Як повернути життя у київську промзону? The Village Україна розповідає про концепцію ревіталізації промзони та створення креативного кварталу на Подолі. Говоримо з її авторами та кураторами виставки Living by Industry в IZONE.

Нік Данн

урбаніст і викладач Університету Ланкастера

Наша головна ідея – всі частини комплексу повинні органічно поєднуватися між собою. Тож вхід на територію комплексу в Києві має величезне значення. Ми пропонуємо оформити його у вигляді вокзалу. Аби коли людина заходила на територію, вона відчувала, ніби справді прибула у нове місце.

Будівля iZone – центр усього комплексу. Поруч із ним – контейнерне містечко. Фактично це низка контейнерів, які ми перетворимо у маленькі офіси для митців і дизайнерів. Поблизу – спуск до Дніпра, спеціальна зона для променадів над річкою.

Велике значення має площа для подій під відкритим небом. Ми називаємо її «аттрактором». Саме вона буде залучати публіку до комплексу. Мова йде про музичні виступи, театральні постановки, виставки тощо. Загальна площа – 400 на 400 метрів. Це місце для близько трьох тисяч людей.

Крім того – театр під відкритим небом. Нас цікавлять не лише традиційні види мистецтва, але й перформанс-арт. У моєму відділі є інженер, що спеціалізується на риштуваннях. За допомогою його технології ми можемо створити рухому конструкцію театру. Ми візьмемо легкі панелі, це буде повітряна конструкція. Її можна буде ставити час від часу, для окремого заходу. Встановлення займе не більше двох днів.

Також ми маємо вулицю мануфактури. Тут насамперед майстерні.

А ось тут – плавуче селище. Це кілька будівель, розташованих на платформі на Дніпрі. Вони створені з легких деревоматеріалів. Здебільшого тут будуть місця для відпочинку.

Це саме концепція, а не проект – ми хочемо показати, як за умови залучення інвестицій можна облаштувати цю територію. Це все наразі перебуває у теоретичній площині. Та «Ізоляція» хоче реалізувати цей проект хоча б частково.

Про концепцію розвитку

Кілька років тому я підготував звіт для уряду Великої Британії про міста майбутнього. Зараз ми хочемо показати, як загальні концепції можна застосувати у чітко визначеному регіоні. Зокрема, в Києві.

У Британії є більш тривала традиція шанувати постіндустріальні краєвиди. Хоч я працюю в Університеті Ланкастера, а останні проекти мав у Китаї та Детройті, я народився в Манчестері. Це одне з перших індустріалізованих міст. Це сюди Енґельс і Маркс приїхали в 40-х роках XIX століття і побачили жахіття індустріалізації. Тож через цей досвід ми вже випрацювали певні стратегії взаємодії з цими об’єктами.

Вплив цих споруд на колективну пам’ять неможливо переоцінити. Ідентичність певного місця – чи не найбільш його перевага. Тож ми залишаємо певні елементи історичних споруд, але переобладнуємо їх для сучасного життя, актуалізуємо їх.

Завжди є спокуса зруйнувати все і поставити на цьому місці скляний хмарочос. Та ці проекти недовговічні. Люди швидко від них втомлюються. Це не просто нерозумно, це ще й занадто дорого.

Концепція, яку ми пропонуємо, може стати каталізатором подальших змін. Ця територія вже не буде символом занепаду, вона може стати символом ревіталізації.

Подібні концепції не варто недооцінювати. Так, ми не гарантуємо, що вони будуть втілені в життя. Та їхня мета – показати, що подібні зміни можливі. Вони починають дискусію і доводять політикам, бізнесменам і дизайнерам, що на ці зміни є попит у суспільстві.

Розуміємо, що ми досить віддалені від українського і київського контексту. Та ми схильні вважати, що це дає нам унікальну точку зору. Ми можемо дозволити собі не думати про складнощі втілення цих ідей у життя. Натомість ми зосереджуємося на тому, як саме витиснути максимум із цієї території.

Про англійські проекти

Подібні концепції ми вже робили в Британії. Наприклад, концепція для міста Блайт поблизу Ньюкасла. Архітектор визначив кілька проблем, актуальних для сучасної Англії – велика кількість сміття, а також високі ціни на енергопостачання та їжу. Тож створили проект сміттєспалювального заводу, де під час спалення не виділяється діоксид вуглецю, це чистий процес. Тепло ж, яке виділяється в результаті цих реакцій, живить теплицю з овочами. Овочі, своєю чергою, повертаються до спільноти людей, яка живе поблизу. Це закрита схема, ми називаємо її «островом енергії».

Інша концепція – присвячена вимушеному переселенню людей (знаю, що ця проблема актуальна і для України). Проект здійснено на території заводу, який перетворював кальцій на вапняк. Коли завод облаштовували, з території виселили синагогу. Тож єврейська спільнота була змушена переїхати. У проекті архітектор повернув сюди синагогу. Та підлогу в новому приміщенні він пофарбував у кислотний колір – для нагадування.

Пол Джонс

архітектор і викладач Нортумбрійського університету

В України чимало схожого з нашою малою батьківщиною, Північчю Англії. Манчестер, Ліверпуль, Ньюкасл – індустріальна революція свого часу розпочалася саме в цьому регіоні. Свого часу 30% усього вугілля світу експортували з Ньюкасла. Це місто було одним із найбільш індустріалізованих на планеті.

Є певна іронія в тому, що Україна відіграла роль у занепаді англійської індустрії. Адже Україна і Польща почали продавати вугілля за нижчими цінами. Та зараз ми розуміємо: це найкраще, що трапилося з нашим регіоном. Завдяки цьому ми перевинайшли себе – і переорієнтувалися на більш чисті види енергії.

Вирісши у цьому середовищі, ми часто ставили перед собою запитання: як бути із постіндустріальним оточенням? Україна нині теж перебуває на цьому роздоріжжі. І оскільки наша вугільна індустрія занепала раніше за вашу, у нас уже є досвід.

Наша філософська позиція – контекст. Ми намагаємося зробити його більш зручним, більш зв’язним. Як приклад можна назвати Tate Modern – мистецьку галерею, облаштовану в будівлі колишньої електростанції.

З 27 квітня 2017 року фонд «Ізоляція» відкрив виставку Living by Industry,  присвячену трансформаціям пост-індустріальних ландшафтів. На виставці представили проекти, створені архітекторами, науковцями та студентами з Північної Англії, що інспіровані постіндустріальними ландшафтами. Виставка складається з двох частин: перша презентує архітектурні відповіді на проблеми занепаду міст та постіндустріальних ландшафтів у Північно-Східній Англії; друга досліджує територію навколо креативної спільноти IZONE у Києві, що розглядається як постіндустріальний ландшафт.

Де: вулиця Набережно-Лугова, 8
Коли: 27 квітня – 14 травня