Громадський простірЯк відновити зв’язок Києва з Дніпром і що робити з Набережним шосе
Ландшафтні дизайнери та архітектор із Європи – про те, як правильно використовувати річку у місті
Чому Дніпро нерозривно пов’язаний із Києвом і чому цьому зв’язку заважає Набережне шосе – The Village Україна запитує у представників Французької школи ландшафту у Версалі Брюно Таннана і Матильди Сівр та англійського архітектора Шона Янґа про важливість річки у сучасному місті.
Матильда Сівр, Брюно Таннан
французькі ландшафтні дизайнери
Наявність річки – це велика перевага для міста. Та якщо раніше ця перевага завдяки активному річковому транспорту була насамперед комерційною, то сьогодні вона проявляється у різних аспектах: від ландшафту до захисту навколишнього середовища та рекреації.
Водний простір неможливо конструювати. Він є таким, яким він є. При цьому він завжди відкритий для світу. Річку можна назвати пам’ятником часу, який минає. У неї є поетичний потенціал, і ним не варто нехтувати. Рівень води постійно змінюється, як змінюється течія, мікроклімат та структура річки. Наприклад, узимку, коли річка покривається льодом.
Річка – це неконтрольована сила. Але водночас наявність води поблизу міста – це також і джерело спочинку та спокою, що контрастує з живим і гучним містом.
Водний простір неможливо конструювати. Він є таким, яким він є.раніше ця перевага завдяки активному річковому транспорту була насамперед комерційною
Київ і Набережне шосе
Спорудження шосе на берегах річок було поширеним явищем у 70-х роках ХХ століття. Це явище, яке можна було простежити у багатьох країнах. Зменшення рівня економічної активності водного транспорту звільнило багато місця на берегах річок. Тож цю можливість вирішили використати за рахунок розбудови інфраструктури. Чиновники вважали, що більш важливо, аби люди могли швидше пересуватися містами, ніж могли прогулюватися уздовж річки.
На щастя, сьогодні з’являється тренд із поверненням цих просторів до первинного вжитку. Можна сказати, що поступово люди починають відвойовувати цю територію в автомобілів.
Показовим у цьому випадку є приклад Парижа та Сени. Сорок років береги Сени були призначені для автівок. Та у 2012 році рух машин на цих дорогах заборонили. При цьому міська влада вирішила відмовитися від перебудови та адаптації доріг: нині люди можуть гуляти чи влаштовувати певні заходи прямо на колишніх шосе.
Подібний тренд спостерігається і в Нью-Йорку – причому і у випадку з Гудзоном, і у випадку з Іст-Ривер. Усе більше людей пересувається по цих набережних пішки чи на велосипедах. Утім, ці позитивні зсуви, на жаль, поєднуються із суттєвими проблемами – зокрема з джентрифікацією.
У цьому сенсі Київ має великий потенціал. Та для його втілення у життя необхідно передусім врахувати масштаб міста. Це питання потребує сміливого і зваженого рішення. Адже ми усвідомлюємо, що керування потоками автомобілів у межах міста є надзвичайно складним процесом.
Київ має великий потенціал. Та для його втілення у життя необхідно передусім врахувати масштаб міста.
Конфлікт інфраструктури і природи
Між природою та інфраструктурою завжди буде багато конфліктів, доки влада не винайде більш продумані варіанти поєднання інфраструктурних проектів із річками.
Це все призначено для того, щоби викликати у містян бажання досліджувати береги річки, щоб вони повернули собі природний контакт з водоймою. Адже річка завжди перебуває поза будь-яким рухом. Можна сказати, що вона завжди над усім рухом.
Річковий транспорт
Чи є для Києва проблемою зниження рівня активності річкового транспорту? Водний транспорт – це частина життя річки. Саме він надає водоймі регіонального та національного значення. До того ж у цьому випадку йдеться про політичну важливість, адже він дає змогу ухвалювати рішення, пов’язані з генеральними планами міст.
Основний розвиток водного транспорту у Франції пов’язаний зі створенням каналів у ХVIII і ХІХ століттях. Та сьогодні канали здебільшого використовують туристичні човни. Розвиток річкового транспорту також потрібно враховувати у загальному процесі розвитку міста. Зокрема, мова йде про розташування порту та сполучення водного транспорту із залізничним вокзалом.
Тобто у цьому випадку треба розробити комплексне бачення розвитку інфраструктури по всій довжині річки. До того ж воно повинно бути інтегровано у загальну транспортну систему країни. Адже термін «транспортний канал» у сучасному розумінні має передбачати більше ніж один вид транспортного сполучення.
У наступні десятиліття річки повинні стати каталізатором змін, пов’язаних із захистом навколишнього середовища, а також дозвілля людей.
У наступні десятиліття річки повинні стати каталізатором змін, пов’язаних із захистом навколишнього середовища, а також дозвілля людей
Шон Янґ, архітектор і фотограф
екс-представник архітектурного бюро Matheson Whiteley, автор фотовиставки Heels Over Head
Мій брат Джозеф Вілсон – фотограф. Його сфера інтересів передбачає постіндустріальні ландшафти. Нині я готую докторську роботу на цю саму тему.
Коли ми приїхали сюди у лютому 2017 року, у Києві було дуже холодно. Та водночас постійно пробивалося багато сонця, це був незвично сонячний день. Нас вразив цей краєвид – річка та індустріальна частина Подолу.
Згодом колеги з арт-простору «Ізоляція» розповіли нам про один із мостів над Дніпром, який тепер не використовують власне як міст. За їхніми словами, це більше місце для зібрань молодих людей. Вони збираються там групами і проводять так вечори.
Нас вразив цей краєвид – річка та індустріальна частина Подолу
Окрім мистецької функції, цей проект став проривним ще в одному плані: після реконструкції він відкрив людям вільний прохід до берега річки
Дніпро і Тайн
Це нагадало мені історію про англійське місто Ньюкасл. Коли я був юнаком, місцева річка Тайн була справді небезпечним місцем. В індустріальному центрі, з якого фактично розпочалася індустріальна революція, річка почала першою приймати на себе удар. У неї зливали відходи, крім того, вона страждала від постійного руху суден.
Певна річ, цей процес зайняв тривалий час. Та нині Тайн перетворилася на певний культурний хаб. Одним з його каталізаторів стала ревіталізація млина Baltic Flour: цей індустріальний об’єкт перетворили на центр сучасного мистецтва Baltic Centre for Contemporary Art. Окрім мистецької функції, цей проект став проривним ще в одному плані: після реконструкції він відкрив людям вільний прохід до берега річки. Тож через це водойма вже не здавалася настільки небезпечною.
Та наявність одного подібного проекту не є панацеєю. Повноцінно відновити зв’язок містян із річкою може тільки серія подібних об’єктів уздовж річки. У такому випадку кияни будуть ходити між цими об’єктами і звикати до постійного контакту з Дніпром.
Ані у випадку з Тайн, ані у випадку з Дніпром навряд чи мова йде про те, щоб відтворити досвід Швейцарії, де майже кожна водойма є настільки чистою, що люди звикли у них плавати. Та цей зв’язок міста та річки не варто недооцінювати.
Після того як річковий транспорт припинили використовувати настільки активно, як у ХХ столітті, втратила потужності ціла галузь транспортної сфери. Та я схильний бачити у цьому потенціал. Люди можуть побачити у річках нові способи застосування. Насамперед щодо рекреації. Адже річки дають рідкісну можливість відчути єдність із природою прямо посеред великого міста.
11 грудня ландшафтні дизайнери з Франції Брюно Таннан і Матильда Сівр проведуть воркшоп Enchanted Kyiv by the Dnipro, організований освітньою платформою CANactions School for Urban Studies. Протягом п’яти днів 12 учасників воркшопу будуть досліджувати, як Київ взаємодіє з Дніпром.
Дедлайн подачі заявок на open call: 8 грудня 2017 року
Дати: 11-15 грудня
Робоча мова: англійська
Більше інформації та форма заявки: canactions
З інших питань: [email protected]