Громадський простірКоворкінги у павільйонах: співавтор концепції розвитку ВДНГ про бачення проекту
Литовський урбаніст Тадас Йонаускіс – про можливий шлях розвитку «Експоцентру України»
Тадас Йонаускіс – литовський урбаніст, що спеціалізується на ревіталізації громадських просторів. Йонаускіс є співавтором концепції розвитку київського ВДНГ до 2056 року. Про основні принципи стратегії та її практичні втілення він розповів в інтерв'ю The Village Україна.
Я співзасновник і директор студії Public Urbanism Personal Architecture. Тривалий час я жив і працював у Нідерландах. Нині працюю у Вільнюсі – з клієнтами зі Швеції, Франції та інших європейських країн.
Серед наших попередніх проектів – проект із ревіталізації житлових площ, історичних районів і громадського транспорту на пострадянському просторі. Крім того ми опікуємося розвитком п’ятьох парків у країнах балтійського регіону.
Над концепцією розвитку Національного комплексу «Експоцентр України» ми працювали понад рік. Ми починали працювати із попереднім керівництвом комплексу, Максимом Бахматовим і Максимом Яковером. Нині співпрацюємо з в.о. генерального директора Євгеном Мушкіним.
Фото: ВДНГ
Найкращий спосіб зберегти монументальні споруди – використовувати їх
Про бачення розвитку ВДНГ
Працювати з настільки цінною територією було для нас честю. Слово «інновація» передбачає зсув старого і встановлення нового. Та це не те слово, яким ми характеризуємо свою роботу на ВДНГ. Більш доречне слово – ревіталізація.
У процесі роботи над концепцією розвитку ВДНГ ми виокремили три головні переваги комплексу: природні ресурси, історичний спадок і можливість надати йому нові риси.
Велика площа Експоцентру – водночас і перевага, і виклик. Тож ми вирішили діяти за принципом концентрації, наситивши спочатку частину території поблизу входу і головну площу. Передбачається, що зміни поширюватимуться на увесь комплекс саме звідси.
Інший важливий аспект – адаптація території до потреб людини. Адже у центрі нашої концепції – відвідувачі. З огляду на це, ми не хотіли, щоб будівлі на території комплексу були надто високими. Натомість запропонували оновити громадські простори – зокрема, за рахунок перших поверхів і терас на верхніх поверхах будівель.
На відміну від чинних павільйонів на ВДНГ, усі перші поверхи будівель на території комплексу повинні бути відкритими і прозорими. Вхід до них повинен бути вільним для всіх відвідувачів. Будівлям, своєю чергою, це може дати нове життя.
Найкращий спосіб зберегти монументальні споруди – використовувати їх. Та ми хотіли б не лише зберегти їх, а й надати їм нових сенсів. Павільйони комплексу досі виконували одну функцію – виставкову. Ми ж хочемо зробити їх багатофункціональними. У них люди могли б відпочивати, обідати, чекати на зустріч тощо. Окремі з них можна переобладнати під коворкінги.
Певна річ, павільйони створювалися насамперед для виставок – це великі приміщення з високими стелями. Тож їх доведеться адаптувати до нових функцій. Це можна зробити, розділивши приміщення на кілька зон. Приміром, скляною перегородкою.
Основний виклик декомунізації – не у спорудах. Він у головах у людей
У центрі нашої концепції – відвідувачі
Наше завдання полягало в тому, щоб запропонувати каркас ідеї. Тепер необхідно знайти інструменти, щоб втілити її в життя. Зокрема, знайти інвесторів.
Що б ми обрали, якби у нас була можливість здійснити на ВДНГ три зміни вже зараз? Найбільш важливо, аби споруди, які вже є на території, залишалися у вжитку. Причому – впродовж усього року.
По-друге, оновлення громадського простору комплексу. Третя можливість – використання переваг ландшафту. Для Києва це місце повинно стати одним із головних парків.
Про виклики проекту
ВДНГ не є для нас пам’яткою радянської доби. Безумовно, на відміну від більшості тогочасних споруд у Києві (зокрема, Національна бібліотека України імені Вернадського, готель «Салют»), ВДНГ має чіткий ідеологічний символізм. Адже виставковий центр передавав певне повідомлення. Його спорудили для того, щоб хвалитися досягненням господарства і переконувати у перевагах комуністичного ладу.
Та основний виклик декомунізації – не у спорудах. Він у головах у людей.
Якщо раніше ВДНГ використовували для демонстрації об’єктів, то зараз він повинен демонструвати інше – людей. АДЖЕ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД – НАЙЦІННІШИЙ РЕСУРС НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ. І цей комплекс потрібно поставити на ментальну мапу нового покоління українців.
Нашим завданням є перетворити комплекс на хаб із максимально широким спектром
Для цього комплекс повинен бути привабливим, модним, але водночас практичним. Тематичний парк, парк відпочинку чи виставковий центр – це все спеціальності, які є занадто вузькими. Нашим завданням є перетворити комплекс на хаб із максимально широким спектром.
У такий спосіб кожна окрема функція приваблюватиме до комплексу певну аудиторію. І врешті ці аудиторії повинні перетворитися на один натовп. Адже на території ВДНГ люди повинні мати можливість вчитися, відпочивати, займатися спортом – і мати ще багато різних занять.