання), на місці забудови знайшли різночасові археологічні знахідки, що не підлягають музеєфікації чи консервації.

   

Інсоляція

Місцеві мешканці також хвилюються, чи не вплине нове будівництво на інсоляцію прилеглих будинків, тобто кількість сонячного світла. Якщо норма з інсоляції не дотримана, на стінах може з’являтися пліснява, а мешканці можуть недоотримувати світла, що впливає, зокрема, і на ментальний стан. Місцеві зазначають, що візуалізації проєкту зроблені або дуже близько, або дуже здалеку, тому складно зрозуміти співвідношення з будинками навпроти.

Представники девелопера стверджують, що будівництво не вплине на інсоляцію будинків по вулиці Оленівській, бо мінімальна відстань до них складає 50 метрів. «Згідно з містобудівним законодавством, санітарні норми й інсоляція зокрема суворо регламентуються і проєкт не зміг би пройти експертизу в разі невідповідності чинним вимогам», – стверджують в A Development.

Чи буде територія ЖК відкритою 

Кияни побоюються, що нові громадські простори й укриття, які обіцяє девелопер, у реальності будуть доступними лише мешканцям ЖК. «Можливість відвідування озера маловірогідна. Щойно забудовник передасть у власність квартири, а мешканці ЖК сформують ОСББ, вони зможуть легко закрити територію», – вважає представник пам’яткоохоронної спільноти «Спадщина» Анатолій Погорілий.

Ми запитали в девелопера, чи буде ЖК загалом відкритим та отримали таку відповідь: «Наша позиція лишається незмінною, адже ми дотримуємося ключового правила та принципу свідомого девелопменту, де за фактом реалізації проєкту раніше ізольовані простори мають природним шляхом реінтегруватися в мереживо міста та надавати потрібні локальними мешканцями функції».

Зокрема, відкритим для киян стане вертикальний парк на Юрковиці, обіцяє забудовник. «Наразі територія, де планується парк «Юрковиця», є ізольованою й закритою – і не тому, що її спеціально хтось закривав, а тому, що туди фізично неможливо дістатись через важкодоступний рельєф ані з Татарки, ані з Подолу», – каже Влодко Зотов, бюро якого займається благоустроєм. За його словами, планують зробити щонайменше дві основних точки доступу до парку: з Татарки й із Подолу. 

Щодо нового укриття, то там одночасно зможе перебувати до 2600 осіб (хоча в ЖК житиме приблизно вдвічі менше), кажуть в A Development. «І доступ до останнього буде безперешкодним для всіх, а не тільки для мешканців проєкту», – додають там.

Чи потрібне взагалі нове житло на Подолі

«Старий Поділ невеликий у плані населення, «Агенти змін» нарахували 14 тисяч людей. Тут більше офісної оренди, є квартали й будинки чисто офісні», – коментує співзасновник спільноти «Подоляночка» й військовослужбовець Павло Калюк. Він висловлює гіпотезу, що Подолу не потрібне нове житло. Про те, що Києву зараз потрібне хіба що соціальне житло, говорить і директор аналітичного центру CEDOS Іван Вербицький.

Дослідження «Агентів змін» пропонує ділити Поділ на три зони: Старий Поділ, Плоский Поділ і промислова зона. Співзасновник «Агентів змін» Юрій Грановський у коментарі The Village Україна каже: важко визначити, до якої із зон варто відносити територію майбутньої забудови. «Місто не розділене чіткими межами; що мають довгу історію, мають також нашарування сенсів і функцій. Завод колись був промисловою зоною, але зараз упритул підходить до житлової забудови. Тому чи це промзона або частина житлової забудови – дискусійне питання, потрібно між собою домовитися», – каже Грановський. 

У A Development цитують довідник «Вулиці Києва» (1995) і кажуть, що місцевість майбутньої забудови не належить до Старого Подолу й має назву Плоське, зокрема, до 1869 року більша частина сучасної Кирилівської вулиці між Ярославською й Подільським узвозом мала назву Плоська.

До якої би саме зони не належала ця територія, забудова в ділових районах, як-от Поділ, у теорії зменшує маятникову міграцію (люди отримують додаткові місця для роботи й відпочинку поряд із житлом), але водночас варто контролювати, щоби проєкт не нашкодив контексту – а він для цього має потенціал, каже урбаніст.

«З одного боку, проєкт вирішує частину потреб подолян, пропонує додаткову цінність у вигляді соціальної інфраструктури, благоустрою. З іншого – додатково навантажить наявну інфраструктуру Подолу. Я не можу сказати, що обговорення відбуваються прозоро й ідеально, але цей проєкт запустив дискусії серед подолян, усередині спільноти різні думки. Це дискусія не лише про проєкт, а в цілому про погляд містян на формування цього району, переосмислення промислової зони», – вважає Юрій Грановський. На його думку, для більш предметної дискусії варто було провести урбан-дослідження: щоби місцеві мешканці не просто обмінювалися думками, а могли би обговорити результати цих досліджень серед різних змодельованих сценаріїв.

Ми попросили в девелопера ознайомитися зі звітами, які могли би ілюструвати результати опитування подолян. І отримали таку відповідь: «Проведення фокус-груп передбачено в межах одного з етапів розробки самої концепції. Їхні результати будуть використані для сегментування пріоритетів подолян і кластеризації ключових запитів до цього простору, і, звичайно ж, знайдуть відображення і в самій концепції».

Коли можуть почати будівництво

Ми запитали в девелопера, який статус зараз має проєкт. Він уже пройшов експертизу після коригувань відповідно до оновлених норм ДБН від 2023 року, зокрема й протирадіаційне укриття, зараз чекають на погодження проєктів реставрації, кажуть в A Development.

Зараз узгоджують із містом інвестиційний договір, у якому хочуть закріпити всі зобов’язання девелопера: створення штучної водойми (озера) з набережною на місці затопленого карʼєру, вертикального парку на Юрковиці й інвестиції у благоустрій прилеглої території й у капітальний ремонт школи по вулиці Тульчинській.

Проєкти благоустрою, як і реставрацію пам’яток, хочуть робити паралельно з будівництвом ЖК. Тобто під час будівництва першої – четвертої черг планують почати опорядження озера з набережною й частково займатися благоустроєм Юрковиці.

Будувати ЖК планують почати в третьому кварталі 2024 року. Спочатку хочуть звести першу – четверту черги (це семи-, дев’яти- й одинадцятиповерхові будинки) та реставрувати головну будівлю заводу Ріхерта. Будівництво інших черг залежатиме від великої кількості чинників, зокрема, перебігу бойових дій, уточнює девелопер. Загалом планують будувати дев’ять черг, але саме перші чотири – це будинки з трьох секцій із внутрішнім подвір’ям і сходами, що поєднують їх із відреставрованою будівлею заводу Ріхерта.

Концепцію благоустрою планують презентувати орієнтовно в серпні. Про точну дату проведення презентації обіцяють попередити заздалегідь.

Текст: Вікторія Кудряшова

Редактура: Олена Панченко

Коректура: Ніка Пономаренко

Верстка: Анна Шакун