Інклюзивність і доступність для всіх маломобільних груп в Україні 2023 року – не додаткова перевага, а базова потреба. 

Щоб проілюструвати проблему, редакція The Village Україна попросила підготувати репортаж із невеликої ділянки в центрі Києва поблизу Львівської площі студента Інституту журналістики Валерія Божка, який проходить практику в нашій редакції.  

Фото: Серж Хуцану для The Village Україна

Валерій Божко

студент Інституту журналістики КНУ, практикант The Village Україна

 

   

Я незрячий. І дуже часто в мене виникають проблеми з пересуванням містом. 

Люди з інвалідністю переживають багато незручностей у повсякденному житті. Те, як влаштоване наше середовище, впливає на будь-яку сферу нашого життя: пересування, навчання, працю, відпочинок, дозвілля. Для того, щоб люди з обмеженими можливостями мали рівні права й могли бути незалежними від оточення, потрібно, щоб їхнє середовище було зручне, безпечне та доступне.

Останні кілька років ми дуже часто говоримо про інклюзію. Оскільки раніше люди з інвалідністю були ізольовані від світу, суспільство не до кінця розуміє, які умови потрібні для того, щоб люди з інвалідністю могли почуватися комфортно та не бути залежними від інших. 

Але питання інклюзії зараз є як ніколи актуальним, адже через повномасштабну війну людей з інвалідністю стає дедалі більше. Багато військовослужбовців змушені пристосовуватися до «нового життя». Уже зараз необхідно заздалегідь запланувати певні заходи для того, щоб покращити та полегшити їм умови проживання, обслуговування та залучення до суспільного життя. 

Ми провели експеримент на невеликій ділянці в центрі міста для того, щоб дізнатися, які труднощі та незручності можуть виникати в людини з інвалідністю у громадських закладах і на відкритому просторі. 

З’ясувалось, що більше труднощів у незрячої людини в Києві виникає під час пересування на відкритому просторі. Наприклад, не на всіх пішохідних переходах встановлено програму, яка допомагає зрозуміти, коли потрібно переходити дорогу. Дуже мало світлофорів мають звуковий сигнал. На ділянці, де проходив експеримент, тільки біля одного переходу була тактильна плитка «стоп», що допомагає зрозуміти, що треба бути обережним, що попереду небезпека. На зупинках громадського транспорту найважче: неможливо зрозуміти, коли під’їхав потрібний тобі автобус, де він зупинився, не всі озвучують зупинки, я повинен постійно запитувати, коли мені виходити.

Також незрячим людям дуже незручно йти тротуаром, на якому припарковані автомобілі, самокати, велосипеди або розташовані стихійні базари. Багато незручностей викликають нерівні тротуари, ями, горби, стільці біля кав’ярень. У чому ж проблема? Як відомо, незрячі люди пересуваються за допомогою білої тростини. Коли вони йдуть тротуаром, то зайві предмети стають перешкодою для їхнього пересування, збивають із напрямку, заважають обстежувати простір і несуть небезпеку. 

Попри всі труднощі, усе-таки відбувається адаптація помешкань, громадських закладів до того, щоб зробити життя людей з інвалідністю більш доступним і зручним. Я помітив, що в багатьох ліфтах є написи шрифтом Брайля. Деякі магазини, аптеки, кав’ярні стають більш доступними: мають пандуси, зручні бильця, ліфти або ескалатори. Важко або неможливо незрячому користуватися банкоматами, поштоматом, бо вони не мають написів шрифтом Брайля або звукової програми. Але завжди можна попросити про допомогу. У тих закладах, де ми побували, персонал ставився з розумінням і пропонував допомогти.

 

Тротуари та громадський простір   

 

На тротуарах клумби та стовпчики, що забороняють паркування, заважають незрячому. Їх доводиться обходити, але можна перечепитися та впасти.

Дуже широкий тротуар, який не має тактильних спрямовувальних смуг. Це не дає можливості незрячому орієнтуватися в напрямку руху.

 

Перехід не має тактильної плитки «стоп» і направних смуг, за якими можна орієнтуватися в напрямку руху. Світлофори не мають звукового сигналу, тому незрячий не розуміє, коли переходити дорогу. 

Самокати, велосипеди й припарковані автомобілі на тротуарах заважають вільному проходу та несуть загрозу.

Стихійні ринки заважають вільному пересуванню, тростина може зачепитися за товар, пошкодити його.

Ями на дорогах створюють незручності, збивають із напрямку. 

Незрячі користуються телефоном за допомогою звукових програм.

Мапу інклюзивності «Місто без меж» запустила компанія «Лун»: на карті вказали інклюзивні простори та позначили інклюзивну інфраструктуру.

 

Магазини, аптеки, кафе

 

Стійка з рекламою заважає незрячому триматися орієнтира (бокової стінки). Він може її збити, а може й сам травмуватись.

Магазин косметики та побутової хімії має зручне покриття перед входом.

Сходи нерівної висоти, першу сходинку можна не помітити.

 

Зручні бильця та зручний вхід у банк. Користуватися банкоматом незрячий не може, але працівники банку завжди надають допомогу.

 

У мережевому кафе працівники допомагають вибрати товар. Розрахуватися зручно карткою.

Незрячий без супроводу банкоматом користуватись не може, тому що нема написів шрифтом Брайля на клавіатурі та голосової програми, яка озвучувала би покрокові дії.

Незряча людина може користуватися послугами приватного поштового оператора, звертаючись до працівників, які допоможуть. Але щоб покращити сервіс, потрібно, створюючи поштомати, продумати, як зробити так, щоби ними могли користуватися всі. Водночас на поштоматі немає написів шрифтом Брайля (це з точки зору незрячої людини великий ящик).

Магазин – нерівні сходи різної висоти та розміру створюють незручності. Столи та стільчики, які стоять перед магазином (на пандусі), заважають вільно дійти до входу. Перед магазином дуже маленький ґанок: якщо відчиняють двері, то людині з тростиною, на візку, з дитячим візочком розвернутися неможливо.

 

Цей магазин має поріг-пандус, але він металевий, тому взимку слизький.

Зоомагазин має нерівні аварійні сходи, товар стоїть на підлозі в проході, що заважає пересуватися.

 Мережевий заклад із круасанами має круті сходи без поручнів. Він не облаштований для людей на візку, жінок із дитячими візками.

Супермаркети відповідають вимогам безпечного доступу: мають зручні входи з бильцями та пандусом, усередині є ескалатор і ліфт.

 

Майже всі ці аптеки мають зручний вхід із пандусом або піднімним механізмом для людей на інвалідному візку. На всіх аптеках є інформація про графік роботи шрифтом Брайля. Але саме в цій аптеці всередині сходи створюють незручності: зайти можна, а пройти далі може не кожен.

Громадська вбиральня

У громадському туалеті є інформаційні таблички шрифтом Брайля й автоматичні двері, але зайти у вбиральню без супроводу неможливо, тому що панель для оплати та входу сенсорна, не має звукової програми чи написів шрифтом Брайля.